
Інсайдер ЗСУ

Новини UA | Україна

Главное новостное. Одесса

Реальна Війна

NOTMEME Agent News

І.ШО? | Новини

Труха⚡️Жесть 18+

Адвокат Права

Україна | Новини

Інсайдер ЗСУ

Новини UA | Україна

Главное новостное. Одесса

Реальна Війна

NOTMEME Agent News

І.ШО? | Новини

Труха⚡️Жесть 18+

Адвокат Права

Україна | Новини

Інсайдер ЗСУ

Новини UA | Україна

Главное новостное. Одесса

reading at midnight 🌙
наполовину книжковий блог, наполовину читацький щоденник 🫶
тут відгуки на прочитане, цитати, підбірки, меми та думки ✨️
з вами @daria_yer
тут відгуки на прочитане, цитати, підбірки, меми та думки ✨️
з вами @daria_yer
Рэйтынг TGlist
0
0
ТыпПублічны
Вертыфікацыя
Не вертыфікаваныНадзейнасць
Не надзейныРазмяшчэнне
МоваІншая
Дата стварэння каналаЖовт 18, 2022
Дадана ў TGlist
Бер 22, 2025Прыкрепленая група

теревені опівночі
2
Рэкорды
07.04.202523:59
692Падпісчыкаў07.12.202423:59
0Індэкс цытавання31.01.202523:59
422Ахоп 1 паста31.03.202523:59
133Ахоп рэкламнага паста31.03.202523:59
21.95%ER06.04.202516:22
30.00%ERRРазвіццё
Падпісчыкаў
Індэкс цытавання
Ахоп 1 паста
Ахоп рэкламнага паста
ER
ERR
30.03.202510:05
окей, все ж спробую перетворити це на щомісячну рубрику, тож тримайте березневе асорті з відеоесеїв:
👉 Boromir and our Relapse into Fascism
👉 should straight authors write queer characters?
👉 The concerning rise of the Auschwitz romance | The Tattooist of Auschwitz book/TV series review
👉 The Hyper-Commercialization of Van Gogh
👉 When The Reader is The Monster | Monstrosity in Literature
👉 How Mary Shelley wrote the world's most iconic monster
👉 The Birth of Bedlam: The World's Oldest Asylum
👉 Why Lizzy goes to Pemberley | Her Derbyshire Trip & Regency Era Travel Explained
👉 Cave Art is Cooler Than You Think
#vids
👉 Boromir and our Relapse into Fascism
👉 should straight authors write queer characters?
👉 The concerning rise of the Auschwitz romance | The Tattooist of Auschwitz book/TV series review
👉 The Hyper-Commercialization of Van Gogh
👉 When The Reader is The Monster | Monstrosity in Literature
👉 How Mary Shelley wrote the world's most iconic monster
👉 The Birth of Bedlam: The World's Oldest Asylum
👉 Why Lizzy goes to Pemberley | Her Derbyshire Trip & Regency Era Travel Explained
👉 Cave Art is Cooler Than You Think
#vids


21.03.202516:12
це я вирішую почати під вишивку слухати чергову книжечку про вбивцебота (так, Еверенд нарешті їх розблокував) замість того, аби дочитати щось із розпочатого 🫣
п.с. якщо комусь цікаво подивитися на ту мою вишивку - у коментарях 👀
п.с. якщо комусь цікаво подивитися на ту мою вишивку - у коментарях 👀


07.04.202510:00
добірка: книжкові канали до тисячі підписників, які я читаю та рекомендую - просто тому, що вони всі варті уваги та визнання (а ще аби зробити цей понеділок трішки кращим) 🐈
отже, бложики в порядку появи в моїй стрічці на момент написання поста (тобто довільному):
🌟Bookish Acts
🌟книжкова хуліганка
🌟bookytsia
🌟shut up, i'm reading
🌟книжки і пиріжки
🌟reading or this
🌟сонні читання.
🌟Дистопія: Дерево книг
🌟castles of glass
🌟cozy books and tea
🌟other myth
🌟ми помрем не в парижі
🌟I'd rather read
🌟пушина перекладає
🌟la madrugada
🌟Що ти читаєш, Катянґенс?
🌟кофі(н) брейк
🌟bookish escapism
🌟Невеличка книгодрама
🌟нотатки куміхо
🌟pink leopard
🌟колючий светр
🌟книжки Маріко
🌟потойкнижжя
🌟терпець і книги
🌟Катарсис навпаки
🌟книжкова хованка
🌟князівство книг
🌟Книжки опосума
🌟Потойбічні балачки
🌟Ксю читає
🌟Книгоманські балачки
🌟Forty magpies in a trenchcoat
чому список, а не папка? бо, з одного боку, я за індивідуальний підхід, а, з іншого, добрі люди вже зробили гарну теку затишних букблогів (де ви зможете знайти ще багато каналів для вашої стрічки).
🪷хвилинка самореклами: мій блог, reading at midnight, теж підпадає у категорію "до тисячі підписників" 🤭 а якщо ваш канал - також, і я його тут не згадала, то запрошую лишити лінк в коментарях 🫶
отже, бложики в порядку появи в моїй стрічці на момент написання поста (тобто довільному):
🌟Bookish Acts
🌟книжкова хуліганка
🌟bookytsia
🌟shut up, i'm reading
🌟книжки і пиріжки
🌟reading or this
🌟сонні читання.
🌟Дистопія: Дерево книг
🌟castles of glass
🌟cozy books and tea
🌟other myth
🌟ми помрем не в парижі
🌟I'd rather read
🌟пушина перекладає
🌟la madrugada
🌟Що ти читаєш, Катянґенс?
🌟кофі(н) брейк
🌟bookish escapism
🌟Невеличка книгодрама
🌟нотатки куміхо
🌟pink leopard
🌟колючий светр
🌟книжки Маріко
🌟потойкнижжя
🌟терпець і книги
🌟Катарсис навпаки
🌟книжкова хованка
🌟князівство книг
🌟Книжки опосума
🌟Потойбічні балачки
🌟Ксю читає
🌟Книгоманські балачки
🌟Forty magpies in a trenchcoat
чому список, а не папка? бо, з одного боку, я за індивідуальний підхід, а, з іншого, добрі люди вже зробили гарну теку затишних букблогів (де ви зможете знайти ще багато каналів для вашої стрічки).
🪷хвилинка самореклами: мій блог, reading at midnight, теж підпадає у категорію "до тисячі підписників" 🤭 а якщо ваш канал - також, і я його тут не згадала, то запрошую лишити лінк в коментарях 🫶
25.03.202516:02
з днем читання толкіна усіх причетних 🫶
(і мене в тому числі, годі уявити кращий день, аби закінчити черговий раунд переслуховування "братства персня" 🤭)
📖 the tolkien society радить цього дня читати свої улюблені фрагменти - а я, мабуть, вчергове поділюся своєю улюбленою цитатою та й скористаюся шансом всім нагадати, що книжковий фарамир - найкращий чоловік усіх часів і народів, and i don't take criticism on this
✍а які у вас є улюблені цитати/епізоди?
#володарперснів #толкін
(і мене в тому числі, годі уявити кращий день, аби закінчити черговий раунд переслуховування "братства персня" 🤭)
📖 the tolkien society радить цього дня читати свої улюблені фрагменти - а я, мабуть, вчергове поділюся своєю улюбленою цитатою та й скористаюся шансом всім нагадати, що книжковий фарамир - найкращий чоловік усіх часів і народів, and i don't take criticism on this
“War must be, while we defend our lives against a destroyer who would devour all; but I do not love the bright sword for its sharpness, nor the arrow for its swiftness, nor the warrior for his glory. I love only that which they defend.”
✍а які у вас є улюблені цитати/епізоди?
#володарперснів #толкін


20.03.202510:02
ні, знаєте, я дуже чекаю на екранізацію "франкенштейна" від ґільєрмо дель торо з оскаром айзеком, але! все дійсно робить більше сенсу якщо пам'ятати, що віктор канонічно in his early twenties (і ніякий він не доктор)
[твіт]
#frankenstein
[твіт]
#frankenstein






+2
19.03.202517:57
дослухала аудіокнижку #володарперснів до ради Елронда, і, здається, саме час притягти сюди з тамблеру мій любімий пост-комікс (краще дивитися за лінком, бо довелося пожертвувати якістю, аби вмістити в один допис) від emilybeemartin про Боромира та єнота [sic] 🙂
боже як я заздрю людям, які це бачать вперше


01.04.202517:59
А тепер спойлерна частина відгуку (і багато розмірковувань):
🐇Знаєте, це не "Таємна історія". Це радше "Hangsaman" Ширлі Джексон у двадцять першому столітті (і на галюциногенах): творча дівчина, опинившись в коледжі, страждає, не може вписатися у колектив і втрачає зв'язок з реальністю. Я не знайшла, аби Мона Авад вказувала саме "Hangsaman" як джерело натхнення, проте знайшла інтерв'ю, де Авад називає Елінор з "Привидів Будинку на Пагорбі" однією зі своїх улюблених героїнь (чим підтверджує звання людини з гарним смаком), тож впливи Ширлі Джексон тут можуть бути і цілком свідомими.
🐇Хоча якщо героїні Джексон, попри всі свої вади характеру, зазвичай викликають у мене теплі почуття та бажання загорнути в ковдру, напоїти чаєм та захистити від світу, то з Самантою такого не сталася. Вона з тих персонажок, яких люблять охрестити "бісячими", і, здається мені, це цілком і повністю навмисно. Саманта - це клубок із самотності, злості, заздрості, закомплексованості та зверхності. Вона емоційно розхитана, очевидно не в порядку та схильна до вигадок.
🐇Мона Авад протиставляє інфантильно-гіперфемінних Зайчиків та не-таку-як-інші-дівчата Саманту та збиткується з обох. І з Саманти - значно витонченіше. Бо і я спіймалася, мені хотілося бути повністю на її боці, коли читала книгу. А коли я взяла її все ж проглянути по другому колу - вже і кидалося в очі те, наскільки вона захоплена власними стражданнями, і її невідрефлексована мізогінія, і лицемірство, і навіть те, що репліки про "in love with her own outsiderness" тепер сприймається як цілком справедлива оцінка, а не знущання. Чесно, це перечитання значно негативізувало моє ставлення до Саманти: я відчуваю жалість, але більш не співпереживаю.
🐇А ще те, що вона дає усім прізвиська, видалося мені ще одним знаком її самозахопленості: усіх навколо можна спростити до одного слова, конкретного образу, але не її; тільки вона має справжню драму і справжню глибину. І від цього повіює вайбами людини, яка називає інших "NPC".
🐇Твіст із Авою я взагалі не передбачила, і він застав мене зненацька, але 1) це пояснює, чому вона така manic pixie dream girl: вона і є дівчиною-мрією. Проте мрією про те, ким хотіла б бути Саманта - чи з ким, я не впевнена. Здається, обома разом?
2) після нього захотілося ще раз переглянути всі сцени взаємодії Саманти і Ави. Я це зробила, і, якщо чесно, якісь червоні прапорці про не-існування (чи таки існування, але як олюдненої вигадки) Ави доволі ненав'язливі.
🐇До речі, цікаво, чи хтось також інтерпретує цю книгу як квірну, а Саманту - як closeted бісексуалку? Бо мій радар засік багато прапорців, але те, що Ава та Макс були коханцями, а останній уособлює подавлені імпульси та бажання Саманти, для мене це фактично підтверджує.
🐇Головне ж питання по "Зайчику" - що тут (в біса) відбувається, і я досі не впевнена. Галюцинації? Психоз? Шизофренія? Тріп? Магія? Метафора творчої кризи, неналежності до елітної спільноти, відчудження та подавлення сапфічного бажання? Що з цього було насправді і до якої міри, і чи має в контексті "Зайчика" слово "насправді" такий само сенс, як і за звичайних обставин? А може, Саманта
збрехала? Чи текст, який ми читаємо - якась її вправа з творчого письма?
🐇Оповідачка вона дуже ненадійна, і саме в цьому випадку я не здивуюся, якщо у продовженні ("We Love You, Bunny" має вийти англійською цієї осені) виявиться, що Саманта якось ще додатково викривила події - умисно чи ні. Але так, на сиквел я чекатиму, і за інші тексти Мони Авад взятися теж хочу.
🐇Знаєте, це не "Таємна історія". Це радше "Hangsaman" Ширлі Джексон у двадцять першому столітті (і на галюциногенах): творча дівчина, опинившись в коледжі, страждає, не може вписатися у колектив і втрачає зв'язок з реальністю. Я не знайшла, аби Мона Авад вказувала саме "Hangsaman" як джерело натхнення, проте знайшла інтерв'ю, де Авад називає Елінор з "Привидів Будинку на Пагорбі" однією зі своїх улюблених героїнь (чим підтверджує звання людини з гарним смаком), тож впливи Ширлі Джексон тут можуть бути і цілком свідомими.
🐇Хоча якщо героїні Джексон, попри всі свої вади характеру, зазвичай викликають у мене теплі почуття та бажання загорнути в ковдру, напоїти чаєм та захистити від світу, то з Самантою такого не сталася. Вона з тих персонажок, яких люблять охрестити "бісячими", і, здається мені, це цілком і повністю навмисно. Саманта - це клубок із самотності, злості, заздрості, закомплексованості та зверхності. Вона емоційно розхитана, очевидно не в порядку та схильна до вигадок.
🐇Мона Авад протиставляє інфантильно-гіперфемінних Зайчиків та не-таку-як-інші-дівчата Саманту та збиткується з обох. І з Саманти - значно витонченіше. Бо і я спіймалася, мені хотілося бути повністю на її боці, коли читала книгу. А коли я взяла її все ж проглянути по другому колу - вже і кидалося в очі те, наскільки вона захоплена власними стражданнями, і її невідрефлексована мізогінія, і лицемірство, і навіть те, що репліки про "in love with her own outsiderness" тепер сприймається як цілком справедлива оцінка, а не знущання. Чесно, це перечитання значно негативізувало моє ставлення до Саманти: я відчуваю жалість, але більш не співпереживаю.
🐇А ще те, що вона дає усім прізвиська, видалося мені ще одним знаком її самозахопленості: усіх навколо можна спростити до одного слова, конкретного образу, але не її; тільки вона має справжню драму і справжню глибину. І від цього повіює вайбами людини, яка називає інших "NPC".
🐇Твіст із Авою я взагалі не передбачила, і він застав мене зненацька, але 1) це пояснює, чому вона така manic pixie dream girl: вона і є дівчиною-мрією. Проте мрією про те, ким хотіла б бути Саманта - чи з ким, я не впевнена. Здається, обома разом?
2) після нього захотілося ще раз переглянути всі сцени взаємодії Саманти і Ави. Я це зробила, і, якщо чесно, якісь червоні прапорці про не-існування (чи таки існування, але як олюдненої вигадки) Ави доволі ненав'язливі.
🐇До речі, цікаво, чи хтось також інтерпретує цю книгу як квірну, а Саманту - як closeted бісексуалку? Бо мій радар засік багато прапорців, але те, що Ава та Макс були коханцями, а останній уособлює подавлені імпульси та бажання Саманти, для мене це фактично підтверджує.
🐇Головне ж питання по "Зайчику" - що тут (в біса) відбувається, і я досі не впевнена. Галюцинації? Психоз? Шизофренія? Тріп? Магія? Метафора творчої кризи, неналежності до елітної спільноти, відчудження та подавлення сапфічного бажання? Що з цього було насправді і до якої міри, і чи має в контексті "Зайчика" слово "насправді" такий само сенс, як і за звичайних обставин? А може, Саманта
збрехала? Чи текст, який ми читаємо - якась її вправа з творчого письма?
🐇Оповідачка вона дуже ненадійна, і саме в цьому випадку я не здивуюся, якщо у продовженні ("We Love You, Bunny" має вийти англійською цієї осені) виявиться, що Саманта якось ще додатково викривила події - умисно чи ні. Але так, на сиквел я чекатиму, і за інші тексти Мони Авад взятися теж хочу.
24.03.202516:35
📚 "Rogue Protocol" + "Exit Strategy", Martha Wells
#прочитане #fiction
Хоба, ще дві новели з серії про Вбивцебота! І, знаєте, всі ці книжки-манюні з 1 по 4, попри умовну відокремленість, цілком могли б бути і однією книгою - найкраще вони працюють все ж разом, як епізоди якогось серіальчикуSanctuary Moon. (П'ята частина, наскільки я піддивилася, і є вже повнорозмірною).
Третя книжка здалася мені поки що найбільш прохідною та перевантаженою екшеном. А от четверта дає дуже задовільний фінал та гарненько закриває особисту арку протагоніста, розпочату у "All systems red" - хоч це радше крапка з комою.
Все те хороше і не дуже хороше, що я казала про перші дві книги, можна застосувати і до цих, вони абсолютно в одному стилі та тоні. Але я навіть не хочу якось серйозно критикувати ці книжки чи до чогось прискіпуватися, бо вони мені роблять дуже добре.А дофамін, знаєте, на дорозі не валяється. 🫣
Так, тут трохи схематичний світ (але це і є радше космоопера з потенціалом до розвитку), трохи простенькі другорядні герої (але ми маємо оповідача зі специфічним поглядом на людство), повторювані жарти (окей, так, інколи майже дослівно повторювані, могло бути різноманітніше. Але ох лишенько, як ця серія вміє знову і знову виводити мене на емоції та елегантно наступати на всі мої вавки щодо комунікацій, прив'язаностей та відчуття себе особистістю - так, що мені навіть трохи невдобно аж настільки рілейтитися до охоронного андроїда. Бо він дивовижно людяний (хоч і це заперечує).
Прибережу решту книжок серії на якісьчерговий чорний день, бо вони мені як бальзам на серце. Так, попри бійки, насильство та психологічні травми Вбивцебота - чи може завдяки, бо оці всі warm and fuzzy почуття наприкінці (які в мене зазвичай викликає тільки читання якогось хорошого fix-it фанфікшену о другій ночі) відчуваються дуже заслуженими.
#прочитане #fiction
... pretending bad things aren’t happening is not a great survival strategy in the long run, but there was nothing I could do about it now.
Хоба, ще дві новели з серії про Вбивцебота! І, знаєте, всі ці книжки-манюні з 1 по 4, попри умовну відокремленість, цілком могли б бути і однією книгою - найкраще вони працюють все ж разом, як епізоди якогось серіальчику
Третя книжка здалася мені поки що найбільш прохідною та перевантаженою екшеном. А от четверта дає дуже задовільний фінал та гарненько закриває особисту арку протагоніста, розпочату у "All systems red" - хоч це радше крапка з комою.
Все те хороше і не дуже хороше, що я казала про перші дві книги, можна застосувати і до цих, вони абсолютно в одному стилі та тоні. Але я навіть не хочу якось серйозно критикувати ці книжки чи до чогось прискіпуватися, бо вони мені роблять дуже добре.
Так, тут трохи схематичний світ (але це і є радше космоопера з потенціалом до розвитку), трохи простенькі другорядні герої (але ми маємо оповідача зі специфічним поглядом на людство), повторювані жарти (окей, так, інколи майже дослівно повторювані, могло бути різноманітніше. Але ох лишенько, як ця серія вміє знову і знову виводити мене на емоції та елегантно наступати на всі мої вавки щодо комунікацій, прив'язаностей та відчуття себе особистістю - так, що мені навіть трохи невдобно аж настільки рілейтитися до охоронного андроїда. Бо він дивовижно людяний (хоч і це заперечує).
Прибережу решту книжок серії на якісь
29.03.202515:18
жменька постів про "зайчика" з тамблеру, які дають краще загальне уявлення про цю книжку, ніж стандартні анотації 🏷
(так, дочитала, відгук буде. колись)
(
01.04.202517:53
📚 "Bunny", Mona Awad
#прочитане #fiction
Не-спойлерна частина відгуку:
🐇Саманті пощастило вступити на магістерську програму з письменництва до дуже елітного та шанованого університету (який вона ненавидить). Її життя затьмарює творча криза, а однокурсниці - четверо дівчат, об'єднаних дивною, подібною на культ дружбою - не приймають до своєї кліки. Проте все ж одного дня Саманта отримує запрошення від Зайчиків, і вона і близько не підозрює, куди її заведе згода.
🐇 Галюциногенна, кокетливо-кривава сатира на елітні навчальні заклади та сучасне письменництво - доволі дотепна і самоусвідомлена, але все ж не така відкрито антиелітарна, як, скажімо, fellow dark academia "Дев'ятий дім". (Можливо, тому, що Саманта, попри демонстративні анти-істеблішмент висловлювання, все ж відчайдушно хоче бути прийнятою та належати.)
🐇Я б радше класифікувала це як weird fiction, аніж "просто" дарк-академічний горор/трилер, як його найчастіше позиціонують. З потенційно чутливих тем - gore, мертві тварини і згадка суїцидальних думок. Але мені було радше трохи неприємно, аніж страшно.
🐇Окремо хочу похвалити стиль написання - і дуже хочу вірити, що наш переклад його гарно передав. У Авад чудова проза - образна, і якась наче наелектризована; от вміє вона створити настрій та атмосферу.
🐇Було цікаво розгадувати цю книжку, але - можливо, за рахунок неймовірного гайпу - вона мене не вразила аж настільки, як хотілося. Дивні відчуття, наче за всіма компонентами книга "моя", а в сумі загальне враження змазане. От наче не вистачило динаміки та напруги, не вистачило радикальності, не вистачило дій, а не тільки проговорювання критики, не вистачило фокусу; від трішки кращого розкриття решти "Зайчиків" теж би не відмовилася, бо Вікторія та Кіра злилися в моїй голові в одного персонажа.
🐇Фінальна оцінка буде десь в районі "доволі добре" (конвертуйте в зірочки за власною шкалою). Не скажу, що це прямо мастрід, і радитиму, якщо вам приносять задоволення - а не фруструють - книжки, де ніц не зрозуміло, що там відбувається.Або якщо у вас також була криза ментального здоров'я в універі.
#прочитане #fiction
Не-спойлерна частина відгуку:
🐇Саманті пощастило вступити на магістерську програму з письменництва до дуже елітного та шанованого університету (який вона ненавидить). Її життя затьмарює творча криза, а однокурсниці - четверо дівчат, об'єднаних дивною, подібною на культ дружбою - не приймають до своєї кліки. Проте все ж одного дня Саманта отримує запрошення від Зайчиків, і вона і близько не підозрює, куди її заведе згода.
🐇 Галюциногенна, кокетливо-кривава сатира на елітні навчальні заклади та сучасне письменництво - доволі дотепна і самоусвідомлена, але все ж не така відкрито антиелітарна, як, скажімо, fellow dark academia "Дев'ятий дім". (Можливо, тому, що Саманта, попри демонстративні анти-істеблішмент висловлювання, все ж відчайдушно хоче бути прийнятою та належати.)
🐇Я б радше класифікувала це як weird fiction, аніж "просто" дарк-академічний горор/трилер, як його найчастіше позиціонують. З потенційно чутливих тем - gore, мертві тварини і згадка суїцидальних думок. Але мені було радше трохи неприємно, аніж страшно.
🐇Окремо хочу похвалити стиль написання - і дуже хочу вірити, що наш переклад його гарно передав. У Авад чудова проза - образна, і якась наче наелектризована; от вміє вона створити настрій та атмосферу.
🐇Було цікаво розгадувати цю книжку, але - можливо, за рахунок неймовірного гайпу - вона мене не вразила аж настільки, як хотілося. Дивні відчуття, наче за всіма компонентами книга "моя", а в сумі загальне враження змазане. От наче не вистачило динаміки та напруги, не вистачило радикальності, не вистачило дій, а не тільки проговорювання критики, не вистачило фокусу; від трішки кращого розкриття решти "Зайчиків" теж би не відмовилася, бо Вікторія та Кіра злилися в моїй голові в одного персонажа.
🐇Фінальна оцінка буде десь в районі "доволі добре" (конвертуйте в зірочки за власною шкалою). Не скажу, що це прямо мастрід, і радитиму, якщо вам приносять задоволення - а не фруструють - книжки, де ніц не зрозуміло, що там відбувається.


28.03.202518:00
в яких умовах я намагаюся дочитати "зайчика": ну як можна відмовити, коли вацлав вимагає термінової уваги до його персони (а не займатися всілякою людською єрундістікою на кшталт книжок) 🤭


03.04.202515:59
потроху наводжу лад у книжковій шафі (що я не могла зробити рік після того, як одна з поличок просто впала під вагою книжок), і вимальовується секція, яку називаю 🎀🌸💖 рожеві - бо ну вони ж про дівчат - книжки (а те, що вони і про страшний ментал демедж, то вже таке) 💖🌸🎀
на всяк про всяк все ж уточню, що це сарказм
29.03.202515:29
а тим часом, "жорж" якось дуже тихенько видають вже другу (після "what moves the dead") книгу з моєї cottagegore підбірки 👀
🖼кінгфішер я не брала, бо планую читати в оригіналі, а цю красу - ну подивіться на обкладинку! - мабуть, все ж передзамовлю попри мою страшну нелюбов щось замовляти через директ. але сайт жоржа - то, здається, нове метро на троєщину. 😞
#книжковіновини
🖼кінгфішер я не брала, бо планую читати в оригіналі, а цю красу - ну подивіться на обкладинку! - мабуть, все ж передзамовлю
#книжковіновини
Увайдзіце, каб разблакаваць больш функцый.