Sayaka Murata. Convenience Store Woman
Дуже швидко прочитала цю крихітку. Чомусь у мене було хибне уявлення, що це буде feelgood про соціально незграбну, ймовірно аутичну жінку, але книга виявилася доволі моторошною. Іноді буває, що я якось неправильно запамʼятовую рецензії та замість веселого затишного чтива отримую щось депресивне, але я ж ще памʼятаю відгуки на Earthlings, типу, як авторка милої книжечки написала такий треш. Отак подвійно я переплутати не могла, значить…
Як мені здалося, у Кейко Фурукури окрім аутизму було ще щось (а може, то й не аутизм). Але в будь-якому разі це цікавий досвід — читати про персонажку, яка відрізняється від прийнятих норм і яка наче інопланетянка, що намагається прикинутися людиною (подумалось про фантастику з такими сюжетами, які були натхнені параноєю стосовно чужих та своїх). Деякі моменти (типу епізоду з пташкою та думок, як заспокоїти племінника) змусили відчути дискомфорт, а деякі справді милі та можуть бути застосовані на практиці (типу того, як Кейко копіювала стиль співробітниць та мовні особливості). Розчулило, як Кейко думала, що сталося з її першою клієнткою, старенькою бабусею, яка раптом припинила ходити до магазину — певно, переїхала або хворіє. Ех 😢
Шіраха, тимчасовий співробітник та співмешканець Кейко, викликав дику лють, бо то типовий інцел, від промов якого хотілося його придушити. Але було дуже весело, що Кейко ставилася до нього як до домашньої тваринки.
І чесно кажучи, після таких книг (наприклад, There’s No Such Thing as an Easy Job) так хочеться знайти й собі якусь просту роботу. Можливо, хтось сприймає це як найжахливіший спосіб існування, але то так комфортно описано (незважаючи на те, що книгу я все одно затишною не вважаю, то швидше софт-горор). Цікаво тепер Earthlings почитати.
#прочитане2025 #sayakamurata #conveniencestorewoman
