ми помрем не в парижі
без новин і холіварів!
котячий книжкоблог ✨📖🐈⬛
котячий книжкоблог ✨📖🐈⬛
Рэйтынг TGlist
0
0
ТыпПублічны
Вертыфікацыя
Не вертыфікаваныНадзейнасць
Не надзейныРазмяшчэннеУкраїна
МоваІншая
Дата стварэння каналаMay 09, 2020
Дадана ў TGlist
May 21, 2024Прыкрепленая група
балачки
5
Апошнія публікацыі ў групе "ми помрем не в парижі"
06.04.202511:03
🙈 вчора в мене сталась маленька особиста перемога: я пропустила день у рорку, глянула на неідеальний тепер календар і сказала собі, щиро і чесно – ну і пофіг!
🐱 сподіваюся, я таки відʼїбусь від себе і це стане новою доброю традицією для мого ментального здоровʼя.
🐱 сподіваюся, я таки відʼїбусь від себе і це стане новою доброю традицією для мого ментального здоровʼя.
04.04.202509:29
знову читаю, конкретно цю – із великим тихим захватом.
ця книжечка потрапила в мої руки дуже і дуже вчасно.
іноді зітхаю, іноді трохи пробиває на сльозу.
у Львові тепло, світить сонце, а мені страшенно хочеться трохи часу в самотності і мовчанні, як і головній героїні, котра проживає втрату.
#зараз_я_читаю
ця книжечка потрапила в мої руки дуже і дуже вчасно.
іноді зітхаю, іноді трохи пробиває на сльозу.
у Львові тепло, світить сонце, а мені страшенно хочеться трохи часу в самотності і мовчанні, як і головній героїні, котра проживає втрату.
#зараз_я_читаю
03.04.202511:32
🔥 я тут зазвичай анонси не пощу, але БЛЯХА.
це неймовірно.
я не вірю своїм очам.
просто до мурашечок.
Артбукс будуть видавати «атаку титанів».
мені хочеться сміятися і плакати.
це капець які важливі новини для нашого ринку.
це неймовірно.
я не вірю своїм очам.
просто до мурашечок.
Артбукс будуть видавати «атаку титанів».
мені хочеться сміятися і плакати.
це капець які важливі новини для нашого ринку.
30.03.202518:52
знаєте, в мене поволеньки починає прибувати сил, чому я дуже тішуся.
бажання читати вже настоялось і я відчуваю, як от-от візьмусь за щось круте, а поки перечитую Кобзар і ні про що не шкодую.
дуже складно дати раду своїй тривозі і постійній зацикленості на роботі, над чим я старанно працюю і вже навіть бачу перші плоди своєї праці!
щиро прошу вибачення за те, що так запустила цей блог, цей важливий шматочок мого життя.
сподіваюсь, ви все ще тут і вірите в мене. 🩷🩷
а поки хочу продублювати тут невеличкий текст, який чудово підійде під тег #буденне і трішки розкаже вам про мій сьогоднішній вихідний день. ✨
була неділя, я гуляла пару годин сама.
для побудови маршруту використовувала свою улюблену методу, основний принцип якої звучить як «о, яка файна вуличка, йдем туда, а далі розберемось».
вчора подивилась фільм «ідеальні дні» і хотіла бути трошки як Хіраяма-сан; старалась помічати, як закохані цілуються, а діти бавляться. думаю, в мене трошки виходило, це було вельми приємно.
бачила багацько-багацько жаб, які парувались і відкладали ікру, видаючи якісь неймовірні медитативні звуки жабʼячого задоволення.
тішилась як дитина, мала смолтоки з людьми, які теж знімали жабʼячі оргії на свої телефони.
Львів знову вчудив дивовижу: вивів мене з глухого кута вулички якимись сходами прямісінько на чуже подвірʼя.
добре, що там не було пса і була відкрита хвіртка, а то вашу покірну слугу вже би покусали або відвезли в поліцію.
я трохи втомилась, бо відвикла стільки ходити ніжками.
зараз сиджу вдома за столом, їм копчений лосось виделкою до пива і почуваю себе так, ніби моє життя мене цілковито влаштовує.
не знаю, чи довго протримається цей ефект, але трошки – це все ще краще, ніж геть ніскільки, правда?..
бажання читати вже настоялось і я відчуваю, як от-от візьмусь за щось круте, а поки перечитую Кобзар і ні про що не шкодую.
дуже складно дати раду своїй тривозі і постійній зацикленості на роботі, над чим я старанно працюю і вже навіть бачу перші плоди своєї праці!
щиро прошу вибачення за те, що так запустила цей блог, цей важливий шматочок мого життя.
сподіваюсь, ви все ще тут і вірите в мене. 🩷🩷
а поки хочу продублювати тут невеличкий текст, який чудово підійде під тег #буденне і трішки розкаже вам про мій сьогоднішній вихідний день. ✨
була неділя, я гуляла пару годин сама.
для побудови маршруту використовувала свою улюблену методу, основний принцип якої звучить як «о, яка файна вуличка, йдем туда, а далі розберемось».
вчора подивилась фільм «ідеальні дні» і хотіла бути трошки як Хіраяма-сан; старалась помічати, як закохані цілуються, а діти бавляться. думаю, в мене трошки виходило, це було вельми приємно.
бачила багацько-багацько жаб, які парувались і відкладали ікру, видаючи якісь неймовірні медитативні звуки жабʼячого задоволення.
тішилась як дитина, мала смолтоки з людьми, які теж знімали жабʼячі оргії на свої телефони.
Львів знову вчудив дивовижу: вивів мене з глухого кута вулички якимись сходами прямісінько на чуже подвірʼя.
добре, що там не було пса і була відкрита хвіртка, а то вашу покірну слугу вже би покусали або відвезли в поліцію.
я трохи втомилась, бо відвикла стільки ходити ніжками.
зараз сиджу вдома за столом, їм копчений лосось виделкою до пива і почуваю себе так, ніби моє життя мене цілковито влаштовує.
не знаю, чи довго протримається цей ефект, але трошки – це все ще краще, ніж геть ніскільки, правда?..
19.03.202518:36
оокей, з «зимовими заручинами» вчора не склалося, зараз буде спроба врятувати моє читання номер два…
18.03.202519:11
🔮 і так, щас буде перекличка!
шо ви, як ви, живі-здорові?
маєте сили жити це життя чи вас, як і мене, навіть березень не може розтермосити від зимової сплячки?..
боя почуваюся як квіточки на цьому фото мені щось геть паскудно, я втомилась як тварина, причому цей стан вже став перманентним.
тому після «часосховища» та інших мудрих речей хочу сьогодні спробувати читати оце.
може, дай бог, вийде трошки відволіктись.
коментарі оголошую широко відкритими для облегшувального душу ниття!
шо ви, як ви, живі-здорові?
маєте сили жити це життя чи вас, як і мене, навіть березень не може розтермосити від зимової сплячки?..
бо
тому після «часосховища» та інших мудрих речей хочу сьогодні спробувати читати оце.
може, дай бог, вийде трошки відволіктись.
коментарі оголошую широко відкритими для облегшувального душу ниття!
15.03.202511:25
знаєте, як то буває: нема сил читати і писати відгуки, згадуй, що маєш кота, і вже, контент готовий 😂
14.03.202519:49
вжухх! – і ваше серденько було захоплено! 🪄
#котент
#котент
12.03.202520:10
😀 там Книголав і Нова Пошта заколабились, вийшло дуже потішно, просто обожнюю такі штуки!!
25.02.202518:59
для мене зараз читати «лісову пісню» вперше після школи – це
📚 …районна дитяча бібліотека зі своїми височенними – як здавалось тоді – стелажами і безмежною кількістю таких улюблених книг.
кінець лютого, але всередині тепло і трохи розіпріло пахне старим папером.
метушливі, завжди усміхнені бібліотекарки в читальному залі по центрі звільнили місце, бо зараз нам, малим четвертокласникам, старшокласники будуть показувати справжню виставу!..
💐 я слухала ту артистичну декламацію з роззявленим писком і не могла зрозуміти, чоʼ мої однокашники крутять головами і перешіптуються між собою.
Лукаш грав на справжній сопілці, а віночок Мавки з пластмасових квітів здавався шовковим і пахучим…
того дня крихітний читальний зал районної дитячої бібліотеки перетворився на «тиховоде, вкрите ряскою та лататтям, але з чистим плесом посередині» озеро.
читати «лісову пісню» вперше після школи зараз –
це чути, як з першої репліки «того, що греблі рве» до мене озивається голос бешкетного хлопця, що виконував тоді його роль.
🌿 з днем народження і дякую, Лесю.
📚 …районна дитяча бібліотека зі своїми височенними – як здавалось тоді – стелажами і безмежною кількістю таких улюблених книг.
кінець лютого, але всередині тепло і трохи розіпріло пахне старим папером.
метушливі, завжди усміхнені бібліотекарки в читальному залі по центрі звільнили місце, бо зараз нам, малим четвертокласникам, старшокласники будуть показувати справжню виставу!..
💐 я слухала ту артистичну декламацію з роззявленим писком і не могла зрозуміти, чоʼ мої однокашники крутять головами і перешіптуються між собою.
Лукаш грав на справжній сопілці, а віночок Мавки з пластмасових квітів здавався шовковим і пахучим…
того дня крихітний читальний зал районної дитячої бібліотеки перетворився на «тиховоде, вкрите ряскою та лататтям, але з чистим плесом посередині» озеро.
читати «лісову пісню» вперше після школи зараз –
це чути, як з першої репліки «того, що греблі рве» до мене озивається голос бешкетного хлопця, що виконував тоді його роль.
🌿 з днем народження і дякую, Лесю.
09.02.202518:42
я прижмурюю очі і відчуваю маленьке тихе щастя: нарешті я її #прочитала.
я так сильно її хотіла.
так довго на неї чекала…
🌸 «мигдаль» Сон Вонпхьо
✏️ вид-во: сафран
боже, як же чарівно натрапляти на книжку, яка тебе не розчаровує.
яка така цілковито твоя, від якої тобі стає сумно і добре водночас.
герої якої не займаються чимось неймовірним, а просто живуть своє життя, повне внутрішніх, але таких важливих складнощів, ростуть, змінюються, разом з якими проходиш іхній шлях, за яких радієш і разом з якими плачеш.
🏞️ два різних хлопці-підлітки,
їхні травми, їхні втрати, їхнє цілковито різне світосприйняття.
Юндже, який говорить фразами з книжок і постійно все раціоналізує, тому що не відчуває емоцій*,
і Ґон-ураган, якому нестерпно боляче і від того він знищує все навколо своїм вихором ненависті.
вони зіштовхуються цілком випадково і не за найкращих обставин, але ця зустріч дарує їм можливість глянути на світ ширше.
ця історія була для мене про розуміння себе через розуміння інших.
про те, що тобі може дати хтось відмінний від, якщо ти не злякаєшся його відмінності і захочеш, спробуєш його побачити і відчути.
це було емоційно, місцями солодко, місцями гірко.
трохи схоже на сюжет дорами, яка може гіперболізувати, але завжди дарує емоції.
🍃я обожнюю те, скільки в текстах корейських авторів доречної лаконічності,
як багато вони можуть показати завдяки такій незначній кількості слів, притому примудряючись бути невагомо-поетичними.
тут я отримала все це і щиро насолодилася.
✨✨✨✨✨✨✨
стосовно цього тексту маю для вас важливу примітку, яка буде дуже помічна в розумінні того, чим «мигдаль» Сон Вонпхьон не є.
*алекситимія – це медичний термін, який означає, що людина не може ідентифікувати / розпізнати емоції, які відчуває і які виражають інші люди.
в даному творі в передмові авторка зазначає, що опис цього психічного стану є творчим переосмисленням,
тож книжку не можна вважати такою, що достовірно репрезентує людей з цією проблемою. детальніше про це і хиби укр перекладу можна почитати отут і отут на каналі Едіп, Нарцис, Горгони, завдяки якому я змогла правильно глянути на цю історію.
я так сильно її хотіла.
так довго на неї чекала…
🌸 «мигдаль» Сон Вонпхьо
✏️ вид-во: сафран
боже, як же чарівно натрапляти на книжку, яка тебе не розчаровує.
яка така цілковито твоя, від якої тобі стає сумно і добре водночас.
герої якої не займаються чимось неймовірним, а просто живуть своє життя, повне внутрішніх, але таких важливих складнощів, ростуть, змінюються, разом з якими проходиш іхній шлях, за яких радієш і разом з якими плачеш.
🏞️ два різних хлопці-підлітки,
їхні травми, їхні втрати, їхнє цілковито різне світосприйняття.
Юндже, який говорить фразами з книжок і постійно все раціоналізує, тому що не відчуває емоцій*,
і Ґон-ураган, якому нестерпно боляче і від того він знищує все навколо своїм вихором ненависті.
вони зіштовхуються цілком випадково і не за найкращих обставин, але ця зустріч дарує їм можливість глянути на світ ширше.
ця історія була для мене про розуміння себе через розуміння інших.
про те, що тобі може дати хтось відмінний від, якщо ти не злякаєшся його відмінності і захочеш, спробуєш його побачити і відчути.
це було емоційно, місцями солодко, місцями гірко.
трохи схоже на сюжет дорами, яка може гіперболізувати, але завжди дарує емоції.
🍃я обожнюю те, скільки в текстах корейських авторів доречної лаконічності,
як багато вони можуть показати завдяки такій незначній кількості слів, притому примудряючись бути невагомо-поетичними.
тут я отримала все це і щиро насолодилася.
✨✨✨✨✨✨✨
стосовно цього тексту маю для вас важливу примітку, яка буде дуже помічна в розумінні того, чим «мигдаль» Сон Вонпхьон не є.
*алекситимія – це медичний термін, який означає, що людина не може ідентифікувати / розпізнати емоції, які відчуває і які виражають інші люди.
в даному творі в передмові авторка зазначає, що опис цього психічного стану є творчим переосмисленням,
тож книжку не можна вважати такою, що достовірно репрезентує людей з цією проблемою. детальніше про це і хиби укр перекладу можна почитати отут і отут на каналі Едіп, Нарцис, Горгони, завдяки якому я змогла правильно глянути на цю історію.
06.02.202508:50
мої ручки дуже старалися створити в книгарні любовний настрій! 💓
#книгарські_будні
#книгарські_будні
05.02.202521:16
от ніби дрібниця, але як же приємно!
28.10.202418:19
іноді я читаю книжку, щоб краще її продавати.
іноді таким чином до мене приходять зцілюючі історії і це – одна з них. 🪄
✒️ Шелбі Ван Пелт
📖 «напрочуд кмітливі створіння»
🔍 вид-во: Vivat
⏺Тові Салліван сімдесят, вона недавно овдовіла, а її єдиний син Ерік зник в морських глибинах багато років тому.
⏺Кемерону Кессмору тридцять, він не пам’ятає матері, ніколи не знав батька. всі його оточуючі вже в стосунках і зі стабільною роботою – але не він.
⏺гігантському тихоокеанському восьминогу Марселлусу 1299 днів у неволі.
і саме Марселлус допоможе цим двом зʼясувати те, про що вони хочуть знати.
допоможе зрозуміти, що в них більше спільного, ніж вони коли-небудь могли подумати…
це дуже добра історія, яка, втім, не маніпулює емоціями і не створює драму заради драми.
те, що мені в ній сподобалось найбільше – вона не підсолоджує пігулку.
Това, наприклад, є сильною жінкою (ага, вона досі працює прибиральницею в океанаріумі, де і стає товаришкою Марселлуса, до речі),
але бабця часто роздумує про свій вік, свою самотність, втрати найрідніших людей і готова приймати важкі рішення, повʼязані з цими обставинами.
Кемерон взагалі не боїться з нуля починати життя в тридцятку і погоджуватись на менше, щоб згодом досягти більшого.
а Марселлус… що ж, Марселлус просто всіма своїми трьома серцями щиро прагне зробити щасливою людину, котра подарувала йому радість спілкування і теплої взаємодії.
✨ це було так комфортно і мило, незважаючи на те, що книга наштовхує на серйозні роздуми.
я розплакалась під кінець і ні про що не шкодую,
навіть про щасливий фінал (хоча зазвичай полюбляю трагічні).
🐙 в книжці є розділи від імені восьминога і мені тепер збіса кортить переглянути якісь документалки або почитати про них щось.
авторка консультувалась зі спеціалістами під час написання і я тепер щиро закохана в цих чудесних створінь!
дуже раджу вам, якщо хочеться відпочити і знати, що в кінці все закінчиться добре.
так, тут не все так гладко, бо герої мають свої травми і відверто про них роздумують, але післясмак спонукає повірити в диво, в магію,
в невипадкові збіги,
в те, що напрочуд кмітливі створіння оточують нас,
а іноді цими створіннями є і ми самі.
#прочитала
іноді таким чином до мене приходять зцілюючі історії і це – одна з них. 🪄
✒️ Шелбі Ван Пелт
📖 «напрочуд кмітливі створіння»
🔍 вид-во: Vivat
⏺Тові Салліван сімдесят, вона недавно овдовіла, а її єдиний син Ерік зник в морських глибинах багато років тому.
⏺Кемерону Кессмору тридцять, він не пам’ятає матері, ніколи не знав батька. всі його оточуючі вже в стосунках і зі стабільною роботою – але не він.
⏺гігантському тихоокеанському восьминогу Марселлусу 1299 днів у неволі.
і саме Марселлус допоможе цим двом зʼясувати те, про що вони хочуть знати.
допоможе зрозуміти, що в них більше спільного, ніж вони коли-небудь могли подумати…
це дуже добра історія, яка, втім, не маніпулює емоціями і не створює драму заради драми.
те, що мені в ній сподобалось найбільше – вона не підсолоджує пігулку.
Това, наприклад, є сильною жінкою (ага, вона досі працює прибиральницею в океанаріумі, де і стає товаришкою Марселлуса, до речі),
але бабця часто роздумує про свій вік, свою самотність, втрати найрідніших людей і готова приймати важкі рішення, повʼязані з цими обставинами.
Кемерон взагалі не боїться з нуля починати життя в тридцятку і погоджуватись на менше, щоб згодом досягти більшого.
а Марселлус… що ж, Марселлус просто всіма своїми трьома серцями щиро прагне зробити щасливою людину, котра подарувала йому радість спілкування і теплої взаємодії.
✨ це було так комфортно і мило, незважаючи на те, що книга наштовхує на серйозні роздуми.
я розплакалась під кінець і ні про що не шкодую,
навіть про щасливий фінал (хоча зазвичай полюбляю трагічні).
🐙 в книжці є розділи від імені восьминога і мені тепер збіса кортить переглянути якісь документалки або почитати про них щось.
авторка консультувалась зі спеціалістами під час написання і я тепер щиро закохана в цих чудесних створінь!
дуже раджу вам, якщо хочеться відпочити і знати, що в кінці все закінчиться добре.
так, тут не все так гладко, бо герої мають свої травми і відверто про них роздумують, але післясмак спонукає повірити в диво, в магію,
в невипадкові збіги,
в те, що напрочуд кмітливі створіння оточують нас,
а іноді цими створіннями є і ми самі.
#прочитала
27.10.202421:39
щойно дочитала.
сиджу, реву.
щось зовсім не очікувала від неї.
це було так гарно і так зворушливо.
дуже хочеться тепер дізнатись більше про восьминогів. 🐙
сиджу, реву.
щось зовсім не очікувала від неї.
це було так гарно і так зворушливо.
дуже хочеться тепер дізнатись більше про восьминогів. 🐙
Не змаглі атрымаць доступ
да медыяконтэнту
да медыяконтэнту
Рэкорды
02.03.202523:59
520Падпісчыкаў16.05.202423:59
0Індэкс цытавання28.10.202423:59
4.6KАхоп 1 паста09.02.202508:54
141Ахоп рэкламнага паста30.09.202423:59
35.71%ER07.02.202523:59
1038.18%ERR18.03.202519:11
🔮 і так, щас буде перекличка!
шо ви, як ви, живі-здорові?
маєте сили жити це життя чи вас, як і мене, навіть березень не може розтермосити від зимової сплячки?..
боя почуваюся як квіточки на цьому фото мені щось геть паскудно, я втомилась як тварина, причому цей стан вже став перманентним.
тому після «часосховища» та інших мудрих речей хочу сьогодні спробувати читати оце.
може, дай бог, вийде трошки відволіктись.
коментарі оголошую широко відкритими для облегшувального душу ниття!
шо ви, як ви, живі-здорові?
маєте сили жити це життя чи вас, як і мене, навіть березень не може розтермосити від зимової сплячки?..
бо
тому після «часосховища» та інших мудрих речей хочу сьогодні спробувати читати оце.
може, дай бог, вийде трошки відволіктись.
коментарі оголошую широко відкритими для облегшувального душу ниття!
04.04.202509:29
знову читаю, конкретно цю – із великим тихим захватом.
ця книжечка потрапила в мої руки дуже і дуже вчасно.
іноді зітхаю, іноді трохи пробиває на сльозу.
у Львові тепло, світить сонце, а мені страшенно хочеться трохи часу в самотності і мовчанні, як і головній героїні, котра проживає втрату.
#зараз_я_читаю
ця книжечка потрапила в мої руки дуже і дуже вчасно.
іноді зітхаю, іноді трохи пробиває на сльозу.
у Львові тепло, світить сонце, а мені страшенно хочеться трохи часу в самотності і мовчанні, як і головній героїні, котра проживає втрату.
#зараз_я_читаю
19.03.202518:36
оокей, з «зимовими заручинами» вчора не склалося, зараз буде спроба врятувати моє читання номер два…
03.04.202511:32
🔥 я тут зазвичай анонси не пощу, але БЛЯХА.
це неймовірно.
я не вірю своїм очам.
просто до мурашечок.
Артбукс будуть видавати «атаку титанів».
мені хочеться сміятися і плакати.
це капець які важливі новини для нашого ринку.
це неймовірно.
я не вірю своїм очам.
просто до мурашечок.
Артбукс будуть видавати «атаку титанів».
мені хочеться сміятися і плакати.
це капець які важливі новини для нашого ринку.
Увайдзіце, каб разблакаваць больш функцый.