书籍
⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)
书籍
11.05.202512:35
Дякую, Тоні🧡, що зробив відео в нормальному форматі. І його можна просто дивитись, не скачуючи.
Ех.. інколи я собі нагадую класичну блондинку.. 😁☺
Ех.. інколи я собі нагадую класичну блондинку.. 😁☺
10.05.202518:53
+ + +
Хтось спробує продати це як перемогу.
Хтось спробує продати це як поразку.
Життя писали мов передмову –
щоби книжку не хотілося відкласти відразу.
І для оповіді взяли саме ці ландшафти,
де початок весни – як початок драми.
Мовчать поети, мов затоплені шахти,
як волхви, що запізнилися із дарами.
Соромно поетам перед читачами –
поруч зі смертю говорити про вічність.
Смерть приходить весняними ночами.
Іноді навіть приходить двічі.
І хтось пробує заховатись за світлом,
хтось пробує заговорити з пітьмою.
Мовчать поети, не прочитані світом,
як виноградники, замерзлі зимою.
Стигне грунт червоної глини.
Холодно в цьому грунті звіру.
Хтось чекає на добрі новини,
хтось уміло продає зневіру.
Кому цікава твоя непричетність?
Що виправдовує твоя бідність?
Той, хто продасть тобі право на чесність,
так само продасть тобі право на підлість.
Вітер нагадує кораблетрощу.
Тлум народжується на ринку.
Птах перелітає площу,
мов перегортає сторінку.
Сергій Жадан
Хтось спробує продати це як перемогу.
Хтось спробує продати це як поразку.
Життя писали мов передмову –
щоби книжку не хотілося відкласти відразу.
І для оповіді взяли саме ці ландшафти,
де початок весни – як початок драми.
Мовчать поети, мов затоплені шахти,
як волхви, що запізнилися із дарами.
Соромно поетам перед читачами –
поруч зі смертю говорити про вічність.
Смерть приходить весняними ночами.
Іноді навіть приходить двічі.
І хтось пробує заховатись за світлом,
хтось пробує заговорити з пітьмою.
Мовчать поети, не прочитані світом,
як виноградники, замерзлі зимою.
Стигне грунт червоної глини.
Холодно в цьому грунті звіру.
Хтось чекає на добрі новини,
хтось уміло продає зневіру.
Кому цікава твоя непричетність?
Що виправдовує твоя бідність?
Той, хто продасть тобі право на чесність,
так само продасть тобі право на підлість.
Вітер нагадує кораблетрощу.
Тлум народжується на ринку.
Птах перелітає площу,
мов перегортає сторінку.
Сергій Жадан
#годнота
10.05.202513:48
Все-таки хтось мене не любить 😢
Можете приходити без кіндерів 😅
Пофарбуватися вже не встигну, але в мене <strike>руді</strike> вигорівші кінчики 😉
Літературників багато не буває 🙌
Я теж лінива й бідна сосисочка, але вже поспішаю до вас, бо щиро люблю 🫶🏻
P.s. А я між іншим інтроверт 🙈
Можете приходити без кіндерів 😅
Пофарбуватися вже не встигну, але в мене <strike>руді</strike> вигорівші кінчики 😉
Літературників багато не буває 🙌
Я теж лінива й бідна сосисочка, але вже поспішаю до вас, бо щиро люблю 🫶🏻
P.s. А я між іншим інтроверт 🙈
+6
08.05.202511:17
Вчора було два роки як я потрапила в UrsusPoetry.
Два насичених роки на емоції, та події, на вірші, пісні, меми, розсилки, вечори, виступи, збори, фестивалі, декламації, організації і тд….
Але найголовніше, це - люди!
З ким була на початку, з ким дружу і зараз, з ким познайомилась в Мороці і з ким вела в Дріп кофі, з ким читала в O’Plich і з ким співала в Мистецькому хабі…
Паш, дуже люблю тебе❤️
І дякую тобі за спільноту, в якій можна реалізовувати себе і знаходити своїх людей😘
Два насичених роки на емоції, та події, на вірші, пісні, меми, розсилки, вечори, виступи, збори, фестивалі, декламації, організації і тд….
Але найголовніше, це - люди!
З ким була на початку, з ким дружу і зараз, з ким познайомилась в Мороці і з ким вела в Дріп кофі, з ким читала в O’Plich і з ким співала в Мистецькому хабі…
Паш, дуже люблю тебе❤️
І дякую тобі за спільноту, в якій можна реалізовувати себе і знаходити своїх людей😘
07.05.202516:18
Ой, дякую! Бажаю всім жінкам відчувати плече посестер і не конкурувати, а допомагати одна одній
11.05.202512:25
🍷 Іра Спірідонова завітає на наші сьогоднішні поетичні читання в Morok bar! 💔
已删除10.05.202518:55
10.05.202518:52
+ + +
Хтось спробує продати це як перемогу.
Хтось спробує продати це як поразку.
Життя писали мов передмову –
щоби книжку не хотілося відкласти відразу.
І для оповіді взяли саме ці ландшафти,
де початок весни – як початок драми.
Мовчать поети, мов затоплені шахти,
як волхви, що запізнилися із дарами.
Соромно поетам перед читачами –
поруч зі смертю говорити про вічність.
Смерть приходить весняними ночами.
Іноді навіть приходить двічі.
І хтось пробує заховатись за світлом,
хтось пробує заговорити з пітьмою.
Мовчать поети, не прочитані світом,
як виноградники, замерзлі зимою.
Стигне грунт червоної глини.
Холодно в цьому грунті звіру.
Хтось чекає на добрі новини,
хтось уміло продає зневіру.
Кому цікава твоя непричетність?
Що виправдовує твоя бідність?
Той, хто продасть тобі право на чесність,
так само продасть тобі право на підлість.
Вітер нагадує кораблетрощу.
Тлум народжується на ринку.
Птах перелітає площу,
мов перегортає сторінку.
Сергій Жадан
Хтось спробує продати це як перемогу.
Хтось спробує продати це як поразку.
Життя писали мов передмову –
щоби книжку не хотілося відкласти відразу.
І для оповіді взяли саме ці ландшафти,
де початок весни – як початок драми.
Мовчать поети, мов затоплені шахти,
як волхви, що запізнилися із дарами.
Соромно поетам перед читачами –
поруч зі смертю говорити про вічність.
Смерть приходить весняними ночами.
Іноді навіть приходить двічі.
І хтось пробує заховатись за світлом,
хтось пробує заговорити з пітьмою.
Мовчать поети, не прочитані світом,
як виноградники, замерзлі зимою.
Стигне грунт червоної глини.
Холодно в цьому грунті звіру.
Хтось чекає на добрі новини,
хтось уміло продає зневіру.
Кому цікава твоя непричетність?
Що виправдовує твоя бідність?
Той, хто продасть тобі право на чесність,
так само продасть тобі право на підлість.
Вітер нагадує кораблетрощу.
Тлум народжується на ринку.
Птах перелітає площу,
мов перегортає сторінку.
Сергій Жадан
#годнота
转发自:
Очима Абсурду
09.05.202523:23
Я ледве вимовив «пардон»
Його помʼякшало лице
І травень дув свої вітри
Площинами міських вітрин
і погляд тисяч панацей
Позбавив всіх пересторог
Він був причинний чоловік
Знав кілька мов та не людей
І мав старий велосипед
На запах целюлоз газет
вся птахівня гіперборей
Зліталась як на годівник
На жовтуватому пальто
Розстібнутому до низів
Чи то розірваному від..
Написано «Реал Мадрид»
І контрафактності курсив
Висьміював весь хронотоп
Блищали зайчики у склі
Він хліб з кишені діставав
А стопку вранішніх газет
З порадами щодо фазенд
І ті друковані слова
Собі приладив за ослін
Від угруповань горобців
Рябило полотно небес
Він як продуманий картяр
Кидав окрушками в життя
І цей пташиний полонез
Знаходив рештки в комірці
Китайського його пальто
Що кольором було- гастрит
І так як був він поліглот
Підтримуючи діалог
Птахи, мабуть про його принт
Язикуватили гуртом
Я знову вимовив «пардон»
Я врешті дуже не спішив
Його помʼякшало лице…
Я памʼятаю той акцент -
Щось спільне з мовою птахів:
«Для щастя треба лиш батон»
Його помʼякшало лице
І травень дув свої вітри
Площинами міських вітрин
і погляд тисяч панацей
Позбавив всіх пересторог
Він був причинний чоловік
Знав кілька мов та не людей
І мав старий велосипед
На запах целюлоз газет
вся птахівня гіперборей
Зліталась як на годівник
На жовтуватому пальто
Розстібнутому до низів
Чи то розірваному від..
Написано «Реал Мадрид»
І контрафактності курсив
Висьміював весь хронотоп
Блищали зайчики у склі
Він хліб з кишені діставав
А стопку вранішніх газет
З порадами щодо фазенд
І ті друковані слова
Собі приладив за ослін
Від угруповань горобців
Рябило полотно небес
Він як продуманий картяр
Кидав окрушками в життя
І цей пташиний полонез
Знаходив рештки в комірці
Китайського його пальто
Що кольором було- гастрит
І так як був він поліглот
Підтримуючи діалог
Птахи, мабуть про його принт
Язикуватили гуртом
Я знову вимовив «пардон»
Я врешті дуже не спішив
Його помʼякшало лице…
Я памʼятаю той акцент -
Щось спільне з мовою птахів:
«Для щастя треба лиш батон»
08.05.202522:09
коли очей срібляста гладь тримає у полоні
і дотик губ на мить застиг, сховавшись у долонях,
коли між вій читаєм все, про що говорять нишком,
тоді на mute ввімкнем життя і падаймо на ліжко.
коли годинник час приспить навмисно на осонні,
а ритм злиття повтóрить дощ рясний по підвіконню,
коли любов стіка з плечей липким пахучим медом,
тоді я подумки весні подякую за тебе.
і дотик губ на мить застиг, сховавшись у долонях,
коли між вій читаєм все, про що говорять нишком,
тоді на mute ввімкнем життя і падаймо на ліжко.
коли годинник час приспить навмисно на осонні,
а ритм злиття повтóрить дощ рясний по підвіконню,
коли любов стіка з плечей липким пахучим медом,
тоді я подумки весні подякую за тебе.
转发自:
Травлю байки🕯✨
07.05.202519:52
Ліхтарі у ночі до місяця подібні,
Сяють у мороці холодним промінням,
Розсікається ними холодне повітря,
Підсвітять вокзали з бетону й каміння,
Їх так гарно видно з вікна електрички,
Палає у тамбурі чужа запальничка,
Де біль у спині увійшов у звичку,
Втомлений мозок чекає спочинку,
Пусті місця дають свободу ніжкам,
Заморений люд вже вертає на Ніжин.
Сяють у мороці холодним промінням,
Розсікається ними холодне повітря,
Підсвітять вокзали з бетону й каміння,
Їх так гарно видно з вікна електрички,
Палає у тамбурі чужа запальничка,
Де біль у спині увійшов у звичку,
Втомлений мозок чекає спочинку,
Пусті місця дають свободу ніжкам,
Заморений люд вже вертає на Ніжин.
转发自:
Іляна Лисиця
07.05.202516:11
Є серед моря острів.
А море навколо бурхливе,
лизькає острів постійно
хижими хитрими хвилями.
На тому острові коло,
коло з наших сестер.
Всі вони в'яжуть ковдру,
кожна зі свого боку,
але усі спільну, одну.
Жінки співають і в'яжуть,
з їх пальців спадають зорі,
з долонь проростають квіти,
кожна вплітає світло,
світло своєї душі.
Кожна з них може встати,
кожна може піти
без осуду і ганьби.
Повернення кожної — радість!
Сплітають волосся і руки,
зшивають спідниці та рукави
у спільне суцільне коло,
щоб разом плелося легше,
щоб разом стоялося тривко.
Щоб разом жилося міцніше
і спокійніше спалося
в обіймах надійної ковдри,
яку в'яжуть усі разом.
Жінки одягнені в сукні
і ділові костюми.
Спортивне, гламурне і бохо.
Тюрбани, дреди та коси,
суворе каре і пучок.
Хвилясті пасма і рівні.
Всі різні.
І всі вони в'яжуть ковдру,
ковдру одну на всіх,
ковдру, що грітиме кожну.
Вплітають у клаптики досвід.
Шматок, що зв'язала одна,
стане в пригоді іншій,
бо кожній потрібна ковдра,
ковдра, що гріє у холод,
ковдра, яка сховає
від спеки та від дощу.
Підтримає, втішить, дасть сили.
Ковдра — великий батут,
спіймає під час падіння.
Пружно і ніжно підхопить,
дасть імпульс,
щоб відштовхнутися,
а потім злетіти у небо.
Крила підтримки — потреба
кожної із сестер.
Ковдра — це сила сестринства,
сплетіння із ніжності
і прийняття.
Тендітні та разом сильні —
канати плетуть із ниток,
і кожна із них важлива.
Ковдра — це сила сестринства
і сяйво, яке переходить
від жінки до жінки,
допоки стоїть цей світ.
А море навколо бурхливе,
лизькає острів постійно
хижими хитрими хвилями.
На тому острові коло,
коло з наших сестер.
Всі вони в'яжуть ковдру,
кожна зі свого боку,
але усі спільну, одну.
Жінки співають і в'яжуть,
з їх пальців спадають зорі,
з долонь проростають квіти,
кожна вплітає світло,
світло своєї душі.
Кожна з них може встати,
кожна може піти
без осуду і ганьби.
Повернення кожної — радість!
Сплітають волосся і руки,
зшивають спідниці та рукави
у спільне суцільне коло,
щоб разом плелося легше,
щоб разом стоялося тривко.
Щоб разом жилося міцніше
і спокійніше спалося
в обіймах надійної ковдри,
яку в'яжуть усі разом.
Жінки одягнені в сукні
і ділові костюми.
Спортивне, гламурне і бохо.
Тюрбани, дреди та коси,
суворе каре і пучок.
Хвилясті пасма і рівні.
Всі різні.
І всі вони в'яжуть ковдру,
ковдру одну на всіх,
ковдру, що грітиме кожну.
Вплітають у клаптики досвід.
Шматок, що зв'язала одна,
стане в пригоді іншій,
бо кожній потрібна ковдра,
ковдра, що гріє у холод,
ковдра, яка сховає
від спеки та від дощу.
Підтримає, втішить, дасть сили.
Ковдра — великий батут,
спіймає під час падіння.
Пружно і ніжно підхопить,
дасть імпульс,
щоб відштовхнутися,
а потім злетіти у небо.
Крила підтримки — потреба
кожної із сестер.
Ковдра — це сила сестринства,
сплетіння із ніжності
і прийняття.
Тендітні та разом сильні —
канати плетуть із ниток,
і кожна із них важлива.
Ковдра — це сила сестринства
і сяйво, яке переходить
від жінки до жінки,
допоки стоїть цей світ.
11.05.202512:02
д е н ь м а т е р і
відтепер твоя матір
більше тебе не чує
відтепер ти для матері
золота медаль
заіржавіла
відтепер між тобою і матір'ю
знову Чонгар
замінований
08.05.2022
+++
із днем народження, мам.
хоч ти все одно цього не прочитаєш
відтепер твоя матір
більше тебе не чує
відтепер ти для матері
золота медаль
заіржавіла
відтепер між тобою і матір'ю
знову Чонгар
замінований
08.05.2022
+++
із днем народження, мам.
хоч ти все одно цього не прочитаєш
10.05.202518:36
Хай це можливо і не найсуттєвіше
але ти дитино
покликана захищати своїми долоньками
крихітну свічечку букви "ї"
а також
витягнувшись на пальчиках
оберігати місячний серпик
букви "є"
що зрізаний з неба
разом із ниточкою
бо кажуть дитино
що мова наша — солов'їна
гарно кажуть
але затям собі
що колись
можуть настати і такі часи
коли нашої мови
не буде пам'ятати
навіть найменший
соловейко
тому не можна покладатися
тільки на солов'їв
дитино.
Іван Малкович
але ти дитино
покликана захищати своїми долоньками
крихітну свічечку букви "ї"
а також
витягнувшись на пальчиках
оберігати місячний серпик
букви "є"
що зрізаний з неба
разом із ниточкою
бо кажуть дитино
що мова наша — солов'їна
гарно кажуть
але затям собі
що колись
можуть настати і такі часи
коли нашої мови
не буде пам'ятати
навіть найменший
соловейко
тому не можна покладатися
тільки на солов'їв
дитино.
Іван Малкович
09.05.202520:57
Паш, ти очолюєш нереально крутий двіж!
Люди, хто зрозуміли цінність і сенс цього всього, ви — найкращі ❤️
Люди, хто зрозуміли цінність і сенс цього всього, ви — найкращі ❤️
08.05.202514:13
Ми хочем тиші, хочем храмів.
Ми хочем музики й садів.
А всі залежимо від хамів,
від хрунів, хряків і вождів.
Ми всі залежимо від хамів!
Від їхніх кланів і сваволь.
У нас немає наших храмів,
у нас немає наших доль.
Нас убиває їхній атом.
А їх все більше, їх орда.
Ми що не виборем, то втратим,
і в цьому вся наша біда.
Ліна Костенко
Ми хочем музики й садів.
А всі залежимо від хамів,
від хрунів, хряків і вождів.
Ми всі залежимо від хамів!
Від їхніх кланів і сваволь.
У нас немає наших храмів,
у нас немає наших доль.
Нас убиває їхній атом.
А їх все більше, їх орда.
Ми що не виборем, то втратим,
і в цьому вся наша біда.
Ліна Костенко
07.05.202514:22
ВИДИХНИ
каже голос у вухо: видихни. чую: вибухи.
я свій слух наче ногу вивихнув. знову вибухи.
пес війни прагнув здохнути та не виздихав
сльози з кров’ю змішалися і не висохли.
що ти скажеш мені мій великий скорботний Києве?
хто любитиме сокровенно тебе, той не виживе.
хто дитячими скриками дзвони церковні витіснив?
хто журбу розтягнув від Дніпра широкого до Десни?
йшла весна запашна. закосичена і спустошена.
та не встигла бідна дійти від солом‘янки до святошина.
йшла весна запашна. закосичена і розчавлена.
не шукайте вишневого цвіту тепер під завалами.
буде плакати місто подолами, дарницями, оболонями.
затулятиме очі свої церквами високими як долонями.
протягніть мені руку мамо моя. розрадьте тишею.
каже голос у вухо: вибухи. чую: вижили.
Ігор Астапенко
каже голос у вухо: видихни. чую: вибухи.
я свій слух наче ногу вивихнув. знову вибухи.
пес війни прагнув здохнути та не виздихав
сльози з кров’ю змішалися і не висохли.
що ти скажеш мені мій великий скорботний Києве?
хто любитиме сокровенно тебе, той не виживе.
хто дитячими скриками дзвони церковні витіснив?
хто журбу розтягнув від Дніпра широкого до Десни?
йшла весна запашна. закосичена і спустошена.
та не встигла бідна дійти від солом‘янки до святошина.
йшла весна запашна. закосичена і розчавлена.
не шукайте вишневого цвіту тепер під завалами.
буде плакати місто подолами, дарницями, оболонями.
затулятиме очі свої церквами високими як долонями.
протягніть мені руку мамо моя. розрадьте тишею.
каже голос у вухо: вибухи. чую: вижили.
Ігор Астапенко
11.05.202511:36
Знаєте в чому жорстокість людей літератури?
Сьогодні ти - любов всього життя.
Завтра ти - просто текст. Просто ще один матеріал.
Сьогодні ти - любов всього життя.
Завтра ти - просто текст. Просто ще один матеріал.
转发自:
Burkanova.art
10.05.202518:05
відповідей не буде
всього дійдемо са́мі
ми ж бо на те і люди
щоби об стіни лбами
щоб об коліно гонор
щоби відкрили серце
щоби почули дзвони
як у останнім герці
вирішили двобоєм –
его чи дух свободи...
скінчуються набої?
відсиплю за нагоди
#EnlitePoetry
всього дійдемо са́мі
ми ж бо на те і люди
щоби об стіни лбами
щоб об коліно гонор
щоби відкрили серце
щоби почули дзвони
як у останнім герці
вирішили двобоєм –
его чи дух свободи...
скінчуються набої?
відсиплю за нагоди
#EnlitePoetry
09.05.202520:01
🥰Черговий душно-душевний вечір в Мороці.
(душний, бо хто ведуча? хіхі))
Ох, як же я сумувала за Мороком і як же була рада бачити нові обличчя (тих, кого знала, була рада бачити не менше😉)
Тож, як все пройшло: щиро і поетично, власне, як завжди 🥰
Валерія Димчук — з теплою поезією, Назарій — з глибоко-філософською (до речі, відростив вуса, не впізнала),
Марія читала депресивні і болючі вірші, але було цінно, що відкрилась❤️
Крижанівська Оксана - чуттєва і щемка поезія гарно відгукувалась з темою вечору «зцілення словом». Була разом з дочкою Мариною, яка була потужною підтримкою для мами. Це було дуже мило🥰
Сергій Продіус читав вірш на честь дня народження своєї мами і поділився дуже особистим віршем…
Сюрпризом вечору було те, що один свій вірш він читав в тандемі з Еленою Світоч.
Було дуже зворушливо 💕
Елена Світоч вкотре заворожила своїм голосом і дуже гарною декламацією.
Олександра Бо. Для мене ти — відкриття сьогоднішнього вечору. Дуже відгукується про що ти пишеш🫶🏻 та і взагалі я закохана в тебе, квітко!
Цьоночка — ще одна любов! Слухаю її вірші і розчиняюсь. Так тепло, так емоційно, так по-дівочому…🫠
Вечір був наповнений розмовами про місто Ірпінь, планами поїхати туди на шашлики і мріями зробити літературний вечір на вулиці Поезії ☺️☺️
Дякую Ксюші за турботу і увагу до відвідувачів!
Дякую усім слухачам, які сьогодні прийшли! Особливо новеньким😉 і особливо Сергію. Вдячна вам, що ходите регулярно і підтримуєте спільноту❤️
Підсумовуючи написане, скажу коротко: щаслива, коли ми спускаємось в Морок і запалюємо світло в наших душах ❤️
Приходьте на вечори UrsusPoetry — давайте робити щось хороше разом!🫶🏻🫶🏻🫶🏻
(душний, бо хто ведуча? хіхі))
Ох, як же я сумувала за Мороком і як же була рада бачити нові обличчя (тих, кого знала, була рада бачити не менше😉)
Тож, як все пройшло: щиро і поетично, власне, як завжди 🥰
Валерія Димчук — з теплою поезією, Назарій — з глибоко-філософською (до речі, відростив вуса, не впізнала),
Марія читала депресивні і болючі вірші, але було цінно, що відкрилась❤️
Крижанівська Оксана - чуттєва і щемка поезія гарно відгукувалась з темою вечору «зцілення словом». Була разом з дочкою Мариною, яка була потужною підтримкою для мами. Це було дуже мило🥰
Сергій Продіус читав вірш на честь дня народження своєї мами і поділився дуже особистим віршем…
Сюрпризом вечору було те, що один свій вірш він читав в тандемі з Еленою Світоч.
Було дуже зворушливо 💕
Елена Світоч вкотре заворожила своїм голосом і дуже гарною декламацією.
Олександра Бо. Для мене ти — відкриття сьогоднішнього вечору. Дуже відгукується про що ти пишеш🫶🏻 та і взагалі я закохана в тебе, квітко!
Цьоночка — ще одна любов! Слухаю її вірші і розчиняюсь. Так тепло, так емоційно, так по-дівочому…🫠
Вечір був наповнений розмовами про місто Ірпінь, планами поїхати туди на шашлики і мріями зробити літературний вечір на вулиці Поезії ☺️☺️
Дякую Ксюші за турботу і увагу до відвідувачів!
Дякую усім слухачам, які сьогодні прийшли! Особливо новеньким😉 і особливо Сергію. Вдячна вам, що ходите регулярно і підтримуєте спільноту❤️
Всім, хто не зміг прийти, бажаю, щоб у вас знайшлась можливість прийти на вечір в найближчий час!
Підсумовуючи написане, скажу коротко: щаслива, коли ми спускаємось в Морок і запалюємо світло в наших душах ❤️
Приходьте на вечори UrsusPoetry — давайте робити щось хороше разом!🫶🏻🫶🏻🫶🏻
转发自:
Джей Бернадот
08.05.202511:56
Памʼятайте, хто реально виграв Другу Світову для совєтів, памʼятайте, хто вигравав всі війни для рашиків історично.
Хто народ-переможець, хто народ-воїн, наслідник скіфів, еллінів та вікінгів — а хто єбаний монголоїд-ординець, ґвалтівник, мародер, гарматний фарш.
Наше залізо важче за будь-яке злато. Наша воля змінює світ: ми врятували цивілізацію вже мінімум двічі, робимо зараз це третій раз.
Це єдина причина, з якої перемога України — не тільки можлива, вона — неминуча.
Хай не в цьому циклі, але в кожному наступному — ми маємо більше.
Ми зараз маємо більше, ніж ті, хто билися на Майдані в 2014, ніж шестидесятники, ніж провідники з ОУН-УПА.
Памʼятайте. Та тримайте стрій.
Хто народ-переможець, хто народ-воїн, наслідник скіфів, еллінів та вікінгів — а хто єбаний монголоїд-ординець, ґвалтівник, мародер, гарматний фарш.
Наше залізо важче за будь-яке злато. Наша воля змінює світ: ми врятували цивілізацію вже мінімум двічі, робимо зараз це третій раз.
Це єдина причина, з якої перемога України — не тільки можлива, вона — неминуча.
Хай не в цьому циклі, але в кожному наступному — ми маємо більше.
Ми зараз маємо більше, ніж ті, хто билися на Майдані в 2014, ніж шестидесятники, ніж провідники з ОУН-УПА.
Памʼятайте. Та тримайте стрій.
07.05.202517:35
«Я стояв не у храмі…»
Блаженні,
що плачуть,
коли всі гріховні
думки відступили,
у храмі.
Взивають намарно
імʼя…
Надворі дерева й блакить
прошепочуть на захід,
до тьмяного місяця,
срібними барвами
вільних стежин.
Приховано Господа кличуть,
щоби давні гріхи,
щоб надії дітей,
щоби мрії старих,
щоби спогади вдень
не пройшли в самоті,
щоб слова
«Отче наш…»
прозвучали ще раз,
від Небесної Сотні до хмар.
Хтось на колінах
пригадує відголос всіх молитов,
наче лагідний спів,
наче вітер надій,
мов блукання і страсті,
мов вічні поради
в пустому і темному,
тільки залитому нашою кровʼю
наземному
храмі.
А недруги знову
ґвалтують, ганьблять, гомонять
переказом давніх
ідей.
Лиш серце пригадує шепіт
і мрії, які розквітають
без змов,
без турботи й оков,
без прадавніх промов,
без брехні як любов.
А крики, останнії крики,
неначе відлуння про згадки
розʼятрених шрамів
не в храмі.
Це все!
Німі слова,
як фрази останні до Бога.
Звучатимуть знову і знову,
і знову, і знову, і знову
з відлунням бажань, що малюють
в думках візерунки з Граалем
у храмі.
А я?
Малим простояв на світанні
нескорений і непорушний як камінь
на тім славнозвіснім
Майдані!
Роман Лисенко
Блаженні,
що плачуть,
коли всі гріховні
думки відступили,
у храмі.
Взивають намарно
імʼя…
Надворі дерева й блакить
прошепочуть на захід,
до тьмяного місяця,
срібними барвами
вільних стежин.
Приховано Господа кличуть,
щоби давні гріхи,
щоб надії дітей,
щоби мрії старих,
щоби спогади вдень
не пройшли в самоті,
щоб слова
«Отче наш…»
прозвучали ще раз,
від Небесної Сотні до хмар.
Хтось на колінах
пригадує відголос всіх молитов,
наче лагідний спів,
наче вітер надій,
мов блукання і страсті,
мов вічні поради
в пустому і темному,
тільки залитому нашою кровʼю
наземному
храмі.
А недруги знову
ґвалтують, ганьблять, гомонять
переказом давніх
ідей.
Лиш серце пригадує шепіт
і мрії, які розквітають
без змов,
без турботи й оков,
без прадавніх промов,
без брехні як любов.
А крики, останнії крики,
неначе відлуння про згадки
розʼятрених шрамів
не в храмі.
Це все!
Німі слова,
як фрази останні до Бога.
Звучатимуть знову і знову,
і знову, і знову, і знову
з відлунням бажань, що малюють
в думках візерунки з Граалем
у храмі.
А я?
Малим простояв на світанні
нескорений і непорушний як камінь
на тім славнозвіснім
Майдані!
Роман Лисенко
06.05.202519:14
***
Тонуть у небі мої кораблі,
Але й у полях триває робота...
Вгризається в кожен клаптик землі –
піхота!
Це наша країна - чорнозем і глей,
історія писана грубими швами...
Зірки, ніби очі наших дітей,
світять
вночі
над нами.
Дмитро Лазуткін
Тонуть у небі мої кораблі,
Але й у полях триває робота...
Вгризається в кожен клаптик землі –
піхота!
Це наша країна - чорнозем і глей,
історія писана грубими швами...
Зірки, ніби очі наших дітей,
світять
вночі
над нами.
Дмитро Лазуткін
显示 1 - 24 共 7 739
登录以解锁更多功能。