Жити
Нічого не хотіти
Не бажати.
Змеритись з тим що є,
Тошнити дивними метафорами,
У спробах забути ким ти є насправді,
Тікати подалі від власної справи,
Щоб від страху осуду тряслись руки.
Бо ти не талант, і не унікальність,
Ти нічого. І таких як ти - валом,
Ти ось озернись, і побачиш,
Які всі поголівно однакові.
До втрати глузду і думки.
Посередність, і споживач.
Та навіть у персонажа,
Що з'явився на мить,
Знайдеться людина,
Що напише йому вірш,
Зробить едіт, і фанфік,
Бо всі ми одночасно,
Достойні кохання.