Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
Рими в ритмі серця❤️‍🔥 (Олеся Репа) avatar

Рими в ритмі серця❤️‍🔥 (Олеся Репа)

Канал з моїми віршами та думками.
Дякую, що читаєте.
https://www.instagram.com/olesya13r?igsh=ZGt4a2JobmJ6cXQ3 мій інстаграм
https://t.me/olesya13r_chat чат каналу
Рейтинг TGlist
0
0
ТипПубличный
Верификация
Не верифицированный
Доверенность
Не провернный
Расположение
ЯзыкДругой
Дата создания каналаMay 09, 2023
Добавлено на TGlist
Oct 09, 2023
Прикрепленная группа

Последние публикации в группе "Рими в ритмі серця❤️‍🔥 (Олеся Репа)"

маленький топ каналів сучасної української поезії ч.1:

Синьоока
Ольга Ритик
Олена Галунець
Саша Хопта
Максим Чурков
Дар'я Зоріна
Юлія Мусаковська
Ана Море
Анастасія Рум'янцева
Іванка Світляр
Ія Ківа
Дарина Дворецька
м'яка і тепла Лі
Катерина Гетало
Дарина Чупат
Тетяна Власова
Антоніна Корнута
Єлизавета Кобилянська
Як помирає Френкі
Ольга Новак
Ірина Лазоревич
Аля Гулієва
Катерина Батушан
Ніколассон
Іолана Тимочко
Тетяна Осіпенко
Естер Невінчаний
Юрій Ліщук
Діана Онофріюк
Левіза Нікуліна
Єгор Дьомін
Артем Сергієнко
Оленямка
Карич
Ніла Ревчук
Марта Садлова
Федір Федько
Маша Чекарьова
Костянтин Ватульов
Юрій Іванов
Іван Добруцький
Яна Мороз
Дар'я Загребельна
Ада Єлагіна
Олександра Дорога
Олександр Шакіров
Дмитро Занков
Олена Павлова
Олександр Жилко
Анна Єпіфанова
29.20 за північ
Раміна Солнцева
Катерина Балашова
Олеся Репа
Оксана Мовчан
Ірина Квазар
Олександр Ставицький
Андрій Мальва
Олександр Негрич
Мур Каметов
Таланна
Лія Бурман
Ліля
Гортензія
Юлія Яськова
Ірина Божко
Зими нема
Ірина Ноксицька
Микола Дендак
Летаргія
Морті Блек
Заполярне сяйво
Літвінова
Лізочка
Аделіс
Юлія Масюра
Юлія Пилипенко
Ася Шевцова
Андрій Куранов
Лана д'Арк
Мар'я Терція
Фіалка
Іляна Лисиця
Оксана Приходченко
Катерина Цимбал
Тата Пі
Мері
Анґа Зелена
Оксана Лихогляд
Василь Капця
Каріна Коваленко
Остап Кудла
Ганна Крук
Єва Верле
@helen_halu отримала свій екземпляр 💞💞💞
@Olesia_avtor
@OksanaMovchan11

Дівчата, збірка круть. Оформлення і перше враження ТОП.
Наповнення і так зрозуміло, що ТОП ТОП.
Ну що ж, вимахуватися так вимахуватися 😎😎😎

@Olesia_avtor
222 підписники!
Хлюп!
Б'є по плесу форель хвостом,
Плескаєш теж. Рань дзвенить.
Стелиться негура. В марево
Плетивом ллється блакить.

Бовх!
Із Карпат в улоговину
Ока прозора вода
Ловить каміння – розбовтує
Спокій: шубовсь жартома.

Ууу!
Перегук між трембітами –
Озеро вкутує звук.
Трави вінками та мітлами
Горнуться до ялівцю.

Брязь!
В піднебессі підковою
Гримнув грім. Ехо летить.
В ліс насипаються золотом
Блискавок іскри крихкі.

Бульк!
Відшліфованим кругляком
Скачуть століття – лови!
Дзеркало гомоном ожило.
Ох! Так звучить Синевир!

12.04.2025
@olesya13r
Вербна неділя. Вербниця. Пальмова. Вхід Ісуса в Єрусалим,
до Золотих воріт, де Оливна гора.

В Україні знову розірвані
тіла цивільних вкривають
золотом фольги.
Не благословіння сипались,
а ракети на голову тим,
хто сів у сумський тролейбус.

"Осанна на висоті".
сьогодні вкотре біль і біда.
Тричі хрестом до брами
чи вибухами до скронь.
Антифон воєнного часу.
Ризи священників та дияконів
мають бути червоні, бо свято,
але червоні від крові.

Літургія святкова стає поминальною,
а кажуть, що мир майже настав,
кажуть, режим тиші,
кажуть, що все гаразд...

Сину Господній,
славили та стелили тобі листя,
а потім... вбивали дітей.
То за кого ти вмреш на Голгофі?

13.04.2025
@olesya13r
Не помирай!
Ніч дощова і холодна.
Вже не маєш земель чи фортець,
але в серці – твій кодекс.
Ти в літописах лишиш свій слід,
ти історію твориш,
захищаючи світу основи,
бо ти – Лицар Семи Королівств.



На міцному щиті намалюй новий герб – лише твій.
Ти служитимеш вірно найближчому з лордів,
І кордони його володінь боронитимеш гордо –
Бо сіктимеш у бурі мечів крижаних ходоків,
Та на полі турнірному станеш над мертвим Драконом.

Ти поспи. Довга Ніч не повториться, маємо дні,
Доки Землі Тіней розтягаються сходом,
Де ховається сонце гаряче в Нефритове море,
А примарна трава поглинає світ сяйвом блідим –
Коле темряву списами стебел молочних.

Крук Триокий навчить древовидців крізь Вітер Зими,
Що пройде через Стіну на довгу епоху,
Віднайти Ясну Діву, а в іграх богів і престолів
Зможеш вижити у боротьбі, хоч міцними крильми
Ящір в танці кремсатиме небо, а полум'ям – простір.

На Драконячий Камінь клади обладунки стальні,
Перші люди й андали в поваги поклоні
Пригощатимуть повними кубками вин тебе з Гавані й Дорну.
Семикутна зоря рани зцілить і благословить
Твою відданість Лорду Залізного Трону.

Епітафій не буде, сьогодні лишайся живим:
Варті епосу витримка, мужність, покора,
Ти пройшов усі землі у Ессосі та Вестеросі.
Ця Зима проповзе крізь пустелі й великі степи,
Але мрій про весну ти землях усіх не соромся.

Провесіння настане, хоч близько Зима боротьби.
Хай в цю ніч тобі сняться турніри й походи,
Де ти знов молодий та у "битві сімох" за суд божий
Переможцем виходиш... Ти – Лицар Семи Королівств.
Ці холодні дощі подарують тобі вічний спокій.

11.03.2025
@olesya13r

Вірш-переможець у конкурсі "Зима близько", завдання: написати ліро-епос за назвами книг Дж.Мартіна
Я знаю твій смуток й усі безкінечні печалі –
Корінням густим заплітають квітучі надії.
Твій погляд порожній: тоді на даху ти мовчала
І довго дивилася вниз, у пекельне провалля.
Нам сонце пускало на плечі проміння – не гріло.

На заході ніч розгортала товсте покривало –
Не зорі на ньому, а стигми та шрами згрубілі.
Душа зоставалася привидом в мареві згарищ.
Ти з домом зруйнованим... бігла і не попрощалась...
Тепер дотліваєш... ще крок – і провалля поглине,

Ковтне, заплете корінцями. До денця, до краплі
Спустошить дотла, не залишить легеням повітря.
Тримай мою руку, неначе по діагоналі,
Єднатимем те, що лишилось, бо поряд не марно
З тобою я тут і сьогодні, у цій терапії.

Тепер говори, бо нема порятунку в мовчанні.
Довіра відновиться з попелу, болю та тиші.
Ти теж воскресай, розгортай білі крила, мов птаха.
Тобі допоможу зцілитися і не боятись,
Щоб знову могла посміхатися щиро частіше.

Ми знайдемо разом прихований сенс в афордансі –
Де безліч можливостей, навіть, якщо ти вразлива.
Не бійся себе й почуттів, що нуртують ночами,
Тобі розфарбую цей світ, щоби знов став яскравим,
Загояться рани, і з'являться радості миті.

28.03.2025
Олеся Репа @olesya13r
Костянтин Ватульов https://t.me/kostiantynvatulyov
Вірш Оксани Лихогляд
Читаю я
твій режим "сон" увімкнувся
десь на початку жовтня
тоді злива лила холодна
листя опале разом із хмизом
крутилось низом
по видолинках і лощинах
межирічних рівнин
чи протиріч
летіло зі степовиком
лишало під замком
пориви почуттів та обіймів
спомини і втома
розчинились у водах струмків тріщини на тілі шляхів
путівців манівців
скоро припорошить сніг
і доки ти у "сні" нікому
протоптати зимняк
додому



29.11.2024
@olesya13r
На околиці світу чи цивілізації
невеликого міста згасають вогні.
І черпає недогарки зір молодик
там, де вічність осоння торкається.

Підперізує спокій безсоння збезлюдніле,
нанизавши вечірні секрети на шнур.
Місто слухає в мушлях морів перламутр
і замріяно ніжиться ковдрою сутінків.

Через сито небес хмари сіють дощі та сни,
має місто дахи й безкінечність надій,
що в галактиці втрат, звіздарів і падінь
задрімає спокійно. Сьогодні поталанить.

26.03.2025
@olesya13r
Помовчи.
Хай світ минає німо.
Гнівом вітру, збігом снів, привітом
З того боку залишились знімки.
Витри вікон паралелепіпед,
Щоб забути ігри й заповіти,
Первоцвіти літа у зеніті.
Крізь відтінки срібла місяць світить
Блідо, як навмисно.
Повторити б
Сміх та стрічки звісток, зупинити
Десь на переїзді між барвінком
Та вчорашнім днем похолоднілим
Мить щасливу.
Спи.
Стихає місто.
Перетліє сонячний відрізок,
Розпростертий майже анонімно
На стежках багатоповерхівок.

31.07.2024
© @olesya13r
“If this is to end in fire, then we should all burn together.”
JRR Tolkien

Все закінчиться вогнем –
І ми разом згоримо.
Перетліє й проросте
Смуток травами й вином
Скропить стежку – в полинах
Загубилася.
Спішу.
Дощ горошинами впав
На межу.
Пришвидшив пульс
Твій необережний рух.
Посміхаєшся тепер.
Як же далі?
Кращий друг,
Ти про вічне чи земне?
Серцю ребра – як полон:
Все змінилося за мить.
Димом сивим охолонь.

Все закінчиться колись.

01.10.2024
@olesya13r
Дякую Олесі та Андрію за цей подарунок ❤️‍🔥❤️‍🔥❤️‍🔥🙏

Рекорды

16.04.202523:59
222Подписчиков
11.04.202514:07
600Индекс цитирования
14.04.202518:01
211Охват одного поста
07.04.202512:59
211Охват рекламного поста
29.03.202523:59
50.00%ER
08.04.202515:37
100.00%ERR

Развитие

Подписчиков
Индекс цитирования
Охват 1 поста
Охват рекламного поста
ER
ERR
FEB '25MAR '25APR '25

Популярные публикации Рими в ритмі серця❤️‍🔥 (Олеся Репа)

Ну що ж, вимахуватися так вимахуватися 😎😎😎

@Olesia_avtor
16.04.202510:33
222 підписники!
29.03.202511:28
Вірш Оксани Лихогляд
Читаю я
Хлюп!
Б'є по плесу форель хвостом,
Плескаєш теж. Рань дзвенить.
Стелиться негура. В марево
Плетивом ллється блакить.

Бовх!
Із Карпат в улоговину
Ока прозора вода
Ловить каміння – розбовтує
Спокій: шубовсь жартома.

Ууу!
Перегук між трембітами –
Озеро вкутує звук.
Трави вінками та мітлами
Горнуться до ялівцю.

Брязь!
В піднебессі підковою
Гримнув грім. Ехо летить.
В ліс насипаються золотом
Блискавок іскри крихкі.

Бульк!
Відшліфованим кругляком
Скачуть століття – лови!
Дзеркало гомоном ожило.
Ох! Так звучить Синевир!

12.04.2025
@olesya13r
@helen_halu отримала свій екземпляр 💞💞💞
06.04.202508:08
Не помирай!
Ніч дощова і холодна.
Вже не маєш земель чи фортець,
але в серці – твій кодекс.
Ти в літописах лишиш свій слід,
ти історію твориш,
захищаючи світу основи,
бо ти – Лицар Семи Королівств.



На міцному щиті намалюй новий герб – лише твій.
Ти служитимеш вірно найближчому з лордів,
І кордони його володінь боронитимеш гордо –
Бо сіктимеш у бурі мечів крижаних ходоків,
Та на полі турнірному станеш над мертвим Драконом.

Ти поспи. Довга Ніч не повториться, маємо дні,
Доки Землі Тіней розтягаються сходом,
Де ховається сонце гаряче в Нефритове море,
А примарна трава поглинає світ сяйвом блідим –
Коле темряву списами стебел молочних.

Крук Триокий навчить древовидців крізь Вітер Зими,
Що пройде через Стіну на довгу епоху,
Віднайти Ясну Діву, а в іграх богів і престолів
Зможеш вижити у боротьбі, хоч міцними крильми
Ящір в танці кремсатиме небо, а полум'ям – простір.

На Драконячий Камінь клади обладунки стальні,
Перші люди й андали в поваги поклоні
Пригощатимуть повними кубками вин тебе з Гавані й Дорну.
Семикутна зоря рани зцілить і благословить
Твою відданість Лорду Залізного Трону.

Епітафій не буде, сьогодні лишайся живим:
Варті епосу витримка, мужність, покора,
Ти пройшов усі землі у Ессосі та Вестеросі.
Ця Зима проповзе крізь пустелі й великі степи,
Але мрій про весну ти землях усіх не соромся.

Провесіння настане, хоч близько Зима боротьби.
Хай в цю ніч тобі сняться турніри й походи,
Де ти знов молодий та у "битві сімох" за суд божий
Переможцем виходиш... Ти – Лицар Семи Королівств.
Ці холодні дощі подарують тобі вічний спокій.

11.03.2025
@olesya13r

Вірш-переможець у конкурсі "Зима близько", завдання: написати ліро-епос за назвами книг Дж.Мартіна
24.03.202510:21
Помовчи.
Хай світ минає німо.
Гнівом вітру, збігом снів, привітом
З того боку залишились знімки.
Витри вікон паралелепіпед,
Щоб забути ігри й заповіти,
Первоцвіти літа у зеніті.
Крізь відтінки срібла місяць світить
Блідо, як навмисно.
Повторити б
Сміх та стрічки звісток, зупинити
Десь на переїзді між барвінком
Та вчорашнім днем похолоднілим
Мить щасливу.
Спи.
Стихає місто.
Перетліє сонячний відрізок,
Розпростертий майже анонімно
На стежках багатоповерхівок.

31.07.2024
© @olesya13r
Вербна неділя. Вербниця. Пальмова. Вхід Ісуса в Єрусалим,
до Золотих воріт, де Оливна гора.

В Україні знову розірвані
тіла цивільних вкривають
золотом фольги.
Не благословіння сипались,
а ракети на голову тим,
хто сів у сумський тролейбус.

"Осанна на висоті".
сьогодні вкотре біль і біда.
Тричі хрестом до брами
чи вибухами до скронь.
Антифон воєнного часу.
Ризи священників та дияконів
мають бути червоні, бо свято,
але червоні від крові.

Літургія святкова стає поминальною,
а кажуть, що мир майже настав,
кажуть, режим тиші,
кажуть, що все гаразд...

Сину Господній,
славили та стелили тобі листя,
а потім... вбивали дітей.
То за кого ти вмреш на Голгофі?

13.04.2025
@olesya13r
21.03.202505:45
З нагоди Національного тижня поезії від Українського інституту книги долучаюся до онлайн-фестивалю читання поезії «Пісня тисячі голосів».
Це читання в соцмережах, в якому беруть участь талановиті та яскраві поети та поетки сучасності.

Я читатиму в п'ятницю ввечері о 19.00 в прямому етері в інстаграм на моїй сторінці
https://www.instagram.com/olesya13r?igsh=ZGt4a2JobmJ6cXQ3

21 березня – День поезії. Тому я обрала його, щоб анонсувати вихід моєї книги "Віршолегіт безмежжя".
Наразі книга в процесі друку, але скоро її можна буде купити на сайті видавництва "ТВОРИ".

Якщо Ви хочете почути якийсь з моїх віршів, що припав до душі, залишайте назву або рядок в коментарях. Я зачитаю. Також відповім на питання, поговоримо.

Лінк на розклад читань: http://bit.ly/4iuTugr

Чекаю!
16.04.202520:37
@Olesia_avtor
@OksanaMovchan11

Дівчата, збірка круть. Оформлення і перше враження ТОП.
Наповнення і так зрозуміло, що ТОП ТОП.
Так! Моїми рядками на білий папір
Виливається Всесвіт.
Вкотре десь поміж літер й хребців, поміж вій
Тане цвіт серцерим,
Душі ритм, віршолегіт.
Я не вмію інакше! Словами мій біль,
Сподівання, протести,
Всеохоплива лють і любов, навесні
Чи на зламі століть
Проростають в мистецтво...
Хоча я – не мисткиня, словами знайти
Намагаюся сенси.
Я пишу кілометри думок, у разки
Нанизавши казки,
Згадки, сни і безмежність.
На папір олівцем висипаю склади,
Як лягають – химерно
Заховавши гаптовані змістами шви
Перестиглих надій.
Я віршую.
Я чесна.


21.03.2024
© @olesya13r
З нагоди Національного тижня поезії від Українського інституту книги долучаюся до онлайн-фестивалю читання поезії «Пісня тисячі голосів».
Це читання в соцмережах, в якому беруть участь талановиті та яскраві поети та поетки сучасності.

Я читатиму в п'ятницю ввечері о 19.00 в прямому етері в інстаграм на моїй сторінці
https://www.instagram.com/olesya13r?igsh=ZGt4a2JobmJ6cXQ3

21 березня – День поезії. Тому я обрала його, щоб анонсувати вихід моєї книги "Віршолегіт безмежжя".
Наразі книга в процесі друку, але скоро її можна буде купити на сайті видавництва "ТВОРИ".

Якщо Ви хочете почути якийсь з моїх віршів, що припав до душі, залишайте назву або рядок в коментарях. Я зачитаю. Також відповім на питання, поговоримо.

Лінк на розклад читань: http://bit.ly/4iuTugr

Чекаю!
29.03.202512:33
Я знаю твій смуток й усі безкінечні печалі –
Корінням густим заплітають квітучі надії.
Твій погляд порожній: тоді на даху ти мовчала
І довго дивилася вниз, у пекельне провалля.
Нам сонце пускало на плечі проміння – не гріло.

На заході ніч розгортала товсте покривало –
Не зорі на ньому, а стигми та шрами згрубілі.
Душа зоставалася привидом в мареві згарищ.
Ти з домом зруйнованим... бігла і не попрощалась...
Тепер дотліваєш... ще крок – і провалля поглине,

Ковтне, заплете корінцями. До денця, до краплі
Спустошить дотла, не залишить легеням повітря.
Тримай мою руку, неначе по діагоналі,
Єднатимем те, що лишилось, бо поряд не марно
З тобою я тут і сьогодні, у цій терапії.

Тепер говори, бо нема порятунку в мовчанні.
Довіра відновиться з попелу, болю та тиші.
Ти теж воскресай, розгортай білі крила, мов птаха.
Тобі допоможу зцілитися і не боятись,
Щоб знову могла посміхатися щиро частіше.

Ми знайдемо разом прихований сенс в афордансі –
Де безліч можливостей, навіть, якщо ти вразлива.
Не бійся себе й почуттів, що нуртують ночами,
Тобі розфарбую цей світ, щоби знов став яскравим,
Загояться рани, і з'являться радості миті.

28.03.2025
Олеся Репа @olesya13r
Костянтин Ватульов https://t.me/kostiantynvatulyov
На околиці світу чи цивілізації
невеликого міста згасають вогні.
І черпає недогарки зір молодик
там, де вічність осоння торкається.

Підперізує спокій безсоння збезлюдніле,
нанизавши вечірні секрети на шнур.
Місто слухає в мушлях морів перламутр
і замріяно ніжиться ковдрою сутінків.

Через сито небес хмари сіють дощі та сни,
має місто дахи й безкінечність надій,
що в галактиці втрат, звіздарів і падінь
задрімає спокійно. Сьогодні поталанить.

26.03.2025
@olesya13r
19.03.202506:10
Зі шкільних років люблю цей вірш Ліни Василівни Костенко.
За відеороботу дякую @viktoria_photo_raw

Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить.
Бляшаний звук води, веселих крапель кроки.
Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить,
і раптом озирнусь, а це вже роки й роки!

А це уже віки. Ніхто уже й не зна,
в туманностях душі чи, може, Андромеди —
я в мантіях дощу, прозора, як скляна,
приходжу до живих, і згадую про мертвих.

Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю.
Він добре вам зіграв колись мою присутність.
Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.
І, може, це і є моя найвища сутніть.
Войдите, чтобы разблокировать больше функциональности.