РД
Рядками Добруцького
Рейтинг TGlist
0
0
ТипПубличный
Верификация
Не верифицированныйДоверенность
Не провернныйРасположение
ЯзыкДругой
Дата создания каналаЛист 29, 2022
Добавлено на TGlist
Вер 14, 2023Прикрепленная группа
Архіваріус думок
3
Рекорды
29.12.202423:59
192Подписчиков29.06.202423:59
200Индекс цитирования06.04.202523:59
70Охват одного поста27.02.202520:45
32Охват рекламного поста01.03.202523:59
50.00%ER06.04.202523:59
37.43%ERRpost.reposted:Рядками Добруцького
РД
04.04.202508:46
До нестями
Заплутались думки в твоїм волоссі,
Шепоче ніч ліловими вустами.
Той обрис - ти чи знов мені здалося?
Здається, я кохаю... До нестями...
Оздоблює стіну блискуче сяйво,
Карбує силует ясної жінки.
На всю планету наче двоє зайвих,
Спілкуємося часом... Тільки рідко...
Я - не титан, заморена людина,
Життєве ябко розділилось навпіл.
Відлуння альту - голос твій перлинний,
Я збожеволів... Кличте ескулапів...
Захоплений глядач театру тіні,
Здолала сни п'янка шизофренія.
В гнітливих іграх правила постійні,
Закоханий в примару... Шаленію...
Заплутались думки в твоїм волоссі,
Фантомний образ вдосвіта розтанув.
Дзвінок у двері чи мені здалося?
Я так тебе кохаю...До нестями...
14.02.2023
#вірш
Заплутались думки в твоїм волоссі,
Шепоче ніч ліловими вустами.
Той обрис - ти чи знов мені здалося?
Здається, я кохаю... До нестями...
Оздоблює стіну блискуче сяйво,
Карбує силует ясної жінки.
На всю планету наче двоє зайвих,
Спілкуємося часом... Тільки рідко...
Я - не титан, заморена людина,
Життєве ябко розділилось навпіл.
Відлуння альту - голос твій перлинний,
Я збожеволів... Кличте ескулапів...
Захоплений глядач театру тіні,
Здолала сни п'янка шизофренія.
В гнітливих іграх правила постійні,
Закоханий в примару... Шаленію...
Заплутались думки в твоїм волоссі,
Фантомний образ вдосвіта розтанув.
Дзвінок у двері чи мені здалося?
Я так тебе кохаю...До нестями...
14.02.2023
#вірш
post.reposted:
Альтернативна творча студія
14.04.202510:59
• Терези сингулярності •Спочатку був вибух чи слово, бульйон чи Едем?
Обманює Хокінг чи Бога хитка синагога?
Єднання людей та машин в абсолют заведе?
Предвічні питання заплутують думи розлогі.
Й Да Вінчі не знає, як вийти з таких лабіринтів
в безсмертя — клубка Аріадни благатимуть ноги.
Відрìзкам життя в нескінченність дороги закриті.
А, може, у Райських кущах вся людська сингулярність?
Наука та церква — повінчані війнами квити.
Наліплені в голови чіпи — прогрес чи намарно?
Палітру нових монолітів узгодив би Пастор?
Причастя в новітньому часі дісталося Арні.
Побачити хочеш пророчість критичної точки:
Стальне Ельдорадо чи в небо бурштинові східці.
Як Бога й немає, то вірити варто. (Це — точно?)
Бо люди є люди: беззубі, загублені, ниці.
У книгах без ліку довіку мандрують охоче.
Погляньте ж у очі. Одвічність — у Божих зіницях.
***
Вкінці буде вибух чи слово, бульйон чи Едем?
Творці hi-tech вуду — ми, люди. Триває етер.
Ми – Бога подоби.
І боти не проти.
Бог — робот тепер.
💥🤖💥🤖💥🤖💥🤖💥🤖💥
© Іван Добруцький
@real_dobrutskiy
💥🤖💥🤖💥🤖💥🤖💥🤖💥
post.reposted:Рядками Добруцького
РД
07.04.202517:45
Злодійка
Спочатку Ви вкрали у мене весну,
Казали: "Не бійтесь, я все поверну".
Ховали в кишенях акації цвіт,
Незвано вривались у вірші нові.
Пізніше Ви вкрали у мене пісні,
Шазамив між треків джерельний Ваш спів.
І сонячні вайби з букетами барв
Ви хутко ховали у довгий рукав.
А потім забрали хвилини, думки,
Бо двері до серця я Вам привідкрив.
Скорили увагу, зв'язали слова,
Я з Вами кохався, я Вами кружляв.
А потім Ви зникли, між пальцями — дим,
Змінили свій профіль, затерли сліди.
Незримий диявол щось цінне відтяв,
Ви вкрали у мене безслідно життя!
Акація нага, бо втратила цвіт,
Давно не приходять і вірші нові.
Сиджу на веранді, чекаю весну,
Бо Ви ж обіцяли: "Я все поверну"...
© Іван Добруцький
17.09.2023
#вірш
Спочатку Ви вкрали у мене весну,
Казали: "Не бійтесь, я все поверну".
Ховали в кишенях акації цвіт,
Незвано вривались у вірші нові.
Пізніше Ви вкрали у мене пісні,
Шазамив між треків джерельний Ваш спів.
І сонячні вайби з букетами барв
Ви хутко ховали у довгий рукав.
А потім забрали хвилини, думки,
Бо двері до серця я Вам привідкрив.
Скорили увагу, зв'язали слова,
Я з Вами кохався, я Вами кружляв.
А потім Ви зникли, між пальцями — дим,
Змінили свій профіль, затерли сліди.
Незримий диявол щось цінне відтяв,
Ви вкрали у мене безслідно життя!
Акація нага, бо втратила цвіт,
Давно не приходять і вірші нові.
Сиджу на веранді, чекаю весну,
Бо Ви ж обіцяли: "Я все поверну"...
© Іван Добруцький
17.09.2023
#вірш
post.reposted:Рядками Добруцького
РД
07.04.202508:05
Нездоланність?
Моя нездоланність жертовно пірнає униз,
Невже ти не знаєш, я — перший завжди, не один з?
Стріла зґвалтувала Ахіллову п'ятку, прощай,
Моя нездоланність несміло кидàє меча.
За що воювали? Шакали не знали, біда.
Від скибки металу героя не стало, віддав
За тебе єство. Ти хоч квітку мені надішлеш?
Дизайнерка-смерть запросила мене, дефіле.
Тебе не заводить мій контур, душевний стриптиз,
Літак у пустелі без толку, а хлопчик — не принц.
На совість нанизано тіл, як в пекельнім котлі,
Від стріл моїх слів не один слововоїн зітлів.
Я — збитий пілот, алкоголь пріле тіло втішав,
Хіба ти не чуєш, як стогне змарніла душа?
Тринадцятий подвиг Геракл не зможе знайти,
Зі смертю мій подих, пора спілкуватись "на ти".
Тримаюсь за вітер, а пальці судомно кричать,
Їх вирок — боліти, хоронять у землю меча.
Ти знов непідвладна — води наковтались човни,
Моя нездоланність остатньо пірнає униз.
© Іван Добруцький
29.09.2023
#вірш
Моя нездоланність жертовно пірнає униз,
Невже ти не знаєш, я — перший завжди, не один з?
Стріла зґвалтувала Ахіллову п'ятку, прощай,
Моя нездоланність несміло кидàє меча.
За що воювали? Шакали не знали, біда.
Від скибки металу героя не стало, віддав
За тебе єство. Ти хоч квітку мені надішлеш?
Дизайнерка-смерть запросила мене, дефіле.
Тебе не заводить мій контур, душевний стриптиз,
Літак у пустелі без толку, а хлопчик — не принц.
На совість нанизано тіл, як в пекельнім котлі,
Від стріл моїх слів не один слововоїн зітлів.
Я — збитий пілот, алкоголь пріле тіло втішав,
Хіба ти не чуєш, як стогне змарніла душа?
Тринадцятий подвиг Геракл не зможе знайти,
Зі смертю мій подих, пора спілкуватись "на ти".
Тримаюсь за вітер, а пальці судомно кричать,
Їх вирок — боліти, хоронять у землю меча.
Ти знов непідвладна — води наковтались човни,
Моя нездоланність остатньо пірнає униз.
© Іван Добруцький
29.09.2023
#вірш
post.reposted:Рядками Добруцького
РД
08.04.202519:35
Метелики
Ми вдвох - життя нових знаходить значень,
І очі наші сяють (золоті?).
Сьогодні ти сказала, що неначе
Метелики є в тебе в животі.
Ти стала звуком тиші мого світу,
Між ребер проростає бархат крил.
Нам добре вдвох окрилено летіти,
В Едемів сад з собою забери.
Коли мені всміхаєшся спросоння
Метеликом душі рясних квіток.
Здаюсь в сачка твого п'янкі полони,
Збираю з вуст нектаровий пилок.
Весна дарує квіт цілунків вранці,
Вірші й пісні щебечуть солов'ї.
Сплелися крила в пристрасному танці,
Бо і в мені метелики твої.
березень 2023
#вірш
Ми вдвох - життя нових знаходить значень,
І очі наші сяють (золоті?).
Сьогодні ти сказала, що неначе
Метелики є в тебе в животі.
Ти стала звуком тиші мого світу,
Між ребер проростає бархат крил.
Нам добре вдвох окрилено летіти,
В Едемів сад з собою забери.
Коли мені всміхаєшся спросоння
Метеликом душі рясних квіток.
Здаюсь в сачка твого п'янкі полони,
Збираю з вуст нектаровий пилок.
Весна дарує квіт цілунків вранці,
Вірші й пісні щебечуть солов'ї.
Сплелися крила в пристрасному танці,
Бо і в мені метелики твої.
березень 2023
#вірш
Войдите, чтобы разблокировать больше функциональности.
