Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
Заполярне сяйво avatar

Заполярне сяйво

Світ вмістився в ім'я.
author:
@smachnogo_sala
Рейтинг TGlist
0
0
ТипПубличный
Верификация
Не верифицированный
Доверенность
Не провернный
Расположение
ЯзыкДругой
Дата создания каналаГруд 17, 2021
Добавлено на TGlist
Жовт 02, 2023
Прикрепленная группа

Последние публикации в группе "Заполярне сяйво"

пісня про пісок
між пальців
моїх

я люблю одну жінку
і любов ця схожа
на середземноморську садибу
з оливами —
в ній живлюсь я
і лягаю на післяобіднє дрімання

я люблю одну жінку
і вона підставляє плече
у цій невагомості —
холодній
як шпальти небес

задимлені веранди сну
освічує її масляна лямпа

і коли ви побачите
як тривожно біжать мої очниці
під важкими повіками
а потім надовго завмирають
то знайте:
я знаходжу її
і дивлюсь

то знайте:
я спокійний
аж допоки прокинусь
бо це для неї
пісня про пісок
між пальців
моїх

бо це для неї весь пісок
у моєму годиннику
розпогодиться

проте
на ніч дощило

густе павутиння
туманів
ловить мене —
моє вистигле тіло

сходить із неба
чи янгол
чи вибитий з гнíздечка птах —
розпогодиться — каже

бруд на крилах горілих
і сажа

розпогодиться —
стогнуть міста

бо не може в нас
кинутись тінню зоря —
розпогодиться —
бійся
тікай
скидуй крила
в свічу маяка —
вже нехай догорять

тричі зламані
згублені сотні разів
ніжні бруньки

і світлечка курс
і курсив

поцілунком
твоїм
розпогодиться

поцілунком твоїм
щосили
зранку м'які вуста

ти пелюстка
у зернистосу світлі

зранку спрагла до роси

причинено вікно зранку
ти на підвіконні
квітнеш

струнні інструменти
пташина трель
хмарний флот відшвартовується

порт
заспаного сонця

зранку ми босі
виходимо з річки сну
на тепле узбережжя

нам не дасть потонути
це вірне склепіння

нам не дадуть засохнути
ці вичавлені помаранчі
післяобід

але зранку м'які вуста
сприятливий ґрунт
любові
стається так
що зима

і в деревах я впізнаю нас —
оголені каркаси
з разгалуженим
корінням

клацання
накрапання слів
і глевкі тіні

стається так
що цемент
не застиг
яким ми скріплені

тонкі полюси
і тонкі вервечки
світла

стається так
ніби зсунулись плити
а ми обережно
між них балансуємо

відчуваю як ти обіймаєш
і видіння красу
відчуваю —

терпне голос
і терпнуть поля на виду
і зникають за нами —

бо стається так
що ми завжди знали
що будемо тут
післяріздвяний вузол

після цього
душі наші відбілені

по подобі небес
руки наші —
сірі

але пахнуть дотиками
пахнуть вірою

пахнуть теплим тістом
коханого тіла
бо любов —
то велике
діло

після всього
ми в'яжемось
сходимось
клеїмось снігом
злегка підталим

бо любов дарує
найважливіше
бо любов дарує
підвалину

після всього
відчути і власне народження
бо любов робить нас
подорожніми

бо вона робить нас
чимось більшим —
прибічниками

і коротшає ніч
на підсвічниках
"...у чому присвята
пресвята жінко
ти маєш знати усьому початок
хто нас такими виліпив
виспівав напечатав
у кого ми з-під друку вийшли
і хто нас затаврував
пресвята жінко
весняна моя трава

от би впасти в тебе
нерухомою тушею
коли світ закриє очі назавжди
недарма нас ной викинув на сушу
так нічого
і не сказавши"

липень 2023.
час покинути табір
розвалених халабуд

закутавшись в хоругви
у газети
бруд

набити кишені сушеним
тютюном
пустити шкіру на розжарене
веретено

час оплакувати минулі власні сліди
і жалітись на того
хто нас породив
або дякувати йому цілуючи кутики
брів

за те
що за нами пікся
ледь не згорів

все одно у вечірніх константах
веранд

вони будуть гоїти наші рани
вони будуть топити
слізно мідь

відчуваючи нас
заздалегідь

металічний осад у наших тілах
усі наші програшні
діла

ту любов у тілі
мовби анклав

і гарячої крові загуслу лаву

тоді варто зізнатись їм у гріхах
доки ще не посипалась мови
труха
ніби зморщені ягоди переспілі
доки нас не виточить темна міль

/
перш ніж згорнутися у перлини
світло оточує нашу
долину

сповнює глечики з молоком
бажаючи нас осіяти

ми повертаємось по доріжках
котрі залишає сіль

ми повертаємось озираючись —
сонце п'яне й задмухане

перш ніж усе закінчиться
ми фіксуємо рух

Рекорды

29.01.202523:59
395Подписчиков
19.05.202423:59
0Индекс цитирования
25.01.202523:59
176Охват одного поста
19.04.202513:40
0Охват рекламного поста
31.01.202523:59
29.73%ER
25.01.202523:59
44.78%ERR

Развитие

Подписчиков
Индекс цитирования
Охват 1 поста
Охват рекламного поста
ER
ERR
ЛИП '24ЖОВТ '24СІЧ '25КВІТ '25

Популярные публикации Заполярне сяйво

05.04.202506:52
пісня про пісок
між пальців
моїх

я люблю одну жінку
і любов ця схожа
на середземноморську садибу
з оливами —
в ній живлюсь я
і лягаю на післяобіднє дрімання

я люблю одну жінку
і вона підставляє плече
у цій невагомості —
холодній
як шпальти небес

задимлені веранди сну
освічує її масляна лямпа

і коли ви побачите
як тривожно біжать мої очниці
під важкими повіками
а потім надовго завмирають
то знайте:
я знаходжу її
і дивлюсь

то знайте:
я спокійний
аж допоки прокинусь
бо це для неї
пісня про пісок
між пальців
моїх

бо це для неї весь пісок
у моєму годиннику
05.04.202506:52
25.03.202520:02
розпогодиться

проте
на ніч дощило

густе павутиння
туманів
ловить мене —
моє вистигле тіло

сходить із неба
чи янгол
чи вибитий з гнíздечка птах —
розпогодиться — каже

бруд на крилах горілих
і сажа

розпогодиться —
стогнуть міста

бо не може в нас
кинутись тінню зоря —
розпогодиться —
бійся
тікай
скидуй крила
в свічу маяка —
вже нехай догорять

тричі зламані
згублені сотні разів
ніжні бруньки

і світлечка курс
і курсив

поцілунком
твоїм
розпогодиться

поцілунком твоїм
щосили
25.03.202520:02
Войдите, чтобы разблокировать больше функциональности.