Books
⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)
Books
08.05.202514:13
Ми хочем тиші, хочем храмів.
Ми хочем музики й садів.
А всі залежимо від хамів,
від хрунів, хряків і вождів.
Ми всі залежимо від хамів!
Від їхніх кланів і сваволь.
У нас немає наших храмів,
у нас немає наших доль.
Нас убиває їхній атом.
А їх все більше, їх орда.
Ми що не виборем, то втратим,
і в цьому вся наша біда.
Ліна Костенко
Ми хочем музики й садів.
А всі залежимо від хамів,
від хрунів, хряків і вождів.
Ми всі залежимо від хамів!
Від їхніх кланів і сваволь.
У нас немає наших храмів,
у нас немає наших доль.
Нас убиває їхній атом.
А їх все більше, їх орда.
Ми що не виборем, то втратим,
і в цьому вся наша біда.
Ліна Костенко
07.05.202514:22
ВИДИХНИ
каже голос у вухо: видихни. чую: вибухи.
я свій слух наче ногу вивихнув. знову вибухи.
пес війни прагнув здохнути та не виздихав
сльози з кров’ю змішалися і не висохли.
що ти скажеш мені мій великий скорботний Києве?
хто любитиме сокровенно тебе, той не виживе.
хто дитячими скриками дзвони церковні витіснив?
хто журбу розтягнув від Дніпра широкого до Десни?
йшла весна запашна. закосичена і спустошена.
та не встигла бідна дійти від солом‘янки до святошина.
йшла весна запашна. закосичена і розчавлена.
не шукайте вишневого цвіту тепер під завалами.
буде плакати місто подолами, дарницями, оболонями.
затулятиме очі свої церквами високими як долонями.
протягніть мені руку мамо моя. розрадьте тишею.
каже голос у вухо: вибухи. чую: вижили.
Ігор Астапенко
каже голос у вухо: видихни. чую: вибухи.
я свій слух наче ногу вивихнув. знову вибухи.
пес війни прагнув здохнути та не виздихав
сльози з кров’ю змішалися і не висохли.
що ти скажеш мені мій великий скорботний Києве?
хто любитиме сокровенно тебе, той не виживе.
хто дитячими скриками дзвони церковні витіснив?
хто журбу розтягнув від Дніпра широкого до Десни?
йшла весна запашна. закосичена і спустошена.
та не встигла бідна дійти від солом‘янки до святошина.
йшла весна запашна. закосичена і розчавлена.
не шукайте вишневого цвіту тепер під завалами.
буде плакати місто подолами, дарницями, оболонями.
затулятиме очі свої церквами високими як долонями.
протягніть мені руку мамо моя. розрадьте тишею.
каже голос у вухо: вибухи. чую: вижили.
Ігор Астапенко
06.05.202514:24
скучила за призахідним світлом у мирній травневій траві
чим заслужили ми, отче, постійно писати про біль
жити крізь біль, задихатися в цьому болю
ніби у морі, у вирі,
у вирві від вибуху
залишатись у здійсненому і нескоєному —
по колу те саме, ніби в піщаному вихорі —
захлинатися неможливістю вибору
несправедливістю світу
чи стане колись моя віра знову гранітом?..
першим смертним гріхом називай байдужість
другим облуду, третім нікчемність
з першою смертю скінчилась епоха прощення
матір свята героїв стоїть над серцем з мечем
понад небом із прапором.
у світі, де мусиш впізнати частини тіла, щоби оплакати
Чим заслужили ми, отче
І чим відплатимо?
Кшися Федорович
чим заслужили ми, отче, постійно писати про біль
жити крізь біль, задихатися в цьому болю
ніби у морі, у вирі,
у вирві від вибуху
залишатись у здійсненому і нескоєному —
по колу те саме, ніби в піщаному вихорі —
захлинатися неможливістю вибору
несправедливістю світу
чи стане колись моя віра знову гранітом?..
першим смертним гріхом називай байдужість
другим облуду, третім нікчемність
з першою смертю скінчилась епоха прощення
матір свята героїв стоїть над серцем з мечем
понад небом із прапором.
у світі, де мусиш впізнати частини тіла, щоби оплакати
Чим заслужили ми, отче
І чим відплатимо?
Кшися Федорович
Reposted from:
Рокер Роман Лисенко
04.05.202518:40
📣 Аукціон для 110 ОМБр!
Збір у вигляді аукціону для підтримки нашої знаменитої 110 бригади, для якої я написав пісню ~1 рік тому.
Лот: Прапор з підписами воїнів.
Донат для участі: від 200грн.
Детальні правила і банківські посилання на моєму сайті:
https://romanlysenko.com.ua
Слава Україні!
Героям Слава!
Україна Понад Усе!
Збір у вигляді аукціону для підтримки нашої знаменитої 110 бригади, для якої я написав пісню ~1 рік тому.
Лот: Прапор з підписами воїнів.
Донат для участі: від 200грн.
Детальні правила і банківські посилання на моєму сайті:
https://romanlysenko.com.ua
Слава Україні!
Героям Слава!
Україна Понад Усе!
Reposted from:
Сашко Негрич 💛💙
03.05.202516:17
З тобою все так
Фраза, яка мене зненавиділа.
Слова, що заблокували мене
і кинули до чорного списку.
З і м н о ю в с е н е т а к
"За такими плачуть кулі й автомати,
їх чекає пекло" —
мама часто, чітко і безсердечно
пробиває серце чалим язиком.
"Ізоляція,
кастрація
і декапітація" —
тато чемно вганяє цвяхи-прокльони у моє єство,
знебарвлює черговий колір моєї веселки.
Храми без Бога живлять черлену безодню,
дядько у рясі крає ім'я,
нарікає Гріхом і Розпустою.
Пір'я із крил виривають —
голки натомість зростають...
З і м н о ю в с е н е т а к
Зябра мої зшивають сталевою ниткою
наживо!
намертво!
Нащо ж так?!
Пори мої забивають
гноєм,
багном,
нечистотами.
Справжність мою ґвалтують
"нормою",
більшістю,
штучністю.
Навіть у дзеркалі вже не знаходжу себе — тільки марення.
З і м н о ю в с е н е т а к
Страх подивитись.
Страх уявляти.
Страх відчувати.
Страх просто бути собою.
Кожного дня одягати із терну
маску на очі,
каску на череп,
панцир на тіло.
Тільки б ніхто не дізнався,
тільки б нутро не звільнилось,
тільки б не сльози,
тільки б не відчай,
тільки б не знову,
тільки б померти
нарешті! назавжди! навічно!..
З тобою все так.
Спинися. Благаю. Не треба. Не варто.
Мамина злість і татові крики
кальцій вганяють у твої кістки.
Недруги-друзі і псевдовіра
на м'язи натягують шкіру кевларову.
Станеш титаном,
хай проти волі,
хай не просив.
Іскру останню не смій загасити.
Точно ж пізнаєш,
точно ж почуєш
зцілення-фразу голосом ніжним.
Точно цвістимеш у рідних обіймах.
Точно відродиш веселку у небі.
Просто протримайся ще зовсім трохи.
З тобою ж усе так.
Чуєш? Усе так...
Зрештою, ранком рандомним раптово відчуєш.
Зрештою щиро без болю всміхнешся.
Зрештою просто промовиш і сам:
Зі мною. Все. Так.
Фраза, яка мене зненавиділа.
Слова, що заблокували мене
і кинули до чорного списку.
З і м н о ю в с е н е т а к
"За такими плачуть кулі й автомати,
їх чекає пекло" —
мама часто, чітко і безсердечно
пробиває серце чалим язиком.
"Ізоляція,
кастрація
і декапітація" —
тато чемно вганяє цвяхи-прокльони у моє єство,
знебарвлює черговий колір моєї веселки.
Храми без Бога живлять черлену безодню,
дядько у рясі крає ім'я,
нарікає Гріхом і Розпустою.
Пір'я із крил виривають —
голки натомість зростають...
З і м н о ю в с е н е т а к
Зябра мої зшивають сталевою ниткою
наживо!
намертво!
Нащо ж так?!
Пори мої забивають
гноєм,
багном,
нечистотами.
Справжність мою ґвалтують
"нормою",
більшістю,
штучністю.
Навіть у дзеркалі вже не знаходжу себе — тільки марення.
З і м н о ю в с е н е т а к
Страх подивитись.
Страх уявляти.
Страх відчувати.
Страх просто бути собою.
Кожного дня одягати із терну
маску на очі,
каску на череп,
панцир на тіло.
Тільки б ніхто не дізнався,
тільки б нутро не звільнилось,
тільки б не сльози,
тільки б не відчай,
тільки б не знову,
тільки б померти
нарешті! назавжди! навічно!..
З тобою все так.
Спинися. Благаю. Не треба. Не варто.
Мамина злість і татові крики
кальцій вганяють у твої кістки.
Недруги-друзі і псевдовіра
на м'язи натягують шкіру кевларову.
Станеш титаном,
хай проти волі,
хай не просив.
Іскру останню не смій загасити.
Точно ж пізнаєш,
точно ж почуєш
зцілення-фразу голосом ніжним.
Точно цвістимеш у рідних обіймах.
Точно відродиш веселку у небі.
Просто протримайся ще зовсім трохи.
З тобою ж усе так.
Чуєш? Усе так...
Зрештою, ранком рандомним раптово відчуєш.
Зрештою щиро без болю всміхнешся.
Зрештою просто промовиш і сам:
Зі мною. Все. Так.
Reposted from:
Джей Бернадот
08.05.202511:56
Памʼятайте, хто реально виграв Другу Світову для совєтів, памʼятайте, хто вигравав всі війни для рашиків історично.
Хто народ-переможець, хто народ-воїн, наслідник скіфів, еллінів та вікінгів — а хто єбаний монголоїд-ординець, ґвалтівник, мародер, гарматний фарш.
Наше залізо важче за будь-яке злато. Наша воля змінює світ: ми врятували цивілізацію вже мінімум двічі, робимо зараз це третій раз.
Це єдина причина, з якої перемога України — не тільки можлива, вона — неминуча.
Хай не в цьому циклі, але в кожному наступному — ми маємо більше.
Ми зараз маємо більше, ніж ті, хто билися на Майдані в 2014, ніж шестидесятники, ніж провідники з ОУН-УПА.
Памʼятайте. Та тримайте стрій.
Хто народ-переможець, хто народ-воїн, наслідник скіфів, еллінів та вікінгів — а хто єбаний монголоїд-ординець, ґвалтівник, мародер, гарматний фарш.
Наше залізо важче за будь-яке злато. Наша воля змінює світ: ми врятували цивілізацію вже мінімум двічі, робимо зараз це третій раз.
Це єдина причина, з якої перемога України — не тільки можлива, вона — неминуча.
Хай не в цьому циклі, але в кожному наступному — ми маємо більше.
Ми зараз маємо більше, ніж ті, хто билися на Майдані в 2014, ніж шестидесятники, ніж провідники з ОУН-УПА.
Памʼятайте. Та тримайте стрій.
07.05.202517:35
«Я стояв не у храмі…»
Блаженні,
що плачуть,
коли всі гріховні
думки відступили,
у храмі.
Взивають намарно
імʼя…
Надворі дерева й блакить
прошепочуть на захід,
до тьмяного місяця,
срібними барвами
вільних стежин.
Приховано Господа кличуть,
щоби давні гріхи,
щоб надії дітей,
щоби мрії старих,
щоби спогади вдень
не пройшли в самоті,
щоб слова
«Отче наш…»
прозвучали ще раз,
від Небесної Сотні до хмар.
Хтось на колінах
пригадує відголос всіх молитов,
наче лагідний спів,
наче вітер надій,
мов блукання і страсті,
мов вічні поради
в пустому і темному,
тільки залитому нашою кровʼю
наземному
храмі.
А недруги знову
ґвалтують, ганьблять, гомонять
переказом давніх
ідей.
Лиш серце пригадує шепіт
і мрії, які розквітають
без змов,
без турботи й оков,
без прадавніх промов,
без брехні як любов.
А крики, останнії крики,
неначе відлуння про згадки
розʼятрених шрамів
не в храмі.
Це все!
Німі слова,
як фрази останні до Бога.
Звучатимуть знову і знову,
і знову, і знову, і знову
з відлунням бажань, що малюють
в думках візерунки з Граалем
у храмі.
А я?
Малим простояв на світанні
нескорений і непорушний як камінь
на тім славнозвіснім
Майдані!
Роман Лисенко
Блаженні,
що плачуть,
коли всі гріховні
думки відступили,
у храмі.
Взивають намарно
імʼя…
Надворі дерева й блакить
прошепочуть на захід,
до тьмяного місяця,
срібними барвами
вільних стежин.
Приховано Господа кличуть,
щоби давні гріхи,
щоб надії дітей,
щоби мрії старих,
щоби спогади вдень
не пройшли в самоті,
щоб слова
«Отче наш…»
прозвучали ще раз,
від Небесної Сотні до хмар.
Хтось на колінах
пригадує відголос всіх молитов,
наче лагідний спів,
наче вітер надій,
мов блукання і страсті,
мов вічні поради
в пустому і темному,
тільки залитому нашою кровʼю
наземному
храмі.
А недруги знову
ґвалтують, ганьблять, гомонять
переказом давніх
ідей.
Лиш серце пригадує шепіт
і мрії, які розквітають
без змов,
без турботи й оков,
без прадавніх промов,
без брехні як любов.
А крики, останнії крики,
неначе відлуння про згадки
розʼятрених шрамів
не в храмі.
Це все!
Німі слова,
як фрази останні до Бога.
Звучатимуть знову і знову,
і знову, і знову, і знову
з відлунням бажань, що малюють
в думках візерунки з Граалем
у храмі.
А я?
Малим простояв на світанні
нескорений і непорушний як камінь
на тім славнозвіснім
Майдані!
Роман Лисенко
06.05.202519:14
***
Тонуть у небі мої кораблі,
Але й у полях триває робота...
Вгризається в кожен клаптик землі –
піхота!
Це наша країна - чорнозем і глей,
історія писана грубими швами...
Зірки, ніби очі наших дітей,
світять
вночі
над нами.
Дмитро Лазуткін
Тонуть у небі мої кораблі,
Але й у полях триває робота...
Вгризається в кожен клаптик землі –
піхота!
Це наша країна - чорнозем і глей,
історія писана грубими швами...
Зірки, ніби очі наших дітей,
світять
вночі
над нами.
Дмитро Лазуткін
05.05.202521:30
Друзі, закиньте шось на зарядні станції. 🫡
Reposted from:
Рудий ліс
02.05.202518:27
Відео з виступу на "Книжковій країні" 26-го квітня, у павільйоні "Фронтменів". Читали вірші, збирали книги для військових, презентували збірку.
Reposted from:
Пані Поліна Шишлевська🧜♀️
08.05.202511:17
Вчора було два роки як я потрапила в UrsusPoetry.
Два насичених роки на емоції, та події, на вірші, пісні, меми, розсилки, вечори, виступи, збори, фестивалі, декламації, організації і тд….
Але найголовніше, це - люди!
З ким була на початку, з ким дружу і зараз, з ким познайомилась в Мороці і з ким вела в Дріп кофі, з ким читала в O’Plich і з ким співала в Мистецькому хабі…
Паш, дуже люблю тебе❤️
І дякую тобі за спільноту, в якій можна реалізовувати себе і знаходити своїх людей😘
Два насичених роки на емоції, та події, на вірші, пісні, меми, розсилки, вечори, виступи, збори, фестивалі, декламації, організації і тд….
Але найголовніше, це - люди!
З ким була на початку, з ким дружу і зараз, з ким познайомилась в Мороці і з ким вела в Дріп кофі, з ким читала в O’Plich і з ким співала в Мистецькому хабі…
Паш, дуже люблю тебе❤️
І дякую тобі за спільноту, в якій можна реалізовувати себе і знаходити своїх людей😘
07.05.202516:18
Ой, дякую! Бажаю всім жінкам відчувати плече посестер і не конкурувати, а допомагати одна одній
06.05.202518:10
Коли смерть присяде на бруствер, спитає - "Ну що тут ти?"
Коли нас, як тісто, місить вогняний вал,
Я не стану смикати Бога - вийду в канал арти.
У піхоти з артою і Богом - зАвжди прямий канал
Заглушаючи криком в рацію хрипкий голос війни,
Продиктую чарівні цифри, наче магічний код.
Скрипне радіо - "Прийняв. Тримайтеся, пацани".
Решту слів не почую. Бо знову накрив "приход".
Оживе на позиції стадо сталевих слонів,
Поверне свої хоботи в сторону наших бід.
І зайде у стволи із клацанням стиснутий божий гнів,
Для швидкої доставки - без декларацій і мит.
Навіть янголи завмерли в небі - як театральний зал,
Небо теж полюбляє сипати - снігом, градом, дощем.
Дочекалися. Наче кулак по всесвіту стукнув залп.
Другий, третій, а потім іще і ще.
А над нами небо луснуло наче віконне скло,
Аж земля підстрибнула, і трохи змінився ландшафт.
Смерть сиділа на бруствері. Більш немає. Змело.
Та зі стиснутих рук повернулася в серце душа.
"Що там, брате? Прийом? - Та все по плюсах, братан!
Так вломили, що вщент. І цілей більше нема!"
Що я ще відповім? Вклоняюсь тобі, арта!
Не дарма вас кличуть богами. Ой не дарма...
Гліб Бабіч
Коли нас, як тісто, місить вогняний вал,
Я не стану смикати Бога - вийду в канал арти.
У піхоти з артою і Богом - зАвжди прямий канал
Заглушаючи криком в рацію хрипкий голос війни,
Продиктую чарівні цифри, наче магічний код.
Скрипне радіо - "Прийняв. Тримайтеся, пацани".
Решту слів не почую. Бо знову накрив "приход".
Оживе на позиції стадо сталевих слонів,
Поверне свої хоботи в сторону наших бід.
І зайде у стволи із клацанням стиснутий божий гнів,
Для швидкої доставки - без декларацій і мит.
Навіть янголи завмерли в небі - як театральний зал,
Небо теж полюбляє сипати - снігом, градом, дощем.
Дочекалися. Наче кулак по всесвіту стукнув залп.
Другий, третій, а потім іще і ще.
А над нами небо луснуло наче віконне скло,
Аж земля підстрибнула, і трохи змінився ландшафт.
Смерть сиділа на бруствері. Більш немає. Змело.
Та зі стиснутих рук повернулася в серце душа.
"Що там, брате? Прийом? - Та все по плюсах, братан!
Так вломили, що вщент. І цілей більше нема!"
Що я ще відповім? Вклоняюсь тобі, арта!
Не дарма вас кличуть богами. Ой не дарма...
Гліб Бабіч
Reposted from:
Куди піти? Київ
05.05.202520:12
🔮 4 дні віршів та розмов у полум'ї свічок
👋 Привіт! Ми — URSUSPOETRY, найстаріше з нині існуючих поетичних ком’юніті міста. Цього тижня, з четверга до неділі, ми чекаємо всіх небайдужих до мистецтва жителів столиці — і всіх, хто надає перевагу живому спілкуванню — щоб поділитися наболілим, посмакувати легендарні коктейлі Ксюші та крафтові настоянки Жені, почитати свої (і не тільки) вірші, поспівати під гітару, розтанути в медитативному мерехтінні свічок, знайти нових друзів, натхнення і, якщо пощастить, любов. (Багатьом пощастило, до речі 😉)
Одна з найбільших проблем сучасних людей — це відсутність друзів, з якими можна розділити щось творче, справжнє, інтелектуальне. Є багато тих, з ким можна бухнути, але нема хоча б когось, з ким можна піти на поетичний вечір… Це нормально. Такі, на жаль, часи. 😞
Тому не БІЙТЕСЬ ПРИХОДИТИ САМІ! ВИ НЕ ОДНІ!
Ви будете в шоці, як багато у вас однодумців, і що ваша творчість, ваші думки і ваші почуття — потрібні! 🙏🏻
Всім найактивнішим учасникам ми надаємо безкоштовну інформаційну підтримку — публікації вашої творчості та яскравих моментів із заходів на наших ресурсах в Telegram, Instagram та Facebook.
Головне — не бійтесь, особливо якщо для вас це вперше.
Наші чарівні ведучі попіклуються про кожного особисто. Це не розважальний концерт — це живе ком’юніті, і вам всім доведеться перезнайомитись одне з одним, хочете ви того чи ні.
Ви будете дуже здивовані, що таке ще існує в наш час… І вам захочеться залишитися з нами назавжди. 😉
🕯 Коли: з 8 до 11 травня (чт, пт, сб, нд)
📍 Де: бар "Морок", вул. Мала Житомирська, 17
🎤 Що брати з собою: тексти, музику, серце і трішки сміливості
💵 Вхід: донат від 100 грн на розвиток нашої спільноти (хто може більше — будемо дуже вдячні!)
👋 Привіт! Ми — URSUSPOETRY, найстаріше з нині існуючих поетичних ком’юніті міста. Цього тижня, з четверга до неділі, ми чекаємо всіх небайдужих до мистецтва жителів столиці — і всіх, хто надає перевагу живому спілкуванню — щоб поділитися наболілим, посмакувати легендарні коктейлі Ксюші та крафтові настоянки Жені, почитати свої (і не тільки) вірші, поспівати під гітару, розтанути в медитативному мерехтінні свічок, знайти нових друзів, натхнення і, якщо пощастить, любов. (Багатьом пощастило, до речі 😉)
Одна з найбільших проблем сучасних людей — це відсутність друзів, з якими можна розділити щось творче, справжнє, інтелектуальне. Є багато тих, з ким можна бухнути, але нема хоча б когось, з ким можна піти на поетичний вечір… Це нормально. Такі, на жаль, часи. 😞
Тому не БІЙТЕСЬ ПРИХОДИТИ САМІ! ВИ НЕ ОДНІ!
Ви будете в шоці, як багато у вас однодумців, і що ваша творчість, ваші думки і ваші почуття — потрібні! 🙏🏻
🎸 Якщо ж ви поет або музикант, наш майданчик може стати чудовим стартом для шліфування своїх навичок, накопичення першої справжньої живої фанбази та подальшого сходження на Велику українську сцену.
Всім найактивнішим учасникам ми надаємо безкоштовну інформаційну підтримку — публікації вашої творчості та яскравих моментів із заходів на наших ресурсах в Telegram, Instagram та Facebook.
Головне — не бійтесь, особливо якщо для вас це вперше.
Наші чарівні ведучі попіклуються про кожного особисто. Це не розважальний концерт — це живе ком’юніті, і вам всім доведеться перезнайомитись одне з одним, хочете ви того чи ні.
Ви будете дуже здивовані, що таке ще існує в наш час… І вам захочеться залишитися з нами назавжди. 😉
📬 Реєстрація бажаючих виступити зі своїми віршами або піснями, а також вдячних котиків-слухачів — у чарівної Поліни Шишлевської.
🕯 Коли: з 8 до 11 травня (чт, пт, сб, нд)
📍 Де: бар "Морок", вул. Мала Житомирська, 17
🎤 Що брати з собою: тексти, музику, серце і трішки сміливості
💵 Вхід: донат від 100 грн на розвиток нашої спільноти (хто може більше — будемо дуже вдячні!)
Reposted from:Куди піти? Київ
04.05.202506:44
🔥 СЬОГОДНІ! Еротично-поетичні читання в БДСМ-барі "Морок"
Привіт, друже, ми найстаріше поетичне ком'юніті Києва UrsusPoetry і сьогодні запрошуємо тебе поринути у всі тяжкі, а саме – вечір відвертих віршів у полум'ї свічок у готичному серці Києва, легендарному барі "Морок" під проводом нашої чарівної ведучої, спокусливої рудоволосої чарівниці та поетки – Амішкінс. ❤️
У напівтемряві свічок та червоних ламп, серед потертих стін з характером та нашарувань часу, звучатимуть найвідвертіші рядки, котрі торкаються найпотаємніших струн зраненої війнами, тривогами та сірістю повсякденності душі. Відчуйте, як словесне хижо сплітається із тілесним, як гріховне в мить стає святим, а невинні слова набувають нових... радикально нових значень... Воно й не дивно – в "Мороці" кожен атом просякнутий спокусою... Не дарма ж поціновувачі БДСМ називають його "Темним Королівством Насолоди". 🤗
🇺🇦 ЧИТАЄМО ВИКЛЮЧНО УКРАЇНСЬКОЮ!
⚫️ Скинути вірш на критику: @litflib, @tanok_salamandr
⚫️ Сучасна Українська Поезія: @uapoetry
Коли: Неділя, 4 травня, 18:00
Де: вул. Мала Житомирська, 17 (м. Майдан Незалежності)
Внесок: донат від 100 грн (хто може більше, будемо вдячні)
Привіт, друже, ми найстаріше поетичне ком'юніті Києва UrsusPoetry і сьогодні запрошуємо тебе поринути у всі тяжкі, а саме – вечір відвертих віршів у полум'ї свічок у готичному серці Києва, легендарному барі "Морок" під проводом нашої чарівної ведучої, спокусливої рудоволосої чарівниці та поетки – Амішкінс. ❤️
У напівтемряві свічок та червоних ламп, серед потертих стін з характером та нашарувань часу, звучатимуть найвідвертіші рядки, котрі торкаються найпотаємніших струн зраненої війнами, тривогами та сірістю повсякденності душі. Відчуйте, як словесне хижо сплітається із тілесним, як гріховне в мить стає святим, а невинні слова набувають нових... радикально нових значень... Воно й не дивно – в "Мороці" кожен атом просякнутий спокусою... Не дарма ж поціновувачі БДСМ називають його "Темним Королівством Насолоди". 🤗
ДРЕС-КОД:чорне мереживо, шкіра, готичні аксесуари, корсети, або будь-який наряд, що підкреслює вашу темну, пристрасну натуру. Не соромтеся виразити себе через одяг — це частина вашої поетичної сутності. 🤫
🇺🇦 ЧИТАЄМО ВИКЛЮЧНО УКРАЇНСЬКОЮ!
Якщо для вас це вперше - не бійтесь. Ведуча вам все розкаже, покаже, познайомить і попіклується про вас.
⚫️ Скинути вірш на критику: @litflib, @tanok_salamandr
⚫️ Сучасна Українська Поезія: @uapoetry
🖋 Реєстрація поетів, музикантів та слухачів @polinashshsh
Коли: Неділя, 4 травня, 18:00
Де: вул. Мала Житомирська, 17 (м. Майдан Незалежності)
Внесок: донат від 100 грн (хто може більше, будемо вдячні)
І пам'ятай: що було в "Мороці" – має назавжди лишитися в "Мороці"... 😁
Reposted from:
Київ літературний (UrsusPoetry)
02.05.202516:55
Користуючись нагодою та службовим становищем, просто хочу вкотре нагадати вам, що Софія Фуфалько дуже крута. 🤗❤️
Чекаємо на читаннях. 🎸📖
Чекаємо на читаннях. 🎸📖
Reposted from:
Травлю байки🕯✨
07.05.202519:52
Ліхтарі у ночі до місяця подібні,
Сяють у мороці холодним промінням,
Розсікається ними холодне повітря,
Підсвітять вокзали з бетону й каміння,
Їх так гарно видно з вікна електрички,
Палає у тамбурі чужа запальничка,
Де біль у спині увійшов у звичку,
Втомлений мозок чекає спочинку,
Пусті місця дають свободу ніжкам,
Заморений люд вже вертає на Ніжин.
Сяють у мороці холодним промінням,
Розсікається ними холодне повітря,
Підсвітять вокзали з бетону й каміння,
Їх так гарно видно з вікна електрички,
Палає у тамбурі чужа запальничка,
Де біль у спині увійшов у звичку,
Втомлений мозок чекає спочинку,
Пусті місця дають свободу ніжкам,
Заморений люд вже вертає на Ніжин.
Reposted from:
Іляна Лисиця
07.05.202516:11
Є серед моря острів.
А море навколо бурхливе,
лизькає острів постійно
хижими хитрими хвилями.
На тому острові коло,
коло з наших сестер.
Всі вони в'яжуть ковдру,
кожна зі свого боку,
але усі спільну, одну.
Жінки співають і в'яжуть,
з їх пальців спадають зорі,
з долонь проростають квіти,
кожна вплітає світло,
світло своєї душі.
Кожна з них може встати,
кожна може піти
без осуду і ганьби.
Повернення кожної — радість!
Сплітають волосся і руки,
зшивають спідниці та рукави
у спільне суцільне коло,
щоб разом плелося легше,
щоб разом стоялося тривко.
Щоб разом жилося міцніше
і спокійніше спалося
в обіймах надійної ковдри,
яку в'яжуть усі разом.
Жінки одягнені в сукні
і ділові костюми.
Спортивне, гламурне і бохо.
Тюрбани, дреди та коси,
суворе каре і пучок.
Хвилясті пасма і рівні.
Всі різні.
І всі вони в'яжуть ковдру,
ковдру одну на всіх,
ковдру, що грітиме кожну.
Вплітають у клаптики досвід.
Шматок, що зв'язала одна,
стане в пригоді іншій,
бо кожній потрібна ковдра,
ковдра, що гріє у холод,
ковдра, яка сховає
від спеки та від дощу.
Підтримає, втішить, дасть сили.
Ковдра — великий батут,
спіймає під час падіння.
Пружно і ніжно підхопить,
дасть імпульс,
щоб відштовхнутися,
а потім злетіти у небо.
Крила підтримки — потреба
кожної із сестер.
Ковдра — це сила сестринства,
сплетіння із ніжності
і прийняття.
Тендітні та разом сильні —
канати плетуть із ниток,
і кожна із них важлива.
Ковдра — це сила сестринства
і сяйво, яке переходить
від жінки до жінки,
допоки стоїть цей світ.
А море навколо бурхливе,
лизькає острів постійно
хижими хитрими хвилями.
На тому острові коло,
коло з наших сестер.
Всі вони в'яжуть ковдру,
кожна зі свого боку,
але усі спільну, одну.
Жінки співають і в'яжуть,
з їх пальців спадають зорі,
з долонь проростають квіти,
кожна вплітає світло,
світло своєї душі.
Кожна з них може встати,
кожна може піти
без осуду і ганьби.
Повернення кожної — радість!
Сплітають волосся і руки,
зшивають спідниці та рукави
у спільне суцільне коло,
щоб разом плелося легше,
щоб разом стоялося тривко.
Щоб разом жилося міцніше
і спокійніше спалося
в обіймах надійної ковдри,
яку в'яжуть усі разом.
Жінки одягнені в сукні
і ділові костюми.
Спортивне, гламурне і бохо.
Тюрбани, дреди та коси,
суворе каре і пучок.
Хвилясті пасма і рівні.
Всі різні.
І всі вони в'яжуть ковдру,
ковдру одну на всіх,
ковдру, що грітиме кожну.
Вплітають у клаптики досвід.
Шматок, що зв'язала одна,
стане в пригоді іншій,
бо кожній потрібна ковдра,
ковдра, що гріє у холод,
ковдра, яка сховає
від спеки та від дощу.
Підтримає, втішить, дасть сили.
Ковдра — великий батут,
спіймає під час падіння.
Пружно і ніжно підхопить,
дасть імпульс,
щоб відштовхнутися,
а потім злетіти у небо.
Крила підтримки — потреба
кожної із сестер.
Ковдра — це сила сестринства,
сплетіння із ніжності
і прийняття.
Тендітні та разом сильні —
канати плетуть із ниток,
і кожна із них важлива.
Ковдра — це сила сестринства
і сяйво, яке переходить
від жінки до жінки,
допоки стоїть цей світ.
Reposted from:
Броськозаврики 🤗🪴
06.05.202516:07
Основна потреба вискочки – це отримати увагу за рахунок ресурсу іншої людини. Робочого, інтелектуального, того, що вже напрацьовано. Вискочки завжди самотні, тому що в них нема кінцевої мети – в них є мета вистрибнути і відібрати миттєву увагу, але це ніколи не гравці в довгу... (с) #важливо
Reposted from:Броськозаврики 🤗🪴
05.05.202514:25
Отримав сьогодні ось такий прекрасний примірник нової збірки від мами Іллі. ❤️
#іллячернілевський
03.05.202520:06
Завжди, коли темно, у небі розверзається безодня,
А я сідаю навпроти вікна і дивлюся їй в пащу:
Її ікла як леза – холодні-хижі-голодні/
Її зірки найцінніші й найкращі.
Вона бездоганна /не те щоб я могла з нею конкурувати –
Вона бездоганна настільки, що в мені не спалахує заздрість/...
Я всього лиш дрібненька безкрила комаха...
Що дивится як інші /крилаті комахи/ б'ються в плафон-випромінювач згарищ...
Зірки крізь безодні шугають. А мені здається, що розмовляють...
Я збожеволіла вже... Відростила крила в кукухи...
Їх тепер цілих вісім. Здається, як у якоїсь біблійної тварі...
І вона (кукуха з вісьмома крилами) все далі і далі...
А мені залишила лиш око і кухоль...
Глечик, в якому на дні витанцьовує море:
Я притискаю до вуха, як мушлю і слухаю байки...
Про два-три тижні. І милість якогось там бога...
І роздивляюсь на пальцях від опіків спайки...
Анна Щербак
А я сідаю навпроти вікна і дивлюся їй в пащу:
Її ікла як леза – холодні-хижі-голодні/
Її зірки найцінніші й найкращі.
Вона бездоганна /не те щоб я могла з нею конкурувати –
Вона бездоганна настільки, що в мені не спалахує заздрість/...
Я всього лиш дрібненька безкрила комаха...
Що дивится як інші /крилаті комахи/ б'ються в плафон-випромінювач згарищ...
Зірки крізь безодні шугають. А мені здається, що розмовляють...
Я збожеволіла вже... Відростила крила в кукухи...
Їх тепер цілих вісім. Здається, як у якоїсь біблійної тварі...
І вона (кукуха з вісьмома крилами) все далі і далі...
А мені залишила лиш око і кухоль...
Глечик, в якому на дні витанцьовує море:
Я притискаю до вуха, як мушлю і слухаю байки...
Про два-три тижні. І милість якогось там бога...
І роздивляюсь на пальцях від опіків спайки...
Анна Щербак
Reposted from:
ти знаєш, що ти поетка?!
02.05.202514:03
не чути мату й криків на вулиці вузькій —
там все буяє квітами і барвами весни.
там вíршами розписані будинки, гаражі
і пахне свіжоспеченим верлібром у дворі.
не знайдеш там залишених закладок поміж плит —
по них малеча бігає і відбиває ритм,
кохані не висловлюють свої дурні претензії —
таке життя лише на вулиці поезії!
там все буяє квітами і барвами весни.
там вíршами розписані будинки, гаражі
і пахне свіжоспеченим верлібром у дворі.
не знайдеш там залишених закладок поміж плит —
по них малеча бігає і відбиває ритм,
кохані не висловлюють свої дурні претензії —
таке життя лише на вулиці поезії!
Shown 1 - 24 of 7 725
Log in to unlock more functionality.