⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)
🍷 Розвиваємо та популяризуємо українську поезію.
📖 Поетичні вечори @ursus_poetry
🏴☠️ Критика віршів @litflib і @tanok_salamandr
🩸 Донори крові @ursus_donor
🦕 Батько @pasha_pishe
📹 Прямі ефіри facebook.com/ukrainepoets
📖 Поетичні вечори @ursus_poetry
🏴☠️ Критика віршів @litflib і @tanok_salamandr
🩸 Донори крові @ursus_donor
🦕 Батько @pasha_pishe
📹 Прямі ефіри facebook.com/ukrainepoets
TGlist rating
0
0
TypePublic
Verification
Not verifiedTrust
Not trustedLocationУкраїна
LanguageOther
Channel creation dateFeb 07, 2025
Added to TGlist
Jun 21, 2023Linked chat
ЧАТуємо ⚔️
46
Subscribers
4 111
24 hours
4-0.1%Week
12-0.3%Month
42-1%
Citation index
50
Mentions2Shares on channels0Mentions on channels2
Average views per post
186
12 hours166
16.1%24 hours186
19%48 hours188
11.6%
Engagement rate (ER)
7.56%
Reposts2Comments0Reactions13
Engagement rate by reach (ERR)
4.18%
24 hours
0.37%Week
0.4%Month
0.9%
Average views per ad post
161
1 hour5332.92%1 – 4 hours3622.36%4 - 24 hours8653.42%
Total posts in 24 hours
6
Dynamic
2
Records
21.06.202323:59
5KSubscribers28.03.202512:01
3100Citation index14.08.202323:59
747Average views per post07.11.202323:59
455Average views per ad post08.05.202518:14
125.00%ER14.08.202323:59
15.33%ERRReposted from:
Оля Дубрівук
17.05.202516:05
Я хочу, щоб ви теж пам'ятали про цю бабусю
Вовчанськ
/травень 2024/
Вона каже:
- Знімайте, - і дивиться повз об'єктив.
Ця остання стіна її дому горить дуже довго.
- Я не хочу тікати, куди мені звідси втекти?
Найсумніше, звичайно, - не винесла фотоальбоми,
Яких в нас назбиралося б більше, ніж наших валіз.
Спалах... спалах... а спалах - це кадр чи спалах - це вистріл?
- Я хотіла узяти весь дім із собою - не вліз,
Я хотіла це місто з собою - а знищили місто.
Найкрасивіші фото - з весілля. Той липень, той вальс.
Найсмішніші - із сином. Зі школи, зі свят. Із екскурсій.
Вона каже:
- А це інтерв'ю у якийсь Нью Йорк Таймс?
У фейсбук не кидайте. Фейсбук заблокує, ви в курсі?
Кожне фото - як скарб. Кожне фото здається живим.
Кожне фото наповнене запахом і післясмаком.
Вона каже: - Собака як знав щось - всю ніч мені вив.
Відв'язався. Побіг. Ви не бачили мого собаку?
Це ж у цьому дворі, що горить, це ж у цьому дворі
Я робила найпершу світлину із сином - у мальвах.
Той альбом вже згорів, він, напевне, найпершим згорів.
Син два роки в полоні. Будь ласка, знімайте. Знімайте.
Вовчанськ
/травень 2024/
Вона каже:
- Знімайте, - і дивиться повз об'єктив.
Ця остання стіна її дому горить дуже довго.
- Я не хочу тікати, куди мені звідси втекти?
Найсумніше, звичайно, - не винесла фотоальбоми,
Яких в нас назбиралося б більше, ніж наших валіз.
Спалах... спалах... а спалах - це кадр чи спалах - це вистріл?
- Я хотіла узяти весь дім із собою - не вліз,
Я хотіла це місто з собою - а знищили місто.
Найкрасивіші фото - з весілля. Той липень, той вальс.
Найсмішніші - із сином. Зі школи, зі свят. Із екскурсій.
Вона каже:
- А це інтерв'ю у якийсь Нью Йорк Таймс?
У фейсбук не кидайте. Фейсбук заблокує, ви в курсі?
Кожне фото - як скарб. Кожне фото здається живим.
Кожне фото наповнене запахом і післясмаком.
Вона каже: - Собака як знав щось - всю ніч мені вив.
Відв'язався. Побіг. Ви не бачили мого собаку?
Це ж у цьому дворі, що горить, це ж у цьому дворі
Я робила найпершу світлину із сином - у мальвах.
Той альбом вже згорів, він, напевне, найпершим згорів.
Син два роки в полоні. Будь ласка, знімайте. Знімайте.
Reposted from:
Віршопліткарка FM
30.04.202521:49
Сьогодні майже весь день створювала альбом декламацій на світлу пам'ять про мого батька Кучера Сергія, який боровся за Україну й 2022 року загинув у бою на Донеччині (біля села Пречистівка).
🖤Мініальбом "Батько" доступний на YouTube: https://youtu.be/RjRXMb7Dvg0
У моїй книжці "Радіохвилі" є вірші, присвячені татові, моєму героєві, які мені досі важко читати на публіку, але вони бережуть спогади про нього, про моє усвідомлення й примирення з життям без нього.
Я вирішила саме сьогодні, 30 квітня 2025 року, коли йому мало б виповнитися 60 років, записати ці вірші й відпустити їх у світ у вигляді декламацій. Цей мініальбом — мій подарунок на день народження батька. Люди живуть доти, доки є ті, хто про них пам'ятає.
Буду вдячна поширенню та коментарям під відео на ютубі. Завдяки вам це відео стане доступним для більшої кількості людей. 🫰
@virshoplitkarka #олена_галунець
🖤Мініальбом "Батько" доступний на YouTube: https://youtu.be/RjRXMb7Dvg0
У моїй книжці "Радіохвилі" є вірші, присвячені татові, моєму героєві, які мені досі важко читати на публіку, але вони бережуть спогади про нього, про моє усвідомлення й примирення з життям без нього.
Я вирішила саме сьогодні, 30 квітня 2025 року, коли йому мало б виповнитися 60 років, записати ці вірші й відпустити їх у світ у вигляді декламацій. Цей мініальбом — мій подарунок на день народження батька. Люди живуть доти, доки є ті, хто про них пам'ятає.
Треки альбому:
1. Батько.
2. Голий камінь.
3. Пречистівка.
4. Space.Буду вдячна поширенню та коментарям під відео на ютубі. Завдяки вам це відео стане доступним для більшої кількості людей. 🫰
@virshoplitkarka #олена_галунець
Reposted from:
Ася Ейрена - матуся шести пінгвінят 🐧
19.05.202511:53
Тонкі вправні пальці
Життя розстелили на пʼяльцях,
Жартуючи роблять орнамент:
Хрести та мандали —
Виходить подекуди вдало,
Видніється впевнений намір.
«Досягнуто цілі, майбутнє безхмарне!» —
МарА шепче марно.
Забарвленим пензлем
Всевишній розписує вензель
Тієї, що в мене вселилась…
Я втратила «стріху»,
В інтригах зростала, і крига
Сховала від інших вціліле.
«Принаймні в це вірити вперто хотіла,» —
Збрехала хіть тіла.
Слова напророчать
Дорогу важливу напрочуд.
Зламає? Навчить мене світлу.
Скривавлений спогад
Відверне зі шлЯху до Бога,
Та віра пізніше розквітне.
«Ти згодом збагнеш все найкраще у світі,
А поки зʼїш світі!»
Лунатимуть ноти —
Симфоній Бетховена дотик —
Маяк, що осяює пристань.
Триватимуть війни
За чесні стандарти подвійні,
Варитиме каву бариста.
«Забудеш диплом ненависний — юриста…»
— Знов чаю?
— Ігристе!
Ася Ейрена
Життя розстелили на пʼяльцях,
Жартуючи роблять орнамент:
Хрести та мандали —
Виходить подекуди вдало,
Видніється впевнений намір.
«Досягнуто цілі, майбутнє безхмарне!» —
МарА шепче марно.
Забарвленим пензлем
Всевишній розписує вензель
Тієї, що в мене вселилась…
Я втратила «стріху»,
В інтригах зростала, і крига
Сховала від інших вціліле.
«Принаймні в це вірити вперто хотіла,» —
Збрехала хіть тіла.
Слова напророчать
Дорогу важливу напрочуд.
Зламає? Навчить мене світлу.
Скривавлений спогад
Відверне зі шлЯху до Бога,
Та віра пізніше розквітне.
«Ти згодом збагнеш все найкраще у світі,
А поки зʼїш світі!»
Лунатимуть ноти —
Симфоній Бетховена дотик —
Маяк, що осяює пристань.
Триватимуть війни
За чесні стандарти подвійні,
Варитиме каву бариста.
«Забудеш диплом ненависний — юриста…»
— Знов чаю?
— Ігристе!
Ася Ейрена
19.05.2025P.s. Вірш про життя, мистецтво, вищі сили 🙌
А також дрібка іронії та важливих для мене меседжів ☺️
* Вензель — пов'язані між собою або перевиті в малюнок початкові літери власних імен.
** Світі — це сорт цитрусових, гібрид помело з білим грейпфрутом.
Reposted from:
Пані Поліна Шишлевська🧜♀️
25.04.202506:36
🎉Сьогодні свій день народження святкує поет, волонтер, донор крові, блогер, жартомейкер-римошейкер, генератор геніальних ідей, золота людина, талановитий продюсер, засновник та батько UrsusPoetry - Паша Броський!
Але якщо серйозно, ти робиш людям стільки добра: всі ці петиції, збори, пошуки донорів, консультації поетів, розвиток спільноти і ще купа всього-всього! І хоч часто на все не вистачає сил, часу, енергії, ти все рівно продовжуєш робити важливі та благородні справи!
Не зупиняйся, будь ласка🙏🏻
🏆Також ти — дійсно важлива постать у сучасній українській поезії та рушійна сила її розвитку!
Хто б там що не казав…
Дякую за поради, довгі нічні розмови, мудрість, жарти, пісні та можливість бути реалізованою!
Дякую, що можу вважати тебе своїм другом та близькою людиною!❤️
💐Друзі, приєднуйся до побажань в коментарях, а хто хоче привітати іменинника гривнею, то ось:
🏦 Приват:
💸✨💸✨💸✨💸✨💸✨💸
З Днем Народження! Обіймаю!
🗣️Хай удача не підводить,
Будуть гроші, буде слава!
Хай близькі будуть здорові
І щоб ти також не кашляв!)))
(я шо другу вірш не збацаю на дн шолі)
Але якщо серйозно, ти робиш людям стільки добра: всі ці петиції, збори, пошуки донорів, консультації поетів, розвиток спільноти і ще купа всього-всього! І хоч часто на все не вистачає сил, часу, енергії, ти все рівно продовжуєш робити важливі та благородні справи!
Не зупиняйся, будь ласка🙏🏻
🏆Також ти — дійсно важлива постать у сучасній українській поезії та рушійна сила її розвитку!
Хто б там що не казав…
Дякую за поради, довгі нічні розмови, мудрість, жарти, пісні та можливість бути реалізованою!
Дякую, що можу вважати тебе своїм другом та близькою людиною!❤️
💐Друзі, приєднуйся до побажань в коментарях, а хто хоче привітати іменинника гривнею, то ось:
🏦 Приват:
5457 0822 5574 1667💸✨💸✨💸✨💸✨💸✨💸
З Днем Народження! Обіймаю!
Deleted22.04.202519:44
Reposted from:
Київ літературний (UrsusPoetry)
22.04.202516:55
Створив для вас маленький подаруночок на вірші Квітки-Основ'яненка. 🩷 Сподіваюсь вам зайде. ☺️🌿
Reposted from:Київ літературний (UrsusPoetry)
15.05.202518:47
Я... 💔
Він дивився на мене тупо
Очицями, повними блекоти:
— Дарма ти себе уявляєш пупом,
На світі безліч таких, як ти.
Він гримів одержимо і люто,
І кривилося гнівом лице рябе,
Він ладен був мене розіпнути
За те, що я поважаю себе.
Не стала навколішки гордість моя.
Ліниво тяглася отара хвилин…
На світі безліч таких, як я,
Та я, їй-Богу, один.
У кожного “Я” є своє ім’я,
На всіх не нагримаєш грізно,
Ми — не безліч стандартних “я”,
А безліч всесвітів різних.
Ми — це народу одвічне лоно,
Ми — океанна вселюдська сім’я.
І тільки тих поважають мільйони,
Хто поважає мільйони “я”.
✍🏻 Василь Симоненко
#годнота
Він дивився на мене тупо
Очицями, повними блекоти:
— Дарма ти себе уявляєш пупом,
На світі безліч таких, як ти.
Він гримів одержимо і люто,
І кривилося гнівом лице рябе,
Він ладен був мене розіпнути
За те, що я поважаю себе.
Не стала навколішки гордість моя.
Ліниво тяглася отара хвилин…
На світі безліч таких, як я,
Та я, їй-Богу, один.
У кожного “Я” є своє ім’я,
На всіх не нагримаєш грізно,
Ми — не безліч стандартних “я”,
А безліч всесвітів різних.
Ми — це народу одвічне лоно,
Ми — океанна вселюдська сім’я.
І тільки тих поважають мільйони,
Хто поважає мільйони “я”.
✍🏻 Василь Симоненко
🎶 Олексій Гроза
#годнота
Reposted from:Київ літературний (UrsusPoetry)
19.05.202509:37
ДІД УМЕР 💔
От і все.
Поховали старезного діда,
закопали навіки у землю святу.
Він тепер вже не встане
і ранком не піде
із косою під гору круту.
І не стане мантачкою тишу будити,
задивлятися в небо, як гаснуть зірки.
Лиш росою по нім буде плакати жито
і пливтимуть над ним непомітно віки.
От і все.
Поховали хорошу людину,
повернули навіки у лоно землі.
Та невже ж
помістились в тісну домовину
всі турботи його,
всі надії,
жалі!
Та невже ж то
йому все віднині байдуже —
чи світитиме сонце,
чи ніч напливе!
Біль у душу мою закрадається вужем,
відчай груди мені розпанахує, рве.
Я готовий
повірити в царство небесне,
бо не хочу,
щоб в землю ішли без сліда
безіменні,
святі,
незрівнянно чудесні,
горді діти землі,
вірні діти труда.
Хай шалені гудуть
над планетою весни,
хай трава пнеться вгору
крізь листя старе…
Я не вірю,
що дід із могили воскресне,
але вірю,
що ні —
він увесь не умре.
Його думи нехитрі
додумають внуки,
і з очей ще віки пломенітимуть в них
його пристрасть і гнів,
його радощі й муки,
що, вмираючи,
він передав для живих.
✍🏻 Василь Симоненко
#годнота
От і все.
Поховали старезного діда,
закопали навіки у землю святу.
Він тепер вже не встане
і ранком не піде
із косою під гору круту.
І не стане мантачкою тишу будити,
задивлятися в небо, як гаснуть зірки.
Лиш росою по нім буде плакати жито
і пливтимуть над ним непомітно віки.
От і все.
Поховали хорошу людину,
повернули навіки у лоно землі.
Та невже ж
помістились в тісну домовину
всі турботи його,
всі надії,
жалі!
Та невже ж то
йому все віднині байдуже —
чи світитиме сонце,
чи ніч напливе!
Біль у душу мою закрадається вужем,
відчай груди мені розпанахує, рве.
Я готовий
повірити в царство небесне,
бо не хочу,
щоб в землю ішли без сліда
безіменні,
святі,
незрівнянно чудесні,
горді діти землі,
вірні діти труда.
Хай шалені гудуть
над планетою весни,
хай трава пнеться вгору
крізь листя старе…
Я не вірю,
що дід із могили воскресне,
але вірю,
що ні —
він увесь не умре.
Його думи нехитрі
додумають внуки,
і з очей ще віки пломенітимуть в них
його пристрасть і гнів,
його радощі й муки,
що, вмираючи,
він передав для живих.
✍🏻 Василь Симоненко
🎶 Олексій Гроза
#годнота
Reposted from:
Іра Спірідонова Poetry🤫😌
01.05.202519:26
З тобою все так, з тобою все так як треба,
Коли очі блищать від щастя або від сліз,
Коли крила твої торкаються легко неба
Коли тобі страшно вкотре зірватись вниз,
З тобою все так, з тобою усе в порядку,
Ти різна, як квітень - від снігу і до бузку,
Й не варто картати себе чи кидати клятви,
Ми всі тут малюєм ієрогліфи на піску,
Малюєм як вмієм, наївно і безпорадно,
Малюєм натхненно й безсило малюєм теж,
Шукаєм свій шлях, виправляєм помилки в кармі,
І прагнемо врешті вийти кудись за межі.
01.05.2025
Коли очі блищать від щастя або від сліз,
Коли крила твої торкаються легко неба
Коли тобі страшно вкотре зірватись вниз,
З тобою все так, з тобою усе в порядку,
Ти різна, як квітень - від снігу і до бузку,
Й не варто картати себе чи кидати клятви,
Ми всі тут малюєм ієрогліфи на піску,
Малюєм як вмієм, наївно і безпорадно,
Малюєм натхненно й безсило малюєм теж,
Шукаєм свій шлях, виправляєм помилки в кармі,
І прагнемо врешті вийти кудись за межі.
01.05.2025
Reposted from:
нотатки від Юлі 🖋️
15.05.202511:28
сьогодні – День вишиванки 🗺
памʼятай, що наша вишиваночка – це завжди слова: «Ми вдома. Ми зі своїми». Памʼятай, що сьогодні нас обʼєднує рідний візерунок. І не забувай найголовнішого: піксель – нині наша вишиванка теж!
одягнися сьогодні символічно, якщо маєш таку можливість. Бо ось я, коли вдягаю свою вишиванку, так афігезно почуваюся. Ніби, рідна людина взяла й так міцно обійняла ❤️ але, якщо нема вишиванки, то твоя сама тебе знайде у потрібний час, це перевірено)
памʼятай, що наша вишиваночка – це завжди слова: «Ми вдома. Ми зі своїми». Памʼятай, що сьогодні нас обʼєднує рідний візерунок. І не забувай найголовнішого: піксель – нині наша вишиванка теж!
одягнися сьогодні символічно, якщо маєш таку можливість. Бо ось я, коли вдягаю свою вишиванку, так афігезно почуваюся. Ніби, рідна людина взяла й так міцно обійняла ❤️ але, якщо нема вишиванки, то твоя сама тебе знайде у потрібний час, це перевірено)
Reposted from:Київ літературний (UrsusPoetry)
21.04.202515:10
“То що нам хотів сказати автор?" -
Питає Марія Іванівна і дивиться на портрет Шевченка
Учні мовчать. Тиша дзвенить у повітрі над партами
А Марії Іванівні стає сумно і щемко
Усі у дитинстві мріяли буть космонавтами чи принцесами
Чи ганяти м'яча, чи зніматися у кіно, чи сидіти на касі
І тільки Марія Іванівна мріяла бути частиною літпроцесу
І щоб вірші про неї читали десь так у дев'ятому класі
І щоб ті вірші були напхані синекдохами і гіперболами
І були неодмінно силабо-тонічними
І щоб там її зуби порівнювали із перлами
І її душу - з гарячою південною ніччю
Щоб там ішлося про очі, що світять, мов неонові вивіски
Про тонесенький стан, наче в ікон героїнового шику
Щоб ті вірші хотілось у чорні блокнотики виписать
І читати їх пошепки, і вчителі б за це шикали
Марія Іванівна довго шукала собі поета
Хотіла бути йому літредакторкою і музою
Вона ходила на літвечори, знайомилась в інтернеті
Але їй траплялися нездари і лузери
Вони римували кров із любов'ю, плечі з вечором
І метафори їхні були важкими й потворними
І ще їхні вірші збивалися з ритму, завжди недоречно
І неясно було - що автор хотів сказать своїм твором?
А зараз Марія Іванівна сидить в учительській, перевіряє диктанти
І від її погляду літери в зошитах стають стрункішими
А вона хотіла б сидіть у барі типу "Бармен-диктату"
І слухати вірші. Спеціально для неї написані вірші
І Марія Іванівна думає - "Боже, я бачу цей світ з морями і горами
І в ньому себе, і все, що я не зробила, і все, чого я не варта
Боже, що ти мав на увазі, коли мене створював?
Що ти хотів мною сказати? Що ти хотів сказати - як автор?"
Марина Пономаренко
Питає Марія Іванівна і дивиться на портрет Шевченка
Учні мовчать. Тиша дзвенить у повітрі над партами
А Марії Іванівні стає сумно і щемко
Усі у дитинстві мріяли буть космонавтами чи принцесами
Чи ганяти м'яча, чи зніматися у кіно, чи сидіти на касі
І тільки Марія Іванівна мріяла бути частиною літпроцесу
І щоб вірші про неї читали десь так у дев'ятому класі
І щоб ті вірші були напхані синекдохами і гіперболами
І були неодмінно силабо-тонічними
І щоб там її зуби порівнювали із перлами
І її душу - з гарячою південною ніччю
Щоб там ішлося про очі, що світять, мов неонові вивіски
Про тонесенький стан, наче в ікон героїнового шику
Щоб ті вірші хотілось у чорні блокнотики виписать
І читати їх пошепки, і вчителі б за це шикали
Марія Іванівна довго шукала собі поета
Хотіла бути йому літредакторкою і музою
Вона ходила на літвечори, знайомилась в інтернеті
Але їй траплялися нездари і лузери
Вони римували кров із любов'ю, плечі з вечором
І метафори їхні були важкими й потворними
І ще їхні вірші збивалися з ритму, завжди недоречно
І неясно було - що автор хотів сказать своїм твором?
А зараз Марія Іванівна сидить в учительській, перевіряє диктанти
І від її погляду літери в зошитах стають стрункішими
А вона хотіла б сидіть у барі типу "Бармен-диктату"
І слухати вірші. Спеціально для неї написані вірші
І Марія Іванівна думає - "Боже, я бачу цей світ з морями і горами
І в ньому себе, і все, що я не зробила, і все, чого я не варта
Боже, що ти мав на увазі, коли мене створював?
Що ти хотів мною сказати? Що ти хотів сказати - як автор?"
Марина Пономаренко
#годнота
Log in to unlock more functionality.
