Іляна Лисиця
TGlist rating
0
0
TypePublic
Verification
Not verifiedTrust
Not trustedLocation
LanguageOther
Channel creation dateMay 13, 2023
Added to TGlist
Sep 17, 2023Linked chat
Лисяча нора
2
Records
22.02.202523:59
135Subscribers03.04.202514:27
200Citation index18.01.202523:59
307Average views per post30.04.202523:59
22Average views per ad post29.06.202423:59
92.50%ER17.01.202516:04
232.58%ERRReposted from:
Helga Sparrow (Ольга Воробєй)
02.04.202522:16
2 квітня - день поширення інформації про аутизм.
Так як мені є що сказати про це, розкажу.
Отже, я мама дитини з аутизмом уже понад 16 років. Може хтось помітив, коли я розповідаю про своїх дітей, я завжди кажу лише про молодшого сина - Андрія;)
Старшого сина звати Святозар і у нього важкий аутизм з народження. Те, що спочатку починалося як "плаксивість" тривожність у немовлятстві трансформувалося в "затримку розвитку" у ранньому віці і згодом у розумову відсталість. Зараз ця відсталість має важку форму. Свят не навчається в школі, не знає коли в нього ДН, не замовляє подарунків, не розмовляє. З 2013 року хворіє і на епілепсію.
Він народився 27 лютого і я багато років плакала під пісню "Майже весна" під слова "і я живу блиском очей, смаком бажань, і запахом слів". В 2019 році відбулося повне прийняття ситуації і я вже не плачу.
Так, це страшна біда. Але я більше не впадаю в неконструктивні думки "ну чому це мені?", "за що?". Якщо це існує і це може статися з кимось іншим, то й зі мною може. Ну це факт.
Власне, ми дуже багато зусиль доклали, щоб "витягти" Свята з діагнозу, але марно. Натомість малий навчив нас долати труднощі, саме через нього я пішла в аспірантуру після закінчення магістерки, захистила дисер в 2017 році. Мої толерантність, терпіння, вміння підтримувати це все теж його заслуга. І найголовніше вміння давати безумовну любов тому, кому просто менше повезло в житті і він ніяк не завинив перед світом. Тож біда не лише забирає, а й дає❤
Одягну сьогодні щось блакитне, це мій улюблений колір)
Так як мені є що сказати про це, розкажу.
Отже, я мама дитини з аутизмом уже понад 16 років. Може хтось помітив, коли я розповідаю про своїх дітей, я завжди кажу лише про молодшого сина - Андрія;)
Старшого сина звати Святозар і у нього важкий аутизм з народження. Те, що спочатку починалося як "плаксивість" тривожність у немовлятстві трансформувалося в "затримку розвитку" у ранньому віці і згодом у розумову відсталість. Зараз ця відсталість має важку форму. Свят не навчається в школі, не знає коли в нього ДН, не замовляє подарунків, не розмовляє. З 2013 року хворіє і на епілепсію.
Він народився 27 лютого і я багато років плакала під пісню "Майже весна" під слова "і я живу блиском очей, смаком бажань, і запахом слів". В 2019 році відбулося повне прийняття ситуації і я вже не плачу.
Так, це страшна біда. Але я більше не впадаю в неконструктивні думки "ну чому це мені?", "за що?". Якщо це існує і це може статися з кимось іншим, то й зі мною може. Ну це факт.
Власне, ми дуже багато зусиль доклали, щоб "витягти" Свята з діагнозу, але марно. Натомість малий навчив нас долати труднощі, саме через нього я пішла в аспірантуру після закінчення магістерки, захистила дисер в 2017 році. Мої толерантність, терпіння, вміння підтримувати це все теж його заслуга. І найголовніше вміння давати безумовну любов тому, кому просто менше повезло в житті і він ніяк не завинив перед світом. Тож біда не лише забирає, а й дає❤
Одягну сьогодні щось блакитне, це мій улюблений колір)
14.04.202510:15
Не хоче мені чат GPT робити нормальні очі на небі, то хай буде вже так.
***
Турботи танцюють по колу, як голка платівки, до сказу.
Засохли всі квіти в потрісканих горщиках, пусто у вазах.
Поволі заплющую очі для втечі у царство онірів,
Де сірі зеніти слугують надією, дороговказом.
Ласкаві та трохи сумні сяють на небі, наче світила.
Два сонця натомість одного побачать вину і поразки.
Лежу горілиць, шепочу сповідь в полі червонім від маків,
Бо тільки у царстві онірів я справжня. З тобою. Без маски.
Світила на небі, та небо гримить, невдоволено шепче,
Що сон не оживить померлих коханих — не збреше і блазень.
Туманні нитки тіней в'яжуть мене по руках, шиють саван.
«Живу на твоєму осонні, — у небо промовлю виразно.
— Хотіла б не спати зрадливо, прогнати онірів. Померти!»
Вальсую із Гіпносом. А обіймає у мріях Танатос.
***
Турботи танцюють по колу, як голка платівки, до сказу.
Засохли всі квіти в потрісканих горщиках, пусто у вазах.
Поволі заплющую очі для втечі у царство онірів,
Де сірі зеніти слугують надією, дороговказом.
Ласкаві та трохи сумні сяють на небі, наче світила.
Два сонця натомість одного побачать вину і поразки.
Лежу горілиць, шепочу сповідь в полі червонім від маків,
Бо тільки у царстві онірів я справжня. З тобою. Без маски.
Світила на небі, та небо гримить, невдоволено шепче,
Що сон не оживить померлих коханих — не збреше і блазень.
Туманні нитки тіней в'яжуть мене по руках, шиють саван.
«Живу на твоєму осонні, — у небо промовлю виразно.
— Хотіла б не спати зрадливо, прогнати онірів. Померти!»
Вальсую із Гіпносом. А обіймає у мріях Танатос.
Log in to unlock more functionality.
