Будинок бажає її, а Будинок - упертий.

- Люди, які завдали тобі болю, давно мертві.
- То я маю дозволити їхнім нащадкам залишитися безкарними? Дозволити їм наживатися на гріхах своїх батьків і дідів?
- Звісно, ні, ні, пішли вони в сраку.

Мої ночі сповнені темних коридорів і покручених сходів, кімнат, які я пам'ятаю, і кімнат, яких ніколи не бачила. Іноді коридори перетворюються на печери, і я надто пізно усвідомлюю, що забрела в Підзем'я, що імла згортається та згущується в хребти й черепи. Іноді будинок залишається просто будинком, і я годинами воджу пальцями по шпалерах, шукаючи когось, кого ніяк не можу знайти.

Так чи так, я прокидаюся з його ім'ям на вустах.

Сни - не для таких людей, як я.

Люди, як я, мають написати два списки: що потрібно й що хочеш. Перший має бути коротким, якщо ти розумний, а другий треба просто спалити.

Раціональна частина мого мозку визнає: це місце - руїна й потвора, воно має бути заборонене департаментом охорони здоров'я та запхане в найближчу вигрібну яму; натомість менш раціональна згадує про кожен переглянутий мною фільм про будинок із привидами й про кожну дешеву книжку, на обкладинці якої пристрасна біла жінка тікає від силуету маєтку.

А ще менш раціональна частина мене вмирає від цікавості.

Будинок Старлінгів нагадує мені недогодовану домашню тваринку або зламану ляльку, річ, занехаяну тим, хто обіцяв завжди любити.

Я - шахрайка й брехуха, пройдисвітка й казкарка, дівчина, що народилася на потворному боці цього світу. Я ніхто, як була до мене і моя мама.

Це місто, яке відвертається від усього тривожного і неприємного, від усього, що загрожує вірі містян у себе як порядних, чесних людей: від полювання в міжсезоння і нелегальних звалищ, від голодних собак і дітей із синцями у формі руки, навіть від власної отруйної історії. Чому я думала, що буду винятком?

The sun shines, and Hitler is master of this city.

I am a camera with its shutter open, quite passive, recording, not thinking.

It’s no use trying to explain to her, or talking politics. Already she is adapting herself, as she will adapt herself to every new régime. This morning I even heard her talking reverently about “Der Führer” to the porter’s wife. If anybody were to remind her that, at the elections last November, she voted communist, she would probably deny it hotly, and in perfect good faith. She is merely acclimatizing herself, in accordance with a natural law, like an animal which changes its coat for the winter. Thousands of people like Frl. Schroeder are acclimatizing themselves. After all, whatever government is in power, they are doomed to live in this town.

“Germany, awake!” the Nazis had ordered. Methamphetamine made sure that the country stayed awake. Spurred on by a disastrous cocktail of propaganda and pharmaceutical substances, people became more and more dependent.

such diverse substances as Tonophosphan, a metabolic stimulant made by the company Hoechst, chiefly used nowadays in veterinary medicine; the hormone-rich and immune-system-boosting body-building supplement Homoseran, a by-product of uterine blood; the sexual hormone Testoviron to combat declining libido and vitality; and Orchikrin, a derivative of bulls’ testicles, which is supposed to be a cure for depression. Another substance used was called Prostakrinum and was made from seminal vesicles and the prostates of young bulls.

sick as it might sound: Morell, formerly a popular doctor from the Kurfürstendamm, now with a pharmaceutical empire that he had built out of nothing, used his patients in the Führer’s headquarters—and in all likelihood Hitler himself—as guinea pigs for dubious hormonal preparations and steroids, produced often enough in disastrously unhygienic conditions, then introduced into the bloodstream by injection. The resulting concoction was released into the Reich and to the Wehrmacht: the autoimmunological downfall.

plundered tons of pigs’ stomachs, pancreatic and pituitary glands, spinal cords, and cows’, pigs’, and sheep’s livers. The strict instruction to everyone at the Führer’s headquarters to “prevent any non-crucial vehicle use” plainly didn’t apply to him. He even transported chickens’ feet, which were boiled down to make gelatin. The loading list of a typical Morell wagon was: seventy barrels of salted liver, 1,026 pigs’ stomachs, 130 pounds of ovaries, 440 pounds of bulls’ testicles. Value: 20,000 reichsmarks.