Завіршовані
Reposted from:
Розмови з підсвідомістю
07.05.202519:40
Утопії бути не може
Ми вже обрали - «анти»
Гламурні нарциси-безбожники
Культуровбивці, цензурофанати
Населення котиться катетом
Згори вниз так легше падати
Адже за емпіричним правилом
Усе вміститься в бісові патерни
Сонце зайде в місці заходу
Ранок змінить ніч під цим куполом
У місцевості штучного запаху
Геніальність вважається гумором
Де потвори керують соборами
Душі вписані в корпорації
Простір в рамки загнали приборами
Ось він пік, бенефіс деградації
#вірші
Ми вже обрали - «анти»
Гламурні нарциси-безбожники
Культуровбивці, цензурофанати
Населення котиться катетом
Згори вниз так легше падати
Адже за емпіричним правилом
Усе вміститься в бісові патерни
Сонце зайде в місці заходу
Ранок змінить ніч під цим куполом
У місцевості штучного запаху
Геніальність вважається гумором
Де потвори керують соборами
Душі вписані в корпорації
Простір в рамки загнали приборами
Ось він пік, бенефіс деградації
#вірші
06.05.202514:59
Всі привітик 🙋
Вже по традиції, в вівторок у нас подкастик!
В новому випуску у нас Аня та Гена розкажуть про те як пишуться неймовірні саундтреки до вистав, та як світло може змінити всю суть сцени, та виставити правильні акценти на події вистави🕺
Ну а з вас лойсіки👍
Коментар щоб підтримати нашу артіль💬
І звісно дзвіночок а то як ви на роботу встанете😆
Всіх обіймаємо, та до зустрічі на ютуб🎬
Вже по традиції, в вівторок у нас подкастик!
В новому випуску у нас Аня та Гена розкажуть про те як пишуться неймовірні саундтреки до вистав, та як світло може змінити всю суть сцени, та виставити правильні акценти на події вистави🕺
Ну а з вас лойсіки👍
Коментар щоб підтримати нашу артіль💬
І звісно дзвіночок а то як ви на роботу встанете😆
Всіх обіймаємо, та до зустрічі на ютуб🎬
Reposted from:
трясця
01.05.202516:06
ОЧІ З НЕБА👁️👁️🏙️
я долучаюсь до збору для підрозділу Samosud Team
потреби, які маємо закрити:
📌наземні станції керування БПЛА;
📌ретранслятор.
станції наземного керування та ретранслятор дозволять:
-збільшити дальність польоту дронів;
-покращити якість і стабільність зв'язку;
-ефективніше виконувати розвідувальні завдання;
-точніше координувати оборонні операції.
Моя ціль: 5000 грн
Загальна сума збору: 95 000 грн
посилання на банку в шапці профілю 🫙
💳: 4441111124561014
небо має бути нашим.
аби долучитись допоміжною банкою пиши «+» в дірект @balaaaban
я долучаюсь до збору для підрозділу Samosud Team
потреби, які маємо закрити:
📌наземні станції керування БПЛА;
📌ретранслятор.
станції наземного керування та ретранслятор дозволять:
-збільшити дальність польоту дронів;
-покращити якість і стабільність зв'язку;
-ефективніше виконувати розвідувальні завдання;
-точніше координувати оборонні операції.
Моя ціль: 5000 грн
Загальна сума збору: 95 000 грн
посилання на банку в шапці профілю 🫙
💳: 4441111124561014
небо має бути нашим.
аби долучитись допоміжною банкою пиши «+» в дірект @balaaaban
Reposted from:
MAVKA 🦊🌲 poetry
18.04.202509:45
-125-
Я стою серед темряви
І показую знак
Може хтось його нарешті побачить?
Два пальці вгору, три пальці вниз
Агов!
Шумно і лише скрегіт ходячих
Вже давно цілий світ - район 125
Без насилля тут нічого не значиш
Тож закрий свого рота
І тихесенько СЯДЬ!
Окуляри вдягни
Зроби вигляд, що нічого не бачиш
Нас зʼїдають щодня
Нові 125
Серед втоми злих і ледачих
В гематомах все тіло -
Розквітає весна
А мій знак досі ніхто не побачив
Я кричу серед темряви:
«Я тут! Як маяк!»
Стою серед болю і плачу
Мене звинуватять
Що роблю все не так
До біса!
Давно не лякають невдачі
Серед усіх цих 125
Я, можливо,
Протягну світло крізь хащі
Дні повз нас бездушно летять
Ще й війна супроводжує
Танцем
Ось межа!
Я буквально її уже бачу
Зовсім трохи і доторкнуся пальцем
Звісно, темрява знову відкине назад
Вона цілиться в мене мов снайпер
НЕ СТРАШНО!
Ви бачите?
УЛТУ в суді вже як жарт
Бо хто серед нас тут є
Ангелом?
Доведіть що є умисел
Перед обличчям громад
Світ втішається оманливим маревом
Я існую там
Де родина - 125
Де робота, парк - небезпека
Часом варто знак миру
Показати не так
Горизонтально.
Навіть коли ворог далеко
Часом для спокою потрібен кулак
Адже в темряві світло є зброєю
Тож я стою серед хаосу,
Напівмертвий маяк
І пишаюся своєю долею
——————————————-
Розшифровка в коментарях
#вірш@mavkapoetry
Я стою серед темряви
І показую знак
Може хтось його нарешті побачить?
Два пальці вгору, три пальці вниз
Агов!
Шумно і лише скрегіт ходячих
Вже давно цілий світ - район 125
Без насилля тут нічого не значиш
Тож закрий свого рота
І тихесенько СЯДЬ!
Окуляри вдягни
Зроби вигляд, що нічого не бачиш
Нас зʼїдають щодня
Нові 125
Серед втоми злих і ледачих
В гематомах все тіло -
Розквітає весна
А мій знак досі ніхто не побачив
Я кричу серед темряви:
«Я тут! Як маяк!»
Стою серед болю і плачу
Мене звинуватять
Що роблю все не так
До біса!
Давно не лякають невдачі
Серед усіх цих 125
Я, можливо,
Протягну світло крізь хащі
Дні повз нас бездушно летять
Ще й війна супроводжує
Танцем
Ось межа!
Я буквально її уже бачу
Зовсім трохи і доторкнуся пальцем
Звісно, темрява знову відкине назад
Вона цілиться в мене мов снайпер
НЕ СТРАШНО!
Ви бачите?
УЛТУ в суді вже як жарт
Бо хто серед нас тут є
Ангелом?
Доведіть що є умисел
Перед обличчям громад
Світ втішається оманливим маревом
Я існую там
Де родина - 125
Де робота, парк - небезпека
Часом варто знак миру
Показати не так
Горизонтально.
Навіть коли ворог далеко
Часом для спокою потрібен кулак
Адже в темряві світло є зброєю
Тож я стою серед хаосу,
Напівмертвий маяк
І пишаюся своєю долею
——————————————-
Розшифровка в коментарях
#вірш@mavkapoetry
Reposted from:
Контент тимчасово недоступний | Олександр Білоченко 🐿
07.05.202513:30
маніакальна фаза
Придушити в собі революцій ідеї,
бо ще не готові
для цього.
У мене знов напад маніакальної фази,
душа обливається
кров'ю.
Так складно тут бути немічним зараз,
бійка з собою –
зазнати поразки.
Щоб тестувати слова ці банальні –
діяти треба,
керуючи сказом.
Зранку відраза до себе та болі.
Зібрати до купи
пазли думок.
Дні довгі, буденні. Мікстури ковток –
і знову відкрите
в кімнату вікно.
Повірити в себе, відчути красу.
Грай, на повторі,
платівку, ці фрази.
Вся нація хвора – хворієм на різне.
Та можна з цим жити,
гнати заразу.
В сірості днів сидіти допізна.
В обійми зустріти
свій власний період
маніакальної фази
🌟 Олександр Білоченко, жовтень 2024 - травень 2025
#вірш
Придушити в собі революцій ідеї,
бо ще не готові
для цього.
У мене знов напад маніакальної фази,
душа обливається
кров'ю.
Так складно тут бути немічним зараз,
бійка з собою –
зазнати поразки.
Щоб тестувати слова ці банальні –
діяти треба,
керуючи сказом.
Зранку відраза до себе та болі.
Зібрати до купи
пазли думок.
Дні довгі, буденні. Мікстури ковток –
і знову відкрите
в кімнату вікно.
Повірити в себе, відчути красу.
Грай, на повторі,
платівку, ці фрази.
Вся нація хвора – хворієм на різне.
Та можна з цим жити,
гнати заразу.
В сірості днів сидіти допізна.
В обійми зустріти
свій власний період
маніакальної фази
🌟 Олександр Білоченко, жовтень 2024 - травень 2025
#вірш
Reposted from:MAVKA 🦊🌲 poetry
05.05.202517:20
Сьогодні рівно РІК з того моменту, коли я почала показувати людям свою поезію ✨
І мушу визнати - це було найкращим рішенням в моєму житті. За цей час я зустріла настільки багато
талановитих людей (з деякими тепер маю честь творити красу разом), відкрила нові стилі, поборола страх публічних виступів, віднайшла свій стиль, трохи похвилювала поетичну спільноту своїми образами і
романами, влаштувала СВОЮ музично-поетичну благодійну вечірку, взяла участь в літслемах, зйомках подкастів, надибала хейтерів (теж мають бути), врешті
решт - створила себе
І я перебуваю в такому захваті від цього всього!
Дякую усім хто є, був і буде зі мною!
Ваша MAVKA🌲💗
І мушу визнати - це було найкращим рішенням в моєму житті. За цей час я зустріла настільки багато
талановитих людей (з деякими тепер маю честь творити красу разом), відкрила нові стилі, поборола страх публічних виступів, віднайшла свій стиль, трохи похвилювала поетичну спільноту своїми образами і
романами, влаштувала СВОЮ музично-поетичну благодійну вечірку, взяла участь в літслемах, зйомках подкастів, надибала хейтерів (теж мають бути), врешті
решт - створила себе
І я перебуваю в такому захваті від цього всього!
Дякую усім хто є, був і буде зі мною!
Ваша MAVKA🌲💗
29.04.202519:45
💋 Поезія à la carte [13.04]
за знімки дякуємо пані Мелоді 💕
за знімки дякуємо пані Мелоді 💕
Reposted from:
Твори Нових Домів 🦔
22.04.202521:01
<strike>Давай зіграємо </strike>
Давай зіграєм в ігри
Розпочнемо з дуже легкого
Для початку правила тобі розкажу
А ти підведеш ітоги
Ідем на побачення, будуєм стосунки
Робимо щось особливо
Дихаєш в стінку, я цілую ключиці
Виходить щось більше за пристрасть
Потім наступний рівень
Сварки, перепалки, скандали
Перестаєм тепер розумітись
Ми навіть зʼїхались для нового етапу
І тут наш «приємний бонус»
Ми трошки пересікли дві полоси
Але як знають усі по закону
За це для людей штраф не малий
Перейдем до останнього рівня
Битовуха, сімʼя, робота, станок
Вже діти всі у нас виросли
Хоча ми не сильні в тих тамагочі
Але ж ми люди обізнані, «ми знали куди» їх тика ти носом
І ось доречі як виграти
Бігти із гри і не мучитись зовсім
#вірші
Давай зіграєм в ігри
Розпочнемо з дуже легкого
Для початку правила тобі розкажу
А ти підведеш ітоги
Ідем на побачення, будуєм стосунки
Робимо щось особливо
Дихаєш в стінку, я цілую ключиці
Виходить щось більше за пристрасть
Потім наступний рівень
Сварки, перепалки, скандали
Перестаєм тепер розумітись
Ми навіть зʼїхались для нового етапу
І тут наш «приємний бонус»
Ми трошки пересікли дві полоси
Але як знають усі по закону
За це для людей штраф не малий
Перейдем до останнього рівня
Битовуха, сімʼя, робота, станок
Вже діти всі у нас виросли
Хоча ми не сильні в тих тамагочі
Але ж ми люди обізнані, «ми знали куди» їх тика ти носом
І ось доречі як виграти
Бігти із гри і не мучитись зовсім
#вірші
18.04.202518:48
!!! Прошу поширити !!!! Допоміжний збір з розіграшем !
Запрошую долучитись донатом для допомоги нашим військовим з батальйону «Вовки Да Вінчі»! Серед тих, хто задонатить суму, кратну 100 грн (200 грн – 2 шанси на виграш і тд.) буде розіграно збірку трагедій Вільяма Шекспіра з підписами режисера Івана Уривського та акторами, що грають у його премʼєрній виставі «Макбет», а також вʼязану сумку ручної роботи🔥🔥🔥
Мета збору – 10 000 000 грн
Моя ціль – 20 000 грн
Банка:
https://send.monobank.ua/jar/6ZUUfKCE3X
Обовʼязково вкажіть у коментарі до платежу контактні дані
Будь-який донат важливий та потрібний! Маленьких донатів не буває, кожна гривня рятує людське життя!
Reposted from:
Руда відьма🔥
18.04.202506:55
Ти бачив сніг на зеленій траві —
і я так до тебе лягаю.
Мене бути не має на нашій землі,
там, де ти, бути я маю.
Ти бачила лід, що між двох вогнів,
як згорає і творить море.
Я хочу до тебе. Досить. Іди.
Сніг розтанув — і я тану вкотре...
і я так до тебе лягаю.
Мене бути не має на нашій землі,
там, де ти, бути я маю.
Ти бачила лід, що між двох вогнів,
як згорає і творить море.
Я хочу до тебе. Досить. Іди.
Сніг розтанув — і я тану вкотре...
Reposted from:
Старий Лев на Михайлівській
07.05.202511:00
🎭 МИСТЕЦТВО З НІЧОГО 🎭
>> лекція-зустріч від поетично-театральної артілі ЗАВІРШОВАНІ. поговоримо про те, як із внутрішнього імпульсу створити власний поетичний простір: від першої ідеї до повноцінної мистецької спільноти.
⏰ 17 травня о 17:00
📌 у Книгарні-кав'ярні Старого Лева
(Київ, вул. Михайлівська, 18)
Під час лекції ви дізнаєтесь:
📝 де шукати однодумців?
📝 секрет живого зв’язку
між словом і глядачем
📝 як поезія оживає на сцені
Чекаємо на вас 💚
>> лекція-зустріч від поетично-театральної артілі ЗАВІРШОВАНІ. поговоримо про те, як із внутрішнього імпульсу створити власний поетичний простір: від першої ідеї до повноцінної мистецької спільноти.
⏰ 17 травня о 17:00
📌 у Книгарні-кав'ярні Старого Лева
(Київ, вул. Михайлівська, 18)
Під час лекції ви дізнаєтесь:
📝 де шукати однодумців?
📝 секрет живого зв’язку
між словом і глядачем
📝 як поезія оживає на сцені
Чекаємо на вас 💚
29.04.202514:53
Хай віршики💃
Як і кожного вівторка, у нас сьогодні новий випуск «Нетипового подкасту»😊
У випуску буде чарівна Анастасія та неймовірна Маринка💜
У випуску буде дуже багато цікавих думок с приводу театрів та мистецтв, тому всіх запрошуємо до перегляду козацької забави🇺🇦
Жмайте лойси👍
Пишіть коменти 💬
І будьте такими смачними булочками як завжди❤️
Як і кожного вівторка, у нас сьогодні новий випуск «Нетипового подкасту»😊
У випуску буде чарівна Анастасія та неймовірна Маринка💜
У випуску буде дуже багато цікавих думок с приводу театрів та мистецтв, тому всіх запрошуємо до перегляду козацької забави🇺🇦
Жмайте лойси👍
Пишіть коменти 💬
І будьте такими смачними булочками як завжди❤️
Reposted from:
By Настенька 🌿
22.04.202520:27
Клубок із рук – і нитка вже чужа,
А лабіринт лишився за спиною.
Сім'я вже зраджена, перетнута межа,
Хіба була моя вина тяжкою?
Кохання, що навіяне богами,
Занапастило душу, сплутало думки.
Я розчинилась між його словами,
А він пішов ім'я карбуючи в віки.
Я врятувала, я дала дорогу,
Я все, що мала, кинула в ім’я.
Тесей мене лишив слабку та вбогу,
Для нього я була чергова до вінця.
Стою на краю, море шепче: «Падай»,
У хвилях — спокій, сон і забуття.
І я би впала та чи можна пасти
Ще нижче, ніж лишить себе життя?
Коли вже тінь лягла мені на вії,
І вже життя вагались терези
З’явився він із лісу, у надії
Торкнулось тіло виноградної лози.
Він мовив тихо: «Я тебе чекав,
Між виноградом, шумом і весною.
Твій біль — це пісня, що я відшукав,
І серце зранене твоє загою».
Я в небутті — і він мене знайшов,
Не як Тесей, що брав і йшов з омани.
А той, хто дав безсмертя і любов,
Підняв мене у небо над зірками.
А лабіринт лишився за спиною.
Сім'я вже зраджена, перетнута межа,
Хіба була моя вина тяжкою?
Кохання, що навіяне богами,
Занапастило душу, сплутало думки.
Я розчинилась між його словами,
А він пішов ім'я карбуючи в віки.
Я врятувала, я дала дорогу,
Я все, що мала, кинула в ім’я.
Тесей мене лишив слабку та вбогу,
Для нього я була чергова до вінця.
Стою на краю, море шепче: «Падай»,
У хвилях — спокій, сон і забуття.
І я би впала та чи можна пасти
Ще нижче, ніж лишить себе життя?
Коли вже тінь лягла мені на вії,
І вже життя вагались терези
З’явився він із лісу, у надії
Торкнулось тіло виноградної лози.
Він мовив тихо: «Я тебе чекав,
Між виноградом, шумом і весною.
Твій біль — це пісня, що я відшукав,
І серце зранене твоє загою».
Я в небутті — і він мене знайшов,
Не як Тесей, що брав і йшов з омани.
А той, хто дав безсмертя і любов,
Підняв мене у небо над зірками.
Reposted from:
Богдан Серга
18.04.202510:04
Минають моменти й роки в монотонному темпі,
У натовпі напівблизьких компаньйонів по сексу.
Блукаєш у поглядах - лиш би знайти, де дешевше
Душевним майном розплатитись за примхи тілесні.
Та очі чужі - гірше ржавих ножів, ріжуть серце,
А ти, попри все це, від себе відштовхуєш вперто
Весь біль, що тобі у журбі уже більш ніж нестерпний.
Та спомин про марнонадійні події не стерти -
Про стогін повільний, і скло, запотіле від спеки,
Як стомлені самі собою, неначе естети,
Пірнали в ці миті, старались цінити, як вперше.
До атомів прагнули знов розчинитись у терпкім
Полоні спокус - чергова від реальності втеча,
Та дійсність вже вкотре проб'є десь під ребра картеччю.
І те, чим ти часто рятуєш приречений вечір,
Втече, і забуде твої обезкрилені плечі.
#вірш
У натовпі напівблизьких компаньйонів по сексу.
Блукаєш у поглядах - лиш би знайти, де дешевше
Душевним майном розплатитись за примхи тілесні.
Та очі чужі - гірше ржавих ножів, ріжуть серце,
А ти, попри все це, від себе відштовхуєш вперто
Весь біль, що тобі у журбі уже більш ніж нестерпний.
Та спомин про марнонадійні події не стерти -
Про стогін повільний, і скло, запотіле від спеки,
Як стомлені самі собою, неначе естети,
Пірнали в ці миті, старались цінити, як вперше.
До атомів прагнули знов розчинитись у терпкім
Полоні спокус - чергова від реальності втеча,
Та дійсність вже вкотре проб'є десь під ребра картеччю.
І те, чим ти часто рятуєш приречений вечір,
Втече, і забуде твої обезкрилені плечі.
#вірш
Reposted from:Контент тимчасово недоступний | Олександр Білоченко 🐿
18.04.202506:54
"Зайоба на зайобі виникає 😤"
"Бо те, що не визнано, – не зникає.
Воно гниє в тиші."
А ми прагнемо десь там далеко..
І все у віршах...
А буде проза? Вона, –
наче як гроза, – міняють хмарки позу.
Буде правильно "троянда", а не "роза".
Я втомлений до сказу.
А де ж та ваша правда, а де поза?
В машині, на заправці, щоб заснуть...
Ртуть – уже не в моді..
Електронну тягу затягнуть
і далі йдуть.
Метал суспільства, –
вони розпалюють і гнуть, –
ой, як тяжко сплав дається.
Сплав – це ритми серця,
Країни,
яка ще бореться,
втомлено та б'ється...
А як це все стягнуть?¿
А-
а-
а?!
🌟 Олександр Білоченко, 15.04.2025
#вірш
"Бо те, що не визнано, – не зникає.
Воно гниє в тиші."
А ми прагнемо десь там далеко..
І все у віршах...
А буде проза? Вона, –
наче як гроза, – міняють хмарки позу.
Буде правильно "троянда", а не "роза".
Я втомлений до сказу.
А де ж та ваша правда, а де поза?
В машині, на заправці, щоб заснуть...
Ртуть – уже не в моді..
Електронну тягу затягнуть
і далі йдуть.
Метал суспільства, –
вони розпалюють і гнуть, –
ой, як тяжко сплав дається.
Сплав – це ритми серця,
Країни,
яка ще бореться,
втомлено та б'ється...
А як це все стягнуть?¿
А-
а-
а?!
🌟 Олександр Білоченко, 15.04.2025
#вірш
Reposted from:By Настенька 🌿
28.04.202520:19
Сьогодні нарешті завершила перформанс і можу поділитися віршем, що створила до нього:
Кожна зустріч для мене — це квітка.
Не дарована – вплетена в мене.
Деякі — шрами, деякі — крила.
Я їх зростила в серці у себе.
Вони виросли з пам’яті, болі, любові.
Цей букет і прикраса, і іноді зброя.
Готові пізнати ви знаки квіткові?
Я перед вами зберу їх по крою.
(Троянди)
Троянди зростають лише у коханні,
Де мама не спала, тримаючи світ.
Де тато мовчав, але серце нечутно
Билось за мене, немов оберіг.
Сестра — моє дзеркало, тінь і підтримка,
Ми різні, та з нею я завжди жива.
В ті дні, коли все вигляда, як помилка —
Я знаю, що вдома це все відступа.
(Ліщиця)
Білі суцвіття зростають поволі —
Мов перший малюнок, мов сміх на подвір’ї.
Це діти, племінники — сонце у полі,
І песик, що втомлено спить у квартирі.
Вони ще не знають про злі перепони,
Їх світ — це довіра в зіницях ясних.
Їх ніжність — як лапка кота на долоні,
Як голос, що кличе у снах чарівних.
(Кущові троянди)
Маленькі троянди зростають між жартів,
Де сміх — мов вино, що п'янить без вини.
Це ті, хто не зрадить у темряві стартів,
Хто знає всі вірші моєї весни.
Ми поруч — і світ трохи більше тримає,
І трохи повільніше крутиться день.
Бо друзі — це те, що душа пам’ятає
У тиші, що йде після сотень пісень.
(Ромашки)
Ромашки цвітуть у найтемніші миті,
Коли вже здається — не стане снаги.
Це ті, хто навчав мене у цьому світі,
Та давали урок сили і боротьби.
Вони не завжди були лагідні й ніжні,
Часом — як буря, що рве на шматки.
Та кожен із них залишив мені квіти,
Що так важко пізнати у їх всій глибині.
(Нарциси)
Нарциси — це ті, що я ніжно любила,
Та в погляді їхнім себе не знайшла.
Я — квітка, що так і не стала мотивом,
І може серце даремно їм віддала .
Це пам’ять про те, як даруєш без плати,
Як віриш — не вартий чужого рядка.
Але навіть біль може ніжно квітчати —
У серці зроста золота гіркота.
(Базилік)
Я бачила зло — воно квітів не носить.
Лиш попіл, висушує душі до корню.
Його не вплітаю — бо серце не просить.
Це не квітка, а шрам, що завдав мені болю.
(Хризантеми)
Хризантеми мовчать — у тій тиші є все:
Обійми останні, сльоза на щоці.
Це ті, хто пішли, та любов не мине —
Вона проростає в моїй самоті.
Це пелюстки, що падають прямо у душу,
Це сни, де обличчя стають голосні.
Я не тримаю — але й не відпущу,
Бо в пам’яті квітнуть вони навесні.
(Іриси)
Іриси — це люди, що в книгах стрічала,
Це віра у краще в найгірші часи.
Це мудрість з якою сприймаєш провали,
І доблесть, що сили дає аби йти.
Це ті, хто всміхаються, коли тобі важко,
Хто поруч стоїть, не тягнучи вниз.
Вони обіймають, коли тобі страшно,
І завжди підтримають у часи криз.
(Тюльпани)
Тюльпани — не спогад. Вони — це надія,
Це те, що розквітне у часі своєму.
Їх серце дрімає, але не міліє —
І тягнеться вгору до сонця непевно.
Я вам дарую не квітку готову —
А можливість, що спить у цій цибулині.
Якщо ви захочете — виросте знову
І їх ми вплетемо в букети неплинні..
Кожна зустріч для мене — це квітка.
Не дарована – вплетена в мене.
Деякі — шрами, деякі — крила.
Я їх зростила в серці у себе.
Вони виросли з пам’яті, болі, любові.
Цей букет і прикраса, і іноді зброя.
Готові пізнати ви знаки квіткові?
Я перед вами зберу їх по крою.
(Троянди)
Троянди зростають лише у коханні,
Де мама не спала, тримаючи світ.
Де тато мовчав, але серце нечутно
Билось за мене, немов оберіг.
Сестра — моє дзеркало, тінь і підтримка,
Ми різні, та з нею я завжди жива.
В ті дні, коли все вигляда, як помилка —
Я знаю, що вдома це все відступа.
(Ліщиця)
Білі суцвіття зростають поволі —
Мов перший малюнок, мов сміх на подвір’ї.
Це діти, племінники — сонце у полі,
І песик, що втомлено спить у квартирі.
Вони ще не знають про злі перепони,
Їх світ — це довіра в зіницях ясних.
Їх ніжність — як лапка кота на долоні,
Як голос, що кличе у снах чарівних.
(Кущові троянди)
Маленькі троянди зростають між жартів,
Де сміх — мов вино, що п'янить без вини.
Це ті, хто не зрадить у темряві стартів,
Хто знає всі вірші моєї весни.
Ми поруч — і світ трохи більше тримає,
І трохи повільніше крутиться день.
Бо друзі — це те, що душа пам’ятає
У тиші, що йде після сотень пісень.
(Ромашки)
Ромашки цвітуть у найтемніші миті,
Коли вже здається — не стане снаги.
Це ті, хто навчав мене у цьому світі,
Та давали урок сили і боротьби.
Вони не завжди були лагідні й ніжні,
Часом — як буря, що рве на шматки.
Та кожен із них залишив мені квіти,
Що так важко пізнати у їх всій глибині.
(Нарциси)
Нарциси — це ті, що я ніжно любила,
Та в погляді їхнім себе не знайшла.
Я — квітка, що так і не стала мотивом,
І може серце даремно їм віддала .
Це пам’ять про те, як даруєш без плати,
Як віриш — не вартий чужого рядка.
Але навіть біль може ніжно квітчати —
У серці зроста золота гіркота.
(Базилік)
Я бачила зло — воно квітів не носить.
Лиш попіл, висушує душі до корню.
Його не вплітаю — бо серце не просить.
Це не квітка, а шрам, що завдав мені болю.
(Хризантеми)
Хризантеми мовчать — у тій тиші є все:
Обійми останні, сльоза на щоці.
Це ті, хто пішли, та любов не мине —
Вона проростає в моїй самоті.
Це пелюстки, що падають прямо у душу,
Це сни, де обличчя стають голосні.
Я не тримаю — але й не відпущу,
Бо в пам’яті квітнуть вони навесні.
(Іриси)
Іриси — це люди, що в книгах стрічала,
Це віра у краще в найгірші часи.
Це мудрість з якою сприймаєш провали,
І доблесть, що сили дає аби йти.
Це ті, хто всміхаються, коли тобі важко,
Хто поруч стоїть, не тягнучи вниз.
Вони обіймають, коли тобі страшно,
І завжди підтримають у часи криз.
(Тюльпани)
Тюльпани — не спогад. Вони — це надія,
Це те, що розквітне у часі своєму.
Їх серце дрімає, але не міліє —
І тягнеться вгору до сонця непевно.
Я вам дарую не квітку готову —
А можливість, що спить у цій цибулині.
Якщо ви захочете — виросте знову
І їх ми вплетемо в букети неплинні..
22.04.202515:15
Вийшов 3 випуск «Нетиповий подкаст»
➡️ Головні спікери Батярка та Олександр Білоченко потужно дискутували про поезію та театр 💋
🔔 Бийте в дзвіночок
👍 та пробивайте вподобайку
Ваша підтримка - найголовніше що є у нас,
усім цьом і до зустрічі на ютубі 🎬
➡️ Головні спікери Батярка та Олександр Білоченко потужно дискутували про поезію та театр 💋
🔔 Бийте в дзвіночок
👍 та пробивайте вподобайку
Ваша підтримка - найголовніше що є у нас,
усім цьом і до зустрічі на ютубі 🎬
18.04.202509:58
Людині потрібна людина
Що випромінює із себе світло
Яка лише в одному винна
Є центром всього твого світу
Якій даруєш щось за просто так
Хоч в тебе це ніхто і не просив
Та віриш в неї, йдеш ва-банк
Із певністю їй вистачить всіх сил
І скільки б не було би перепон
Разом ви "У багатстві і біді"
Коли її думки, бажання це не фон
А дні ущерть виразні, не бліді
Людині потрібна людина
З якою точно підеш будь куди
Кіно та парк, гірська долина
У спогадах лишаєш їй сліди
Ще й хвалиш за маленькі кроки
Цінуєш, якою б не була
Та й змінюєш на краще доти
Доки прагне цього вона сама
І не важливо, у стосунках ти чи хочеш
Або ж не бачиш у цьому потреби
Людині потрібна людина, це точно
То ж стань цією людиною для себе
Богдан Щербань
Що випромінює із себе світло
Яка лише в одному винна
Є центром всього твого світу
Якій даруєш щось за просто так
Хоч в тебе це ніхто і не просив
Та віриш в неї, йдеш ва-банк
Із певністю їй вистачить всіх сил
І скільки б не було би перепон
Разом ви "У багатстві і біді"
Коли її думки, бажання це не фон
А дні ущерть виразні, не бліді
Людині потрібна людина
З якою точно підеш будь куди
Кіно та парк, гірська долина
У спогадах лишаєш їй сліди
Ще й хвалиш за маленькі кроки
Цінуєш, якою б не була
Та й змінюєш на краще доти
Доки прагне цього вона сама
І не важливо, у стосунках ти чи хочеш
Або ж не бачиш у цьому потреби
Людині потрібна людина, це точно
То ж стань цією людиною для себе
Богдан Щербань
Reposted from:
рафінована поезія
17.04.202521:30
😁 скорочена версія без матюків
➡️ [manifesto]
поети згоратимуть вічно:
домішки пилу та попелу знову.
але гасло в дзвіницях гучніше?!
моя панацея — паплюжити слово,
переступати цей бруд.
я буду боротись за сенси.
я буду!
наша кров - море мертве.
ми плачем й стаємо відвертими,
і на дні хімічних відголосків
шукаємо комету.
знаєш, що воно все
для тебе та через тебе,
а молитв і не треба.
без рамок ти більше:
множ на три, рибаль натрій,
годуй обіцянками кішок,
святе бидло у віршах,
романи в театрі.
що з того балансу кислоти,
коли твоя фортеця беззахисна?
рятуй. кохай. неси.
ви разом, як елементи у матриці,
то хай вже складеться!
в когось повинно ж скластися..
повз культуру з бруківки труни
я вірю, весна на моїй стороні.
все, що було чи буде,
заради мертвих, живих
і ненароджених синів.
та й попри весь сміх,
моє божевілля у ваших серцях.
ми так само не хотіли війни,
а віднині - це шлях до кінця.
поганим поетом стати нескладно
зі своїми піснями в кишені,
та з праведним гаслом:
«ця країна не виховує янголів.
зітріть свої рими крилаті»
— я не відповім ідеалові.
але я людина принаймні.
#poetry ✨
➡️ [manifesto]
поети згоратимуть вічно:
домішки пилу та попелу знову.
але гасло в дзвіницях гучніше?!
моя панацея — паплюжити слово,
переступати цей бруд.
я буду боротись за сенси.
я буду!
наша кров - море мертве.
ми плачем й стаємо відвертими,
і на дні хімічних відголосків
шукаємо комету.
знаєш, що воно все
для тебе та через тебе,
а молитв і не треба.
без рамок ти більше:
множ на три, рибаль натрій,
годуй обіцянками кішок,
святе бидло у віршах,
романи в театрі.
що з того балансу кислоти,
коли твоя фортеця беззахисна?
рятуй. кохай. неси.
ви разом, як елементи у матриці,
то хай вже складеться!
в когось повинно ж скластися..
повз культуру з бруківки труни
я вірю, весна на моїй стороні.
все, що було чи буде,
заради мертвих, живих
і ненароджених синів.
та й попри весь сміх,
моє божевілля у ваших серцях.
ми так само не хотіли війни,
а віднині - це шлях до кінця.
поганим поетом стати нескладно
зі своїми піснями в кишені,
та з праведним гаслом:
«ця країна не виховує янголів.
зітріть свої рими крилаті»
— я не відповім ідеалові.
але я людина принаймні.
#poetry ✨
Shown 1 - 24 of 58
Log in to unlock more functionality.