Надихаюсь тобою й не можу надихатись,
Граю з вітром й волосся помірно вдихаю твоє.
Відстань між нами, так важко утриматись:
І на шиї губами по цяткам не скласти сузір'я криве.
Дай ковтати твій дим, ніби спогад про тебе,
Такий терпкий й п'янкий, що лоскоче свідомість вночі.
Твої пальці малюють узори по шкірі у мене,
Я втону у цих хвилях бажання і млості в душі.
Дай мені загубитись у тінях, що падають з тіла,
Там де подих твій – шепіт, що кличе до себе мене.
Чи було тобі боляче, коли бог відрізав твої крила?
Чи ти сам їх віддав, щоб таки спокусити мене?
