Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Труха⚡️Україна

Паглядзець

Николаевский Ванёк

Паглядзець

Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Паглядзець

Труха⚡️Україна

Паглядзець

Николаевский Ванёк

Паглядзець

Храм поезії

Мастацтва

зв'язок @jessihalliwell
чат t.me/uapoets1
натхнення t.me/ola_poetry_ua
радіо t.me/virshoplitkarka
поетка t.me/buryanpoetry
конкурс t.me/uapoets2
радіо t.me/uapoets_music
творчість t.me/jessi_halliwell
підтримка send.monobank.ua/jar/ALscxq9ov5

Рэйтынг TGlist

ТыпПублічны

Вертыфікацыя

Не вертыфікаваны

Надзейнасць

Не надзейны

РазмяшчэннеУкраїна

МоваІншая

Дата стварэння каналаMay 21, 2022

Дадана ў TGlist

Jul 14, 2023

Я ўладальнік канала

Гісторыя змяненняў

Прыкрепленая група

бар Кота Галунець

Мастацтва

Статыстыка Тэлеграм-канала Храм поезії

Падрабязней

Падпісчыкаў

1 099

24 гадз.00%Тыдзень

20.2%Месяц

2-0.1%

Індэкс цытавання

0

Згадкі0Рэпостаў на каналах0Згадкі на каналах0

Сярэдняе ахоп 1 паста

38

12 гадз.38

42.6%24 гадз.38

49.3%48 гадз.75

18.7%

Узаемадзеянне (ER)

12%

Рэпостаў0Каментары0Рэакцыі6

Узаемадзеянне па ахопу (ERR)

6.82%

24 гадз.0%Тыдзень

0.38%Месяц

1.28%

Ахоп 1 рэкламнага паста

70

1 гадз.4767.14%1 – 4 гадз.2028.57%4 - 24 гадз.3347.14%

Падрабязней

Падключыце нашага бота да канала і даведайцеся пол аўдыторыі гэтага канала.

Усяго пастоў за 24 гадзіны

2

Дынаміка

Апошнія публікацыі ў групе "Храм поезії"

Усе пасты

24.04.202520:04

Усе це - заради любові. Тільки заради любові -
До життя, до своєї землі, до жінки...
Любові єдиної, наче істина. Любові такої -
Що без неї, насправді, не варто і жити.

Не ненависть - любов - вкладає цівки в долоні,
Вкладає звитягу в душі, набої - у магазини.
Любов - це наша фортеця. Любов - це вогонь,
Що реве у серцях і стволах, виє у жилах й турбінах.

Любов підіймає у повітря тонни металу та гніву,
Любов заварює каву, горить окопною свічкою,
Любов дрімає у бліндажах, ховається в капонірах,
Проступає червоним крізь бинт, на вінках в'ється чорною стрічкою.

Наша любов - кулаки стискає, міцно зціплює зуби,
Мерехтить так тендітно - зеленим вогником на "мобільному".
Любов - це замерзлі пальці, любов - це обвітрені губи,
Любов - це азартне "Плюс!" знайомим голосом у ефірі.

Любов йде у бій, любов повертається з бою,
Любов жене "медевак" - під вогнем, польовою дорогою...
І, зрештою, що нам іще залишається, окрім цієї любові?
У нас є любов - навіть коли немає більше нічого.

Любов - це основа. Фундамент. Першопричина.
Любов штовхає вперед, любов заряджає зброю.
Безумовна любов - до жінки, життя та країни.
Тільки любов. Усе це - заради любові.

#мулікпише

23.04.202520:07

Абрикосовим цвітом весняно мете,
Пританцьовують чоботи взуті.
Чимчикую в Сільпо по акційний Артек,
Щоб відчути себе у Гурзуфі.

Як пісок розсипається з вітром крупа.
На зупинці морозом побитій
Перехожий лежить, засмагати упав.
Червоніє кагор у торбині.

По дорозі затока, у вікнах герань,
Уявляю долину лаванди.
Подивився Артек, із полиці не брав —
Не курортно у квітні, сказав би.

Недочитаний тред закатає губу.
Остогидлі пейзажі на дачі
Нагадають мені — ти в Гурзуфі не був
І, напевне, його не побачиш.

12.04.2025 #вірші
#капця

Пераслаў з:

Та, що говорить з тишею

23.04.202517:04

АБСТРАКЦІЯ (ПО ТОЙ БІК)

Моя дірка у грудях глибиною у два з половиною роки.
Вже звикла —
дивитись крізь неї на інше, паралельне життя,
номіноване прийменником “до”.
Відчувати, як вітер лоскоче нутрощі тунелем навиліт.
Потойбічний світ такий світлий —
він сліпить
незайманим сміхом,
безпекою,
голосами рідних...
Дражнить припухлі до мухоморного стану очі
недавніми мріями,
планами —
плавними
монохромними спіралями психоделічних відео.
Видиво.
Ви диво…
Вернутись б у цілі, неторкані стіни батьківського до🏚️

Моя дірка у грудях глибиною у два з половиною роки.
Я дивлюся крізь неї в минуле, мов крізь дверне вічко спогадів.
Лінза — потріскана й викривлена.
Світ став навиворіт.
Світ жвавих крамничок і світ під розтрощеними стелажами.
Світ у незапланованій відпустці і світ в евакуаційному потязі.
Світ на вокзалі в очікуванні ~~смерті~~ порятунку.
Світ в дзеркалі заднього виду і світ у прицілі гвинтівки.
Світ в телевізорі.
Світ — кругла товстобока зебра, яку ти ніколи не зможеш
нагодувати.
Усі “чорні” та “білі” смуги життя деконтрастуються,
коли небезпека цілує
в чоло.
Скільки не кидай у воду прямолінійних предметів —
резонуватиме колами.
Концентричні відголосся ненависті
наростають новими кільцями в стовбурі
серця.

Моя дірка у грудях глибиною у два з половиною роки.
Слайм — теплий, липкий — витікає
пекучим піксельним вибухом
гейзера.
Присихає загуслою лавою
до внутрішньої сторони
куртки.
Пальці не можуть спинити
гарячу цівку, що ллється
з надбитого глечика.
Салатові руки трави
обіймають, лоскочуть, ласкавим
шелестом лестять, заколисують
листям
до млості —
і п’ють!
п’ють
жадібно
кожну краплину — не можуть напитися.
Тягнуться поміж ребра до світла
крізь темний тунель.
Мій мозок наносить абстракції
фотопідтверджень
на плівковий негатив.
⚠️ чутливий контент ⚠️

Жити з діркою в грудях — важко.
Та не неможливо.
Піднімати себе насилу
збирати себе по частинах
            щоранку
            щоразу
            заново
вчитись радіти
робити свою роботу
            і жити
            жити!
            жити!
поки десь їде на впізнання
~~моє~~ ще одне
п о ш м а т о в а н е
т і л о

22.04.202517:09

і вони стали такими зрілими
ці досвіди
що годі казати про себе
тільки слухати
як брунька на гілці розпускається в горішніх плавнях
як гірчить полином збентежене юністю надвечірʼя
чи стаєшся вперше собі близьким

в спільну макітру засипані
пережитки минулого
Тижня Року Дня
тримай
розітри до байдужості
все скошене
поневолене вічністю

випрасувана кремезність дикого поля
і ці втомлені носії дорослих облич
риплять під натиском годинникових черевиків
поки
березень ретроградить неповерненнями
і протягом

завіса
/
в цій реальності
мені бракує тільки твоїх привіт

@nlitvinovapoetry

#літвінова

22.04.202517:06

Марсове поле

Просто ще одна спроба не впасти
в Маріанську западину стресу.
Білі квіти до шкіри та пластир,
щоб загоїти тріщини-пастки.
Ця земля обіймає і хрестить
тільки тих, хто лягає під насип.

Спи не спи — ти є витоком течій.
Ляскіт — щоки пашіють під сонцем,
що коралями душить цей вечір.
І слова стали вмить недоречні.
Віри дайте хоча б кілька порцій,
щоб до столу подати малечі.

Поле Марса засіяне криком,
що в блідому мовчанні не вродить.
Осінь тане, та ми ще не зникли,
щоб з уламків — маленьких, великих —
будувати, мов бджоли, свободу
на осколках фальшивих реліквій.

Медом хочеться думку змастити:
от штовхай не штовхай — нам не впасти.
Геноцид, правдоцид, цикли, титри.
У імперії — голови гідри.
Підвіконня і свічка. Хліб з маслом.
Не забути ціну, йти у наступ.

© Олена Галунець

@virshoplitkarka 🇺🇦 #олена_галунець

🎙Декламує Сашко Негрич

22.04.202513:02

бери мене жменями
читай мене стосами
всі зими і осені
цілуй мене босою

ковтай мене хвилями
куштуй мене поспіхом
всі зими і осені
святкуй мене
з розмахом

всі літа і весни
танцюй мене зливами
розніжуй собою,
щоб стала лінивою

шукай мою крихкість
відлиту в прозорості
осяяну в золоті
губи в невідомості

#Йана_Браценюк

Пераслаў з:

VeroNічка 🌒

22.04.202509:29

⚡️ Новий запит! Збираємо кошти на зарядну станцію та зварювальний апарат для ремонту автівок бійцям ЗСУ на Харківський напрямок.

💪 Мені написав мій приятель, який служить у війську з проханням допомогти придбати необхідні для роботи девайси. Ми з вами минулого року вже допомагали його бригаді з устаткуванням та інструментами, нині знову є потреба. Хлопці багато пересуваються, автівки часто "стають" і їх треба ремонтувати. Бракує зварювального апарату. Щодо зарядної станції – очевидно.

💰 Що по вартості? Зарядна станція коштує 30К, зварювальний апарат – 13-15К. Тож відкриваю збір на 45К.

🥰 Донатити сюди:
https://send.monobank.ua/jar/2Lwnq5T8L8
4441 1111 2354 8889
Paypal: veronikamovchann@gmail.com
В коментах: "на зарядну станцію"

🐱 Долучайтесь, ваша підтримка дуже потрібна!

22.04.202509:05

РОЗДУМИ

Зима напевно всього року крапка:
Природі час оновлень, сон, спочинок.
Ганяє вітер сніг — колючі скалки
І зблідле сонце ходить надто низько,
Мороз бува, лютує, хижо жалять.

Лиш взимку шибки квітнуть срібним цвітом,
Зима сплітає іній у тонкі мережки:
Краса холодна, гаптування білим.
Серед заметів ледь помітна стежка,
Веде в дитинство, часто робить скріни.

Хурделить, дім знайомий ледь помітний,
У грудях гуркіт серця й ком у горлі.
Загляну. Мама місить хлібне тісто,
Дівча вкладає хлібець в круглу форму
І в'ється запах вгору — в домі тісно.

В постійній, змінній року круговерті,
Проходять наші дні життя, століття,
Осінній дощ зі смаком яблук спілих,
Весни буяння, цвіту, літня спека,
Мороз тріщить і товща лід на річках.

Коли всміхнеться сонце в час відлиги,
Ростуть з води бурульки — лід зі стріхи.
А час свій біг поверне з рейок зимних,
Малює із весною плани спільні,
В душі тепло від сонячної днини...

@Raramina

#раміна

Пераслаў з:

підвечірнє каркання

22.04.202506:44

більшість шкіл у місті стоять у формі літери "П",
де "П" - це поразка.
сни перед першим уроком розкладаються довго, як пластик.
як пластир швидко і болісно зриваються криком літери.
хмара чекала 5 років, і сніг артобстрілом випаде.
ракетами класу "повітря - останні парти",
"повітря - твоя непевність", "повітря цього не варте".
хтось відміняє черговий бартер,
і крейда в'їдається в мозок пошкодженою але правдивою скрипкою.
по собі лишає сліди-слова, що лежали глибоко під кістковими плитками.

твої тотемні тваринки сьогодні назвались хамелеонами,
тобто у літери "П" з'являються нові значення.
твій диктант червоніє від наївних дитячих помилок,
прокинься і зможеш побачити:
по-перше, не було ніякого крику,
ні під час втрати останнього літа,
ні від спроб усліпу намацати вихід.
по-друге, не можна писати кров'ю і власним пір'ям,
краще б сидів в напівтемній квартирі
і ловив би з задвірками Всесвіту найхиткіші конекти,
головне не дививсь у вікно: там "Приреченість", "Пастка", "Помста".
хто цей йобаний архітектор?
прощайся з усім цим у стилі Бостону
розгадка лежить у втраті:
ось вона
ось вона
ось вона

як проміняти школу на септу?

вчора ти спитав мене на позакласному:
"порізи - це щоб ховати, чи щоб показувати?"
я безпорадно крізь зуби вицідив:
"наступного разу у школу з рушницею".
я викидаю з твого портфелю усі цигарки і кволості
час по дорозі додому темний і трохи пористий.
як не змінюй температури, та струмені більш не змиють,
того що ти носиш за спиною.
змінюй прописки, прізвища, переходь на вечірню зміну.
але як змінити порядок, в якому шикуються стіни?

вчора мене звільнили.
в тебе - не працює сім-карта.
я проїжджаю повз школу, де "П" відсьогодні - правда.

22.04.202505:00

я стільки разів людина скільки знаю мов
ворожнечі
з усіма діалектами й говірками
вгадай у якій з них я нейтів
говорю без акценту пишу без помилок
думаю всіма одразу
кучерявий метод зміїні голови

набери до рота мертвої води
аби вимовити мій шиболет
чи стане тобі замаху змолотити цей колосок
чи спроможні твої щелепи прожувати мою чорну паляницю
чи зламаються від поцілунку
як репається напівзітлілий корінець
старого кишенькового словника

латина вуличних бійок
клинопис срачів у твіттері
санскрит війни
борейська мова медоїда
inaudible whisper asmr
твоєї неусвідомленої злості
шарудіння сторінок із криптограмами

з-під шкіри стоншеної мов калька
бубонить давньогрецький речитатив крові
говори принаймні голосніше ніж думаєш
ненавидь гучніше ніж боїшся
пиши сороміцькі вірші на бересті моєї спини
я вмію читати хребцями
спільноіндоєвропейську лексику хордових
назви мене першоіменами що роздвоюють язик

і мертві мови любові
вийдуть із гробу
спустяться з гір
злізуть з дерев
ступлять на сушу
і зябри загоять свої

@bozhkoistyping

#божко

Пераслаў з:

Міжсвітове перехрестя

22.04.202504:05

✨ Перо фенікса ✨

Крилатий вісник дзвоном пролунав.
Я міцно сплю. Здається, ось вона,
Дорога серед пагорбів до Моря…
Навколо – невмируща йде весна,
В руках шматки уявного стерна,
Та хто ж тут автор радісних історій?

Я міцно сплю. Це все – омана днів,
На дні туги ввижається мені
Густа вода, замулена бідою.
Слова бувають кволі та дрібні,
Сліди блищать рубінами в стерні,
Та є ще полиск зірки золотої.

У цьому сні є місце для заграв,
Якби колись мене би хто спитав –
Я б ці шляхи на картах змалювала.
Горить жаріння променем між трав,
Його ніхто у вісників не крав,
Їх цим шляхом заплутало чимало.

Як феніксове полум’я злетить,
У тім вогні відродяться світи.
А ти вже йди. Твоя пора настала.

Березень 2025 р.

#збірка_Слово_Скриптора

***

21.04.202520:01

21.04.202517:02

Балада про Білого Вовка

Дітей вкладають на ліжка, дають їм пити отруту,
у них забрали дитинство, бо треба знаряддя здобути —
не бути більше людиною, а тільки лиш інструментом. Отрута змінює тіло.
Скільки смертей хлопчачих бачили ці старі стіни? А скільки дітей платили
занадто високу ціну? Щоб стати знаряддям убивства
чи захисту інструментом, аби не забракло хисту
вбивати без сентиментів.

Щоб потім у вічі кланялись чемно. За спиною, щоб плювали
й лякали дітей відьмаком, а потім просили в підвали
залізти й убити стриґу, а потім в болотах потвору.
Ще й обмануть з оплатою і будуть благати повторно
про захист від лиходіїв. Чи думав хоч хтось про нього?
Його сокровенну мрію? Кохати Йен безумовно
та мати спільних дітей, старіти поруч із нею.
Не треба ні слави, ні вдячності, не треба коштовних трофеїв.

Можливо мати хотіла за темні гріхи спокути,
що привела в Каер-Морхен, де дітям дають отруту?
Що віддала відьмакам свою тепленьку дитину?
Чи краялось болем серце? Чи плакала потім за сином?

Він теж пив чаклунський трунок і він вже герой, що вижив.
Магічні жахливі тортури зробили у десять сивим.
Немов ще тоді віщувало нещастя долі лихі
волосся біле, як сіль, а очі, як у змії.

Сивіти з роками природньо — приходить повага та шана,
Та всім буде муляти очі
БІЛЕ
ВОЛОССЯ
МУТАНТА

@lysychkazlisu

#лисичка

Пераслаў з:

Хвилястий нотатник Оксани Лихогляд🌊Poetry

21.04.202513:02

*

Ти знай, що цей смерч тебе не знесе.

І коли ти втратив віру, і коли збайдужіло геть все.
Я прийду.
Заберу твій біль.
І верба перестане бути плакучою.
Я буду погрожувати грозі – і вона мине.
Запиши ці слова на згадку ручкою:
«Цей смерч тебе не знесе!»
Я посаджу твої улюблені квіти, а вони будуть сміятися сонцем для тебе.
Візьму у веселки твої улюблені кольори і зв’яжу тобі шарф.
І коли твоє горло буде стискати печаль, носи його.
І коли твоїм рукам буде холодно, я заварю для тебе найсмачнішу каву.
Питимеш і триматимешся за тепло горнятка.
Горнися до життя і не віддавайся смерчу.

Тримайся.

Грій свої мрії в собі іскорками світла, які ховаються за темними думками.
Не ходи лабіринтами.
Не говори з лукавим.

Світло.

Тому що завтра буде завтра.
Тому що цей день не останній.
Ти знай, що цей смерч тебе не знесе.
Тому що ти не байдужий комусь.
Тому що по вірі твоїй буде тобі.

Вір.

І колись твої улюблені квіти будуть сміятися сонцем для твоїх онуків.
Ти знай, що цей смерч тебе не знесе.
І коли ти втратив віру, і коли збайдужіло геть все.
Я прийду.

‒ Твій день.

© Оксана Лихогляд
27.04.2023

#вічнавічзістихією

Пераслаў з:

Віршопліткарка FM

21.04.202511:15

Весняна аудіодобірка переможних віршів конкурсу "Плейлист" тепер доступна й на YouTube! Тепер слухати буде ще зручніше!🎧

➡️Залишаю посилання: https://www.youtube.com/watch?v=pZ9lRYbfmdY&t=39s

Усе пасты

Рэкламаваўся0 секунда

21.04.202506:32Джессі Галлівел

Падрабязней

Рэкорды

11.03.202523:59

1.1KПадпісчыкаў

31.10.202323:59

1212Індэкс цытавання

09.03.202523:59

269Ахоп 1 паста

20.08.202323:59

174Ахоп рэкламнага паста

06.04.202510:29

50.00%ER

14.08.202323:59

26.30%ERR

Развіццё

Падрабязней

Падпісчыкаў

Індэкс цытавання

Ахоп 1 паста

Ахоп рэкламнага паста

ERR

Падрабязней

Папулярныя публікацыі Храм поезії

Усе пасты

29.03.202503:43

Я пам'ятаю про тебе, мій брате!
Сонце сьогодні вкладалося спати
Кольору стиглого "Річі" томату,

у тебе за вікнами теж?

Пилом вкриваються тихо гантелі?
Пильно вдивляєшся в очі пустельні
Сірості буднів, де сирістю стелить

зі скрипом в колінах без меж?

Контурні лінії вляжуться в карти.
Хочеш-не-хочеш, а треба чекати.
Я пам'ятаю про тебе, мій брате!

футбол ми зіграємо ще.

Падають стіни уламками в сіно,
Листя летить, завиває постійно
Вітер тривожно. Налякані всі ми.

чи досі бентежить плече?

Хай не малює багата уява -
Ліки-малинки вживаю до кави,
Ти напиши як у тебе йдуть справи.

агаву саджаю вночі.

Сум від сповіщень складається в кратер.
Стільки бажаю тобі ще сказати:
Вибач за весни без цвіту, мій брате.

проміння обіймів лови.
Помовчим.

Вірш написаний на Плейлист на каналі Віршопліткарка

Катя Цимбал

#по_цимбалах

Пераслаў з:

Хвилястий нотатник Оксани Лихогляд🌊Poetry

05.04.202503:50

*

Виплакатися неможливо,
коли ти потрапив під зливу.

Зліва невщухний шириться шторм,
справа — нестишений біль,
що б’є крізь шолом.

Шурхотом шквал поривів
привів до віри —
Тобі повірив я, Боже, знов.

Ось я стою на колінах,
що заніміли та проростають молитвосном.

Молот вдаряє цвях,
що випинається з-поміж прийнятних норм.

Та інструмент зламався,
а я не здався,
бо усвідомив:
зі мною Бог.

© Оксана Лихогляд
13.02.2025 - 22.02.2025

11.04.202520:22

пизда ці ваші поетичні конкурси,

ні ногою більше

Пераслаў з:

VeroNічка 🌒

03.04.202504:30

💥 Збір коштів на антени для 5 ПКШР (Сумський напрямок). Ціль: 60К грн

Недавно мені написали мої друзі з 5 ПКШР, яким ми з вами раніше купували мавіки, що ворог понищив їм купу техніки, зокрема антени. Антени дуже потрібна річ для роботи з дронами. Хлопці зараз безвилазно на завданнях і терміново потребують 2 антени (в серії фото таких антен).

⚡️ Вартість однієї – 30 000 грн. Щойно зберемо на першу, придбаю і вишлю. Про терміновість мовчу. Реквізити нижче.

💰 Куди донатити:
https://send.monobank.ua/jar/4wejYijn6X
4441 1111 2140 3871
Paypal: veronikamovchann@gmail.com
В коментах: "на антени"

Ваша допомога мені дуже потрібна. Погнали!

Пераслаў з:

Обліпихові вірші

07.04.202520:03

я пишаюсь тобою, жінко! простодушна, відважна, румʼяна!
плачеш гірко, смієшся дзвінко. ти сестра, ти дружина, ти мама,

ти донька, яку страшно любить й щохвилини згадує тато.
ти готова усе віддати. і усіяти щедро присвятами.

твої тихі, раптові обійми, твої руки - самі бережичі.
у молитвах плавляться війни і течуть на твоєму обличчі.

обвива невіддільна заграва - з голови і аж до запʼястя -
твоє право - на вибір право, на зростання, на прояв, на щастя.

Пераслаў з:

ти знаєш, що ти поетка?!

15.04.202520:03

ти думаєш, я не зможу без тебе прожити
й не шукати у кожному те, що належить тільки тобі.
повір, я не буду сіяти сльози у землю, мов жито
і не буду блукати, наче глуха у юрбі.

ти загублена скрипка для кращого в світі оркестра,
серед сотень імен найбанальніше, мабуть, твоє.
знай, що на площі свободи я буду читать маніфести
про те, що ніколи нізащо я не згадаю тебе.

2023

Пераслаў з:

Рими в ритмі серця❤️‍🔥 (Олеся Репа)

12.04.202505:38

Кожен із тих, хто хотів осудити та стратити:
Болем різок, гільйотин, електричним стільцем,
Трійлом, петлею, сокирою, іншою карою...
Жодного разу не знав, як
це – витліти вщент.

Як це – боятися звуків і світла ліхтарного,
Мовчки чекати, зі шмаття складати себе.
Як це – тримати за руку, а під простирадлами
Рідна людина схолола. Це точно? Підтвердь.

Як це – приклеїти скотч на вікно та емоції,
Бо на одрузки розсиплешся, що не збереш.
В серці – діра із космічну галактику розміром:
Знову життя обірвалось під звуки сирен.

Як це – на м'юті триматися в місті-мільйоннику,
Паузи ставити не на секунду – на рік.
З Богом сваритися й все ж сподіватися потайки:
Зглянеться скоро. Він теж за цей час постарів.

Той, хто ганьбить, пропонуючи вирок й знекровлення,
Знає, як жити тобі та куди далі йти,
Взує нехай ботильйони, війною оздоблені,
Хай забере твої втрати, розриви і шви.

Сядете поряд? За келихом? Може постилися –
І до Причастя на Праведний суд? Не для вас...
Як хоронила, прощалася з домом і силами,
Жоден із суддів над прірвою руку не дав.

07.04.2025
@olesya13r

Вірш, що пройшов відбір у перший тур у "Лізі поетів".

Перший кошик: 31 бал, третя сходинка по балах, шоста в таблиці

23.04.202520:07

Пераслаў з:

Міжсвітове перехрестя

08.04.202504:40

📖 Господарі доріг 📖

Господарі доріг – не можновладці,
Не автори законів чи традицій,
Не літописці кодексів та правил,
А стяжки білих шворок на підкладці,
Стібки, латки, проріхи, звуки, кроки,
Ще – візерунки, ще – чиїсь обличчя
В дзеркальній гладі озера та моря,
Попутники, помічники у праці.

Йдуть до мети, узяті білим вітром,
Джерела для подій та епізодів,
Господарі доріг між різних втілень
Для себе обирають непримітні.
Себе взнають, смішливі та суворі,
Цікаві до незвичних поворотів,
Світи та долі стеляться шляхами,
Творці дарують їм свої палітри.

Зрівняти можна ті невпинні рухи
З дорожнім виром, вічним та безликим,
Ведуть, блукають, манять та заводять
Непевним, тихим та мінливим духом,
Господарі доріг не є богами,
Їх не знайти та навіть не призвати,
Вони приходять поруч з ураганом
Та з ним ідуть, навічно відчаюги.

Квітень 2025 р.

#збірка_Хранителі_доріг

***

02.04.202519:16

обіцяй — не покинеш ніколи самотнім,
не відпустиш ніколи із теплих долонь.
бо волосся шовкове твоє — наче доля,
захопило назавжди мене у полон.

все, що хочу — лиш бути навіки з тобою,
до нестями, до крику, до болю. ти є
найціннішим, що маю, моєю бідою,
існуванням моїм. ти є щастя моє.

паліндромова бабка

20.04.202516:31

08.04.202517:07

я жив би з тобою на дикому острові
чи в затінку кришталевої люстри
бо жити з тобою — нормально і просто
й життя не минає пусто

і ранок завжди обіцяє зустріч
а вечір завжди натякає на більше
і в мозку на смітниках і пустищах
цвітуть і буяють вірші

густішає чай і вариться кава
контрольні дві сигарети
все співпадаює цілком нелукаво —
знаки предмети прикмети

все випадає зі схем і матриць
і йде за козиром козир
ми виграємо найважчу з партій
і переходимо в прозу

і проживаєм життя словами
буквами числами фразами
нуль розділових знаків між нами —
ми завше пишемось разом

#іздрик

16.04.202518:26

Ніч, що переплітається в слова, прозвучить на сцені. «Майже знамениті» запрошують Тебе відчути мелодію речень, сплетених у строфи, рими...

Поети та музиканти мовитимуть. Що є вигадкою, а що — бувальщиною, як завше відомо лише авторам і їхнім героям.

Бо хіба не траплялося Тобі збудитись опівночі від слів, що самі напрошуються на перо? Се — наче хтось диктує згори, а ти лише встигаєш карлючити.

Цього вечора звучатимуть: Гризельда Непотрібна, Олексій Бухтій, Ростислав Кузик, Діана Анджейчик, Євген Кириленко та Роман Климкевич, музичний проєкт "Амплітуди".

27 квітня, 18:00
Грушевський Cinema Jazz, Львів (пр. Шевченка, 28)
Вхід — 150 грн (на вході 250 грн)

Квитки й реєстрація за покликанням

18.04.202517:04

(...)
я — мішень.
я — мішень.
порцелянова, біла.
вимита нині уранці до найдрібнішого клаптика тіла.
вбрана нині уранці в усе празникове:
кеди улюблені, сукня в квітки, кольорова.
тонке пальтечко на гострі знедавна плечі.
я — мішень.
я — мішень.
мені личать красиві речі.
паспорт в лівій кишені, фото родини — у правій.
парфуми уже скінчились. та я м’ятою доприправлю
посивіле своє волосся, перешерхлу весняну шкіру.
я — мішень,
а мішені не плачуть. і не скаржаться на зневіру.
і не скаржаться, власне, зовсім.
і нікому не дорікають.
ні тоді, як сидять у льосі.
ні тоді, коли їм «прилітає».
я — мішень.
коли небо горить і блідне,
я — мішень.
я стаю у чергу
за смертю
або за хлібом.

Катерина Міхаліцина

03.04.202505:04

Далі стоятимеш там, де завжди і була.
За українське ім'я сплатиш подвійне мито.
І тобі нагадають: винесіть звідси тіла,
бо вони заважають нам говорити.

Все, що лишилось на місці, уже не таке, як до.
Губиться у тумані джерело і початок.
Мир стається, але окремо від наших доль,
вуха чужі, як згусток смоли, запечатує.

Очі у тебе мамині. А ще у тебе любов –
наче в'юнка куниця, проковзує між гризотами.
Літо здіймає знамена. І на одній з корогов
ось лице його, вишите шовком і золотом.

Щось безкрає, як море, дороге, як шафран,
пишеться українською: кров'ю, мовою, пристрастю.
Вітер полоще корогву, сипле порох до ран.
Стоячи між тілами, говори, говори. Говори ТИ...

Катерина Калитко

#катерина_калитко

Гісторыя змяненняў канала

Увайдзіце, каб разблакаваць больш функцый.