Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Труха⚡️Україна

Паглядзець

Николаевский Ванёк

Паглядзець

Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Паглядзець

Труха⚡️Україна

Паглядзець

Николаевский Ванёк

Паглядзець

Обліпихові вірші

поезія, що лікує
авторка Олена Левченко
мій Instagram: https://www.instagram.com/olenallevchenko/

Рэйтынг TGlist

ТыпПублічны

Вертыфікацыя

Не вертыфікаваны

Надзейнасць

Не надзейны

Размяшчэнне

МоваІншая

Дата стварэння каналаMay 23, 2024

Дадана ў TGlist

Jan 12, 2025

Я ўладальнік канала

Гісторыя змяненняў

Прыкрепленая група

Обліпихові вірші Chat

Статыстыка Тэлеграм-канала Обліпихові вірші

Падрабязней

Падпісчыкаў

184

24 гадз.00%Тыдзень00%Месяц

63.6%

Індэкс цытавання

100

Згадкі1Рэпостаў на каналах0Згадкі на каналах1

Сярэдняе ахоп 1 паста

0

12 гадз.00%24 гадз.00%48 гадз.00%

Узаемадзеянне (ER)

0%

Рэпостаў0Каментары0Рэакцыі0

Узаемадзеянне па ахопу (ERR)

0%

24 гадз.0%Тыдзень0%Месяц

2.08%

Ахоп 1 рэкламнага паста

0

1 гадз.00%1 – 4 гадз.00%4 - 24 гадз.00%

Падрабязней

Падключыце нашага бота да канала і даведайцеся пол аўдыторыі гэтага канала.

Усяго пастоў за 24 гадзіны

0

Дынаміка

Апошнія публікацыі ў групе "Обліпихові вірші"

Усе пасты

21.03.202512:10

прикладала весну як пластир -
де кричало безмовне тіло,
де роками себе не любила,
де у часі заціпеніла. силу-

етами тисла крізь панцир
і вилюблювала по-новій
з темряви, невідомій мові -
колір ніжний, колір бузковий.

і зривала із себе маски.
і ставала налита й вʼязка.
і ставала як божа ласка -
біла брунька, текуче масло.

розпрямлялася що є сили
до проміння вразливим тілом.
й де було колись так нестерпно -
вже весніли квітки і стебла.

08.03.202512:47

я пишаюсь тобою, жінко! простодушна, відважна, румʼяна!
плачеш гірко, смієшся дзвінко. ти сестра, ти дружина, ти мама,

ти донька, яку страшно любить й щохвилини згадує тато.
ти готова усе віддати. і усіяти щедро присвятами.

твої тихі, раптові обійми, твої руки - самі бережичі.
у молитвах плавляться війни і течуть на твоєму обличчі.

обвива невіддільна заграва - з голови і аж до запʼястя -
твоє право - на вибір право, на зростання, на прояв, на щастя.

08.03.202512:46

08.03.202512:38

жінки, що були до мене,
із губ моїх, ніби зі сцени,
голосять аж горлу край:
розквітай. розквітай. розквітай!

бо затії твої - бутони.
бо слова твої важать тонну.
ти - любов. й серед всього розгрому нехай -
розквітай. розквітай. розквітай!

💕
https://www.instagram.com/reel/DG7cW1BR2UA/?igsh=eXFtdGQ3anl6cm5m

15.02.202511:59

тут світу кінець, вони ж - коханням займаються.
і просять стишити світло, ввімкнути музику.
як ніби всього божевілля бездумні найманці.
як ніби ми цьому в них повчитися мусимо.

слова - не слова. повільні. непояснимі.
одним лише шепотінням повітря лине.
вони виглядяють суцільними голосними.
як ніби так хочеться. хочеться бути ними.

хвилина розтане. стане мокрими цятками
по білій постелі цієї безмежної драми.
якщо це кінець. якщо я про щось жалкуватиму -
це будуть вони. що кохались. й не були нами.

11.01.202515:10

отак ти стоятимеш посеред міста - розхристана і щаслива.
і лягатиме ранок тонкою ліскою, і крізь тебе плистиме.
кожен спогад, неначе мала намистина - нанизуєш невагомі.
і радієш стоїш, як дитина. бо ти вдома, ти в себе вдома.

хочеться все до грудей прислонити, кожен куток притиснути.
сюдою ходила до універу, повз Агатангела Кримського.
тудою колись ішла і ревіла, зневірена з папкою віршів.
куди ті часи поділи ми? стоїш і щемко радієш.

і пропливають кудись перехожі, несуть під одежею справи.
стоїш і безслівно ділишся кожному: я щойно побачила маму,
я щойно за довго побачила тата. і
раптом хтось обернеться.
і ти побачиш, як в нього так само під курткою тріпотить серце.

вдома такі відчуття щоразу - зворушені всі клітини,
як павутиння вузлиться радість і сум у одне єдине.
до всього так хочеться прислонитись, завмерти отак на трішки.
і укрити все теплим віршем. і забрати з собою у вірші.

23.08.202405:50

цінуймо, бережімо 🙏🏻 з Днем Прапора, мої світлі!

з блакиттю злото обнялось.
пшеничні кучері - із небом.
і стукотить-тить-тить по ребрах
красива, рідна суголось.

і де б не був, про що б не мовив -
з дитинства спогад - ось і ось,
усе веде в обійми дому -
де злото з небом обнялось.

💛🩵

https://www.instagram.com/reel/C-_9APkyJ3I/?igsh=MWdkbGQzbGM4dHVsdA==