Це все — просто жахливо;)
Рецензія, яку я не хотів писати, але... Зараз таке життя: стрес на стресі та стресом паганяє, а тут ще прилітає сповіщення — вийшов новий плейлист. І додається ще один стрес — як знайти час, щоб усе це послухати!?
Починається аудіодобірка весняного плейлиста з дуету Кілдунчика та Елвіса (вірш Немаксима «Вигризні»).
Вперше за два роки — чоловічий дует! Неочікувано, потужно, трохи магічно. Слухаєш — і ти вже вікінг у шкірі, на драккарі, серед шторму. Туман в голові, і вірші — як весла.
Далі — «Завтра» (вірш Mary, декламація Андрія Мальви).
Те що зараз робить Андрій, це міні-вистави, де він одночасно актор, продюсер, оператор, звукорежисер, освітлювач, каскадер, диригент etc.
(Також послухайте "Море перехвилювалося", вірш Тані Осіпенко (у осінньому плейлисті) та "Спогади давніх зим", вірш Ніколассона (із яким Андрій отримав перемогу у Грандбатлі))
Після цього — «Як тебе звати?» від Гортензії. Це —деклоргазм. Хотів написати щось розумне, але просто сиджу і зітхаю.
Далі — «Тринадцятий місяць» (вірш Юрія Іванова, декламація Дмитро Пальонко та Олена Галунець). Тут вже я не витримав і вирішив зателефонувати Віршопліткарці та спитати: «ЩО ЦЕ ТИ ЗІ МНОЮ РОБЄШ?»
А тепер — два мої улюблені вірші весняного плейлиста: «Там» і «Хованка».
«Там» вірш Катерини Цимбал у виконанні Василя Капці — це окрема пригода. Перепрошую, але де ви знайшли цього красеня? (Судячи з фото в добірці Owl Hub Рассел Девід Кевін Ван Булкен aka Twistzz використовує його аву))) але голос Василя, як джерельна вода — м’яко лягає у самісіньку душу.
«Хованка» (вірш Юлії Кірюхіної) декламація Віршопліткарки. Як ми всі вже прочитали у цьому чаті, гарно коли ти Віршопліткарка. Бо ти можеш обрати для себе найкращий вірш. Зафіксуємо це і пригадаємо їй коли вона знову скаже що не може організувати перемогу для Капці, Джессі і Мене. Собі можна все, а нам — дулю. Дякую)))
І, нарешті, десерт — Елвіс і «Злет і падіння халабуди». Це вже не просто декламація — це костюмована оперета з елементами драми, гротеску, дадаїзму, гумору... і хор у фіналі. Халабуда і злетіла, і впала — одночасно. І це було прекрасно.
P.S. Я щиро радий, що Олена дослухалася до моїх порад — і вже влітку нарешті не буде віршів, а буде якась проза.
І все це — завдяки тому, що Бог і Джессі почули мої молитви в Храмі Поезії.
