Храм поезії
зв'язок @jessihalliwell
чат t.me/uapoets1
натхнення t.me/ola_poetry_ua
радіо t.me/virshoplitkarka
поетка t.me/buryanpoetry
конкурс t.me/uapoets2
радіо t.me/uapoets_music
творчість t.me/jessi_halliwell
підтримка send.monobank.ua/jar/ALscxq9ov5
чат t.me/uapoets1
натхнення t.me/ola_poetry_ua
радіо t.me/virshoplitkarka
поетка t.me/buryanpoetry
конкурс t.me/uapoets2
радіо t.me/uapoets_music
творчість t.me/jessi_halliwell
підтримка send.monobank.ua/jar/ALscxq9ov5
Рэйтынг TGlist
0
0
ТыпПублічны
Вертыфікацыя
Не вертыфікаваныНадзейнасць
Не надзейныРазмяшчэннеУкраїна
МоваІншая
Дата стварэння каналаMay 21, 2022
Дадана ў TGlist
Jul 14, 2023Прыкрепленая група
бар Кота Галунець
50
Рэкорды
11.03.202523:59
1.1KПадпісчыкаў31.10.202323:59
1212Індэкс цытавання09.03.202523:59
269Ахоп 1 паста20.08.202323:59
174Ахоп рэкламнага паста06.04.202510:29
50.00%ER14.08.202323:59
26.30%ERRПераслаў з:
Хвилястий нотатник Оксани Лихогляд🌊Poetry
05.04.202503:50
*
Виплакатися неможливо,
коли ти потрапив під зливу.
Зліва невщухний шириться шторм,
справа — нестишений біль,
що б’є крізь шолом.
Шурхотом шквал поривів
привів до віри —
Тобі повірив я, Боже, знов.
Ось я стою на колінах,
що заніміли та проростають молитвосном.
Молот вдаряє цвях,
що випинається з-поміж прийнятних норм.
Та інструмент зламався,
а я не здався,
бо усвідомив:
зі мною Бог.
© Оксана Лихогляд
13.02.2025 - 22.02.2025
Виплакатися неможливо,
коли ти потрапив під зливу.
Зліва невщухний шириться шторм,
справа — нестишений біль,
що б’є крізь шолом.
Шурхотом шквал поривів
привів до віри —
Тобі повірив я, Боже, знов.
Ось я стою на колінах,
що заніміли та проростають молитвосном.
Молот вдаряє цвях,
що випинається з-поміж прийнятних норм.
Та інструмент зламався,
а я не здався,
бо усвідомив:
зі мною Бог.
© Оксана Лихогляд
13.02.2025 - 22.02.2025
Пераслаў з:
Обліпихові вірші
07.04.202520:03
я пишаюсь тобою, жінко! простодушна, відважна, румʼяна!
плачеш гірко, смієшся дзвінко. ти сестра, ти дружина, ти мама,
ти донька, яку страшно любить й щохвилини згадує тато.
ти готова усе віддати. і усіяти щедро присвятами.
твої тихі, раптові обійми, твої руки - самі бережичі.
у молитвах плавляться війни і течуть на твоєму обличчі.
обвива невіддільна заграва - з голови і аж до запʼястя -
твоє право - на вибір право, на зростання, на прояв, на щастя.
плачеш гірко, смієшся дзвінко. ти сестра, ти дружина, ти мама,
ти донька, яку страшно любить й щохвилини згадує тато.
ти готова усе віддати. і усіяти щедро присвятами.
твої тихі, раптові обійми, твої руки - самі бережичі.
у молитвах плавляться війни і течуть на твоєму обличчі.
обвива невіддільна заграва - з голови і аж до запʼястя -
твоє право - на вибір право, на зростання, на прояв, на щастя.
Пераслаў з:
ти знаєш, що ти поетка?!
15.04.202520:03
ти думаєш, я не зможу без тебе прожити
й не шукати у кожному те, що належить тільки тобі.
повір, я не буду сіяти сльози у землю, мов жито
і не буду блукати, наче глуха у юрбі.
ти загублена скрипка для кращого в світі оркестра,
серед сотень імен найбанальніше, мабуть, твоє.
знай, що на площі свободи я буду читать маніфести
про те, що ніколи нізащо я не згадаю тебе.
2023
й не шукати у кожному те, що належить тільки тобі.
повір, я не буду сіяти сльози у землю, мов жито
і не буду блукати, наче глуха у юрбі.
ти загублена скрипка для кращого в світі оркестра,
серед сотень імен найбанальніше, мабуть, твоє.
знай, що на площі свободи я буду читать маніфести
про те, що ніколи нізащо я не згадаю тебе.
2023
Пераслаў з:
Рими в ритмі серця❤️🔥 (Олеся Репа)
12.04.202505:38
Кожен із тих, хто хотів осудити та стратити:
Болем різок, гільйотин, електричним стільцем,
Трійлом, петлею, сокирою, іншою карою...
Жодного разу не знав, як
це – витліти вщент.
Як це – боятися звуків і світла ліхтарного,
Мовчки чекати, зі шмаття складати себе.
Як це – тримати за руку, а під простирадлами
Рідна людина схолола. Це точно? Підтвердь.
Як це – приклеїти скотч на вікно та емоції,
Бо на одрузки розсиплешся, що не збереш.
В серці – діра із космічну галактику розміром:
Знову життя обірвалось під звуки сирен.
Як це – на м'юті триматися в місті-мільйоннику,
Паузи ставити не на секунду – на рік.
З Богом сваритися й все ж сподіватися потайки:
Зглянеться скоро. Він теж за цей час постарів.
Той, хто ганьбить, пропонуючи вирок й знекровлення,
Знає, як жити тобі та куди далі йти,
Взує нехай ботильйони, війною оздоблені,
Хай забере твої втрати, розриви і шви.
Сядете поряд? За келихом? Може постилися –
І до Причастя на Праведний суд? Не для вас...
Як хоронила, прощалася з домом і силами,
Жоден із суддів над прірвою руку не дав.
07.04.2025
@olesya13r
Вірш, що пройшов відбір у перший тур у "Лізі поетів".
Перший кошик: 31 бал, третя сходинка по балах, шоста в таблиці
Болем різок, гільйотин, електричним стільцем,
Трійлом, петлею, сокирою, іншою карою...
Жодного разу не знав, як
це – витліти вщент.
Як це – боятися звуків і світла ліхтарного,
Мовчки чекати, зі шмаття складати себе.
Як це – тримати за руку, а під простирадлами
Рідна людина схолола. Це точно? Підтвердь.
Як це – приклеїти скотч на вікно та емоції,
Бо на одрузки розсиплешся, що не збереш.
В серці – діра із космічну галактику розміром:
Знову життя обірвалось під звуки сирен.
Як це – на м'юті триматися в місті-мільйоннику,
Паузи ставити не на секунду – на рік.
З Богом сваритися й все ж сподіватися потайки:
Зглянеться скоро. Він теж за цей час постарів.
Той, хто ганьбить, пропонуючи вирок й знекровлення,
Знає, як жити тобі та куди далі йти,
Взує нехай ботильйони, війною оздоблені,
Хай забере твої втрати, розриви і шви.
Сядете поряд? За келихом? Може постилися –
І до Причастя на Праведний суд? Не для вас...
Як хоронила, прощалася з домом і силами,
Жоден із суддів над прірвою руку не дав.
07.04.2025
@olesya13r
Вірш, що пройшов відбір у перший тур у "Лізі поетів".
Перший кошик: 31 бал, третя сходинка по балах, шоста в таблиці
Пераслаў з:
Міжсвітове перехрестя
08.04.202504:40
📖 Господарі доріг 📖
Господарі доріг – не можновладці,
Не автори законів чи традицій,
Не літописці кодексів та правил,
А стяжки білих шворок на підкладці,
Стібки, латки, проріхи, звуки, кроки,
Ще – візерунки, ще – чиїсь обличчя
В дзеркальній гладі озера та моря,
Попутники, помічники у праці.
Йдуть до мети, узяті білим вітром,
Джерела для подій та епізодів,
Господарі доріг між різних втілень
Для себе обирають непримітні.
Себе взнають, смішливі та суворі,
Цікаві до незвичних поворотів,
Світи та долі стеляться шляхами,
Творці дарують їм свої палітри.
Зрівняти можна ті невпинні рухи
З дорожнім виром, вічним та безликим,
Ведуть, блукають, манять та заводять
Непевним, тихим та мінливим духом,
Господарі доріг не є богами,
Їх не знайти та навіть не призвати,
Вони приходять поруч з ураганом
Та з ним ідуть, навічно відчаюги.
Квітень 2025 р.
#збірка_Хранителі_доріг
***
Господарі доріг – не можновладці,
Не автори законів чи традицій,
Не літописці кодексів та правил,
А стяжки білих шворок на підкладці,
Стібки, латки, проріхи, звуки, кроки,
Ще – візерунки, ще – чиїсь обличчя
В дзеркальній гладі озера та моря,
Попутники, помічники у праці.
Йдуть до мети, узяті білим вітром,
Джерела для подій та епізодів,
Господарі доріг між різних втілень
Для себе обирають непримітні.
Себе взнають, смішливі та суворі,
Цікаві до незвичних поворотів,
Світи та долі стеляться шляхами,
Творці дарують їм свої палітри.
Зрівняти можна ті невпинні рухи
З дорожнім виром, вічним та безликим,
Ведуть, блукають, манять та заводять
Непевним, тихим та мінливим духом,
Господарі доріг не є богами,
Їх не знайти та навіть не призвати,
Вони приходять поруч з ураганом
Та з ним ідуть, навічно відчаюги.
Квітень 2025 р.
#збірка_Хранителі_доріг
***
16.04.202518:26
Ніч, що переплітається в слова, прозвучить на сцені. «Майже знамениті» запрошують Тебе відчути мелодію речень, сплетених у строфи, рими...
Поети та музиканти мовитимуть. Що є вигадкою, а що — бувальщиною, як завше відомо лише авторам і їхнім героям.
Бо хіба не траплялося Тобі збудитись опівночі від слів, що самі напрошуються на перо? Се — наче хтось диктує згори, а ти лише встигаєш карлючити.
Цього вечора звучатимуть: Гризельда Непотрібна, Олексій Бухтій, Ростислав Кузик, Діана Анджейчик, Євген Кириленко та Роман Климкевич, музичний проєкт "Амплітуди".
27 квітня, 18:00
Грушевський Cinema Jazz, Львів (пр. Шевченка, 28)
Вхід — 150 грн (на вході 250 грн)
Квитки й реєстрація за покликанням
Поети та музиканти мовитимуть. Що є вигадкою, а що — бувальщиною, як завше відомо лише авторам і їхнім героям.
Бо хіба не траплялося Тобі збудитись опівночі від слів, що самі напрошуються на перо? Се — наче хтось диктує згори, а ти лише встигаєш карлючити.
Цього вечора звучатимуть: Гризельда Непотрібна, Олексій Бухтій, Ростислав Кузик, Діана Анджейчик, Євген Кириленко та Роман Климкевич, музичний проєкт "Амплітуди".
27 квітня, 18:00
Грушевський Cinema Jazz, Львів (пр. Шевченка, 28)
Вхід — 150 грн (на вході 250 грн)
Квитки й реєстрація за покликанням
Пераслаў з:
✒️ віршневий сад
01.04.202520:02
▪️невидимки▪️
В решітках кварталу намотує кола шахед над будинками.
Холодний, заклякий, вітер стоїть, затискає пітьму невидимками.
Не вітер? Сусіди? Це другий гудить. Двері? Шосе? Третій летить.
Ще б мить.
Ранкова розмова в маршрутці – які твої шанси на вижити?
Здається, ризик загинути нижче, чим поверхом вище ти?
Чим ближчий до неба, тим дальший, мабуть, від землі у вогні.
Або ні.
Буденна розмова в маршрутці – а чую, намотує кола над домом.
Гудить – то жива ж, але страх, він – у тиші, сама невідомість.
Подумала, перед влучанням замовкне ж. Натомість, він зник.
Транзит?
Намотує кола над домом – якщо все на перший завалить?
Та ж ні! Там опори, фундамент, каркас – головне, щоб між балками..
Було раз у нас, пам’ятаю, рухнули дев’ять, а перший поверх стояв.
І як, врятував?
В решітках кварталу маршрутка намотує рейс між будинками,
Чую, розмова летить у незвідане, звикле, невидиме.
Шахед намотує кола в думках, намотує кола розмова ранкова…
… і знову
в решітках кварталу намотує кола шахед над будинками,
Намотує кола… Підвал? Намотує кола над домом. Завал?
Над домом намотує кола шахед,
лишаючи хрест.
31.03.2025
Copyright: Чурков Максим
#віршневий_сад
В решітках кварталу намотує кола шахед над будинками.
Холодний, заклякий, вітер стоїть, затискає пітьму невидимками.
Не вітер? Сусіди? Це другий гудить. Двері? Шосе? Третій летить.
Ще б мить.
Ранкова розмова в маршрутці – які твої шанси на вижити?
Здається, ризик загинути нижче, чим поверхом вище ти?
Чим ближчий до неба, тим дальший, мабуть, від землі у вогні.
Або ні.
Буденна розмова в маршрутці – а чую, намотує кола над домом.
Гудить – то жива ж, але страх, він – у тиші, сама невідомість.
Подумала, перед влучанням замовкне ж. Натомість, він зник.
Транзит?
Намотує кола над домом – якщо все на перший завалить?
Та ж ні! Там опори, фундамент, каркас – головне, щоб між балками..
Було раз у нас, пам’ятаю, рухнули дев’ять, а перший поверх стояв.
І як, врятував?
В решітках кварталу маршрутка намотує рейс між будинками,
Чую, розмова летить у незвідане, звикле, невидиме.
Шахед намотує кола в думках, намотує кола розмова ранкова…
… і знову
в решітках кварталу намотує кола шахед над будинками,
Намотує кола… Підвал? Намотує кола над домом. Завал?
Над домом намотує кола шахед,
лишаючи хрест.
31.03.2025
Copyright: Чурков Максим
#віршневий_сад
Увайдзіце, каб разблакаваць больш функцый.
