
Літературний Тигр
Вітаю! Моє ім'я Лев і я люблю читати, а ще теревенити. Тому зробив канал, щоб теревенити про книги.
Автор: @lamor_i
Автор: @lamor_i
关联群组
频道变更历史
登录以解锁更多功能。
Фільм про звичайних людей, які помиляються, іноді бояться, рятують побратимів і віддають своє життя за країну. Люди гинуть, і про них забувають. Це мій спосіб пам’ятати їх.
Мої батьки були партизанами, справжніми національними героями. Вони були надзвичайно безкомпромісними та настільки зайнятими своєю кар'єрою, що я жила із бабусею до шести років. До того часу я ледве знала, хто такі мої батьки. Вони були просто двома дивними людьми, які навідалися по суботах і приносили подарунки. Коли мені виповнилося шість, народився мій брат, і мене відправили назад до батьків. З того моменту моє дитинство було дуже нещасним. Я виросла в атмосфері тотального контроля, дисципліни та насильства. Все було тотальним. Моя мама ніколи не цілувала мене. Коли я питала, чому, вона казала: «Щоб тебе не розбалувати, звичайно». Вона мала фобію бактерій та мікробів, тому не дозволяла мені грати з іншими дітьми через страх, що я можу захворіти. Вона навіть мила банани засобом для миття посуду. Я проводила більшість часу на самоті у своїй кімнаті. Було дуже багато правил. Усе мало бути в ідеальному порядку. Якщо я переверталась з боку на бік поки спала у ліжку, мама будила мене посеред ночі і наказувала спати прямо.
Коли випав один із моїх молочних зубів, а кров все ніяк не зупинялася, всі думали, що у мене гемофілія. Тому мене відправили до лікарні на рік. Це був найщасливіший, найчудовіший час у моєму житті. Усі піклувалися про мене, і ніхто не карав мене. Я ніколи не відчувала, що знаходжусь вдома, навіть коли була у власному домі, і досі ніколи й ніде не відчуваю себе як удома.
🚚 Хтось, збитий вантажівкою, перероджується в казковому світі майстром бойових мистецтв, магом або ж видатною воїтелькою. А хтось, роздавлений торговим автоматом, перероджується… таким самим автоматом.
Усе своє життя головний герой захоплювався торговими автоматами, марив ними, обожнював їх! Аж так, що коли одному з них загрожувала небезпека, хлопець узявся голіруч рятувати металевого бідосю… на жаль, фатально для самого героя. Переродившись у фентезійному світі, юнак усвідомлює, що й сам став об’єктом свого захоплення!
Важкувато, звісно, коли не можеш рухатися й говориш лише кількома запрограмованими фразами. Але наїдки всередині роблять з героя не просто металеву коробку, а бездонну скарбницю — так знайти друзів у цьому небезпечному світі буде куди легше 🥡
Дракончик Пунько на дрібку дивний. Він не вміє плюватися вогнем, як його родичі. І навіть пекучий хрін не допомагає роздмухати всередині полум’я. Щоразу, коли малий пнеться й крекоче, виходить... гучний пердь. Бути несхожим на інших — дуже сумно й прикро. І водночас весело та приємно, якщо поряд буде хтось, який, як і ти, на дрібку дивний. Пунько знайшов подругу-курочку, що гикає. І тепер разом вони виграють прегарну мелодію: гик-гик і пердь, пердь-пердь і гик.