书籍
Літературний Тигр
书籍
02.05.202518:23
Привіт, красуне, я — агент СБУ.
Не пам'ятаю чи бачились із тобою наживо, але дуже подобається твій смак на блоги.
Маю важливу задачу персонально для тебе — полайкати дописи вище та задонатити на ось цей збір.
Виконаєш ще кілька завдань, а там і на каву можемо сходити 🤭
Не пам'ятаю чи бачились із тобою наживо, але дуже подобається твій смак на блоги.
Маю важливу задачу персонально для тебе — полайкати дописи вище та задонатити на ось цей збір.
Виконаєш ще кілька завдань, а там і на каву можемо сходити 🤭
01.05.202515:28
упорядкований хаос веде пані Катерина, яку ви можете знати за роботою в «Стилет і Стилос».
Наприклад, саме в її перекладі виходив «Жиль», до якого я дуже хочу добратися, але все ніяк.
Упустив як останнім часом в «СіС» з'явилось стільки класних новинок. Вони повністю підтверджують звання мого улюбленого "маленького" видавництва.
Цікаве спостереження: здається, що без Юнґера не обходиться жодне з моїх мілошних видавництв.
В упорядкованому хаосі Юнґера теж дуже люблять.
Якщо ви також любите Юнґера — підписуйтесь.
Якщо ні — вам тут не дуже раді, але все одно підписуйтесь.
Наприклад, саме в її перекладі виходив «Жиль», до якого я дуже хочу добратися, але все ніяк.
Упустив як останнім часом в «СіС» з'явилось стільки класних новинок. Вони повністю підтверджують звання мого улюбленого "маленького" видавництва.
Цікаве спостереження: здається, що без Юнґера не обходиться жодне з моїх мілошних видавництв.
В упорядкованому хаосі Юнґера теж дуже люблять.
Якщо ви також любите Юнґера — підписуйтесь.
Якщо ні — вам тут не дуже раді, але все одно підписуйтесь.
26.04.202512:09
bihus.info розповіли, що видавництво дитячих книжок «Кредо» є російським.
Російський паспорт у видавця, продаж на російських маркетплейсах та сайт-близнюк для російської юридичної особи — full package.
Російський паспорт у видавця, продаж на російських маркетплейсах та сайт-близнюк для російської юридичної особи — full package.
25.04.202510:53
Збір закрито. 225 133 гривні. Ми це зробили.
Це був довгий, виснажливий і, чесно кажучи, непростий збір. Але він таки завершився. І завершився завдяки вам — кожному, хто поширив, підтримав словом, скинув сотню чи кілька тисяч.
Дякую всім причетним — цю суму ми підняли разом.
Скоро буде фото-звіт від хлопців, із дроном. Але сьогодні можна просто видихнути 🧡
Це був довгий, виснажливий і, чесно кажучи, непростий збір. Але він таки завершився. І завершився завдяки вам — кожному, хто поширив, підтримав словом, скинув сотню чи кілька тисяч.
Дякую всім причетним — цю суму ми підняли разом.
Скоро буде фото-звіт від хлопців, із дроном. Але сьогодні можна просто видихнути 🧡
+2
24.04.202508:36
Після закінчення студій в Родена, Блох залишається в Парижі на добрі 6 років.
В цей час вона активно творить та виставляється у салонах французької столиці.
Ось деякі з її робіт різних періодів:
1 - Блох у майстерні зі своїми роботами
2 - «Апаші»
3 - «Бюст дівчини-підлітка»
4 - «Радість материнства»
5 - «Голова втомленої людини»
В цей час вона активно творить та виставляється у салонах французької столиці.
Ось деякі з її робіт різних періодів:
1 - Блох у майстерні зі своїми роботами
2 - «Апаші»
3 - «Бюст дівчини-підлітка»
4 - «Радість материнства»
5 - «Голова втомленої людини»
23.04.202522:30
🤗 можна закинути трохи грошей ось сюди:
https://send.monobank.ua/jar/3oCKf2JF93
https://send.monobank.ua/jar/3oCKf2JF93
02.05.202518:21
Новий іконопис українського народу
Мистецька школа бойчукістів від самого початку ставила собі за мету не просто зобразити реальність, а переосмислити її. Центральною ідеєю було створення нового національного стилю, вкоріненого в українських традиціях, але водночас модерного. Одним із головних інструментів цього стилю стала свідома стилізація — образ селянина, робітника чи жінки з дитиною подавався у манері візантійської ікони. Так, бойчукісти формували нову візуальну мову: народні образи — у площинному, декоративному, орнаментальному ключі.
Замість академічного реалізму — умовність і ритмічність. Замість індивідуалізованих портретів — узагальнений типаж. Замість камерної сцени — композиція, яка виглядає як вівтарне зображення. Усі ці прийоми мали свою ідеологічну мету: показати нову людину не як масу, а як гідну постать, що заслуговує на увагу, повагу, навіть шанування.
Бойчукісти запозичували естетику з ікон, українських килимів, писанок, дерев’яної різьби, а також зі спадщини візантійських фресок. Вони активно використовували техніки аль фреско (по сирому тиньку) й аль секко (по сухому тиньку), повертаючи до життя забуту монументальну традицію. Але найголовніше — вони вдихнули в цю традицію новий зміст.
Сюжети їхніх робіт — це сцени з повсякденного життя: збирання врожаю, колективна праця, сцени відпочинку, сімейні моменти. Але в кожній із цих композицій — піднесена тиша, зосередженість, гідність. Це було своєрідне освячення української буденності. Вони не створювали агітаційного мистецтва — вони створювали етично наповнений, візуально урочистий образ народу.
Унікальність бойчукістів полягала в тому, що їхній стиль був водночас зрозумілим і модерним. Він не відштовхував глядача — навпаки, залучав. Не епатував, а навіював повагу. Саме тому фрески Бойчука, Падалки, Седляра в палацах культури та школах виглядали органічно, ніби дзеркало, що відбиває дійсність середовища.
Іронія долі: стиль, який мав стати новою естетикою радянської людини, врешті-решт був оголошений формалізмом і знищений. Але той візуальний код — площинність, фронтальність, декоративність — залишився. І навіть сьогодні ми впізнаємо бойчукістів за цими ознаками.
🖼 Михайло Бойчук «Тайна вечеря» 1911 рік
та
🖼 Михайло Бойчук «Двоє під яблунею», 1910-ті роки.
Мистецька школа бойчукістів від самого початку ставила собі за мету не просто зобразити реальність, а переосмислити її. Центральною ідеєю було створення нового національного стилю, вкоріненого в українських традиціях, але водночас модерного. Одним із головних інструментів цього стилю стала свідома стилізація — образ селянина, робітника чи жінки з дитиною подавався у манері візантійської ікони. Так, бойчукісти формували нову візуальну мову: народні образи — у площинному, декоративному, орнаментальному ключі.
Замість академічного реалізму — умовність і ритмічність. Замість індивідуалізованих портретів — узагальнений типаж. Замість камерної сцени — композиція, яка виглядає як вівтарне зображення. Усі ці прийоми мали свою ідеологічну мету: показати нову людину не як масу, а як гідну постать, що заслуговує на увагу, повагу, навіть шанування.
Бойчукісти запозичували естетику з ікон, українських килимів, писанок, дерев’яної різьби, а також зі спадщини візантійських фресок. Вони активно використовували техніки аль фреско (по сирому тиньку) й аль секко (по сухому тиньку), повертаючи до життя забуту монументальну традицію. Але найголовніше — вони вдихнули в цю традицію новий зміст.
Сюжети їхніх робіт — це сцени з повсякденного життя: збирання врожаю, колективна праця, сцени відпочинку, сімейні моменти. Але в кожній із цих композицій — піднесена тиша, зосередженість, гідність. Це було своєрідне освячення української буденності. Вони не створювали агітаційного мистецтва — вони створювали етично наповнений, візуально урочистий образ народу.
Унікальність бойчукістів полягала в тому, що їхній стиль був водночас зрозумілим і модерним. Він не відштовхував глядача — навпаки, залучав. Не епатував, а навіював повагу. Саме тому фрески Бойчука, Падалки, Седляра в палацах культури та школах виглядали органічно, ніби дзеркало, що відбиває дійсність середовища.
Іронія долі: стиль, який мав стати новою естетикою радянської людини, врешті-решт був оголошений формалізмом і знищений. Але той візуальний код — площинність, фронтальність, декоративність — залишився. І навіть сьогодні ми впізнаємо бойчукістів за цими ознаками.
🖼 Михайло Бойчук «Тайна вечеря» 1911 рік
та
🖼 Михайло Бойчук «Двоє під яблунею», 1910-ті роки.
01.05.202515:28
естетизую політичне & політизую красиве
упорядкований хаос — канал для тих, хто знаходить спокій у літературі, філософії та красивих речах.
Тут читають не для ескапізму, а щоб краще бачити.
Якщо ви теж шукаєте відповіді не в словах, а в їхній суті — allons-y.
#такцереклама
26.04.202510:36
👁 Періодично ріже око надто чиста мова мешканців вокзалу й неприродний спосіб мислення. Відчувається, що над текстом ще міг би попрацювати редактор.
Але в інших місцях дивуєшся, як точно підібрані слова й як добре виміряний ритм оповіді.
Найбільше боявся, що це виявиться чергова слізлива історія про бідних бомжиків, яких ніхто не помічає. Але авторка добре балансує між жалістю й відразою до персонажів. Вона не проводить чіткого водорозділу між безхатченками, продавчинями ларьків чи звичайними пасажирами. Бо загалом усі вони просто люди.
Але в інших місцях дивуєшся, як точно підібрані слова й як добре виміряний ритм оповіді.
Найбільше боявся, що це виявиться чергова слізлива історія про бідних бомжиків, яких ніхто не помічає. Але авторка добре балансує між жалістю й відразою до персонажів. Вона не проводить чіткого водорозділу між безхатченками, продавчинями ларьків чи звичайними пасажирами. Бо загалом усі вони просто люди.
24.04.202509:02
Цим книгам-близнюкам виповнюється 99 років, а їх ніхто не привітав 😢
+3
24.04.202508:28
Починаю з наймолодшої книги в добірці — «Як учив Роден», виданої в Києві у 1967 році.
Авторка — Леонора Блох, українська скульпторка родом із Кременчука. Зовсім юною навчалась у Петербурзі, звідки поїхала на студії до Парижу. Їй неймовірно пощастило навчатись в школі Товариства заохочення мистецтв; шість років під безпосереднім керівництвом Родена.
У 1912 мисткиня повернулась до Російської імперії, а з 1918 року жила й працювала в Харкові. Блох викладала в Харківському художньому інституті, мала звання професора. Фактично пані Леонора сформувала перше покоління українських скульпторів. Серед її учнів — Муравін, Лисенко, Ражба, Дараган, Волькензон.
«Як учив Роден» — невеличка книжка спогадів про час, проведений поруч із майстром. Неймовірно цінна, як першоджерело від людини, яка бачила його роботу зсередини.
Авторка — Леонора Блох, українська скульпторка родом із Кременчука. Зовсім юною навчалась у Петербурзі, звідки поїхала на студії до Парижу. Їй неймовірно пощастило навчатись в школі Товариства заохочення мистецтв; шість років під безпосереднім керівництвом Родена.
У 1912 мисткиня повернулась до Російської імперії, а з 1918 року жила й працювала в Харкові. Блох викладала в Харківському художньому інституті, мала звання професора. Фактично пані Леонора сформувала перше покоління українських скульпторів. Серед її учнів — Муравін, Лисенко, Ражба, Дараган, Волькензон.
«Як учив Роден» — невеличка книжка спогадів про час, проведений поруч із майстром. Неймовірно цінна, як першоджерело від людини, яка бачила його роботу зсередини.
+1
22.04.202515:01
🎉 Львів святкує День міста разом із книгарнею Vivat!
23 квітня книгарня Vivat запрошує гостей завітати до своїх локацій:
📚 Галицька площа, 12
📚 проспект Шевченка, 22 (поворот на вул. Дж. Дудаєва)
🦁 Святковий настрій створить чарівна колода знижок — кожен охочий зможе витягнути свою карту й отримати вигідну пропозицію!
Також усі покупці цього дня матимуть шанс виграти бажанки на 1500₴ від видавництва Vivat! 🎁
📖 Ввечері відбудеться зустріч для справжніх романтиків і шанувальників спортивних сюжетів:
«Трофеї й почуття: обговорення палких спортивних романів»
🗓 23 квітня о 18:30
📍 Львів, просп. Шевченка, 22 (поворот на вул. Дж. Дудаєва)
Модераторками події стануть:
– Мілена Яцишин — книжкова блогерка, співзасновниця тг-каналу Booktrovert та івент-агенції Mystery Agency
– Олеся Станська — книжкова блогерка, співзасновниця тг-каналу Booktrovert
– Віра Андрушко — авторка книжкового блогу «Книжковий віраж»
🎟 Вхід вільний за попередньою реєстрацією!
Святковий настрій, цікаві книжкові розмови й подарунки вже чекають на гостей книгарні Vivat! 📚✨
#такцереклама
23 квітня книгарня Vivat запрошує гостей завітати до своїх локацій:
📚 Галицька площа, 12
📚 проспект Шевченка, 22 (поворот на вул. Дж. Дудаєва)
🦁 Святковий настрій створить чарівна колода знижок — кожен охочий зможе витягнути свою карту й отримати вигідну пропозицію!
Також усі покупці цього дня матимуть шанс виграти бажанки на 1500₴ від видавництва Vivat! 🎁
📖 Ввечері відбудеться зустріч для справжніх романтиків і шанувальників спортивних сюжетів:
«Трофеї й почуття: обговорення палких спортивних романів»
🗓 23 квітня о 18:30
📍 Львів, просп. Шевченка, 22 (поворот на вул. Дж. Дудаєва)
Модераторками події стануть:
– Мілена Яцишин — книжкова блогерка, співзасновниця тг-каналу Booktrovert та івент-агенції Mystery Agency
– Олеся Станська — книжкова блогерка, співзасновниця тг-каналу Booktrovert
– Віра Андрушко — авторка книжкового блогу «Книжковий віраж»
🎟 Вхід вільний за попередньою реєстрацією!
Святковий настрій, цікаві книжкові розмови й подарунки вже чекають на гостей книгарні Vivat! 📚✨
#такцереклама
02.05.202518:20
Вчитель та деспот
1910 року Михайло Бойчук одружується з Софією Налепінською. Разом вони переїжджають до України і селяться у Львові. Бойчук влаштовується в Національний музей “консерватором ікон”, тобто реставратором. Саме там, працюючи з пам’ятками, він глибоко занурюється в техніки давньоруського та візантійського живопису. Його запрошують до реставраційних робіт у багатьох храмах, зокрема, у Софійському соборі, де він запропонував оригінальний метод закріплення фресок. Паралельно він створює власні монументальні розписи.
Але в 1914 році, з початком Першої світової війни, його разом із молодшим братом як австрійських підданих інтернують і засилають у російський Арзамас, де їм доводиться виживати в умовах напівголодного існування. Софія тим часом перебуває у Петербурзі, в родичів. Лише Лютнева революція 1917 року дозволяє Бойчуку повернутися разом із багатьма іншими інтелектуалами, такими як Шептицький і Грушевський.
Того ж року в Києві створюється Українська академія мистецтв, і Бойчук стає одним із її професорів-фундаторів. На тлі революційних подій, масового повернення селян-солдатів із фронтів, які привезли з собою не лише досвід, а й нове самоусвідомлення, постає запит на мистецтво, яке відповідало б духові часу. Саме ці маси, демобілізовані, урбанізовані й політично активні, мали стати новим адресатом культурної пропозиції. Бойчук усвідомлював це і діяв відповідно.
Його майстерня монументального мистецтва вирізнялася всім — добором студентів, методикою, дисципліною. Бойчук приймав на навчання переважно селян і селянок, вважаючи, що саме в них закладене інтуїтивне відчуття візуальної культури. Він вимагав повної відданості: навчання тривало щонайменше сім років, під час яких не дозволялося ані одружуватись, ані братись за сторонню роботу. Лекцій не було — лише щоденні практичні заняття. Малювання з натури попри холод, обстріли, брак вікон у майстерні. Жодної іншої думки, крім його, не визнавалось. Він був запальним, нетерплячим, прямим. З учнями спілкувався мало, переважно мовчки стежачи за процесом.
Київ у ті роки майже не давав можливості спокійно займатися живописом. Але Бойчук організував простір так, як умів. Його майстерня — це не тільки місце навчання, а форма спільного життя. Багато студентів мешкали в його будинку на Татарській.
У часи визвольних змагань Бойчук намагався дати студентам не лише житло й їжу, а й роботу. Брав на себе всі можливі замовлення від держави, щоби забезпечити практику для учнів. Серед проєктів — оформлення агітпоїздів і агітпароплавів, розписи Київського оперного театру, створення портретів державних діячів для Кооперативного інституту.
Це було ближче до ремісничих цехів або ренесансних артілей, ніж до класичної академічної освіти. Не дивно, що його школу півжартома називали “секта Бойчука”.
Серед учнів: Софія Налепінська-Бойчук, Оксана Павленко, Василь Седляр, Іван Падалка, Іван Липківський, Сергій Колос, Кирило Гвоздик, Марія Трубецька, Антоніна Іванова, Емануїл Шехтман, Надія Хазіна, Катря Бородіна, Онуфрій Бізюков.
Сам Бойчук відповідав на критику лаконічно: «У мене інтернаціонал. Як у Леніна», — коли йому закидали, що в майстерні надто багато “непролетарських елементів”.
🖼 На світлині позаду (зліва направо): Нарбут, Василь Кричевський, Бойчук. Спереду (зліва направо): Маневич, Мурашко, Федір Кричевський, Грушевський, Стешенко, Бурачек. Засновники Української академії мистецтв.
1910 року Михайло Бойчук одружується з Софією Налепінською. Разом вони переїжджають до України і селяться у Львові. Бойчук влаштовується в Національний музей “консерватором ікон”, тобто реставратором. Саме там, працюючи з пам’ятками, він глибоко занурюється в техніки давньоруського та візантійського живопису. Його запрошують до реставраційних робіт у багатьох храмах, зокрема, у Софійському соборі, де він запропонував оригінальний метод закріплення фресок. Паралельно він створює власні монументальні розписи.
Але в 1914 році, з початком Першої світової війни, його разом із молодшим братом як австрійських підданих інтернують і засилають у російський Арзамас, де їм доводиться виживати в умовах напівголодного існування. Софія тим часом перебуває у Петербурзі, в родичів. Лише Лютнева революція 1917 року дозволяє Бойчуку повернутися разом із багатьма іншими інтелектуалами, такими як Шептицький і Грушевський.
Того ж року в Києві створюється Українська академія мистецтв, і Бойчук стає одним із її професорів-фундаторів. На тлі революційних подій, масового повернення селян-солдатів із фронтів, які привезли з собою не лише досвід, а й нове самоусвідомлення, постає запит на мистецтво, яке відповідало б духові часу. Саме ці маси, демобілізовані, урбанізовані й політично активні, мали стати новим адресатом культурної пропозиції. Бойчук усвідомлював це і діяв відповідно.
Його майстерня монументального мистецтва вирізнялася всім — добором студентів, методикою, дисципліною. Бойчук приймав на навчання переважно селян і селянок, вважаючи, що саме в них закладене інтуїтивне відчуття візуальної культури. Він вимагав повної відданості: навчання тривало щонайменше сім років, під час яких не дозволялося ані одружуватись, ані братись за сторонню роботу. Лекцій не було — лише щоденні практичні заняття. Малювання з натури попри холод, обстріли, брак вікон у майстерні. Жодної іншої думки, крім його, не визнавалось. Він був запальним, нетерплячим, прямим. З учнями спілкувався мало, переважно мовчки стежачи за процесом.
Київ у ті роки майже не давав можливості спокійно займатися живописом. Але Бойчук організував простір так, як умів. Його майстерня — це не тільки місце навчання, а форма спільного життя. Багато студентів мешкали в його будинку на Татарській.
«Там був особняк з великим садом, — згадувала Ганна Налепінська-Печарковська. — У голодні роки фрукти й овочі допомагали якось вижити. Приходило багато учнів — молодих, і тому завжди готових їсти».
У часи визвольних змагань Бойчук намагався дати студентам не лише житло й їжу, а й роботу. Брав на себе всі можливі замовлення від держави, щоби забезпечити практику для учнів. Серед проєктів — оформлення агітпоїздів і агітпароплавів, розписи Київського оперного театру, створення портретів державних діячів для Кооперативного інституту.
Це було ближче до ремісничих цехів або ренесансних артілей, ніж до класичної академічної освіти. Не дивно, що його школу півжартома називали “секта Бойчука”.
Серед учнів: Софія Налепінська-Бойчук, Оксана Павленко, Василь Седляр, Іван Падалка, Іван Липківський, Сергій Колос, Кирило Гвоздик, Марія Трубецька, Антоніна Іванова, Емануїл Шехтман, Надія Хазіна, Катря Бородіна, Онуфрій Бізюков.
«Ми все робили разом — обговорювали завдання Вчителя і праці учнів, разом ходили в музеї й оглядали архітектуру, працювали. Після того, як у приміщення Академії попала бомба, в нас не було іншої майстерні, крім помешкання Бойчука», — згадувала Павленко.
Сам Бойчук відповідав на критику лаконічно: «У мене інтернаціонал. Як у Леніна», — коли йому закидали, що в майстерні надто багато “непролетарських елементів”.
🖼 На світлині позаду (зліва направо): Нарбут, Василь Кричевський, Бойчук. Спереду (зліва направо): Маневич, Мурашко, Федір Кричевський, Грушевський, Стешенко, Бурачек. Засновники Української академії мистецтв.
30.04.202516:57
🤒 Робимо ставки: через скільки хвилин закриють реєстрацію?
І скільки підписаних книжок Токарчук з'явиться на OLX протягом тижня?
І скільки підписаних книжок Токарчук з'явиться на OLX протягом тижня?
26.04.202510:36
🚂 До прочитання книги думав, що «Вокзал» Наталки Гомель — це особистісна історія про головного героя, Устима, який став безхатьком й оселився на київському вокзалі.
Тепер розумію, що це дійсно оповідь про вокзал на якому оселився головний герой.
У дебелій частині тексту взагалі не фігурує головний герой, а там де фігурує — все одно розкривається навколишне життя, світ та персонажі, що його населяють.
Тепер розумію, що це дійсно оповідь про вокзал на якому оселився головний герой.
У дебелій частині тексту взагалі не фігурує головний герой, а там де фігурує — все одно розкривається навколишне життя, світ та персонажі, що його населяють.
24.04.202509:01
В Ярини Цимбал є прекрасний матеріал про «Книгоспілку».
Багато картинок й помірна кількість тексту — як ви любите.
Багато картинок й помірна кількість тексту — як ви любите.
24.04.202507:28
Не можу вирішити, з чого почати день — тож запитаю у вас:
👍🏻 — продовжуємо серію дописів про бойчукістів
чи
🔥 — показую свіженьке поповнення в моїй колекції рідкісних видань?
👍🏻 — продовжуємо серію дописів про бойчукістів
чи
🔥 — показую свіженьке поповнення в моїй колекції рідкісних видань?
22.04.202510:31
У пані Діани Клочко є файна лекція «Сергій Адамович і трагізм українського села».
Дуже раджу.
Дуже раджу.
02.05.202518:20
Попередні дописи про бойчукістів:
· Як Бойчук і його учні створили нову візію українського мистецтва
· Три Софії та один Бойчук
· Як Бойчук і його учні створили нову візію українського мистецтва
· Три Софії та один Бойчук
26.04.202512:15
Думаю, переживати не варто. На тижні власника видавництва перепишуть на бухгалтерку, а СБУ офіційно повідомить, що жодних зв'язків із РФ не виявлено. Можна буде спокійно купувати нові книжечки діткам.
Мразоти з Bookchef уже показали, що ніякої відповідальності не буде.
Мразоти з Bookchef уже показали, що ніякої відповідальності не буде.
26.04.202510:06
Відчуття, ніби цю книгу створили спеціально для всіх, кого дратує шрифт у виданнях «Вавилонської бібліотеки».
+1
24.04.202509:01
Далі в нас справді старкуваті екземпляри.
Два французькі автори в перекладі Підмогильного. Видання 1926 року, коли Валер’яну було лише 25. Він ще не написав «Місто» чи «Невеличку драму». У той час його тексти з’являлись переважно в періодиці.
Це був рік, коли щойно утворилось літературне об’єднання МАРС, а українізація набирала обертів і здавалось, що це лише початок.
Вже за чотири роки почнуться утиски й тіньова заборона на друк творів Підмогильного. Вже за одинадцять років письменника стратять в урочищі Сандармох.
______
Книжки вийшла у «Книгоспілці» — найбільшому кооперативному видавництві 1920-х. Амбіція «Книгоспілки» — не просто комерція, а просвітництво. Українська книжка мала бути доступною, масовою, видимою. І це працювало: уже в 1925 році 70% продажів припадали на україномовні видання.
Тут друкувалися всі ключові автори доби: Зеров, Рильський, Плужник, Йогансен, Косинка, Поліщук, Шкурупій, Сосюра. У «Книгоспілці» з’явилось усе найважливіше з того десятиліття — від «Міста» Підмогильного до «Майстра корабля» Яновського.
Це видавництво не лише формувало літературний процес, а й справно платило молодим авторам (що у дореволюційній імперії було б неможливим), мотивуючи до письма.
Два французькі автори в перекладі Підмогильного. Видання 1926 року, коли Валер’яну було лише 25. Він ще не написав «Місто» чи «Невеличку драму». У той час його тексти з’являлись переважно в періодиці.
Це був рік, коли щойно утворилось літературне об’єднання МАРС, а українізація набирала обертів і здавалось, що це лише початок.
Вже за чотири роки почнуться утиски й тіньова заборона на друк творів Підмогильного. Вже за одинадцять років письменника стратять в урочищі Сандармох.
______
Книжки вийшла у «Книгоспілці» — найбільшому кооперативному видавництві 1920-х. Амбіція «Книгоспілки» — не просто комерція, а просвітництво. Українська книжка мала бути доступною, масовою, видимою. І це працювало: уже в 1925 році 70% продажів припадали на україномовні видання.
Тут друкувалися всі ключові автори доби: Зеров, Рильський, Плужник, Йогансен, Косинка, Поліщук, Шкурупій, Сосюра. У «Книгоспілці» з’явилось усе найважливіше з того десятиліття — від «Міста» Підмогильного до «Майстра корабля» Яновського.
Це видавництво не лише формувало літературний процес, а й справно платило молодим авторам (що у дореволюційній імперії було б неможливим), мотивуючи до письма.
24.04.202507:21
Поки ми збирали кошти на Mavic 3T, його встигли зняти з виробництва. Через це залишки на складах почали дорожчати.
Тепер нам потрібно дозібрати ще приблизно 20 000 гривень, щоб закрити цей збір.
Буду вдячний за підтримку! Кожен донат зараз наближає нас до фіналу ❤️
https://send.monobank.ua/jar/3oCKf2JF93
Тепер нам потрібно дозібрати ще приблизно 20 000 гривень, щоб закрити цей збір.
Буду вдячний за підтримку! Кожен донат зараз наближає нас до фіналу ❤️
https://send.monobank.ua/jar/3oCKf2JF93
+2
22.04.202510:31
Ще трошки ілюстрацій із «Землі».
Також Адамович робив неймовірно гарну графіку для поем Шевченка, творів Коцюбинського, Франка, Марка Вовчка та «Вечорів на хуторі біля Диканьки».
Також Адамович робив неймовірно гарну графіку для поем Шевченка, творів Коцюбинського, Франка, Марка Вовчка та «Вечорів на хуторі біля Диканьки».
显示 1 - 24 共 789
登录以解锁更多功能。