UnRealpolitik

Про геополітику простими словами.
Огляд новин з точки зору політології.
Подкасти про міжнародні відносини
Наші інші ресурси: https://linktr.ee/unrealpolitik
Співпраця: https://t.me/UNRPolitik

TGlist reytingi

TuriOmmaviy

Tekshirish

Tekshirilmagan

Ishonchnoma

Shubhali

Joylashuv

TilBoshqa

Kanal yaratilgan sanaJan 22, 2023

TGlist-ga qo'shildi

May 21, 2024

Men kanal egasiman

O'zgartirishlar tarixi

Muxrlangan guruh

UnRealpolitik Chat

Telegram kanali UnRealpolitik statistikasi

Batafsil

Obunachilar

1 439

24 soat00%Hafta

362.6%Oy

26022%

Iqtiboslar indeksi

33

Eslatmalar1Kanallardagi repostlar0Kanallardagi eslatmalar1

Bitta postning o'rtacha qamrovi

435

12 soat346

12.7%24 soat4350%48 soat435

23%

Ishtirok (ER)

2.53%

Repostlar11Izohlar0Reaksiyalar14

Qamrov bo'yicha ishtirok (ERR)

30.23%

24 soat0%Hafta

27.02%Oy

61.28%

Bitta reklama postining qamrovi

429

1 soat20.47%1 – 4 soat19645.69%4 - 24 soat19645.69%

Batafsil

Botimizni kanalingizga ulang va ushbu kanal auditoriyasining jinsini bilib oling.

24 soat ichidagi barcha postlar

0

Dinamika

"UnRealpolitik" guruhidagi so'nggi postlar

Barcha postlar

04.04.202515:09

🔸 Хто ухвалює зовнішньополітичні рішення в Кремлі?

🔸 Чому Росія сприймає НАТО як загрозу?

🔸 Чи міг би нейтральний статус України запобігти війні?

Подкаст про зовнішню політику Росії, її стратегію, поразки та червоні лінії із Завідувачем кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Київського інституту міжнародних відносин Віктором Константиновим

🍷 UnRealpolitik

03.04.202515:13

Звісно, не треба думати, що американські авіаносці подорожують океаном одні

Зазвичай це ціле ударне з'єднання, де десятки кораблів прикриття прямують спільним курсом під супроводом авіаційних груп

Кораблі розсереджуються на відстані в декілька кілометрів одне від одного, а не прямують щільним строєм, як на картинці*

ДВІ такі плавучі американські гарнізони під боком знатно змусять нервувати будь-якого іранського чиновника

🍷 UnRealpolitik

03.04.202510:13

Іран виведуть із «Великої гри»?

Паралельно заявам про можливість перемовин із Тегераном, Вашингтон точить ножа на Близькому Сході

Станом на жовтень 2024 року представники американського оборонного відомства заявили, що на Близькому Сході перебуває близько сорока тисяч військовослужбовців. Загалом Сполучені Штати мають військові об'єкти щонайменше на дев'ятнадцяти ділянках — у таких країнах, як Бахрейн, Єгипет, Ірак, Ізраїль, Йорданія, Катар, Кувейт, Об'єднані Арабські Емірати, Саудівська Аравія, Сирія

Із березня 2025 року, дві авіаносні ударні групи ведуть спільне патрулювання в регіоні: перебування авіаносця «Гаррі Трумен» продовжено ще на місяць, а авіаносець «Карл Вінсон» має прибути найближчими тижнями в зону відповідальності Центрального командування США. Рішення про розгортання двох авіаносців було прийнято після того, як на початку місяця поновилися бої між силами Штатів і повстанцями-хуситами в Ємені

Домовлятися завжди краще під аккомпанемент реактивних двигунів та морських маневрів, особливо коли шукати спільну мову доводиться із Іраном. Але чи є американський флот просто козирем на перемовинах чи він тут заради грандіозніших планів — передбачити важко

🍷 UnRealpolitik

Repost qilingan:

TransCaspianUA

03.04.202506:09

🇹🇷🇪🇺 ЄС не реагує на турецькі протести, бо йому потрібен Ердоган проти Росії

❕Давно не було Туреччини! Wall Street Journal випустив статтю про те, чому Європа наче не помічає масових заворушень у Туреччині.

☝️ На думку видання, це пов'язано з тим, що Анкара є одним з ключових партнерів ЄС з питань безпеки. Наряду з Британією, Норвегією та Канадою. Таким чином, Брюссель дуже обережно обирає слова, щоб не образити таку важливу для себе країну.

🤝 Раніше, коли існувала серйозна міграційна криза, Ердоган не пропускав мігрантів у Європу. Остання, своєю чергою, закривала очі на внутрішні проблеми у країні.

📍Сьогодні РФ залишається головною загрозою для Європи, тому буфер та захист у вигляді Туреччини є надважливим. Отримуємо такий от Real Politik.

👍 TransCaspianUA | Підписатися

02.04.202515:08

By Chappatte

🍷 UnRealpolitik

02.04.202510:42

Трикутник Марка Рубіо

«Океанія воює з Остазією. Океанія завжди воювала з Остазією» ("1984")

Трикутна структура в природі є досить стійкою. Проте в міжнародній політиці система з трьох полюсів — одна з найбільш нестабільних

Не секрет, що США намагаються розірвати російсько-китайський альянс, використовуючи традиційну тактику розділяй і володарюй: запропонувати Москві «пряник» і використати її для стримування Китаю. Однак така стратегія суперечить усталеним теоретичним підходам

Історія показує, що у триполярній системі дві слабші держави майже завжди об'єднуються проти найсильнішої, а не навпаки. Цю закономірність досліджує науковець Сеульського університету Dylan Motin:

Уявімо систему з трьох країн: «А», «Б» та «В»
Перша має дев'ять очок сили, друга — шість, третя — три

Якщо країни «А» і «В» спробують поділити державу «Б», то баланс сил зміниться: «А» матиме тринадцять очок, а «В» — лише п'ять

У результаті система трансформується з триполярної в однополярну, де держава «А» матиме домінуючу перевагу. Тому для слабшого гравця об'єднання з найсильнішим — ірраціональна стратегія. Логічніше, що «Б» (Китай) і «В» (Росія) об'єднаються проти «А» (США), аби не допустити встановлення гегемонії

Для Росії змова з Вашингтоном не має сенсу, оскільки у разі послаблення Китаю головним вигодоотримувачем стануть США, а не Москва

🍷 UnRealpolitik

Repost qilingan:

UnRealpolitik

31.03.202517:22

Виходьте за кордони простих уявлень про світ. Політика складніша ніж здається і її можна досліджувати, як на рівні держав, так і на рівні політиків. І знайти всезнаючого пророка в такій складній сфері неможливо

Натомість рекомендуємо Вам добірку новино-аналітичних каналів, де кожен автор має свою сферу інтересів та свої погляди на події як в Україні, так і у світі

🟠POLITpedia - політична ситуація у світі, аналіз, новини та термінологія, і все це простими словами

🟠Гамбіт Саллівана - переклади західних медіа та розшифровка шизи Трампа для української аудиторії

🟠The Voicer - середовище аналітики та здорового глузду. Авторські аналітичні статті з різних тем від геополітики до економіки

🟠Новосилецький на дивані - зрада, від якої ви станете залежні

🟠Міжнародне Аняме (国際アニャメ) - відкриваю світ міжнародних відносин (і не тільки) в Індо-Тихоокеанському регіоні

🟠Пхеньянська Правда🇺🇦 - канал про велику геополітику країн Азії та Близького Сходу

🟠Політичний Фронт США - аналітика, новини та огляд головних подій американської політики. Відстежуйте зміни, що формують майбутнє

🟠PolitКраїна - канал, який пише про те, чого не помічає більшість!

🟠Сігай - автор YouTube-каналу про міжнародну політику та падіння комунізму в Європі (а ще про Трампа без зайвого алармізму)

🟠dechat - головні події, політика та суспільні процеси в Німеччині, Австрії та Швейцарії. Аналітика, меми та упереджені погляди будуть також присутні

🟠Кваси - підпільний народно-капіталістичний канал. Де актуальні події пишуться під кваском

🟠Young Diplomat - Простими словами про велику політику від студента МВ

🟠Будда в Конгресі - виважена та спокійна аналітика про обидва береги Атлантики з фльором місцевого гумору

🟠ADASTRA - досліджуємо міжнародне, щоб творити національне

Щоб вам було зручніше, ми зібрали їх у одну папку, і тепер ви можете підписуватись на найкращі ресурси одним кліком: https://t.me/addlist/kpNfjdfc7ihjNGRi

Бути причетним до Великого — завжди приємно, тому наполегливо Вас закликаємо підписуватися, ділитися з друзями та підтримувати український контент! Разом формуємо національну інтелектуальну спільноту!

Repost qilingan:

Пхеньянська Правда🇺🇦

31.03.202512:24

💬😒

31.03.202509:34

Кількість кораблів у військово-морському флоті США та флоту народно-визвольної армії Китаю

Джерело: CSIS

🍷 UnRealpolitik

30.03.202514:04

Чому Росії потрібна війна?

Той, хто знає ворога й себе, ніколи не програє війни; Хто не знає ворога, але знає себе, інколи виграє, а інколи програє; Той, хто не знає ні себе, ні ворога, програє кожну баталію - Сунь Дзи

Таке питання часто чуємо звідусіль, однак для пошуку відповіді з точки зору зовнішньої політики, варто звернутися до стратегічної культури Російської Федерації

Росія намагається утримати великий простір. Вона поєднує у собі території двох континентів, через що позиціонує себе як євразійську "державу-цивілізацію". Це нелегка справа, яку вдається зробити хіба що зі встановленням авторитарного режиму. Державність будується на образі царя або великого керівника, так званого «старшого брата» за Орвеллом

Від часів Монгольської імперії до СРСР територія сучасної Росії була зібрана в імперію. Такому типу властиве розширення, яке штовхає на ведення війни. Після розпаду СРСР, не змирившись з долею існування у ролі чергової колишньої радянської республіки, Росія знову повернулась до звичайної імперської форми

Щоб мати спроможність проводити агресивну зовнішню політику та претендувати на власну сферу впливу, треба мати силу. У 90-х Росія була слабка, тому її основним завданням стало накопичення ресурсів зі збереженням діалогу із Заходом

Вже у 2000-х стали помітні суттєві зміни. Структурна сила США значно послабилась внаслідок вторгнення в Ірак, а Росія навпаки ставала сильнішою — вона отримала великі прибутки він продажу енергоресурсів. На Бухарестському саміті 2008 року Захід надав їй «зелене світло» на розширення в пострадянському просторі, не ставши приєднувати до НАТО Україну і Грузію, за чим поступово слідувала військова агресія щодо цих держав

Наразі Росія претендує на власне місце в багатополярному світі, указуючи на свою силу — ядерний потенціал та членство в Раді Безпеки. У її зовнішньополітичній концепції 2023 чітко простежується бажання повернути втрачений статус великої держави шляхом застосуванням прагматичних заходів, передусім відносно пострадянського простору

🍷 UnRealpolitik

Repost qilingan:

Сігай

30.03.202509:17

Європа має стати новими США в НАТО. Це вимога Трампа і реальності.

Такого висновку доходить Іво Даалдер, посол США в НАТО (2009–2013) в своїй статті на Foreign Affairs.

Північноатлантичний альянс за 76 років існування пережив чимало кризових моментів, проте нинішня ситуація є безпрецедентною. Вперше за десятиліття існує реальна загроза виходу США або значного зменшення їхньої ролі у структурі НАТО. Відмова від традиційної ролі США як основного гаранта безпеки створює вакуум, який Європа поки що не готова заповнити.

Трамп неодноразово ставив під сумнів основоположний принцип Альянсу – статтю 5 про колективну оборону, в намаганнях підбурити європейських союзників до більшої бюджетної залученості в оборону. Більшість європейських країн безпосередньо залежать від гарантій безпеки США в рамках НАТО, наприклад, Країни Балтії.

Питання виходу США з НАТО, на думку Даалдера, є питанням виключно політичної волі. Якщо адміністрація Трампа ухвалить відповідне рішення, порушуючи законодавство про заборону президенту одноособово виводити США з альянсу, запобіжників в чинній системі – замало. Ініціатором такого законодавства, до речі, був Марко Рубіо, чинний держсекретар країни.

“If the administration were to decide to flout the law, it is unlikely that the Supreme Court would do anything to stop it.”

Проте, в будь-якому випадку, Європа змушена брати на себе більше відповідальності. Німеччина та Франція збільшують витрати на оборону та розглядають ідею створення європейської армії. ЄС намагається стимулювати військово-промисловий комплекс для підвищення боєготовності.

Але цей процес займе щонайменше 5-7 років, що залишає регіон вразливим у короткостроковій перспективі.

І для стримування Росії цього буде все одно замало. Єдине, що реально стримує РФ – ядерна парасолька США, запевняє Даалдер. США володіють ядерним потенціалом, який є головним фактором оборони НАТО.

Звісно, Франція та Великобританія мають власну ядерну зброю, але її недостатньо для повноцінного стримування на театрі цілого континенту. Проте, якщо США вийдуть із НАТО, повстане питання розробки ядерної зброї окремими країнами Європи, що призведе до розповсюдження зброї масового ураження на континенті.

Для Європи, варіантів небагато, фактично за кожним сценарієм, Європа має взяти на себе 75-80% військових потреб в рамках НАТО. Збільшення витрат, розробка та нарощення критично важливих технологій в сфері ППО/ПРО та розвідки, зокрема супутникової.

“European member states should commit to providing 75–80 percent of the forces necessary to implement the alliance’s regional defense plans by the early 2030s.”

Проблеми залишаються очевидними – маневри Європи обмежені часом, можливостями та політичною волею. На різні сфери переозброєння Європі потрібно від 5 до 7 років. Європейське лідерство, якого вимагає цей процес, вразливе до саботажу через різні погляди та підходи до оборони.

Але це процес, і без оптимізму окремих лідерів, колись не було б створено ні НАТО, ні ЄС. Тому треба спостерігати.

29.03.202519:58

Забуті протести

Протести в Грузії тривають уже понад сто днів — і це саме по собі показово. Попри системний тиск з боку влади, включно з силовими розгонами, репресивним законодавством та фінансовим тиском на НУО, масштаб громадської мобілізації не зменшується. Для регіону це рідкісний приклад стійкого й масового політичного опору

Реакція з боку ключових зовнішньополітичних гравців, таких як США та ЄС, формально наявна — заяви, резолюції, кілька точкових санкцій. У Конгресі США просуваються ініціативи на кшталт MEGOBARI Act, що передбачає заходи проти керівництва правлячої партії. Але за цим всім— мізерні практичні зрушення. А головне — гранично зрозуміле небажання йти на конфронтацію з реальністю, в якій Грузія дрейфує у бік авторитаризму

Але звісно причини зрозумілі. Грузія — не в пріоритеті. На тлі війни в Україні, нестабільності на Близькому Сході та конкуренції в Чорноморському регіоні інтерес до Тбілісі знижується. Більш привабливими партнерами стають Туреччина й Азербайджан, які забезпечують стабільність, інфраструктуру та ресурси. Тбілісі ж усе частіше сприймається як проблемна територія з непевною демократичною траєкторією

Сам підхід грузинської влади до внутрішньої опозиції та зовнішніх партнерів стає дедалі цинічнішим. Спроба впровадити «закон про іноземних агентів» за зразком американського FARA демонструє прагнення використати демократичні інструменти в якості репресивних. Але запозичення форми — не означає запозичення змісту. У грузинському контексті такий закон фактично ставить під загрозу діяльність громадянського сектору та незалежних медіа

Паралелі з Туреччиною напрошуються: авторитарні тенденції, зовнішньополітичний маневр, обмеження свободи слова. Але якщо в Туреччині влада давно централізована й стабільна, то в Грузії ситуація значно хиткіша. Тут немає ні харизматичного лідера, як Ердоган, який побудував стійку вертикаль із зовнішньополітичним маневром між НАТО, Москвою та Пекіном, ні чіткої стратегії. Лише жорстка реакція на протест і дедалі очевидніший дрейф від європейського курсу

І ось головний парадокс: західні цінності залишаються у Грузії живими не завдяки політиці Заходу, а всупереч їй. Це не про порятунок ззовні — історія про те, як суспільство тримається за ідею, від якої еліти вже відмовилися. Що може статися, якщо ці протести все ж таки не вдасться задушити? Можливо, не Майдан, не кольорова революція, а щось третє?

Чи збережеться протест? Чи зможе трансформуватися у політичну дію — питання відкрите. Поки що складається враження, що громадяни залишаються майже наодинці у своїй спробі зберегти проєвропейський шлях розвитку. І саме ця вразливість вже стала точкою опори для інших регіональних гравців

🍷 UnRealpolitik

28.03.202516:43

🌐 Декілька днів тому ми нарешті запустили нашу Інстаграм-сторінку

Анонси очних та онлайн заходів, фото-звіти з них та більше будуть публікуватися саме там

Тому оформлюйте підписку, аби бути в курсі

🍷 UnRealpolitik

Repost qilingan:

Сігай

28.03.202513:08

Київ новий Сеул — символ успіху, чи новий Сайгон — жертва великої політичної гри?

Підібрав кілька тез із цікавого інтерв’ю Нілла Фергюсона, історика, який спеціалізується на економічній історії, імперіях та геополітиці.

В розмові на Hoover Institution увага була присвячена політиці Трампа щодо України, переговорам про припинення війни, позиції Китаю, а також глобальним наслідкам для міжнародного порядку.

Фергюсон підкреслює, що США не змогли стримати Росію до повномасштабного вторгнення в Україну. Він зазначає, що Байденова адміністрація діяла повільно та нерішуче ще в 2021 році, коли російські війська почали накопичуватися біля українського кордону.

Вашингтон вагався щодо передачі важких озброєнь, таких як танки, далекобійні ракети та винищувачі, надаючи їх із великим запізненням. Це, на думку Фергюсона, дозволило Росії укріпити свої позиції та затягнути війну.

Санкції впроваджені Байденом ніколи суттєво не вплинули на російську економіку. Тому, така стратегія дозволила Путіну адаптуватися до санкцій, мобілізувати ресурси та продовжувати агресію.

«Політика Байдена полягала в тому, щоб вводити санкції хвилями, але це лише дало Росії час на адаптацію. Вони перебудували свій імпорт, знайшли нових постачальників, і тепер їхня військова машина знову на повних обертах»

На думку Фергюсона, війна перейшла в стратегічний глухий кут, де Росія контролює приблизно 20% території, але не може захопити більше, а Україна не може відвоювати захоплені землі. Адміністрація Трампа намагається завершити війну через переговори з Росією без прямої участі України.

Віце-президент Дж. Д. Венс публічно заявив, що американська стратегія відкритої підтримки України є “моралістичною нісенітницею” і що США повинні орієнтуватися на реалії.

«Адміністрація Трампа значно ближча до припинення війни, ніж будь-яка попередня. Але чи це буде чесний мир – велике питання»

Продовження в коментарях.

28.03.202511:25

Мир лежить на столі і чекає поки його піднімуть!

Цю фразу промовив посол Німеччини в США. Перша Світова тоді була в розпалі, війська кайзера повільно наступали вглиб Франції, але частина німецьких еліт вже здогадувалися, що Райх приречений і шукала як вийти із пастки затяжної війни. Але тоді це не вдалося

За теорією є декілька причин, через які сторони не бажають завершити війну

Першою із них є так звана "sunk cost fallacy". Договір про закінчення тривалої війни із великою кількістю жертв важко продати власному населенню. Це — так звана «дилема запойного гравця». Чим більше втрачено, тим більше хочеться це відіграти, це заганяє країну в пастку постійних втрат без видимого результату

Ну, не може Кайзер вийти до народу і сказати, що після двох років м'ясорубки ми зрозуміли, що план Шліфена провалився і ми повертаємося до кордонів 1914 року

Другою, не менш частою причиною є очікування переломного моменту. Вибори в США, слабкість російської економіки, страйк поляків на кордоні із Україною — ось-ось і Росія/Україна дрогне, уряд паде, а армія розвалиться. Війни рідко коли нагадують поступову перемогу однієї зі сторін, частіше вони схожі на маятник: етапи коли хтось слабший, а хтось сильніший. І все може радикально змінитися із новим «чорним лебедем»

Ну і навіщо завершувати війну поступками, якщо у вас є ядерна бомба чи ще мільйон потенційних призовників? Поки є засоби змінити ситуацію, сторони не підписуватимуть мир. Навіщо покладатися на папірець із компромісами та поступками, якщо можна дотиснути? Нерідко ця логіка призводить до катастрофічних результатів: виснаження держави та революції

Тепер про те, як ці перепони подолати

Потрібно помістити сторони в те, що називається "mutually hurting stalemate" — тупікову для сторін ситуацію, що лише погіршує положення обох гравців у перспективі. Американці мають у цьому чималий досвід і вони вже практикували цю стратегію посередництва за часів війн у Югославії

Реалізація тут проста: підсилювати слабкого та послаблювати сильного. А коли силові потенціали вирівняються, потрібно позбавити обидві сторони надії на те, що вони переможуть, і впевнити, що далі обом буде тільки гірше. Так свого часу держсекретар Генрі Кіссінджер зробив за часів війни Судного дня, коли допоміг ізраїльтянам відкинути арабів, а потім перекрив їм допомогу, змусивши обидві сторони йти на компроміси

Схожа ідея стоїть за діями американців сьогодні. Адміністрація Трампа намагається переконати обидві сторони в тому, що подальший конфлікт марний і ні до чого не призведе. Для цього всі ці історії про завищення втрат. Проблема в тому, наскільки тверезо зараз американські урядовці оцінюють ситуацію

Україна, очевидно, вважає, що перемовини мають вестися із позиції сили, і конфлікт ще не дозрів. США ж навпаки, дотримуються думки, що сторони мають відносно рівні потенціали і підсилювати чи послабляти когось для переговорів не потрібно, та можна одразу переходити до процесу човникової дипломатії

🍷 UnRealpolitik

Barcha postlar

Reklama qilingan21 oy

04.04.202515:44Сігай

1.9K

Batafsil

Rekordlar

03.04.202523:59

1.4KObunachilar

28.02.202515:38

1000Iqtiboslar indeksi

19.03.202520:35

8.6KBitta post qamrovi

08.02.202503:01

3.1KReklama posti qamrovi

13.11.202423:59

22.41%ER

12.11.202423:59

660.47%ERR

Rivojlanish

Batafsil

Obunachilar

Iqtibos indeksi

1 ta post qamrovi

Reklama posti qamrovi

ERR

Batafsil

UnRealpolitik mashhur postlari

Barcha postlar

Repost qilingan:

POLITpedia

14.03.202516:39

Оці всі розмови по типу: нема НАТО - значить треба ядерка - дурня повна, яка мала сенс лиш як аргумент торгу на вищому рівні, яким ми могли шантажувати Захід, погрожуючи тим, що їх система "нерозповсюдження ядерної зброї" у будь-який момент може бути нами зруйнована, якщо ті нас не візьмуть у альянс.

Тепер, коли ми по суті отримали офіційну відмову у НАТО і можемо себе не тішити ілюзіями, цей інструмент торгу теж можна відкидати, бо, по правді, яка багатьом може здатись неприємною, ядерна зброя - це абсолютно ніяка не панацея, яка захистить від будь-яких війн, крім того це ще й величезна стаття витрат, які могли б піти у куди більш приземлені та необхідні військові потреби (ті ж безпілотники).

Найкращим прикладом того, що наявність ядерної зброї не захищає від війни, є усіма так улюблений приклад Ізраїлю, який хоч і не офіційно, але її точно має, при цьому по суті перманентно перебуваючи у стані війни зі своїми сусідами, ведучи її цілком традиційною зброєю.

Та й сама ефективність "ядерного стримування" залежить не тільки від наявності такої зброї, а від того, в якій кількості у вас знаходяться заряди, утримання яких коштує надзвичайно великих грошей, яку вони мають потужність, скільки для них у вас є носіїв та засобів доставки (і як складно їх перехопити), якого вона у вас типу (стратегічна чи тактична), наскільки ефективна ваша система управління та зв'язку та ще купа інших більш-менш важливих факторів.

Крім того, хто сказав, що навіть якщо у нас з'явиться план таки зробити власну бімбу, наші як вороги, так і друзі банально дадуть це зробити? Чи ви думаєте, що москва чи вашингтон просто так на це дивитимуться?

І навіть у разі таки вдалої розробки, які у нас є носії та засоби її доставки? В яку ціну обійдеться створення власної ядерної тріади, яка передбачає розробку та створення наземних ракет, підводних човнів та стратегічної авіації?

Це все про теорію стримування і про це, до слова, колись у колег з UnRealpolitik виходило повноцінне відео на ютубі (раджу переглянути!)

Так, можемо наробити "брудних бомб" з ядерних відходів і начіпляти на дрони, але це абсолютна інша історія.

Тому повторю ще раз свою давню тезу - ні НАТО, ні ядерна зброя, які є стримуючими факторами переважно тільки тоді, коли у їх дієвість вірять, не зможуть гарантувати нам безпеку настільки, наскільки це зможе зробити сильна армія, розвинуті та нарешті таки сформовані державні інститути, сильна й ефективна економіка та найголовніше - суспільство, яке готове цю країну захищати. От це єдині цілком реальні гарантії, які можуть забезпечити наше подальше існування.

02.04.202510:42

Уявімо систему з трьох країн: «А», «Б» та «В»
Перша має дев'ять очок сили, друга — шість, третя — три

Якщо країни «А» і «В» спробують поділити державу «Б», то баланс сил зміниться: «А» матиме тринадцять очок, а «В» — лише п'ять

15.03.202512:41

Улюблена гра Генрі Кіссінджера та Джона Кеннеді

Коли? 22–23 березня, 11:00-16:00
Де? Місце повідомимо Вам після реєстрації ;)

Запрошуємо вас на перший офлайн-захід у Києві, присвячений легендарній грі «Дипломатія»!

Ви станете лідером однієї з великих держав напередодні Першої світової війни. Тут немає кубиків чи випадковостей — тільки переговори, хитрість і стратегія. Ви укладатимете союзи, порушуватимете обіцянки, будуватимете коаліції — і врешті-решт залишиться лише одна могутня імперія

🔸 Не знаєте правил? Ми все пояснимо на місці

🔸 Не маєте команди? Ми підберемо команду

🔸 Шукаєте гру про справжню геополітику? Це саме те, що потрібно!

Реєстрація обов’язкова

ПОСИЛАННЯ НА РЕЄСТРАЦІЮ

Хто готовий до великої гри?

08.03.202519:45

Розкол між Європою і Штатами?

Розворот США від беззаперечної підтримки «порядку, заснованого на правилах» та цінностей сучасної Європи особливо сколихнув Францію

У своєму нещодавному зверненні до нації Президент Макрон нагадав, що країна теж володіє ядерним потенціалом та має чи не найсильнішу армію в Європі. Наступальна риторика схоже дала бажаний результат — ЗМІ знову загадали про роль Парижу як «можливого лідера регіону», але чи все воно так в реалії?

Нічого нового Макрон не вигадав. Це давня традиція Франції: критикувати США та «покладатися на власні сили», але відгук ця позиція знаходить далеко не у всіх європейських столицях. Кинути камінь в город Штатів полюбляв ще легендарний Шарль де Голь, за ним це часто практикували його наступники. Не дарма ж Франція колись виходила з військової структури НАТО та десятиліттями говорила про стратегічну автономію Європи?

Ось, нарешті, цей час настав!

Лозунги та заголовки про «європейську самостійність» Париж вже поставив у серійне виробництво, а ось із реальною військовою допомогою Україні, для того щоб власноруч вершити безпеку континенту, справи скрутніше

Подивишся на графік «The Economist» і здається, що це Макрон дзвонив восени Путіну розпитувати про перемовини, а Шольц, канцлер Німеччини, виступає у зверненні до парламенту із нагадуванням про «Україну — щит Європи»

Але загалом тенденція не така і погана. Після відмови США постачати Україні військову підтримку та розвідувальні дані, Європа не лишилась осторонь: голова Європейської Комісії запропонувала план «ReArm Europe», за яким близько 800 мільярдів євро будуть спрямовані на «переозброєння» Європи

Втілювати це будуть завдяки збільшенню державами-членами ЄС витрат на оборону через зняття правил, які встановлюють межу боргу

Така перспектива виглядає можливою, однак до неї ще далеко. Україна не має часу чекати поки європейські держави справді спрямують ресурси на переозброєння, тому для втримання позицій необхідні більш рішучі заходи. Активні дії Франції та ухвалення важливих рішень без участі США демонструють зміни в політичному ландшафті Європи, які можуть призвести до перерозподіли сил в регіоні

🍷 UnRealpolitik

28.03.202511:25

09.03.202516:52

by Adam Zyglis

🍷 UnRealpolitik

22.03.202513:08

Перша гра «Дипломатії» у розпалі

Реєструйтеся, декілька вільних місць ще залишилося!

🍷 UnRealpolitik

31.03.202509:34

14.03.202518:45

Комунізм — комунізмом, а територіальні претензії — за розкладом

Питання Південно-Китайського моря є точкою напруженості у відносинах Китаю та В’єтнаму. Дев’ятипунктирна лінія, яку Китай використовує для позначення своїх територіальних претензій, не має юридичної сили з точки зору міжнародного права, проте продовжує визначати стратегію Пекіна в регіоні. Для В’єтнаму це питання носить екзистенційний характер: мова йде не лише про доступ до морських ресурсів, а й про суверенітет

Попри рішення Гаазького арбітражу 2016 року, яке відкинуло обґрунтованість китайських претензій, Пекін продовжує реалізовувати стратегію фактичного контролю над спірними територіями. Намивання штучних островів, будівництво військової інфраструктури, розгортання флоту та берегової охорони — усе це формує реальність, у якій Китай стає домінуючою силою в регіоні

Ця політика супроводжується дипломатичним та економічним тиском на сусідні країни, зокрема на В’єтнам. Проте надмірна агресивність також створює ризики для самого Китаю, посилюючи антикитайські настрої та сприяючи формуванню тісніших оборонних зв’язків між країнами Південно-Східної Азії та зовнішніми гравцями

Також В’єтнам, на відміну від Китаю, робить ставку на міжнародне право та багатосторонню дипломатію. Ханой активно привертає увагу міжнародної спільноти до проблематики Південно-Китайського моря, формуючи коаліції зі США, Японією, Індією та європейськими країнами

Проте такий підхід має свої обмеження. По-перше, попри зміцнення військових контактів із зовнішніми державами, В’єтнам уникає вступу в офіційні альянси, намагаючись зберегти стратегічну автономію. По-друге, економічна залежність від Китаю обмежує жорсткість можливих відповідних заходів

На внутрішньому рівні В’єтнам також зміцнює оборонний потенціал, модернізуючи ВМС і нарощуючи свою присутність у зоні конфлікту. Проте, враховуючи неспівставність військових можливостей із Китаєм, основний акцент робиться як раз на стримуванні за допомогою інших інструментів

У найближчій перспективі суттєві зміни в цьому протистоянні малоймовірні.
Ключовим фактором, який може змінити динаміку конфлікту, залишається реакція інших держав. Якщо США та їхні союзники вирішать активніше втручатися в ситуацію, це призведе до зростання напруженості, але не обов’язково до відкритого зіткнення. Навпаки, якщо Китай зможе збалансувати тиск із дипломатичним зближенням, можливий сценарій відносної стабілізації

Однак фундаментальне протиріччя залишається: Пекін не готовий відмовитися від своїх територіальних претензій, а В’єтнам не може їх визнати. Це означає, що питання дев’ятипунктирної лінії залишатиметься одним із ключових викликів для регіональної безпеки у довгостроковій перспективі

🍷 UnRealpolitik

23.03.202518:21

Ми сприймаємо Світ як просту модель

Жодна теорія ніколи не пояснить, як справді все працює. Інколи легше думати, що вся політика США це бзікі та бажання Дональда Трампа, але від цього не стає простіше

І сприймати Світ як модель означає грати за правилами, які ми самі себе і вибудовуємо. Якщо для нас міжнародні відносини це конфлікти, гра із нульовою сумою, анархія та правовий нігілізм, то ми будемо будувати армію, переводити економіку на військові рейки та нападати першими

Якщо Світ про міжнародне право, економіку, торгівлю та комерційні інтереси, то нам час зводити мости та будувати порти — але реальність набагато складніша. Часто міжнародні відносини — це і про перше і про друге одночасно. І часто наше сприйняття об'єкта змінює його поведінку

Думаєте фізика та математика складні науки?

Це правда. Але фізика тіл не змінилася, коли Ейнштейн зробив своє відкриття. Але варто вам вийти із новою теорією про "failed states", як ті ж самі failed states почнуть її досліджувати і спростовувати власним прикладом

Часто військові навчання на кордоні — це просто навчання, але варто відповісти на них симетрично. І ось сусідський Генштаб вже нервово розробляє плани превентивної війни із вашою держави, бо сприйняв цей крок як підготовку до конфлікту. Ви ж знайшли зайве підтвердження своїй теорії про те, що Світ — це гра із нульовою сумою і сусіди тільки і хочуть Вас зрадити, і стали ще впевненіші у власних далеких від реальності переконаннях

Сприймаючи реальність крізь прості моделі, легко потрапити в пастку власних переконань. Але політика складніша. Вона змінюється щомиті — і наші уявлення про неї здатні змінити її ще сильніше

🍷 UnRealpolitik

02.04.202515:08

By Chappatte

🍷 UnRealpolitik

03.04.202510:13

Станом на жовтень 2024 року представники американського оборонного відомства заявили, що на Близькому Сході перебуває близько сорока тисяч військовослужбовців. Загалом Сполучені Штати мають військові об'єкти щонайменше на дев'ятнадцяти ділянках — у таких країнах, як Бахрейн, Єгипет, Ірак, Ізраїль, Йорданія, Катар, Кувейт, Об'єднані Арабські Емірати, Саудівська Аравія, Сирія

25.03.202517:27

By Adam Zyglis

🍷 UnRealpolitik

30.03.202514:04

Чому Росії потрібна війна?

Той, хто знає ворога й себе, ніколи не програє війни; Хто не знає ворога, але знає себе, інколи виграє, а інколи програє; Той, хто не знає ні себе, ні ворога, програє кожну баталію - Сунь Дзи

Repost qilingan:

Новосилецький на дивані

20.03.202509:34

Кропивницький і Енгельс сьогодні.

Миру в небі швидкого не треба було очікувати, бо обіцявся він Трампу, а не один одному. Жодних зобов'язань не було між Росією та Україною.

Взаємна недовіра сторін настільки глибока, що просто зупинка вогню в усіх вимірах - неможлива. Це глибокий і старий конфлікт, який загоється поступово, крок за кроком. А зробивши перший крок - буде легше зробити і наступні.

Поки що, як ми бачимо, навіть цей перший крок зробити не вдається, усі діють за логікою взаємної недовіри і війни на виснаження. Як і що буде робити Трамп з цим усім - питання без відповіді.

Ko'proq funksiyalarni ochish uchun tizimga kiring.