Собор поезії
зв'язок @jessihalliwell
чат t.me/uapoets1
натхнення t.me/ola_poetry_ua
радіо t.me/virshoplitkarka
поетка t.me/buryanpoetry
метрополія t.me/uapoets
радіо t.me/uapoets_music
творчість t.me/jessi_halliwell
підтримка send.monobank.ua/jar/ALscxq9ov5
чат t.me/uapoets1
натхнення t.me/ola_poetry_ua
радіо t.me/virshoplitkarka
поетка t.me/buryanpoetry
метрополія t.me/uapoets
радіо t.me/uapoets_music
творчість t.me/jessi_halliwell
підтримка send.monobank.ua/jar/ALscxq9ov5
Рейтинг TGlist
0
0
ТипПублічний
Верифікація
Не верифікованийДовіреність
Не надійнийРозташування
МоваІнша
Дата створення каналуСіч 12, 2023
Додано до TGlist
Вер 18, 2023Прикріплена група
Ua Poets
20
Рекорди
19.04.202523:59
153Підписників03.03.202523:59
0Індекс цитування16.04.202517:24
109Охоплення 1 допису19.04.202523:59
109Охоп рекл. допису10.03.202523:59
57.14%ER15.04.202522:26
75.69%ERRПереслав з:
Літеросплетіння
27.03.202517:50
Невже цей вечір догорів?
І попіл віється думками.
Зазнав поразки серцекамінь,
Та мостяться шляхи до мрій.
Нове впускаю за поріг.
І ллються почуття-каскади.
Невже цей вечір догорів?
І попіл віється думками.
Такий же місяць, як торік,
Та зрозуміла, у дзеркалах
Для себе пару він шукає.
Блукаємо у схожій грі.
Невже цей вечір догорів?
#рондель
І попіл віється думками.
Зазнав поразки серцекамінь,
Та мостяться шляхи до мрій.
Нове впускаю за поріг.
І ллються почуття-каскади.
Невже цей вечір догорів?
І попіл віється думками.
Такий же місяць, як торік,
Та зрозуміла, у дзеркалах
Для себе пару він шукає.
Блукаємо у схожій грі.
Невже цей вечір догорів?
#рондель
Переслав з:
Sarah Watson rhy(th)m(e)s
05.04.202506:53
Крафтовий чай обліпихою змащує губи,
Треба знайти зарядний пристрій, бо світ тебе загубить.
Спочатку чекатиме, потім загуглить,
Не знайде локації, буде волати у труби,
А потім, як зниклу субстанцію, зовсім розлюбить.
Дві тисячі двісті сімнадцять ночей від початку,
О скільки хлопчиків народилось, скільки дівчаток!
Перші хотіли війн, мирні жителі чахли,
Другі хотіли кохання, як завжди, невчасно.
Всі залишили в глобальній системі печатки.
Як тепер розібратися, де люди, де клони?
Кажуть, перші на шиї носять дорогоцінні кулони,
Але другі так гостро заточили свої долоні,
Що можуть робити підробки вже в материнському лоні –
Справжні прогресивні сини і доні.
Один до одного копії, не відрізнити,
На них документи є, подані необхідні звіти,
То ж цей процес клонування ніяк не спинити.
Навіщо робити це? Твій клон завжди ситий.
Він ідеальний, якщо налаштування не збиті.
Можуть бути збиті коліна, лікті, носи – не питання.
Питання: що робити, коли збиті налаштування?
Коли переповнена пам'ять дві тисячі двісті сімнадцяти осередків,
Коли збиті у гонці онлайн навіть куплені кеди,
Коли будні ввібрали у себе дозвілля вікендів,
Коли клони виходять вперед і забарвлюють рейтинг.
Не знайду я зарядного. Пошук: шукай мене, де ти?
Оксана Мовчан
«Кіберпанк».
Треба знайти зарядний пристрій, бо світ тебе загубить.
Спочатку чекатиме, потім загуглить,
Не знайде локації, буде волати у труби,
А потім, як зниклу субстанцію, зовсім розлюбить.
Дві тисячі двісті сімнадцять ночей від початку,
О скільки хлопчиків народилось, скільки дівчаток!
Перші хотіли війн, мирні жителі чахли,
Другі хотіли кохання, як завжди, невчасно.
Всі залишили в глобальній системі печатки.
Як тепер розібратися, де люди, де клони?
Кажуть, перші на шиї носять дорогоцінні кулони,
Але другі так гостро заточили свої долоні,
Що можуть робити підробки вже в материнському лоні –
Справжні прогресивні сини і доні.
Один до одного копії, не відрізнити,
На них документи є, подані необхідні звіти,
То ж цей процес клонування ніяк не спинити.
Навіщо робити це? Твій клон завжди ситий.
Він ідеальний, якщо налаштування не збиті.
Можуть бути збиті коліна, лікті, носи – не питання.
Питання: що робити, коли збиті налаштування?
Коли переповнена пам'ять дві тисячі двісті сімнадцяти осередків,
Коли збиті у гонці онлайн навіть куплені кеди,
Коли будні ввібрали у себе дозвілля вікендів,
Коли клони виходять вперед і забарвлюють рейтинг.
Не знайду я зарядного. Пошук: шукай мене, де ти?
Оксана Мовчан
«Кіберпанк».
07.04.202516:19
відкритий набір на поетичний конкурс Перо фенікса
наші призи:
1 місце — отримає видання власної збірки (дизайн, редакція, верстка, друк)
2 місце — 1000 грн
3 місце — 1000 грн.
також частина коштів з призового фонду надійде на актуальний збір ЗСУ
Умови:
1. Мати можливість сплатити мінімальний донат на суму у 30 грн. Далі на ваш розсуд. Якщо є бажання підтримати сучасну українську поезію та фонд конкурсу.
2. Надіслати 1 вірш українською мовою. Приймаються як нові так й старі роботи.
3. Тема для 1 туру — вільна. Ліміт символів — це стандартний допис для інстаграму. Подавати саме текст, без візуального доповнення у форматі відео чи картинки.
Дедлайн: включно до 4 травня
Конкурс має 3 етапи:
1 — відбірковий
роботи учасників публікується на сторінці @poetry_in_community під номерами. Далі вже члени журі оцінюватимуть роботи конкурсантів на оцінку. Третина робіт проходить у наступний етап
2 — півфінал, учасники отримають творче завдання, написати вірш за відповідною темою та критеріями, з цього етапу вже діє анонімність. 10 конкурсантів проходить у фінал
3 — фінал, учасники отримають творче завдання, написати вірш за відповідною темою та критеріями. Тут судді визначать трійку переможців
Внесок за номером карти — 4441111039661313
Всім бажаючим писати в особисті.
Чекаємо на вас ❤️
#поезія
#вірші
наші призи:
1 місце — отримає видання власної збірки (дизайн, редакція, верстка, друк)
2 місце — 1000 грн
3 місце — 1000 грн.
також частина коштів з призового фонду надійде на актуальний збір ЗСУ
Умови:
1. Мати можливість сплатити мінімальний донат на суму у 30 грн. Далі на ваш розсуд. Якщо є бажання підтримати сучасну українську поезію та фонд конкурсу.
2. Надіслати 1 вірш українською мовою. Приймаються як нові так й старі роботи.
3. Тема для 1 туру — вільна. Ліміт символів — це стандартний допис для інстаграму. Подавати саме текст, без візуального доповнення у форматі відео чи картинки.
Дедлайн: включно до 4 травня
Конкурс має 3 етапи:
1 — відбірковий
роботи учасників публікується на сторінці @poetry_in_community під номерами. Далі вже члени журі оцінюватимуть роботи конкурсантів на оцінку. Третина робіт проходить у наступний етап
2 — півфінал, учасники отримають творче завдання, написати вірш за відповідною темою та критеріями, з цього етапу вже діє анонімність. 10 конкурсантів проходить у фінал
3 — фінал, учасники отримають творче завдання, написати вірш за відповідною темою та критеріями. Тут судді визначать трійку переможців
Внесок за номером карти — 4441111039661313
Всім бажаючим писати в особисті.
Чекаємо на вас ❤️
#поезія
#вірші
Переслав з:
Ju Li Ya
04.04.202510:13
Хованка
Я ще змалечку гарно навчилася грати у хованки:
Хто б мене не шукав, усе марно, бо я вмотивована
Кривдами, криками, галасом світу бентежного
Бігти, ховатись, лише крізь шпариночку стежити.
Я могла бути наче прозорою і дуже тихою,
Вміла завмерти надовго і майже не дихати,
Вірила - силою думки я мов розчиняюся,
Аби постати у світі без мороку й хаосу.
То була лише гра, та здавалось - життя на кону.
Я лишалась живою. Мене залишали одну
І у тишу та спокій я вже догравала сама…
Самота переконлива - в хованці болю нема.
Там безкрайо і синьо, на спинах колишуть кити
Власний світ, який вабить постійно, завжди прихистить -
Світ ілюзій, що й досі тримає мене на плаву,
Божевільну, мабуть, але всупереч всьому живу.
Я не можу спинитись, проте, мене можна знайти!
Варто тільки хотіти. Лічити лише до пʼяти.
Помічати підказки: вони в чорно-білому світі
Проростають моїми слідами, римуються, квітнуть.
P.S.
Я така вже, як є… Певно, гірша з можливих ілюзій…
Тож, рахуй до пʼяти, мій О.Е.
Я люблю тебе.
Сьюзі
Я ще змалечку гарно навчилася грати у хованки:
Хто б мене не шукав, усе марно, бо я вмотивована
Кривдами, криками, галасом світу бентежного
Бігти, ховатись, лише крізь шпариночку стежити.
Я могла бути наче прозорою і дуже тихою,
Вміла завмерти надовго і майже не дихати,
Вірила - силою думки я мов розчиняюся,
Аби постати у світі без мороку й хаосу.
То була лише гра, та здавалось - життя на кону.
Я лишалась живою. Мене залишали одну
І у тишу та спокій я вже догравала сама…
Самота переконлива - в хованці болю нема.
Там безкрайо і синьо, на спинах колишуть кити
Власний світ, який вабить постійно, завжди прихистить -
Світ ілюзій, що й досі тримає мене на плаву,
Божевільну, мабуть, але всупереч всьому живу.
Я не можу спинитись, проте, мене можна знайти!
Варто тільки хотіти. Лічити лише до пʼяти.
Помічати підказки: вони в чорно-білому світі
Проростають моїми слідами, римуються, квітнуть.
P.S.
Я така вже, як є… Певно, гірша з можливих ілюзій…
Тож, рахуй до пʼяти, мій О.Е.
Я люблю тебе.
Сьюзі
Переслав з:
In vino veritas🍷
29.03.202507:44
Назва вірша: «По́діл»
Тема: «Ти вже більше себе не бачиш»
Пісня, альбом: «Хіба це життя», «Справжній бедрум панк» The Unsleeping
остання доза дофаміну
вийшла з мене, витікла чи втекла
впала десь у весняну траву краплею
поту чи крові, або ж стекла сльозою по щоці і всохла
чи теж впала
в дзеркалі навпроти вже не я – це якась невідома мені сумна і втомлена людина, яка звечора ще будує плани на
наступний день та щоранку помирає
від неспроможності щось змінити
наче декілька особистостей, які прагнуть різного, дивляться в різні боки та сходяться разом в одному тілі, в яке вдивляєшся але більше себе не бачиш
не чуєш
не відчуваєш
не любиш
ненавидиш
з минулого живого і гарного в ньому
лише зелені зіниці, але з часом і вони
теж зникнуть, втратять свою гамму і блиск,
в кращому випадку зіллються з цією яскравою свіжою травою, в яку впала
остання крапля мого,
колись щасливого,
життя
© ольга ритик
#вірш #текст #думки
написано в підтримку конкурсу «Плейлист» @virshoplitkarka
Тема: «Ти вже більше себе не бачиш»
Пісня, альбом: «Хіба це життя», «Справжній бедрум панк» The Unsleeping
остання доза дофаміну
вийшла з мене, витікла чи втекла
впала десь у весняну траву краплею
поту чи крові, або ж стекла сльозою по щоці і всохла
чи теж впала
в дзеркалі навпроти вже не я – це якась невідома мені сумна і втомлена людина, яка звечора ще будує плани на
наступний день та щоранку помирає
від неспроможності щось змінити
наче декілька особистостей, які прагнуть різного, дивляться в різні боки та сходяться разом в одному тілі, в яке вдивляєшся але більше себе не бачиш
не чуєш
не відчуваєш
не любиш
ненавидиш
з минулого живого і гарного в ньому
лише зелені зіниці, але з часом і вони
теж зникнуть, втратять свою гамму і блиск,
в кращому випадку зіллються з цією яскравою свіжою травою, в яку впала
остання крапля мого,
колись щасливого,
життя
© ольга ритик
#вірш #текст #думки
написано в підтримку конкурсу «Плейлист» @virshoplitkarka
Переслав з:
Собор поезії
18.04.202504:08
Привіт!
триває набір на поетичний конкурс Мрія про весну
тут умови конкурсу
триває набір на поетичний конкурс Мрія про весну
тут умови конкурсу
Увійдіть, щоб розблокувати більше функціональності.
