компот із метеликів 🦋
тут крадені вірші.
тут некрадені вірші: @serpokryljna
тут адмін: @ptaszynyj
тут некрадені вірші: @serpokryljna
тут адмін: @ptaszynyj
Рейтинг TGlist
0
0
ТипПублічний
Верифікація
Не верифікованийДовіреність
Не надійнийРозташування
МоваІнша
Дата створення каналуГруд 24, 2018
Додано до TGlist
Вер 18, 2023Рекорди
07.02.202523:59
257Підписників20.05.202423:59
0Індекс цитування04.09.202423:59
84Охоплення 1 допису01.06.202423:59
31Охоп рекл. допису31.03.202513:57
66.67%ER30.09.202423:59
19.03%ERR
10.04.202520:50
Переночуй мене, вишневий мій саде.
Т. Шаповаленко
Переночуй мене, вишневий саде,
Бо це моя остання в світі ніч.
Бо завтра хрест мені на плечі сяде,
Як символ роздоріж і протиріч.
Переночуй мене, вишневий саде,
Вишневий саде, звешся Гефсимань.
Бо завтра, завтра, хрест на плечі сяде,
Як символ — ще чого? ридань? страждань?
А півня крик розбуджено-співучий
Розноситиме вітер по горбах.
Ось вже цілує мене в губи учень,
І чути присмак вишень на губах…
Олександр Ірванець
🦇 #поетичне
Т. Шаповаленко
Переночуй мене, вишневий саде,
Бо це моя остання в світі ніч.
Бо завтра хрест мені на плечі сяде,
Як символ роздоріж і протиріч.
Переночуй мене, вишневий саде,
Вишневий саде, звешся Гефсимань.
Бо завтра, завтра, хрест на плечі сяде,
Як символ — ще чого? ридань? страждань?
А півня крик розбуджено-співучий
Розноситиме вітер по горбах.
Ось вже цілує мене в губи учень,
І чути присмак вишень на губах…
Олександр Ірванець
🦇 #поетичне
Переслав з:
Українська поезія📖
05.04.202518:17
Вона повернулась додому на літо
і поводиться дивно.
Гранатові зернятка сиплються з рукавів,
хрускотять під ногами
разом із рінню.
Шепоче про те, які у нього
гарячі смагляві руки, а що
взяв її силою – це ж так з усіма жінками, правда?
Завжди хотіла знати, чи є з того боку
щось іще:
за горизонталлю, яка забирає
барви у сонця, ніби вода у пензля.
Там голоси,
незліченні, розпачливі, спраглі,
всі, кого не чули під сонцем,
у пітьмі говорять, говорять,
не здатні спинитися.
Тільки мати її ніяк не може змиритися,
плаче: бачила все не так.
Але хто ж питатиме у жінок, із донькою
все добре,
не кожній так легко дістанеться королівство.
Запаморочливі нарциси пробиваються
з-під землі по її слідах.
Чорні коні, запряжені в колісниці,
столочать нові посіви.
Батьки і чоловіки вирішать долю світу.
Тільки не дозволяйте, не дозволяйте
плакати цим жінкам,
не на людях принаймні.
Ми ж собі не можемо дозволяти
неврожай.
Катерина Калитко
і поводиться дивно.
Гранатові зернятка сиплються з рукавів,
хрускотять під ногами
разом із рінню.
Шепоче про те, які у нього
гарячі смагляві руки, а що
взяв її силою – це ж так з усіма жінками, правда?
Завжди хотіла знати, чи є з того боку
щось іще:
за горизонталлю, яка забирає
барви у сонця, ніби вода у пензля.
Там голоси,
незліченні, розпачливі, спраглі,
всі, кого не чули під сонцем,
у пітьмі говорять, говорять,
не здатні спинитися.
Тільки мати її ніяк не може змиритися,
плаче: бачила все не так.
Але хто ж питатиме у жінок, із донькою
все добре,
не кожній так легко дістанеться королівство.
Запаморочливі нарциси пробиваються
з-під землі по її слідах.
Чорні коні, запряжені в колісниці,
столочать нові посіви.
Батьки і чоловіки вирішать долю світу.
Тільки не дозволяйте, не дозволяйте
плакати цим жінкам,
не на людях принаймні.
Ми ж собі не можемо дозволяти
неврожай.
Катерина Калитко
Переслав з:
iya.kiva
05.04.202510:50
боже збрунькованих міст і милосердних ландшафтів
передай циганською поштою весняного квіту
що нас все ще вбивають
тим хто носить у вухах перші сережки березові
й тим хто сьогодні поставить на підвіконні
не свічку, а квіти
(підкажи щоб були це нарциси та гіацинти
підкажи що політика квітів й квіти політики –
не такі вже й далекі сусіди
в цвітінні й гербаріях цього світу)
передай
що в поетів вільного степу дерев’яніють язики
а в дерев опускаються руки й ноги підкошуються
передай
що наших птахів перекрикує горе людей
що в вокального діапазону цієї землі
стільки тембрів і обертонів у голосінні й безголоссі
що вони мабуть і не чули
а сьогодні от ще додалося криворізької сталі у голосі
(солов’їна ж бо мова, співоча, дзвінка, милозвучна)
передай
зеленою радіохвилею цієї весни
що нас все ще вбивають
(і підкажи врешті решт налаштувати приймач
на частоту українського серця)
05.04.2025
передай циганською поштою весняного квіту
що нас все ще вбивають
тим хто носить у вухах перші сережки березові
й тим хто сьогодні поставить на підвіконні
не свічку, а квіти
(підкажи щоб були це нарциси та гіацинти
підкажи що політика квітів й квіти політики –
не такі вже й далекі сусіди
в цвітінні й гербаріях цього світу)
передай
що в поетів вільного степу дерев’яніють язики
а в дерев опускаються руки й ноги підкошуються
передай
що наших птахів перекрикує горе людей
що в вокального діапазону цієї землі
стільки тембрів і обертонів у голосінні й безголоссі
що вони мабуть і не чули
а сьогодні от ще додалося криворізької сталі у голосі
(солов’їна ж бо мова, співоча, дзвінка, милозвучна)
передай
зеленою радіохвилею цієї весни
що нас все ще вбивають
(і підкажи врешті решт налаштувати приймач
на частоту українського серця)
05.04.2025
Переслав з:
Данко Пташиний | #укртґ
29.03.202511:32
pictura topiaria
ні слідів ні імен тільки тінь екстазує на стелі
прокрадається день у восковані зморшки вітрин
комашині антени закреслюють назви готелей
і снують шестикрилі вітри
близнюки вавілонські на вітер пускають рабів
гори падають в очі / зі сміху / з небес / на заклання
позмивай зі шкільної дошки пророчі гадання
про пожежі на вулиці аль мутанаббі
ґутенберґове сонце описує сонні спіралі
черти й різи скида на нереалістичний пейзаж
де чорнеткові сни палімпсести з -нікол- і -назавжд-
шматували і перезбирали
де військові колони ламають колони античні
де річки без води напуваються жовтим туманом
пролітають крізь дим шестикрилі вітри трамонтани
у скінченність і ввічливу вічність
що розірвані часом задушені вицвілим словом
вигинаються каліграфічні порізи на пальцях
і складаються в правила вдруге набутої мови
для прибульців дітей і коханців
#ptašyne
ні слідів ні імен тільки тінь екстазує на стелі
прокрадається день у восковані зморшки вітрин
комашині антени закреслюють назви готелей
і снують шестикрилі вітри
близнюки вавілонські на вітер пускають рабів
гори падають в очі / зі сміху / з небес / на заклання
позмивай зі шкільної дошки пророчі гадання
про пожежі на вулиці аль мутанаббі
ґутенберґове сонце описує сонні спіралі
черти й різи скида на нереалістичний пейзаж
де чорнеткові сни палімпсести з -нікол- і -назавжд-
шматували і перезбирали
де військові колони ламають колони античні
де річки без води напуваються жовтим туманом
пролітають крізь дим шестикрилі вітри трамонтани
у скінченність і ввічливу вічність
що розірвані часом задушені вицвілим словом
вигинаються каліграфічні порізи на пальцях
і складаються в правила вдруге набутої мови
для прибульців дітей і коханців
#ptašyne
Переслав з:
Олег Коцарев. Тексти
05.04.202513:07
ТРИ РОКИ ВІДКОЛИ
на перехресті у формі кельтського хреста
дочка не помітила
тягача
що кудись танк віз посміюючись
каже задивилася
на корм котячий
на гілках дерев
із кельтського гороскопу
гілко
скільки
іще?
на перехресті у формі кельтського хреста
дочка не помітила
тягача
що кудись танк віз посміюючись
каже задивилася
на корм котячий
на гілках дерев
із кельтського гороскопу
гілко
скільки
іще?
Увійдіть, щоб розблокувати більше функціональності.
![[nemoderný chalan] | #УкрТґ avatar](/_next/image?url=https%3A%2F%2Fstatic-storm.tglist.com%2Fcec00b3405abffe6ba3d1426a4670a4162ecf33ffa4e67b81867c10371515281%2F82c2308e-2a8c-4174-904e-c4f75134c2e7.jpg%3Fw%3D24%26h%3D24&w=48&q=75){kind=small}
