Вчора під вечір Нацбанк України визнав Порошенка "особою з небездоганною діловою репутацією" на підставі санкцій, накладених Зеленським.
Напевно, всім уже зрозуміло, що справа іде до розправи над Порошенком. Зеленський не зупиниться, доки не розорить свого найбільшого опонента. В ідеалі, вони спробують його посадити, оптимально - витіснити з країни або фізично знищити.
Я свідомо не коментувати історію з "розлученням" Порошенків. Мінімально думаючі люди і так все розуміють, від інших слова відскакують, як горох. Так було у 19му, нічого не змінилося зараз.
У їхній картині світу так і відбувається, чоловік переписує все своє майно на дружину, бо хоче її покинути, звісно.
Я бачила огидні карикатури, які малюють придворні карикатуристи, читала їхніх блогерів.
Все менше хочеться витрачати на цих людей хоч хвилину свого життя.
Я впевнена, що Порошенко шукатиме всі законні шляхи захисту, які тільки зможе. Але проблема у тому, що у нашій країні все менше законного, а все більше авторитарного. Апелювати до судів можна у демократичній країні, у сталінській диктатурі не дуже пооскаржуєш.
У нас критично мало часу. Фронт тримається з останніх сил, прикордоння палає. Буквально зараз вирішується питання, якою буде наша держава і чи буде взагалі. Але Зеленський воює з Порошенком, а його прихильники ненавидять "порохоботів".
Я б закликала наших якось консолідувтися, підтримати Справу Громад, яка без підтримки ПП не закриває і третини рахунків, але це і так ясно.
Скажу інше: не мовчіть. Зробіть все, щоб хоча би совість була чистою, щоб ми для себе знали, що протистояли цьому до кінця.
Я лишилася з дітьми в Україні попри російські обстріли, ми живемо за кілька кілометрів від місця, куди було останнє влучення із загиблими. Ми сподіваємося витримати війну і вижити тут, бо батьківщина - найдорожче, що у нас є.
Але чи захочу я лишити дітей у країні, яка перетворюється на репресивну диктатуру? Сумніваюся.
