Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
Padre Poltava avatar

Padre Poltava

Дін
Телеграм канал священика ПЦУ Олександра Дедюхіна
Займаюся метафізичним обґрунтуванням України з точки зору Царства Небесного
Приватне спілкування можливе через мессенджер фб https://www.facebook.com/strierej
TGlist рейтингі
0
0
ТүріҚоғамдық
Растау
Расталмаған
Сенімділік
Сенімсіз
Орналасқан жеріУкраїна
ТілБасқа
Канал құрылған күніЧерв 18, 2019
TGlist-ке қосылған күні
Лип 14, 2023
Қосылған топ

Рекордтар

16.09.202423:59
15.8KЖазылушылар
19.10.202223:59
500Дәйексөз индексі
04.09.202423:59
14.4K1 жазбаның қамтуы
24.02.202512:44
2.8KЖарнамалық жазбаның қамтуы
01.09.202423:59
137.68%ER
04.09.202423:59
91.54%ERR

Padre Poltava танымал жазбалары

Қайта жіберілді:
Будем всех бамбить! avatar
Будем всех бамбить!
У хворій уяві деяких... ;#%?; ми мали б припинити роботу та припинити допомагати ЗСУ. Можливо саме це і було на меті, не знаю. Але ми продовжуємо показувати нові напрямки, кожного тижня, кожного тижня. Просто більшість проєктів ми запускали декілька місяців тому, оплачували рахунки "до санкцій" і лише зараз отримуємо результат.

ФПВ-дрони на оптоволокні — саме ця історія, бо розпочалась ще 2024 року. Питання було не придбати за будь-яку ціну аби що, а отримати максимально високу якість за мінімальний кошт. Вважаємо, що знову ми змогли досягнути мети.

Перші фпв на 10 км, за пару днів почнемо отримувати на 15 км. Вже наступного тижня вони будуть передані в війська і... на наступному тижні частина з них вже допоможе знищити якусь кількість окупантів.

А ми очікуємо наступний крок по черговому новому проєкту: скоро покажемо. Нас - не зламати!

💳 ПРИВАТ24
5169 3305 3948 0845

💳 ІНШІ БАНКИ
5375 4112 1895 1692

🌐 USDT (TRC20)
THXQSYA2s1bKRBgqQaPjgHqW77834GmuDX

🌎 Всі реквізити:
https://spgr.org.ua/uk/donate/
Қайта жіберілді:
Печера Дракона avatar
Печера Дракона
Це не провокація. Це не маніпуляція. Це не перекручування фактів. Це навіть не наклеп у вигляді версії.

Це звичайна, відверта, нічим не прихована БРЕХНЯ.

І цю брехню із натхненням поширили не тільки звичайна ЗЕботва, а й блогери - прибічники зелених, які мали б бодай якось думати про свою репутацію.

Депутат від ЄвроСолідарності допоміг шукати тих, хто підклав біля ТЦК протитанкову міну - за це зелені пропагандисти звинуватили в мінуванні самого депутата. От просто - на пустому місці.

Це перевіряється запросто. Не треба нічого придумувати. Але зелені пішли навіть на таке.

Я знав, що справи у зелені кепські, але що вони продемонструють свою слабкість, недолугість і боягузство аж так - тут мене справді здивували.

Хоча, а чого їм боятися? Якщо вони набрехали про "свинарчуків", набрехали про діяльність фонду Порошенка, набрехали про "трубу Медведчука" - чого їм мигдальничати з дрібницями?

Для шанувальника ЗЕ нема в житті нічого неможливого - коли він брехло.
Христос Воскрес, парафіяни!
Сьогодні день святого великомученика Георгія Побідоносця. День того, хто дивився в очі злу — і не кліпнув. Хто вірив у Перемогу — і в ній стояв до кінця.

Вибухи, вибиті вікна, тремтіння землі, тремтіння сердець... Звичайні будні українців.
Плач Бога. Плач матерів. Плач дітей. Але навіть у цьому — є щось, чого не зможе відібрати ні диявольська лють, ні дрони, ні ракети. Це — радість.

Пасхальна радість — це не емоція. Це не піднесення настрою. Це наш бойовий дух. Це броня, яка не пробивається. Це єдиний аргумент, який перекриває все, наповнює все і перемагає все.

Це те, що робить нас непереможними, навіть коли все горить.

Не забувайте ніколи: Христос Воскрес — і це наш переможний аргумент.
А значить: не дракон нам страшний, а ми — страшні дракону.

Зі святом Перемоги. Зі святом святого Георгія.
Тримаємося. Перемагаємо. Радіємо.
Очкарики читають молитви на освячення пасок.
А Христос Воскрес.
Коли ангели йшли палити Содом, вони спочатку зайшли до Авраама.
Нагадати, що обітниця жива. Що син народиться. Що Бог не забув.
Авраам їх нагодував — і... почав торгуватися за спасіння цілого міста.

Спершу — п’ятдесят. Потім — сорок. Тридцять. Двадцять. Десять.
І якби десять знайшлися — Содом стояв би.
Але не знайшлися.
І Содом згорів.
А син — народився.

Велике прокляття і велике благословення — завжди поруч.
І світ тримається не силою. Не кількістю. Не зброєю.

Світ тримається на праведниках.
На тих, кого може бути навіть менше десяти.
Їх не знають у новинах. Не згадують у зведеннях.
Але саме через них міста стоять. Дерева ростуть. Діти дихають.

Україна тримається.
Бо має своїх праведників.
Україна дихає, бо наші Авраами на небесах моляться за нас.
Україна є, бо серед нас ще є ті, через кого Бог відкладає гнів і зберігає життя.

І, коли Україна вистоїть, —
не всі імена праведників будуть відомі, але це не важливо, важливо щоби ми не зламалися. Важливо, щоби цими праведниками були ми.
З Господом танцювати страшно, але не забувайте Йому надавати гостинність, бо Його обіцянки непорушні, як і Царство, дароване нам.
Христос Воскрес!
Христос Воскрес!
Нам немає чого боятися.
Дзвінок.

— Отче, я страшенно згрішила!
— Христос Воскрес! Що сталося?

— Воїстину Воскрес! Я поділилася освяченим яйцем із кішкою!

— Та ну… Кішка ж твоя не москалька?
— Ні.

— І до московського сатанату не ходить?
— Ні.

— Ну от і добре. Не хвилюйся. Господь створив котиків для радості. Освячуймо світ разом із ними. Христос Воскрес!
Не вітають із Чистим Четвергом. Не вітають зі Страсною П’ятницею.

Це не дні "урочистостей", це дні, коли Бог миє ноги зраднику. Коли Бог стає їжею. Коли Бог мовчки вмирає.

Це — не час "привітати", а час зупинитися.
Зняти взуття серця. Побути поруч. Не втекти в "побажання гарного настрою".
Бо не вітають із Голгофою.
Не вітають з розп'яттям.
Не вітають з мукою.
Не вітають з понівеченим Тілом.
Не вітають з обстрілами.
Не вітають з вбитими українцями...
Не вітають із Тілом, яке роздають.
Не вітають із ніччю, коли зраджують Любов.

Якщо вже хочеш щось зробити — встань і омий комусь ноги.
Навіть тому, хто зрадить.

І знаєте, зазвичай я дуже поблажливо ставлюся до всіх оціх народних картинок-привітань з побажаннями благословінь та іншої мирської суєти, але коли день Таємної Вечері перетворюється в свято миття унітазу, а день розп'яття в день гарного настрою - це вже якось занадто.
Просто подумайте про це, коли розсилаєте тупі та безвкусні картинки.
22.04.202507:18
Ну штош...

Почитав пісяніну якбитолога Казаріна про те, що війна — штука раптова й непередбачувана, мов гази в кишківнику. Почитав і рабоче-крєстьянського виблядка Бабченка, який раптом вирішив, що паски — це несмачно, зайве й взагалі не потрібне.

І якось подумалося: блогери — теж люди. І до них, як і до всіх, старість приходить. Але, на жаль, не завжди разом із мудрістю.

Просто іноді краще з’їсти паску, помовчати і не псувати людям Великдень своєю газовою аналітикою.
Постійно чую:
"Тільки б перемогти росіян, тільки б не було війни — і будемо жити, як раніше…”

Юдеї часів Ісуса мріяли про те саме:
“Тільки б позбутися римлян, тільки б повернути царя Ізраїлю — і заживемо...”

І ті молилися, і зараз подібні молитви лунають.
Але Христос прийшов не для встановлення політично-релігійної влади.
Він не приніс перемоги, яку чекали.
Він не повернув “як раніше”.
Він прийшов навчити людей не помирати.

Не виживати — жити з надлишком.
Не повертатися назад, а проголошувати Царство.
Не крутити старе колесо історії — а зруйнувати його назавжди.

Вербна неділя, Страсті, Воскресіння — це не пам’ятні дні. Це — есхатологія. Це ми. Це зараз.

Христос доводить:
Вам нічого не загрожує. Бо Я дав вам Своє Насліддя — Хрест.
І той, хто не боїться цього Хреста — перемагає смерть, тиранію, історію.

Ми не хочемо "як було".
Бо те, що було — померло. І слава Богу.
Ми хочемо те, що живе — те, що з Христом.

Тому ми переможемо.
Бо довіряємо Христу.
Бо не хочемо назад.
Бо не хочемо помирати,
Тому що Його життя в нас.
Навіть Юда на Таємній Вечері питав: «Чи не я, Господи?»
А ми — все життя питаємо: «Чи не він, Господи?»

Наша релігія — викривальницька.
Наше християнство — про чужі гріхи.
Наші молитви — щоб хтось покаявся. Хтось інший.

А Юда хоч на мить — подивився в себе.
Ми ж — дивимось по сторонах, в коментарях, у стрічці, на вулиці.

Може, досить?
Може, пора спитати знову: «Чи не я, Господи?»
Найлегше — здатися.
Сказати: «Та гори воно все синім пламенем»,
кинути справу, махнути рукою, згорнути фронт підтримки.
Бо набридло. Бо важко. Бо зелена шушваль готується до виборів, підставляє ніжки, пхає палки в колеса, розповсюджує ахінею й паралельну реальність.

Але ми — не про легке.
Ми — про боротьбу.
Ми — про принцип: або ми, або вороги.
Бо перемога — це не новина з сайту. Це стан душі.
І ми — переможці. Навіть коли важко. Навіть коли темно. Навіть коли проти всіх.

Робота триває. Кожного тижня.
Мовчки. Без пафосу. Без камер. Без «дякую» від держави.

Остання поїздка — це:

прально-душовий комплекс,

мобільний шиномонтаж із системою Run Flat,

експериментальний (!) мобільний стоматологічний кабінет,

зарядки, ноутбуки, монітори,

252 (!) шини для HMMWV, КРАЗів, УРАЛів.

І це ще не все —
на підході ФПВ-дрони на оптоволокні.
Бо якщо робити — то краще, дешевше, точніше. Як завжди.

Це все — завдяки вам.
Вашим донатам, вашій довірі, вашій впертості бути українцями.
Не слухати зневіру. Не згортати фронт.
Бо нас не зламати.

Донати лише для тих, хто не здався:

Приват24:
5169 3305 3948 0845
(ГО "Солідарна Справа Громад")

Для інших банків:
5375 4112 1895 1692
(Антоніна Бузіло)

Ми — войовнича меншість.
Але саме ми — формуємо хід історії.
16.04.202509:37
Юда хотів справедливості. Апостоли — Царства.

Таємна Вечеря — як ніч у підвалах Азовсталі.
Там, де навколо смерть, а всередині — Життя.
Христос встановлює Царство, невидиме для очей, але пульсуюче в серцях тих, хто обрав Голгофу замість трону.

Скарби Царства — не гроші, не спокій, не стабільність.
Скарби — це побиті руки, пробиті ребра, сльози в окопах, молитви у вогні.
Царство — не те, де панують, а те, де віддають себе до кінця.

Апостоли йдуть.
Українці йдуть.
Страшно. Боляче. Але йдуть.
З поламаними тілами, з вибитими зубами, з хрестами на грудях і в серці.
Бо знають: це шлях Царя.

А Юда... Юда пішов в інший бік. Він шукав правди. Своєї. Закону. Контролю. Перемоги без страждання. Вигоди.
І зрадив.
І загинув.
Бо Царство не прийде через зраду, через торг, через “по-людськи”.

Сьогодні мільйони українців стоять перед цим вибором:
Хрест чи срібло? Вірність чи зрада? Голгофа чи компроміс?
І тільки ті, хто вибере шлях Христа — увійдуть до Його Царства.
Навіть якщо сьогодні вони в окопі, в сльозах, у втраті.

Юда втік від Царювання.
Не дай Боже нам втекти!
БЛАГОВІЩЕННЯ

ГОСПОДЬ БОГ створює чат і додає архангела Гавриїла та Діву Марію.
ГАВРИЇЛ: "Радуйся, благодатна! Господь з тобою!"
Марія, збентежена всім, що відбувається, ледь стримує бажання вийти з чату, думаючи, що це якийсь пранк.
ГАВРИЇЛ: "Не бійся. Ти знайшла благодать. Народиш Царя Ізраїля, Сина Бога."
МАРІЯ: "Як я можу народити, якщо я діва?"
ГАВРИЇЛ: "Не турбуйся, це не твоя справа, а Божа. Від тебе вимагається лише згода. Господь чекає на твоє рішення. А якщо сумніваєшся, запитай у своєї родички – Єлизавети. Сходи до неї, переконайся."
МАРІЯ: "Ок."

Зі святом, парафіяни
Көбірек мүмкіндіктерді ашу үшін кіріңіз.