У мене є Україна моєї мрії.
Це країна відповідальних, розумних, втомлених, але наполегливих людей.
Це країна чоловіків і жінок, які розуміють одне одного без слів, які бачать одне одного і присутні у потрібний момент.
Це країна творчості та натхнення, країна високих стандартів моралі, репутації та життєвого чину. Країна, у якій кожен сам собі командир, гетьман, цензор, замовник і найвищий суддя. Тому що все дрібниця порівняно з чистим сумлінням.
Країна, у якій ми пишаємося своїми дітьми і дружимо з батьками.
Країна, у якій державна служба чи посада - не синекура, не чарівний перст, який перетворює все довкола на золото, а головний біль та додаткове навантаження, яке ми приймаємо заради служіння справі.
Країна моєї мрії тут, довкола мене, у цій самій кімнаті :) Мені не потрібно її чекати як другого пришестя, вона вже тут, у людях, яким я потискаю руку. У друзях і колегах, у тисячах однодумців, з якими ми на одній хвилі.
Все ж питання у бульбашці, правда, пане Зеленський?
