UnRealpolitik
Про геополітику простими словами.
Огляд новин з точки зору політології.
Подкасти про міжнародні відносини
Наші інші ресурси: https://linktr.ee/unrealpolitik
Співпраця: https://t.me/UNRPolitik
Огляд новин з точки зору політології.
Подкасти про міжнародні відносини
Наші інші ресурси: https://linktr.ee/unrealpolitik
Співпраця: https://t.me/UNRPolitik
TGlist रेटिंग
0
0
प्रकारसार्वजनिक
सत्यापन
असत्यापितविश्वसनीयता
अविश्वसनीयस्थान
भाषाअन्य
चैनल निर्माण की तिथिСіч 22, 2023
TGlist में जोड़ा गया
Трав 21, 2024संलग्न समूह
UnRealpolitik Chat
13
समूह "UnRealpolitik" में नवीनतम पोस्ट
16.04.202510:36
15.04.202517:42
Мистецтво війни
Поки світ хаотично передивлявся списки накладених на різні країни тарифів, для Пекіну ця політика не стала сюрпризом. Китайці не чекали, а готувалися, і коли грянув грім, вони відповіли митами на мита
Торгівля між двома країнами — майже мертва. Якщо вдасться зберегти хоч 20% товарообігу — це вже диво
Але вас не дивує, що китайці не дали задню?
Цей конфлікт вдарить боляче. Мінус 1,5–2% зростання ВВП — багато для країни, яка цілилася в 5%. Це означає — закриття заводів, безробіття та зростання внутрішньої напруги
Інші країни Азії будуть змушені обирати сторону конфлікту, і частина обире Вашингтон
Чому ж тоді розважливі китайці замість того, щоб подзвонити та укласти угоду із «найкращим у світі переговорником» відповіли на його тарифи його ж монетою?
Справа не в его. Це холодний розрахунок. Пекін та Вашингтон просто не можуть домовитися: США не задоволені самим фактом зростання китайської економіки, і що Байден, що Трамп розглядають боротьбу із Китаєм як гру із нульовою сумою
Після того, як Трамп розпочав свою першу торговельну війну у 2018 році, Пекін все ще сподівався, що перемовинами можна дійти згоди. Урешті-решт сторони досягнули «нарису» торговельної угоди. Але тарифи так і не були скасовані
Зараз відступати нікуди. Під керівництвом Сі КНР почала переорієнтовуватися на торгівлю із третіми країнами та займатися «імпортозамєщєнієм» в ключових галузях. Китайський штучний інтелект “Deepseek” довів, що із американцями можна змагатися, а політика Трампа лише збільшила підтримку влади в КНР
Пекін вірить, що він стоїть на правильній стороні історії: на засадах захисту вільної торгівлі та глобалізації. Але є в його політиці є риса, притаманна великим державам із далеких давен: на удар треба відповідати ударом
Хай європейці, японці та корейці і не наважаться підтримати Китай, їхнього «мовчання» у майбутній холодній чи гарячій війні із Вашингтоном Пекіну буде цілком достатньо, бо в цій війні Китай грає не на популярність, а на витривалість
🍷 UnRealpolitik
Поки світ хаотично передивлявся списки накладених на різні країни тарифів, для Пекіну ця політика не стала сюрпризом. Китайці не чекали, а готувалися, і коли грянув грім, вони відповіли митами на мита
Торгівля між двома країнами — майже мертва. Якщо вдасться зберегти хоч 20% товарообігу — це вже диво
Але вас не дивує, що китайці не дали задню?
Цей конфлікт вдарить боляче. Мінус 1,5–2% зростання ВВП — багато для країни, яка цілилася в 5%. Це означає — закриття заводів, безробіття та зростання внутрішньої напруги
Інші країни Азії будуть змушені обирати сторону конфлікту, і частина обире Вашингтон
Чому ж тоді розважливі китайці замість того, щоб подзвонити та укласти угоду із «найкращим у світі переговорником» відповіли на його тарифи його ж монетою?
Справа не в его. Це холодний розрахунок. Пекін та Вашингтон просто не можуть домовитися: США не задоволені самим фактом зростання китайської економіки, і що Байден, що Трамп розглядають боротьбу із Китаєм як гру із нульовою сумою
Після того, як Трамп розпочав свою першу торговельну війну у 2018 році, Пекін все ще сподівався, що перемовинами можна дійти згоди. Урешті-решт сторони досягнули «нарису» торговельної угоди. Але тарифи так і не були скасовані
Зараз відступати нікуди. Під керівництвом Сі КНР почала переорієнтовуватися на торгівлю із третіми країнами та займатися «імпортозамєщєнієм» в ключових галузях. Китайський штучний інтелект “Deepseek” довів, що із американцями можна змагатися, а політика Трампа лише збільшила підтримку влади в КНР
Пекін вірить, що він стоїть на правильній стороні історії: на засадах захисту вільної торгівлі та глобалізації. Але є в його політиці є риса, притаманна великим державам із далеких давен: на удар треба відповідати ударом
Хай європейці, японці та корейці і не наважаться підтримати Китай, їхнього «мовчання» у майбутній холодній чи гарячій війні із Вашингтоном Пекіну буде цілком достатньо, бо в цій війні Китай грає не на популярність, а на витривалість
🍷 UnRealpolitik
14.04.202517:30
Стратегічна ізоляція
США ризикують програти в стратегічному змаганні з Китаєм не тому, що слабші, а тому що досі не навчилися мислити масштабами
Китай уже перевершив Америку у виробництві, частині технологій, кількості наукових патентів, потужності флоту та ракетному озброєнні. Його промисловість створює фундамент для стійкої військової модернізації та інновацій. Навіть за умов економічного сповільнення цей фундамент не зникає. Пекін грає в довгу гру — і робить це з величезним запасом міцності
Американська ж стратегія останніх років коливається між двома крайнощами: то паніка через китайський ривок, то надмірна самовпевненість. Зараз маятник хитнувся в бік тріумфалізму: мовляв, у Китаї старіє населення, криза нерухомості, проблеми з молодіжним безробіттям — значить, Пекін ось-ось ослабне. Але чи не повторюється історія з недооцінкою СРСР чи Японії? І головне — хіба уповільнення темпів розвитку скасовує вже накопичену силу?
Ставка на ізоляцію або повернення до «американського світу» у межах Західної півкулі — це шлях до втрати глобального впливу. Масштаб, який колись дозволив США перемогти Німеччину, Японію, СРСР, сьогодні на боці Китаю. Протидіяти цьому можна лише об’єднавши потужності з союзниками — не номінально, а структурно: у спільному виробництві, уніфікованих технологічних стандартах, промисловій інтеграції, спільній тарифній політиці
Старий підхід — коли США «захищають», а партнери просто «підтримують» — уже не працює. Союзникам потрібно дати роль не клієнтів, а рівноправних співтворців. Йдеться не просто про безпеку, а про економічну й технологічну кооперацію, спільне формування ринків і ланцюгів постачання. Якщо Тайвань будує заводи в США, а Японія ремонтує американські кораблі — це вже не дипломатія, це початок нової стратегії масштабу. Але чи вистачить політичної волі, аби зламати старі бюрократичні інерції й ревнощі до передачі технологій?
Додатковий виклик — деструктивний ізоляціонізм, що набирає обертів в американському політичному дискурсі. Якщо союзники отримують не підтримку, а шантаж — як довго триматиметься довіра? Адже Пекін паралельно вибудовує свою антикризову коаліцію — з Росією, Іраном, КНДР. І хоча ця «вісь» не така стабільна, вона вже функціонує як структура альтернативного масштабу
Індустріальна інтеграція, спільна оборонна інфраструктура, «економічна стаття 5» для захисту від тиску Китаю, створення об’єднаного ринку — усе це не сценарії далекого майбутнього, а життєво необхідні кроки найближчого десятиліття. Бо інакше не Китай стане сильнішим, а Захід — слабшим
Реальність жорстка: або США координують зусилля з партнерами й масштабуються разом із ними, або втрачають позиції. І головне питання не в тому, чи зможе Америка перемогти Китай, а чи зможе вона подолати власну стратегічну інерцію
🍷 UnRealpolitik
США ризикують програти в стратегічному змаганні з Китаєм не тому, що слабші, а тому що досі не навчилися мислити масштабами
Китай уже перевершив Америку у виробництві, частині технологій, кількості наукових патентів, потужності флоту та ракетному озброєнні. Його промисловість створює фундамент для стійкої військової модернізації та інновацій. Навіть за умов економічного сповільнення цей фундамент не зникає. Пекін грає в довгу гру — і робить це з величезним запасом міцності
Американська ж стратегія останніх років коливається між двома крайнощами: то паніка через китайський ривок, то надмірна самовпевненість. Зараз маятник хитнувся в бік тріумфалізму: мовляв, у Китаї старіє населення, криза нерухомості, проблеми з молодіжним безробіттям — значить, Пекін ось-ось ослабне. Але чи не повторюється історія з недооцінкою СРСР чи Японії? І головне — хіба уповільнення темпів розвитку скасовує вже накопичену силу?
Ставка на ізоляцію або повернення до «американського світу» у межах Західної півкулі — це шлях до втрати глобального впливу. Масштаб, який колись дозволив США перемогти Німеччину, Японію, СРСР, сьогодні на боці Китаю. Протидіяти цьому можна лише об’єднавши потужності з союзниками — не номінально, а структурно: у спільному виробництві, уніфікованих технологічних стандартах, промисловій інтеграції, спільній тарифній політиці
Старий підхід — коли США «захищають», а партнери просто «підтримують» — уже не працює. Союзникам потрібно дати роль не клієнтів, а рівноправних співтворців. Йдеться не просто про безпеку, а про економічну й технологічну кооперацію, спільне формування ринків і ланцюгів постачання. Якщо Тайвань будує заводи в США, а Японія ремонтує американські кораблі — це вже не дипломатія, це початок нової стратегії масштабу. Але чи вистачить політичної волі, аби зламати старі бюрократичні інерції й ревнощі до передачі технологій?
Додатковий виклик — деструктивний ізоляціонізм, що набирає обертів в американському політичному дискурсі. Якщо союзники отримують не підтримку, а шантаж — як довго триматиметься довіра? Адже Пекін паралельно вибудовує свою антикризову коаліцію — з Росією, Іраном, КНДР. І хоча ця «вісь» не така стабільна, вона вже функціонує як структура альтернативного масштабу
Індустріальна інтеграція, спільна оборонна інфраструктура, «економічна стаття 5» для захисту від тиску Китаю, створення об’єднаного ринку — усе це не сценарії далекого майбутнього, а життєво необхідні кроки найближчого десятиліття. Бо інакше не Китай стане сильнішим, а Захід — слабшим
Реальність жорстка: або США координують зусилля з партнерами й масштабуються разом із ними, або втрачають позиції. І головне питання не в тому, чи зможе Америка перемогти Китай, а чи зможе вона подолати власну стратегічну інерцію
🍷 UnRealpolitik
13.04.202519:19
Риторика Трампа шкодить режиму ядерного нерозповсюдження
У лютому 2025 року Дональд Трамп заявив, що США можуть знищити світ кілька разів і немає сенсу нарощувати ядерні арсенали. Краще, мовляв, перенаправити фінансування на інші потреби
Але не все так просто. Якщо Росія й Китай збільшують свої запаси, США мусять відповідати. Це цілком логічно. Проблема скорочення боєголовок існувала завжди, однак нині виникає ще небезпечніший тренд — дедалі більше країн задумуються над створенням власної ядерної зброї
НАТО та військова міць США довго були фактором стримування. Західні союзники не прагнули до ядерного статусу, бо мали «парасольку» Вашингтона
Та сьогодні ситуація змінюється. Саудівська Аравія, Південна Корея, Японія, Німеччина — усі вони дедалі більше сумніваються в американських гарантіях. Гегемон слабшає — і це стимулює гонку озброєнь
А якщо згадати ще Іран і Північну Корею, які вже розхитують свої регіони, то маємо виток глобальної нестабільності
Світ шукає нову рівновагу. І ядерна зброя — опція, яка все частіше лежить на столі
Система ядерного нерозповсюдження вже давно дала тріщину: із самого початку ставка була на уповільнення розповсюдження, а не на його повну відсутність. І зараз ми близькі до ситуації, коли, умовно, іранська ядерна зброя стане стартовим пострілом у світових перегонах за володіння найпотужнішою військовою технологією, і дамба прорветься
Саме тому іранське питання — питання принципу
🍷 UnRealpolitik
У лютому 2025 року Дональд Трамп заявив, що США можуть знищити світ кілька разів і немає сенсу нарощувати ядерні арсенали. Краще, мовляв, перенаправити фінансування на інші потреби
Але не все так просто. Якщо Росія й Китай збільшують свої запаси, США мусять відповідати. Це цілком логічно. Проблема скорочення боєголовок існувала завжди, однак нині виникає ще небезпечніший тренд — дедалі більше країн задумуються над створенням власної ядерної зброї
НАТО та військова міць США довго були фактором стримування. Західні союзники не прагнули до ядерного статусу, бо мали «парасольку» Вашингтона
Та сьогодні ситуація змінюється. Саудівська Аравія, Південна Корея, Японія, Німеччина — усі вони дедалі більше сумніваються в американських гарантіях. Гегемон слабшає — і це стимулює гонку озброєнь
А якщо згадати ще Іран і Північну Корею, які вже розхитують свої регіони, то маємо виток глобальної нестабільності
Світ шукає нову рівновагу. І ядерна зброя — опція, яка все частіше лежить на столі
Система ядерного нерозповсюдження вже давно дала тріщину: із самого початку ставка була на уповільнення розповсюдження, а не на його повну відсутність. І зараз ми близькі до ситуації, коли, умовно, іранська ядерна зброя стане стартовим пострілом у світових перегонах за володіння найпотужнішою військовою технологією, і дамба прорветься
Саме тому іранське питання — питання принципу
🍷 UnRealpolitik
से पुनः पोस्ट किया:
Пхеньянська Правда🇺🇦
12.04.202510:29
⚡️🇮🇷😒 Іранський міністр закордонних справ Аббас Арагчі прибув до Оману на переговори по ядерній програмі.
12.04.202508:26
Близькосхідний фронт
Сьогодні відбудуться перемовини між США та Іраном, і ставки високі
Вашингтон направив на Близький Схід два авіаносні ударні угрупування, а помічник Верховного лідера Ірану Алі Хаменеї написав у соціальних мережах, що «постійні зовнішні загрози» проти Ірану можуть підштовхнути країну до таких заходів, як вигнання інспекторів ООН з ядерної безпеки і переміщення запасів збагаченого урану в «безпечні і секретні сховища»
Проте, брязкати зброєю та воювати — дві різні речі. Як пише «Рада із зовнішньої політики» (CFR):
Займайся Вашингтон тільки Близьким Сходом стратегія б спрацювала. Проте на фоні тарифних воєн, домовленостей із Росією та падіння акцій, маленька переможна війна в Ірані — точно не та опція, яку б бажали американці. А в погрозах варто бути твердим і переконливим
🍷 UnRealpolitik
Сьогодні відбудуться перемовини між США та Іраном, і ставки високі
Вашингтон направив на Близький Схід два авіаносні ударні угрупування, а помічник Верховного лідера Ірану Алі Хаменеї написав у соціальних мережах, що «постійні зовнішні загрози» проти Ірану можуть підштовхнути країну до таких заходів, як вигнання інспекторів ООН з ядерної безпеки і переміщення запасів збагаченого урану в «безпечні і секретні сховища»
Проте, брязкати зброєю та воювати — дві різні речі. Як пише «Рада із зовнішньої політики» (CFR):
«Наразі Трамп розгортає звичну стратегію з деескалації через ескалацію: суворі вимоги, стислі терміни і військові погрози, включаючи розгортання двох авіаносних груп і бомбардувальників B-2 в регіоні. Але пана Хаменеї нелегко налякати... За тридцять п'ять років на посаді верховного лідера він подолав повстання, що розхитували режим, санкції, що руйнували економіку, і, зовсім недавно, рішучу перемогу Ізраїлю над іранськими маріонетками і повітряні атаки в межах іранських кордонів»
Займайся Вашингтон тільки Близьким Сходом стратегія б спрацювала. Проте на фоні тарифних воєн, домовленостей із Росією та падіння акцій, маленька переможна війна в Ірані — точно не та опція, яку б бажали американці. А в погрозах варто бути твердим і переконливим
🍷 UnRealpolitik
09.04.202516:15
Європа хоче ядерну автономію. Але без відповідальності
Наразі порушується питання, яке давно назрівало, але останніми роками звучить особливо гостро: чи може Європа, в особі Франції та Великобританії, самостійно забезпечити ядерне стримування на тлі можливого зниження залучення США до справ континенту?
Франція і Великобританія мають стратегічні арсенали, здатні завдати неприйнятних збитків Росії — це не ставиться під сумнів. Однак сама логіка їхньої ядерної доктрини орієнтована на захист національного суверенітету, а не на колективну оборону Європи. Тим часом США, незважаючи на традиційну роль гаранта європейської безпеки, дедалі більше занурені в конкуренцію з Китаєм, і навіть на тлі війни в Україні зберігають пріоритет за Індо-Тихоокеанським напрямком
Виникає стара дилема, сформульована де Голлем у розмові з Кеннеді: Ви дійсно обміняєте Нью-Йорк на Париж? Сьогодні це питання, можливо, звучить вже інакше: чи готові Лондон і Париж обміняти свої міста на Ригу, Варшаву чи Бухарест? Якщо стратегічне стримування ще може бути визнане достатнім, то тактичні можливості — де Росія має 1,000–2,000 боєзарядів — явно не на користь Європи
Понад те, стримування — це не лише зброя, а й політична архітектура, процедури, спільні навчання, інституції. RAND справедливо вказує: без узгоджених механізмів — чи то повернення Франції до ядерного планування НАТО, чи створення окремої європейської ради зі стримування — навіть найсучасніший арсенал не перетворюється на реальний інструмент колективної безпеки
На практиці це означає, що Європа стоїть перед викликом, який вона давно відкладала: збудувати не лише технологічні, а й політико-військові основи автономного deterrence. Поки що у цьому напрямі лише окремі жести — ініціативи Варшави, заяви Берліна, натяки Парижа. Але спільної стратегії немає. І часу, як наголошується в тексті, теж майже не залишилося
Вся ситуація залишає після себе не так відчуття кризи, як розуміння — Європа, як і раніше, залежить від політичної волі Вашингтона. І якщо ця воля ослабне, Франції та Великобританії, при всьому їхньому потенціалі, буде складно заповнити вакуум. Питання тепер не в тому, чи можуть вони це зробити, а в тому, чи наважиться Європа на те, щоб захотіти
🍷 UnRealpolitik
Наразі порушується питання, яке давно назрівало, але останніми роками звучить особливо гостро: чи може Європа, в особі Франції та Великобританії, самостійно забезпечити ядерне стримування на тлі можливого зниження залучення США до справ континенту?
Франція і Великобританія мають стратегічні арсенали, здатні завдати неприйнятних збитків Росії — це не ставиться під сумнів. Однак сама логіка їхньої ядерної доктрини орієнтована на захист національного суверенітету, а не на колективну оборону Європи. Тим часом США, незважаючи на традиційну роль гаранта європейської безпеки, дедалі більше занурені в конкуренцію з Китаєм, і навіть на тлі війни в Україні зберігають пріоритет за Індо-Тихоокеанським напрямком
Виникає стара дилема, сформульована де Голлем у розмові з Кеннеді: Ви дійсно обміняєте Нью-Йорк на Париж? Сьогодні це питання, можливо, звучить вже інакше: чи готові Лондон і Париж обміняти свої міста на Ригу, Варшаву чи Бухарест? Якщо стратегічне стримування ще може бути визнане достатнім, то тактичні можливості — де Росія має 1,000–2,000 боєзарядів — явно не на користь Європи
Понад те, стримування — це не лише зброя, а й політична архітектура, процедури, спільні навчання, інституції. RAND справедливо вказує: без узгоджених механізмів — чи то повернення Франції до ядерного планування НАТО, чи створення окремої європейської ради зі стримування — навіть найсучасніший арсенал не перетворюється на реальний інструмент колективної безпеки
На практиці це означає, що Європа стоїть перед викликом, який вона давно відкладала: збудувати не лише технологічні, а й політико-військові основи автономного deterrence. Поки що у цьому напрямі лише окремі жести — ініціативи Варшави, заяви Берліна, натяки Парижа. Але спільної стратегії немає. І часу, як наголошується в тексті, теж майже не залишилося
Вся ситуація залишає після себе не так відчуття кризи, як розуміння — Європа, як і раніше, залежить від політичної волі Вашингтона. І якщо ця воля ослабне, Франції та Великобританії, при всьому їхньому потенціалі, буде складно заповнити вакуум. Питання тепер не в тому, чи можуть вони це зробити, а в тому, чи наважиться Європа на те, щоб захотіти
🍷 UnRealpolitik
07.04.202515:02
Виходьте за кордони простих уявлень про світ. Політика складніша ніж здається і її можна досліджувати, як на рівні держав, так і на рівні політиків. І знайти всезнаючого пророка в такій складній сфері неможливо
Натомість рекомендуємо Вам добірку новино-аналітичних каналів, де кожен автор має свою сферу інтересів та свої погляди на події як в Україні, так і у світі
🟠POLITpedia - політична ситуація у світі, аналіз, новини та термінологія, і все це простими словами
🟠Гамбіт Саллівана - переклади західних медіа та розшифровка шизи Трампа для української аудиторії
🟠The Voicer - середовище аналітики та здорового глузду. Авторські аналітичні статті з різних тем від геополітики до економіки
🟠Новосилецький на дивані - зрада, від якої ви станете залежні
🟠Міжнародне Аняме (国際アニャメ) - відкриваю світ міжнародних відносин (і не тільки) в Індо-Тихоокеанському регіоні
🟠Пхеньянська Правда🇺🇦 - канал про велику геополітику країн Азії та Близького Сходу
🟠Політичний Фронт США - аналітика, новини та огляд головних подій американської політики. Відстежуйте зміни, що формують майбутнє
🟠PolitКраїна - канал, який пише про те, чого не помічає більшість!
🟠Сігай - автор YouTube-каналу про міжнародну політику та падіння комунізму в Європі (а ще про Трампа без зайвого алармізму)
🟠dechat - головні події, політика та суспільні процеси в Німеччині, Австрії та Швейцарії. Аналітика, меми та упереджені погляди будуть також присутні
🟠Кваси - підпільний народно-капіталістичний канал. Де актуальні події пишуться під кваском
🟠Young Diplomat - Простими словами про велику політику від студента МВ
🟠Будда в Конгресі - виважена та спокійна аналітика про обидва береги Атлантики з фльором місцевого гумору
🟠ADASTRA - досліджуємо міжнародне, щоб творити національне
🟠Спілка "УкрінСерв" - Важливі новини з періодичними авторськими коментарями
Щоб вам було зручніше, ми зібрали їх у одну папку, і тепер ви можете підписуватись на найкращі ресурси одним кліком: https://t.me/addlist/kpNfjdfc7ihjNGRi
Бути причетним до Великого — завжди приємно, тому наполегливо Вас закликаємо підписуватися, ділитися з друзями та підтримувати український контент! Разом формуємо національну інтелектуальну спільноту!
Натомість рекомендуємо Вам добірку новино-аналітичних каналів, де кожен автор має свою сферу інтересів та свої погляди на події як в Україні, так і у світі
🟠POLITpedia - політична ситуація у світі, аналіз, новини та термінологія, і все це простими словами
🟠Гамбіт Саллівана - переклади західних медіа та розшифровка шизи Трампа для української аудиторії
🟠The Voicer - середовище аналітики та здорового глузду. Авторські аналітичні статті з різних тем від геополітики до економіки
🟠Новосилецький на дивані - зрада, від якої ви станете залежні
🟠Міжнародне Аняме (国際アニャメ) - відкриваю світ міжнародних відносин (і не тільки) в Індо-Тихоокеанському регіоні
🟠Пхеньянська Правда🇺🇦 - канал про велику геополітику країн Азії та Близького Сходу
🟠Політичний Фронт США - аналітика, новини та огляд головних подій американської політики. Відстежуйте зміни, що формують майбутнє
🟠PolitКраїна - канал, який пише про те, чого не помічає більшість!
🟠Сігай - автор YouTube-каналу про міжнародну політику та падіння комунізму в Європі (а ще про Трампа без зайвого алармізму)
🟠dechat - головні події, політика та суспільні процеси в Німеччині, Австрії та Швейцарії. Аналітика, меми та упереджені погляди будуть також присутні
🟠Кваси - підпільний народно-капіталістичний канал. Де актуальні події пишуться під кваском
🟠Young Diplomat - Простими словами про велику політику від студента МВ
🟠Будда в Конгресі - виважена та спокійна аналітика про обидва береги Атлантики з фльором місцевого гумору
🟠ADASTRA - досліджуємо міжнародне, щоб творити національне
🟠Спілка "УкрінСерв" - Важливі новини з періодичними авторськими коментарями
Щоб вам було зручніше, ми зібрали їх у одну папку, і тепер ви можете підписуватись на найкращі ресурси одним кліком: https://t.me/addlist/kpNfjdfc7ihjNGRi
Бути причетним до Великого — завжди приємно, тому наполегливо Вас закликаємо підписуватися, ділитися з друзями та підтримувати український контент! Разом формуємо національну інтелектуальну спільноту!
से पुनः पोस्ट किया:
генрі, kissінжир
07.04.202509:01
Періоди на кшталт нинішнього спонукають перечитувати класиків. Чи є тут простір для паралелей із сучасністю — питання досі дискусійне, але від того не менш цікаво читати про «холодну війну» не як про доконаний факт, а як про процес:
«Перший тиждень листопада 1956 року, імовірно, закарбується в памʼяті як один із найнищівніших епізодів в історії дипломатії Сполучених Штатів. Деякі з чільних зáсновків нашої зовнішньої політики були випробувані на ділі — і провалили цю перевірку.
Одним із таких засновків була наша прихильність до незалежності народів Східної Європи. Саме через це питання розпочалася і великою мірою велася «холодна війна». Проте коли Російська імперія почала розпадатися, Сполучені Штати одразу відмовилися застосовувати силу, чим фактично розв'язали Радянському Союзу руки.
Іншим засновком нашої зовнішньої політики було збереження могутності Великої Британії та Франції як членів Атлантичної унії. Проте ми співпрацювали з Радянським Союзом, завдаючи, певне, непоправної шкоди позиціям Великої Британії та Франції на Близькому Сході і у світі в цілому. Незалежно від вигод, що крилися в їхній військовій авантюрі, після її початку наш життєвий інтерес полягав у її швидкому й повному успіху.
Наша зовнішня політика, принаймні останніх років, засновувалася на тому, що наша здатність до ядерної відплати є достатньою для захисту власних інтересів мирними засобами. Однак ми щойно стали свідками раптового й повного краху західної позиції під впливом фактичного російського ультиматуму.
Це найбільш лиховісна недоля з усіх, що кидає на майбутнє темну тінь: якщо Радянський Союз продовжує захищати та просувати свої інтереси, застосовуючи силу або погрожуючи нею, тоді як ми утримуємося від неї, аж доки вона не буде застосована проти нас, то чи не розкладаємо ми на рáти шлях капітуляції, який від безвиході може закінчитися ядерною війною?»
Перекладено з The Impasse of American Foreign Policy by Hans Morgenthau, 1962 рік. Автор: Сілвестер Носенко
«Перший тиждень листопада 1956 року, імовірно, закарбується в памʼяті як один із найнищівніших епізодів в історії дипломатії Сполучених Штатів. Деякі з чільних зáсновків нашої зовнішньої політики були випробувані на ділі — і провалили цю перевірку.
Одним із таких засновків була наша прихильність до незалежності народів Східної Європи. Саме через це питання розпочалася і великою мірою велася «холодна війна». Проте коли Російська імперія почала розпадатися, Сполучені Штати одразу відмовилися застосовувати силу, чим фактично розв'язали Радянському Союзу руки.
Іншим засновком нашої зовнішньої політики було збереження могутності Великої Британії та Франції як членів Атлантичної унії. Проте ми співпрацювали з Радянським Союзом, завдаючи, певне, непоправної шкоди позиціям Великої Британії та Франції на Близькому Сході і у світі в цілому. Незалежно від вигод, що крилися в їхній військовій авантюрі, після її початку наш життєвий інтерес полягав у її швидкому й повному успіху.
Наша зовнішня політика, принаймні останніх років, засновувалася на тому, що наша здатність до ядерної відплати є достатньою для захисту власних інтересів мирними засобами. Однак ми щойно стали свідками раптового й повного краху західної позиції під впливом фактичного російського ультиматуму.
Це найбільш лиховісна недоля з усіх, що кидає на майбутнє темну тінь: якщо Радянський Союз продовжує захищати та просувати свої інтереси, застосовуючи силу або погрожуючи нею, тоді як ми утримуємося від неї, аж доки вона не буде застосована проти нас, то чи не розкладаємо ми на рáти шлях капітуляції, який від безвиході може закінчитися ядерною війною?»
Перекладено з The Impasse of American Foreign Policy by Hans Morgenthau, 1962 рік. Автор: Сілвестер Носенко
06.04.202515:26
Формула тарифів по-американськи
Економічний протекціонізм став характерною рисою політики США після інавгурації Трампа. Незважаючи на негативні прогнози економістів, Білий дім подав нову порцію тарифів 2 квітня, прозваного "днем звільнення" Штатів. Тепер вона зачепила майже увесь світ: хвиля вже завдала значних збитків, почавши торговельну війну
Раніше в березні було накладено тарифи на Китай у розмірі 10%. Крім того, між Штатами, Мексикою і Канадою діє угода про вільну торгівлю USMCA, яка також зазнала змін: Вашингтон запровадив 25% тарифів за винятком канадських енергоносіїв
Тепер близько 185 країн потрапили під приціл американського протекціонізму: на них накладено тарифи, але відсоток для різних держав дуже варіюється. Виникає питання, на яку методологію спиралися при обчисленні тарифних ставок і нововведених тарифів?
Насправді все настільки просто, що навіть абсурдно. Для обрахування ''tarrifs charged to the US'' кожної країни було взято дефіцит торговельного балансу товарами та поділено на її експорт до США. Так кажуть фінансові експерти, зокрема Джеймс Суровецький
До прикладу, візьмімо Індонезію: дефіцит торгівлі США з нею складає 17, 9 млрд. доларів, а експорт - 28 млрд. доларів. Якщо обчислити 17,9/28=0,639. Тоді переводимо у відсотки, округлюємо і виходить 64%
Отриманий результат поділили на два і отримали приблизний результат ''reciprocal tarrifs'', який США накладуть на державу. Відповідно, для Індонезії це виходить 32%
Білий дім запевняв, що для обрахунку тарифів обчислювали мита, які накладали інші держави. Однак у дійсності все виявилося інакше, що вказує на маніпуляцію числами. Крім того, початок торговельної війни з іншими державами матиме значний негативний вплив на економіку Штатів та їхнє місце в системі
🍷 UnRealpolitik
Економічний протекціонізм став характерною рисою політики США після інавгурації Трампа. Незважаючи на негативні прогнози економістів, Білий дім подав нову порцію тарифів 2 квітня, прозваного "днем звільнення" Штатів. Тепер вона зачепила майже увесь світ: хвиля вже завдала значних збитків, почавши торговельну війну
Раніше в березні було накладено тарифи на Китай у розмірі 10%. Крім того, між Штатами, Мексикою і Канадою діє угода про вільну торгівлю USMCA, яка також зазнала змін: Вашингтон запровадив 25% тарифів за винятком канадських енергоносіїв
Тепер близько 185 країн потрапили під приціл американського протекціонізму: на них накладено тарифи, але відсоток для різних держав дуже варіюється. Виникає питання, на яку методологію спиралися при обчисленні тарифних ставок і нововведених тарифів?
Насправді все настільки просто, що навіть абсурдно. Для обрахування ''tarrifs charged to the US'' кожної країни було взято дефіцит торговельного балансу товарами та поділено на її експорт до США. Так кажуть фінансові експерти, зокрема Джеймс Суровецький
До прикладу, візьмімо Індонезію: дефіцит торгівлі США з нею складає 17, 9 млрд. доларів, а експорт - 28 млрд. доларів. Якщо обчислити 17,9/28=0,639. Тоді переводимо у відсотки, округлюємо і виходить 64%
Отриманий результат поділили на два і отримали приблизний результат ''reciprocal tarrifs'', який США накладуть на державу. Відповідно, для Індонезії це виходить 32%
Білий дім запевняв, що для обрахунку тарифів обчислювали мита, які накладали інші держави. Однак у дійсності все виявилося інакше, що вказує на маніпуляцію числами. Крім того, початок торговельної війни з іншими державами матиме значний негативний вплив на економіку Штатів та їхнє місце в системі
🍷 UnRealpolitik
06.04.202511:38
By Chappatte
🍷 UnRealpolitik
🍷 UnRealpolitik
05.04.202510:03
Чому Рубіо не стане «новим Кіссінджером»?
У 70-х держсекретарю Кіссінджеру вдалося втілити дипломатичний маневр, що змінив хід Холодної війни: зближення США та КНР, яке посилило тиск на Радянський Союз. Зараз американці шукають схожий підхід
Але Кіссінджер не створив дива — він просто вдало скористався ситуацією. Китай у 70-х лежав у руїнах після комуністичних експериментів Мао Цзедуна, на кордоні тривав конфлікт із Радянським Союзом. Сам Пекін не марив світовим лідерством, а намагався просто втриматися як держава
США прийшли «на все готове». Коли Китай відкрив свою економіку для світу в 1980-х, американський бізнес і споживачі отримали вигоду від зростання китайського виробничого сектору. Пекін не потрібно було підбурювати до конфлікту із СРСР — зіткнення вже тривали, і КНР була в асиметричному протистоянні
Що ж зараз?
Росія та КНР пов’язані спільною стратегічною метою — покласти край гегемонії Заходу. Китай швидко нарощує експорт товарів до Росії, заповнюючи прогалину, залишену західними виробниками
За даними дослідницької компанії Rhodium Group, лише в автомобільному секторі частка Китаю на російському ринку зросла з 9% у 2021 році до 61% у 2023
Це дає Пекіну серйозний важіль впливу на Москву
Навіть якщо вдасться «відтягнути» Росію від Китаю — скільки це коштуватиме?
Це зашкодить відносинам із союзниками по НАТО, Вашингтон буде змушений поступитися інтересами в Європі й піти на економічні компроміси. І заради чого?
У кращому випадку Росія залишатиметься нейтральною, нарощуватиме силу і підкидатиме дров у конфлікт між КНР і США. А в Штатів не буде важелів, щоб запобігти майбутньому зближенню Москви та Пекіна
Намагання завоювати прихильність Росії означало б обміняти сильних і надійних союзників на слабкого, бідного і непостійного партнера. На такий крок Кіссінджер, переконаний реаліст, ніколи б не пішов
🍷 UnRealpolitik
У 70-х держсекретарю Кіссінджеру вдалося втілити дипломатичний маневр, що змінив хід Холодної війни: зближення США та КНР, яке посилило тиск на Радянський Союз. Зараз американці шукають схожий підхід
Але Кіссінджер не створив дива — він просто вдало скористався ситуацією. Китай у 70-х лежав у руїнах після комуністичних експериментів Мао Цзедуна, на кордоні тривав конфлікт із Радянським Союзом. Сам Пекін не марив світовим лідерством, а намагався просто втриматися як держава
США прийшли «на все готове». Коли Китай відкрив свою економіку для світу в 1980-х, американський бізнес і споживачі отримали вигоду від зростання китайського виробничого сектору. Пекін не потрібно було підбурювати до конфлікту із СРСР — зіткнення вже тривали, і КНР була в асиметричному протистоянні
Що ж зараз?
Росія та КНР пов’язані спільною стратегічною метою — покласти край гегемонії Заходу. Китай швидко нарощує експорт товарів до Росії, заповнюючи прогалину, залишену західними виробниками
За даними дослідницької компанії Rhodium Group, лише в автомобільному секторі частка Китаю на російському ринку зросла з 9% у 2021 році до 61% у 2023
Це дає Пекіну серйозний важіль впливу на Москву
Навіть якщо вдасться «відтягнути» Росію від Китаю — скільки це коштуватиме?
Це зашкодить відносинам із союзниками по НАТО, Вашингтон буде змушений поступитися інтересами в Європі й піти на економічні компроміси. І заради чого?
У кращому випадку Росія залишатиметься нейтральною, нарощуватиме силу і підкидатиме дров у конфлікт між КНР і США. А в Штатів не буде важелів, щоб запобігти майбутньому зближенню Москви та Пекіна
Намагання завоювати прихильність Росії означало б обміняти сильних і надійних союзників на слабкого, бідного і непостійного партнера. На такий крок Кіссінджер, переконаний реаліст, ніколи б не пішов
🍷 UnRealpolitik
04.04.202515:09
🔸 Хто ухвалює зовнішньополітичні рішення в Кремлі?
🔸 Чому Росія сприймає НАТО як загрозу?
🔸 Чи міг би нейтральний статус України запобігти війні?
Подкаст про зовнішню політику Росії, її стратегію, поразки та червоні лінії із Завідувачем кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Київського інституту міжнародних відносин Віктором Константиновим
🍷 UnRealpolitik
🔸 Чому Росія сприймає НАТО як загрозу?
🔸 Чи міг би нейтральний статус України запобігти війні?
Подкаст про зовнішню політику Росії, її стратегію, поразки та червоні лінії із Завідувачем кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Київського інституту міжнародних відносин Віктором Константиновим
🍷 UnRealpolitik
03.04.202515:13
Звісно, не треба думати, що американські авіаносці подорожують океаном одні
Зазвичай це ціле ударне з'єднання, де десятки кораблів прикриття прямують спільним курсом під супроводом авіаційних груп
Кораблі розсереджуються на відстані в декілька кілометрів одне від одного, а не прямують щільним строєм, як на картинці*
ДВІ такі плавучі американські гарнізони під боком знатно змусять нервувати будь-якого іранського чиновника
🍷 UnRealpolitik
Зазвичай це ціле ударне з'єднання, де десятки кораблів прикриття прямують спільним курсом під супроводом авіаційних груп
Кораблі розсереджуються на відстані в декілька кілометрів одне від одного, а не прямують щільним строєм, як на картинці*
ДВІ такі плавучі американські гарнізони під боком знатно змусять нервувати будь-якого іранського чиновника
🍷 UnRealpolitik
03.04.202510:13
Іран виведуть із «Великої гри»?
Паралельно заявам про можливість перемовин із Тегераном, Вашингтон точить ножа на Близькому Сході
Із березня 2025 року, дві авіаносні ударні групи ведуть спільне патрулювання в регіоні: перебування авіаносця «Гаррі Трумен» продовжено ще на місяць, а авіаносець «Карл Вінсон» має прибути найближчими тижнями в зону відповідальності Центрального командування США. Рішення про розгортання двох авіаносців було прийнято після того, як на початку місяця поновилися бої між силами Штатів і повстанцями-хуситами в Ємені
Домовлятися завжди краще під аккомпанемент реактивних двигунів та морських маневрів, особливо коли шукати спільну мову доводиться із Іраном. Але чи є американський флот просто козирем на перемовинах чи він тут заради грандіозніших планів — передбачити важко
🍷 UnRealpolitik
Паралельно заявам про можливість перемовин із Тегераном, Вашингтон точить ножа на Близькому Сході
Станом на жовтень 2024 року представники американського оборонного відомства заявили, що на Близькому Сході перебуває близько сорока тисяч військовослужбовців. Загалом Сполучені Штати мають військові об'єкти щонайменше на дев'ятнадцяти ділянках — у таких країнах, як Бахрейн, Єгипет, Ірак, Ізраїль, Йорданія, Катар, Кувейт, Об'єднані Арабські Емірати, Саудівська Аравія, Сирія
Із березня 2025 року, дві авіаносні ударні групи ведуть спільне патрулювання в регіоні: перебування авіаносця «Гаррі Трумен» продовжено ще на місяць, а авіаносець «Карл Вінсон» має прибути найближчими тижнями в зону відповідальності Центрального командування США. Рішення про розгортання двох авіаносців було прийнято після того, як на початку місяця поновилися бої між силами Штатів і повстанцями-хуситами в Ємені
Домовлятися завжди краще під аккомпанемент реактивних двигунів та морських маневрів, особливо коли шукати спільну мову доводиться із Іраном. Але чи є американський флот просто козирем на перемовинах чи він тут заради грандіозніших планів — передбачити важко
🍷 UnRealpolitik
चैनल परिवर्तन इतिहास
अधिक कार्यक्षमता अनलॉक करने के लिए लॉगिन करें।
