Мовний дощ📓🌧
Про книжки (фантастику й комікси) та настілки (все більше ролівки)
За усім до @i_iva
Бажанки: https://rewish.io/jGADAA/
#комікси #матеріяли #література #коміксфакти #новини #фольклор #кінематограф #короткийогляд #настілки #нрі #FridaySolo
За усім до @i_iva
Бажанки: https://rewish.io/jGADAA/
#комікси #матеріяли #література #коміксфакти #новини #фольклор #кінематограф #короткийогляд #настілки #нрі #FridaySolo
TGlist rating
0
0
TypePublic
Verification
Not verifiedTrust
Not trustedLocationУкраїна
LanguageOther
Channel creation dateMay 19, 2021
Added to TGlist
Jun 14, 2023Linked chat
чергова флудилка
0
Subscribers
290
24 hours
10.3%Week
20.7%Month
51.7%
Citation index
200
Mentions2Shares on channels0Mentions on channels2
Average views per post
29
12 hours290%24 hours290%48 hours320%
Engagement rate (ER)
11.76%
Reposts0Comments0Reactions6
Engagement rate by reach (ERR)
10.03%
24 hours0%Week
15.66%Month
4.72%
Average views per ad post
32
1 hour46143.75%1 – 4 hours1237.5%4 - 24 hours1031.25%
Total posts in 24 hours
2
Dynamic
2
Latest posts in group "Мовний дощ📓🌧"
15.04.202513:32
men only want one thing and this is understandable
Reposted from:
Мацуга, шо читати?
11.04.202513:36
Відкрила допоміжну банку для збору на Mavic 3T для РУБпАК «Nova» 🫶
За донат від 50 грн ви можете виграти у мене комікс Елісон Бекдел «Fun Home: Сімейна трагікомедія».
Він був надрукований обмеженим накладом, і його вже неможливо ніде придбати, тож це чудова можливість поповнити свою бібліотеку лімітованим виданням!
За донат від 200 грн ви також візьмете участь у розіграші пʼятьох книжкових подарунків.
🔥 Банка: https://send.monobank.ua/jar/3oCKf2JF93
За донат від 50 грн ви можете виграти у мене комікс Елісон Бекдел «Fun Home: Сімейна трагікомедія».
Він був надрукований обмеженим накладом, і його вже неможливо ніде придбати, тож це чудова можливість поповнити свою бібліотеку лімітованим виданням!
За донат від 200 грн ви також візьмете участь у розіграші пʼятьох книжкових подарунків.
🔥 Банка: https://send.monobank.ua/jar/3oCKf2JF93
Reposted from:
UAGeek 🤓
11.04.202509:58
📚 Добірка книг з весняною атмосферою та квітневим настроєм.
The Left Hand of Darkness Урсули Ле Ґвін
Чудовий клімат планети Ґетен навіює спокій та свіжість.
«Пісня Льоду й Полум'я» Джорджа Р.Р. Мартіна
«Весна наближається» — цей вираз давно вже став крилатим для мешканців Вестеросу.
Winterfrost Market Дженні Сендіфорд
Магічний базар з'являється тільки під час особливої пори року, сповненої весняного оптимізму та піднесення.
Girls of Snow and Glass Мелісси Башардуст
Міна, дівчина зі скляним серцем, та Лінет, весняна дівчина зі снігу та магії, борються з власними долями в королівстві, де квітень триває вічно.
Spinning Silver Наомі Новік
Мірі'єм, яка здатна перетворювати срібло на золото, привертає увагу Короля Стариків — фей з дуже весняним характером.
«Батько Вепр» Террі Пратчетта
Вепроніч — чарівний весняний час, коли до всіх чемних дітей приходить добродушний товстун-веселун Батько Вепр.
«Крига» Яцека Дукая
Альтернативно-історичний роман про світ з аномальною весною.
«Кий і Морозна орда» Ніка Лисицького
Кий має розгадати таємницю затриманого літа та протистояти Орді весняних істот.
The Left Hand of Darkness Урсули Ле Ґвін
Чудовий клімат планети Ґетен навіює спокій та свіжість.
«Пісня Льоду й Полум'я» Джорджа Р.Р. Мартіна
«Весна наближається» — цей вираз давно вже став крилатим для мешканців Вестеросу.
Winterfrost Market Дженні Сендіфорд
Магічний базар з'являється тільки під час особливої пори року, сповненої весняного оптимізму та піднесення.
Girls of Snow and Glass Мелісси Башардуст
Міна, дівчина зі скляним серцем, та Лінет, весняна дівчина зі снігу та магії, борються з власними долями в королівстві, де квітень триває вічно.
Spinning Silver Наомі Новік
Мірі'єм, яка здатна перетворювати срібло на золото, привертає увагу Короля Стариків — фей з дуже весняним характером.
«Батько Вепр» Террі Пратчетта
Вепроніч — чарівний весняний час, коли до всіх чемних дітей приходить добродушний товстун-веселун Батько Вепр.
«Крига» Яцека Дукая
Альтернативно-історичний роман про світ з аномальною весною.
«Кий і Морозна орда» Ніка Лисицького
Кий має розгадати таємницю затриманого літа та протистояти Орді весняних істот.
11.04.202509:58
«Колиска для кішки» Курта Воннеґута
Речовина, створена винахідником ядерної бомби Феліксом Гоннікером, загрожує світові вічним квітнем.
«Терор» Дена Сіммонса
Компанія друзів гуртується завдяки своїй любові до роботи й, налякана великоднім кроликом, прямує до весняного канадійського тепла.
«Вендиґо» Елджернона Блеквуда
Товаришам доводиться шукати в лісі француза, який марить через дивний вплив весняної алергії на його ноги.
«30 Days of Night» Стіва Найлза
Люди ніяк не можуть покинути маленьке містечко через весняне пробудження кліщів.
«На стрімчаках божевілля» Говард Ф. Лавкрафт
Науковці спостерігають за міграцією весняних пташок у їхньому природному середовищі.
Речовина, створена винахідником ядерної бомби Феліксом Гоннікером, загрожує світові вічним квітнем.
«Терор» Дена Сіммонса
Компанія друзів гуртується завдяки своїй любові до роботи й, налякана великоднім кроликом, прямує до весняного канадійського тепла.
«Вендиґо» Елджернона Блеквуда
Товаришам доводиться шукати в лісі француза, який марить через дивний вплив весняної алергії на його ноги.
«30 Days of Night» Стіва Найлза
Люди ніяк не можуть покинути маленьке містечко через весняне пробудження кліщів.
«На стрімчаках божевілля» Говард Ф. Лавкрафт
Науковці спостерігають за міграцією весняних пташок у їхньому природному середовищі.
Reposted from:
Роршах врятує нас
05.04.202509:21
▪️ТЕРМІНОВИЙ ЗБІР ДЛЯ 3️⃣2️⃣ ОМБр▪️
Треба швидко допомогти хлопцям із батареями до рацій, які вони втратили в боях, щоб вони постійно були на зв'язку.
🆘 Потреби: 20 батарей до рацій Motorola 3000 mAh Type-C.
🎁 Серед усіх донатерів, які задонатять на БАНКУ ЗБОРУ від 50 грн розіграю подарунки через Monobank після його завершення.
✅ 2 переможця:
1️⃣ Комікс "Величезні дні", Том 1-2
2️⃣ Комікс "Величезні дні", Том 1-2
‼️ Якщо ви не користувач Monobank, під час донату залиште ОБОВ'ЯЗКОВО комент із посиланням на соцмережу, щоб знати, як із вами зв'язатися у разі перемоги.
🤗 Прохання підтримати збір донатом, лайком й поширенням інформації про збір. Дякую за допомогу.
🎯Ціль: 20 000.00 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6nSozBztEa
💳Номер картки банки
4441 1111 2331 7061
💰PayPal
roman.zarichnyi@gmail.com
Роршах врятує нас | Канал про комікси
Треба швидко допомогти хлопцям із батареями до рацій, які вони втратили в боях, щоб вони постійно були на зв'язку.
🆘 Потреби: 20 батарей до рацій Motorola 3000 mAh Type-C.
🎁 Серед усіх донатерів, які задонатять на БАНКУ ЗБОРУ від 50 грн розіграю подарунки через Monobank після його завершення.
✅ 2 переможця:
1️⃣ Комікс "Величезні дні", Том 1-2
2️⃣ Комікс "Величезні дні", Том 1-2
‼️ Якщо ви не користувач Monobank, під час донату залиште ОБОВ'ЯЗКОВО комент із посиланням на соцмережу, щоб знати, як із вами зв'язатися у разі перемоги.
🤗 Прохання підтримати збір донатом, лайком й поширенням інформації про збір. Дякую за допомогу.
🎯Ціль: 20 000.00 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6nSozBztEa
💳Номер картки банки
4441 1111 2331 7061
💰PayPal
roman.zarichnyi@gmail.com
Роршах врятує нас | Канал про комікси
04.04.202512:34
Якщо коротко, вона суперечить кожній із «п’яти “С” творчого письма» (Clarity, Conciseness, Courtesy, Correctness, Completeness): не вносить ясності, не є лаконічною, не цілиться своїм стилем до жодної конкретної ЦА зокрема, не намагається бути послідовною чи писати «чисто». Решту усього навколо цієї книги, що не стосується ані творчості, ані залученості й причетності, можна сміливо ігнорувати. «Зайчика» створено як навмисно неправильний, вперто непрямолінійний й переповнений нагромадженнями зайвих (й часто спеціально необов’язкових) конструкцій роман. Я не можу назвати це абсолютно винятковим зображенням творчості чи книгою, яка визначить цілу епоху, адже ця перспектива є дуже точковою. А разом із тим, у своїй розмитій штучній відсутності індивідуальності «Зайчик» якраз і є якнаймога більш особистим.
Читайте якщо:
🧌у вас творчий блок
🌷вас задовбала класифікація творчості й порівняння будь-чого з будь-чим, стрілочки у промоматеріалах книжок, тропи й гештеґи, все більш тотожні
👻вас не хвилює відсутність катарсису
Не читати якщо:
🪓для вас вирішальну роль відіграють ці кляті марковані списки
Читайте якщо:
🧌у вас творчий блок
🌷вас задовбала класифікація творчості й порівняння будь-чого з будь-чим, стрілочки у промоматеріалах книжок, тропи й гештеґи, все більш тотожні
👻вас не хвилює відсутність катарсису
Не читати якщо:
🪓для вас вирішальну роль відіграють ці кляті марковані списки
04.04.202512:34
🌟«Зайчик», Мона Авад
Ця книжка, найімовірніше, є не тим, чого ви від неї очікуєте, якщо ви наслухались відгуків, які складаються із двох літер (обидві з них є у слові «шоколад», і з цих літер неможливо скласти абревіатуру для дистрибуційно-логістичної компанії).
Для мене книжка Авад є передусім історією творчості й в другу чергу — історією «пошуку дому» (не дарма саме про «дім» каже їй один любчик ближче до розв’язки сюжету). Саманта не прагне знайти своє місце, хай як не інтерпретувати книгу, й радше всі потребують її, аніж вона потребує всіх, а проте саме протиставлення себе й *множини когось* є чи не єдиною точкою до емпатії у відношенні неї.
«Зайчик» чудово знущається з усього, з чого тільки знущається (зокрема й із мене як читача), та ще краще демонструє різницю між «химерним» та «жахливим» — поняттями, які у свідомості людей настільки близькі, що готичні романи досі стоять між ними у шпагаті як Ван Дам між вантажівками з тої реклами.
Читачки й читачі масової літератури час від часу влітають у читання «високої полиці», але не так часто беруться за химерну прозу. «Зайчик» Мони Авад надзвичайно успішно бавиться із цим маркетингово, коли змушує блоґерок братись за «дивний» твір, який вони не можуть описати інакше як «дивний». Неприхований спойлер: для «химерної прози» роман Мони Авад не такий вже й «дивний», але прочитання його через призму «високої полиці» (бо саме до неї найчастіше відноситимуть твір, жанр якого не можуть визначити з першої спроби) додає знущанням самої Авад над літераторами й читачами додаткового смаку.
Так само часто, як Авад посилається на штампи з письменницьких курсів (одна із хиб перекладу: українською сокирою дістається не «Darlings», бо «Kill Yours», а «Крихіткам», що вже не зчитується у контексті творчої поради щодо ставлення до персонажів) та романтизацію випускниками своїх академій, так само часто авторка знущається й над читацькою й глядацькою еклектикою у споживанні маскультурних й класичних творів, які частіше впізнають окремі елементи із них й кайфуватимуть від згадки знайомих тайтлів, аніж дійсно проводитимуть паралелі (ще однією хибою перекладу є нестале подання назви «Збуреної висі», яке іронічно вписується у контекст цього знущання). Цих посилань в книзі вдосталь, та всі вони навіть не інтертекстуальні, а значно більше фансервісні, а утім й такі, що ловитимуть оглядачів у пастку тієї «гібридності й інтертекстуальності».
У «Зайчику» досить проста фабула, та ж водночас це й не дивно, адже ця книжка узагалі не про сюжет як такий. Історія на межі шизофренічного божевілля та дипломної роботи студентки на курсі творчого письма й не може бути інакшою, й саме це відчуття самозванства, тяжіння до творчости й водночас прикрий творчий закреп із бажанням як не уваги, то принаймні завершеності, результату, який не розтане й не зникне з пам’яті протягом кількох хвилин після ознайомлення. А проте ж, самі прописні принципи творчості не співвідносні ані із «Зайчиком» як витвореним Самантою наративом, ані із Самантою як героїнею.
Ця книжка, найімовірніше, є не тим, чого ви від неї очікуєте, якщо ви наслухались відгуків, які складаються із двох літер (обидві з них є у слові «шоколад», і з цих літер неможливо скласти абревіатуру для дистрибуційно-логістичної компанії).
Для мене книжка Авад є передусім історією творчості й в другу чергу — історією «пошуку дому» (не дарма саме про «дім» каже їй один любчик ближче до розв’язки сюжету). Саманта не прагне знайти своє місце, хай як не інтерпретувати книгу, й радше всі потребують її, аніж вона потребує всіх, а проте саме протиставлення себе й *множини когось* є чи не єдиною точкою до емпатії у відношенні неї.
«Зайчик» чудово знущається з усього, з чого тільки знущається (зокрема й із мене як читача), та ще краще демонструє різницю між «химерним» та «жахливим» — поняттями, які у свідомості людей настільки близькі, що готичні романи досі стоять між ними у шпагаті як Ван Дам між вантажівками з тої реклами.
Читачки й читачі масової літератури час від часу влітають у читання «високої полиці», але не так часто беруться за химерну прозу. «Зайчик» Мони Авад надзвичайно успішно бавиться із цим маркетингово, коли змушує блоґерок братись за «дивний» твір, який вони не можуть описати інакше як «дивний». Неприхований спойлер: для «химерної прози» роман Мони Авад не такий вже й «дивний», але прочитання його через призму «високої полиці» (бо саме до неї найчастіше відноситимуть твір, жанр якого не можуть визначити з першої спроби) додає знущанням самої Авад над літераторами й читачами додаткового смаку.
Так само часто, як Авад посилається на штампи з письменницьких курсів (одна із хиб перекладу: українською сокирою дістається не «Darlings», бо «Kill Yours», а «Крихіткам», що вже не зчитується у контексті творчої поради щодо ставлення до персонажів) та романтизацію випускниками своїх академій, так само часто авторка знущається й над читацькою й глядацькою еклектикою у споживанні маскультурних й класичних творів, які частіше впізнають окремі елементи із них й кайфуватимуть від згадки знайомих тайтлів, аніж дійсно проводитимуть паралелі (ще однією хибою перекладу є нестале подання назви «Збуреної висі», яке іронічно вписується у контекст цього знущання). Цих посилань в книзі вдосталь, та всі вони навіть не інтертекстуальні, а значно більше фансервісні, а утім й такі, що ловитимуть оглядачів у пастку тієї «гібридності й інтертекстуальності».
У «Зайчику» досить проста фабула, та ж водночас це й не дивно, адже ця книжка узагалі не про сюжет як такий. Історія на межі шизофренічного божевілля та дипломної роботи студентки на курсі творчого письма й не може бути інакшою, й саме це відчуття самозванства, тяжіння до творчости й водночас прикрий творчий закреп із бажанням як не уваги, то принаймні завершеності, результату, який не розтане й не зникне з пам’яті протягом кількох хвилин після ознайомлення. А проте ж, самі прописні принципи творчості не співвідносні ані із «Зайчиком» як витвореним Самантою наративом, ані із Самантою як героїнею.
03.04.202515:06
https://vydavnytstvo.com/shop/monsters1/
Вони тут!
1450 грн, ух
Вони тут!
1450 грн, ух
02.04.202512:12
⚒«Низка смертей Лейли Старр», Рам Ві, Філіпе Андраде
Калі — не зовсім Жнець у європейському розумінні цього образу. Вона — святкування смерти, а не її втілення, а отже марно й порівнювати її зі скелетом в каптурі, який говорить капсом, худорлявою готкою із роду Безмежних чи чуловіком у чорному, що грає у шахи зі скандинавами.
Коли Брахма на початку коміксу Рама Ві звільняє Калі, це не є позбавленням роботи Жнеця через те, що його послуги більше не потрібні. Це є відправленням у відставку радости смерті (Калі «пристрасна» значно більше ніж «люта»), свого роду запереченням її цінности у майбутньому, в якому люди згідно з пророцтвом мають віднайти безсмертя.
Протягом всього коміксу читачів через пригоди Калі у тілі юної студентки Лейли Старр (символізм того, що Лейла є самогубицею теж важить) навчатимуть не цінувати життя, й не розповідатимуть про те, яке воно коротке, й саме через близькість смерті цінне. Натомість Рам Ві вчить нас цінувати/святкувати смерть, сприймати її як не менше від Прани благо: дуже орієнтальний концепт, завдяки якому притчевий комікс в цілому мав би заграти новими барвами.
Калі, що у смертному тілі Лейли Старр знаходить чимраз швидшу й дурнішу загибель (звідкись же мала взятись «низка смертей») проводитиме свого «опонента», творця безсмертя, від страху смерті крізь ненависть у зрілості до прийняття й святкування у старості (зауважу, що не лише «прийняття», чим закінчилась би історія західного автора).
Рам Ві чудово балансує між меланхолією й гумором, й кольори та хаос Мумбаї личать цій історії якнайліпше завдяки тому, що витягають її з похмурого тону. Андреаде тут просто божить (буквально й фігурально): динаміка постатей, тло, композиція пречудові, а стилізація малюнку саме настільки характерна, щоб образ міста відчувався не менш живим, аніж обсмоктані вже з усіх сторін митцями Лондон, Париж чи Нью-Йорк. Без сутінкових і контрастних кольорів Інес Амаро це, звісно, було б значно слабшим, та її дует із Філіпе Андреадою я вважаю неперевершеним.
У виданні ж від Varvar чудовий переклад й не менш чудово підібраний шрифт, що гарно вписується до оригінальної літерації й відчувається органічно.
Я не стану стверджувати, що особисто мене цей комікс здивував чи розчулив, й щиро визнаю, що якби я читав його значно раніше, це б викликало в мене значно яскравішу реакцію. Єдине, від чого я застерігатиму: не вірте усім відгукам, не формуйте упереджень про Лейлу Старр, й тоді комікс зайде вам значно краще.
Але ви сходіть й почитайте відгуки тих чудових людей, з якими я спільночитав українське видання коміксу, вухаха:
🤓 UAGEEK
🍻 Таверна «У Часового Дворфа»
👨🎨 Мальопосум
🍄 гриб з юґґота
🤬 #безцензури
🆘 Роршах врятує нас
🟥 Червоногарячий Z'Gok
🙅♂️ КОНТРОВЕРЗА❌
🫠 Попайка Кейна
Калі — не зовсім Жнець у європейському розумінні цього образу. Вона — святкування смерти, а не її втілення, а отже марно й порівнювати її зі скелетом в каптурі, який говорить капсом, худорлявою готкою із роду Безмежних чи чуловіком у чорному, що грає у шахи зі скандинавами.
Коли Брахма на початку коміксу Рама Ві звільняє Калі, це не є позбавленням роботи Жнеця через те, що його послуги більше не потрібні. Це є відправленням у відставку радости смерті (Калі «пристрасна» значно більше ніж «люта»), свого роду запереченням її цінности у майбутньому, в якому люди згідно з пророцтвом мають віднайти безсмертя.
Протягом всього коміксу читачів через пригоди Калі у тілі юної студентки Лейли Старр (символізм того, що Лейла є самогубицею теж важить) навчатимуть не цінувати життя, й не розповідатимуть про те, яке воно коротке, й саме через близькість смерті цінне. Натомість Рам Ві вчить нас цінувати/святкувати смерть, сприймати її як не менше від Прани благо: дуже орієнтальний концепт, завдяки якому притчевий комікс в цілому мав би заграти новими барвами.
Калі, що у смертному тілі Лейли Старр знаходить чимраз швидшу й дурнішу загибель (звідкись же мала взятись «низка смертей») проводитиме свого «опонента», творця безсмертя, від страху смерті крізь ненависть у зрілості до прийняття й святкування у старості (зауважу, що не лише «прийняття», чим закінчилась би історія західного автора).
Рам Ві чудово балансує між меланхолією й гумором, й кольори та хаос Мумбаї личать цій історії якнайліпше завдяки тому, що витягають її з похмурого тону. Андреаде тут просто божить (буквально й фігурально): динаміка постатей, тло, композиція пречудові, а стилізація малюнку саме настільки характерна, щоб образ міста відчувався не менш живим, аніж обсмоктані вже з усіх сторін митцями Лондон, Париж чи Нью-Йорк. Без сутінкових і контрастних кольорів Інес Амаро це, звісно, було б значно слабшим, та її дует із Філіпе Андреадою я вважаю неперевершеним.
У виданні ж від Varvar чудовий переклад й не менш чудово підібраний шрифт, що гарно вписується до оригінальної літерації й відчувається органічно.
Я не стану стверджувати, що особисто мене цей комікс здивував чи розчулив, й щиро визнаю, що якби я читав його значно раніше, це б викликало в мене значно яскравішу реакцію. Єдине, від чого я застерігатиму: не вірте усім відгукам, не формуйте упереджень про Лейлу Старр, й тоді комікс зайде вам значно краще.
Але ви сходіть й почитайте відгуки тих чудових людей, з якими я спільночитав українське видання коміксу, вухаха:
🤓 UAGEEK
🍻 Таверна «У Часового Дворфа»
👨🎨 Мальопосум
🍄 гриб з юґґота
🤬 #безцензури
🆘 Роршах врятує нас
🟥 Червоногарячий Z'Gok
🙅♂️ КОНТРОВЕРЗА❌
🫠 Попайка Кейна
02.04.202508:27
Дещо в розгубленості після маратону дописів до МР.
🅱️Видавництво обіцяє вже згодом передзам на дуже довгоочікуваний для мене «Монстри, любов моя» (треба брать), 💾M87 викотили українською Dungeon Crawl Classic 🧙(безкоштовно), а я оце вам нічого й не кажу
Фігурку Калі так і не розфарбував ото, але допис про «Низку смертей Лейли Старр» потроху накрапаю, як і про «Зайчика»
Взявся читати ще й «Культ» Орбітовського та «Housekeeping» Робінсон (дивились екранізацію й мені фінал дуже спаралелило до «Ми завжди жили у замку» Джексон, то вирішив глянути, що було в оригінальному романі)
Про них щось теж буде, мабуть
🅱️Видавництво обіцяє вже згодом передзам на дуже довгоочікуваний для мене «Монстри, любов моя» (треба брать), 💾M87 викотили українською Dungeon Crawl Classic 🧙(безкоштовно), а я оце вам нічого й не кажу
Фігурку Калі так і не розфарбував ото, але допис про «Низку смертей Лейли Старр» потроху накрапаю, як і про «Зайчика»
Взявся читати ще й «Культ» Орбітовського та «Housekeeping» Робінсон (дивились екранізацію й мені фінал дуже спаралелило до «Ми завжди жили у замку» Джексон, то вирішив глянути, що було в оригінальному романі)
Про них щось теж буде, мабуть
01.04.202513:29
там буквально година на те, щогодини міняється % знижок протягом першого квітня
зокрема відзначу ще «Кіндерланд» і «Хлоп'я у масці кота», вони узагалі копійчані
зокрема відзначу ще «Кіндерланд» і «Хлоп'я у масці кота», вони узагалі копійчані
01.04.202513:28
Давайте ви протягом цієї години берети «Німону» із -50%, а ми плануєм спільночит
29.03.202505:18
Звісно не готка, он Рам Ві каже, що Смерть - це студентка з Мумбаї зі смоляним волоссям, яка носить блакитні спортивні шорти🧠
Reposted from:Роршах врятує нас
28.03.202513:29
▪️ЗБІР ДЛЯ 4️⃣3️⃣ ОМБр▪️
Збір на поновлення втраченого обладнання для бригади.
🆘 Потреби: 5 Starlink + 1 бензопила.
🎁 Серед усіх донатерів, які задонатять на БАНКУ ЗБОРУ від 50 грн розіграю подарунки через Monobank після його завершення.
✅ 3 переможців:
1️⃣ Набір манґи і фігурка
2️⃣ Набір коміксів
3️⃣ Комікс "Величезні дні", Том 1-2
‼️ Якщо ви не користувач Monobank, під час донату залиште ОБОВ'ЯЗКОВО комент із посиланням на соцмережу, щоб знати, як із вами зв'язатися у разі перемоги.
🤗 Прохання підтримати збір донатом, лайком й поширенням інформації про збір. Дякую за допомогу.
🎯Ціль: 83 000.00 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6f1pZqB822
💳Номер картки банки
4441 1111 2238 0870
💰PayPal
roman.zarichnyi@gmail.com
Роршах врятує нас | Канал про комікси
Збір на поновлення втраченого обладнання для бригади.
🆘 Потреби: 5 Starlink + 1 бензопила.
🎁 Серед усіх донатерів, які задонатять на БАНКУ ЗБОРУ від 50 грн розіграю подарунки через Monobank після його завершення.
✅ 3 переможців:
1️⃣ Набір манґи і фігурка
2️⃣ Набір коміксів
3️⃣ Комікс "Величезні дні", Том 1-2
‼️ Якщо ви не користувач Monobank, під час донату залиште ОБОВ'ЯЗКОВО комент із посиланням на соцмережу, щоб знати, як із вами зв'язатися у разі перемоги.
🤗 Прохання підтримати збір донатом, лайком й поширенням інформації про збір. Дякую за допомогу.
🎯Ціль: 83 000.00 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6f1pZqB822
💳Номер картки банки
4441 1111 2238 0870
💰PayPal
roman.zarichnyi@gmail.com
Роршах врятує нас | Канал про комікси
28.03.202513:29
Тепер точно все. Цей маратон дописів про номінантів узагалі спершу виник у планах саме для того, щоб канал не був заповнений тільки репостами зборів, але як вже ми маємо короткі очерки на усі мальописи 2024, нагадаюсь задонатити на збір із гарними призами з мальованих історій:
Records
15.04.202523:59
290Subscribers28.02.202523:59
600Citation index30.12.202323:59
758Average views per post05.04.202523:59
70Average views per ad post16.10.202323:59
26.53%ER30.12.202323:59
433.14%ERR02.04.202512:12
⚒«Низка смертей Лейли Старр», Рам Ві, Філіпе Андраде
Калі — не зовсім Жнець у європейському розумінні цього образу. Вона — святкування смерти, а не її втілення, а отже марно й порівнювати її зі скелетом в каптурі, який говорить капсом, худорлявою готкою із роду Безмежних чи чуловіком у чорному, що грає у шахи зі скандинавами.
Коли Брахма на початку коміксу Рама Ві звільняє Калі, це не є позбавленням роботи Жнеця через те, що його послуги більше не потрібні. Це є відправленням у відставку радости смерті (Калі «пристрасна» значно більше ніж «люта»), свого роду запереченням її цінности у майбутньому, в якому люди згідно з пророцтвом мають віднайти безсмертя.
Протягом всього коміксу читачів через пригоди Калі у тілі юної студентки Лейли Старр (символізм того, що Лейла є самогубицею теж важить) навчатимуть не цінувати життя, й не розповідатимуть про те, яке воно коротке, й саме через близькість смерті цінне. Натомість Рам Ві вчить нас цінувати/святкувати смерть, сприймати її як не менше від Прани благо: дуже орієнтальний концепт, завдяки якому притчевий комікс в цілому мав би заграти новими барвами.
Калі, що у смертному тілі Лейли Старр знаходить чимраз швидшу й дурнішу загибель (звідкись же мала взятись «низка смертей») проводитиме свого «опонента», творця безсмертя, від страху смерті крізь ненависть у зрілості до прийняття й святкування у старості (зауважу, що не лише «прийняття», чим закінчилась би історія західного автора).
Рам Ві чудово балансує між меланхолією й гумором, й кольори та хаос Мумбаї личать цій історії якнайліпше завдяки тому, що витягають її з похмурого тону. Андреаде тут просто божить (буквально й фігурально): динаміка постатей, тло, композиція пречудові, а стилізація малюнку саме настільки характерна, щоб образ міста відчувався не менш живим, аніж обсмоктані вже з усіх сторін митцями Лондон, Париж чи Нью-Йорк. Без сутінкових і контрастних кольорів Інес Амаро це, звісно, було б значно слабшим, та її дует із Філіпе Андреадою я вважаю неперевершеним.
У виданні ж від Varvar чудовий переклад й не менш чудово підібраний шрифт, що гарно вписується до оригінальної літерації й відчувається органічно.
Я не стану стверджувати, що особисто мене цей комікс здивував чи розчулив, й щиро визнаю, що якби я читав його значно раніше, це б викликало в мене значно яскравішу реакцію. Єдине, від чого я застерігатиму: не вірте усім відгукам, не формуйте упереджень про Лейлу Старр, й тоді комікс зайде вам значно краще.
Але ви сходіть й почитайте відгуки тих чудових людей, з якими я спільночитав українське видання коміксу, вухаха:
🤓 UAGEEK
🍻 Таверна «У Часового Дворфа»
👨🎨 Мальопосум
🍄 гриб з юґґота
🤬 #безцензури
🆘 Роршах врятує нас
🟥 Червоногарячий Z'Gok
🙅♂️ КОНТРОВЕРЗА❌
🫠 Попайка Кейна
Калі — не зовсім Жнець у європейському розумінні цього образу. Вона — святкування смерти, а не її втілення, а отже марно й порівнювати її зі скелетом в каптурі, який говорить капсом, худорлявою готкою із роду Безмежних чи чуловіком у чорному, що грає у шахи зі скандинавами.
Коли Брахма на початку коміксу Рама Ві звільняє Калі, це не є позбавленням роботи Жнеця через те, що його послуги більше не потрібні. Це є відправленням у відставку радости смерті (Калі «пристрасна» значно більше ніж «люта»), свого роду запереченням її цінности у майбутньому, в якому люди згідно з пророцтвом мають віднайти безсмертя.
Протягом всього коміксу читачів через пригоди Калі у тілі юної студентки Лейли Старр (символізм того, що Лейла є самогубицею теж важить) навчатимуть не цінувати життя, й не розповідатимуть про те, яке воно коротке, й саме через близькість смерті цінне. Натомість Рам Ві вчить нас цінувати/святкувати смерть, сприймати її як не менше від Прани благо: дуже орієнтальний концепт, завдяки якому притчевий комікс в цілому мав би заграти новими барвами.
Калі, що у смертному тілі Лейли Старр знаходить чимраз швидшу й дурнішу загибель (звідкись же мала взятись «низка смертей») проводитиме свого «опонента», творця безсмертя, від страху смерті крізь ненависть у зрілості до прийняття й святкування у старості (зауважу, що не лише «прийняття», чим закінчилась би історія західного автора).
Рам Ві чудово балансує між меланхолією й гумором, й кольори та хаос Мумбаї личать цій історії якнайліпше завдяки тому, що витягають її з похмурого тону. Андреаде тут просто божить (буквально й фігурально): динаміка постатей, тло, композиція пречудові, а стилізація малюнку саме настільки характерна, щоб образ міста відчувався не менш живим, аніж обсмоктані вже з усіх сторін митцями Лондон, Париж чи Нью-Йорк. Без сутінкових і контрастних кольорів Інес Амаро це, звісно, було б значно слабшим, та її дует із Філіпе Андреадою я вважаю неперевершеним.
У виданні ж від Varvar чудовий переклад й не менш чудово підібраний шрифт, що гарно вписується до оригінальної літерації й відчувається органічно.
Я не стану стверджувати, що особисто мене цей комікс здивував чи розчулив, й щиро визнаю, що якби я читав його значно раніше, це б викликало в мене значно яскравішу реакцію. Єдине, від чого я застерігатиму: не вірте усім відгукам, не формуйте упереджень про Лейлу Старр, й тоді комікс зайде вам значно краще.
Але ви сходіть й почитайте відгуки тих чудових людей, з якими я спільночитав українське видання коміксу, вухаха:
🤓 UAGEEK
🍻 Таверна «У Часового Дворфа»
👨🎨 Мальопосум
🍄 гриб з юґґота
🤬 #безцензури
🆘 Роршах врятує нас
🟥 Червоногарячий Z'Gok
🙅♂️ КОНТРОВЕРЗА❌
🫠 Попайка Кейна
Reposted from:Мацуга, шо читати?
11.04.202513:36
Відкрила допоміжну банку для збору на Mavic 3T для РУБпАК «Nova» 🫶
За донат від 50 грн ви можете виграти у мене комікс Елісон Бекдел «Fun Home: Сімейна трагікомедія».
Він був надрукований обмеженим накладом, і його вже неможливо ніде придбати, тож це чудова можливість поповнити свою бібліотеку лімітованим виданням!
За донат від 200 грн ви також візьмете участь у розіграші пʼятьох книжкових подарунків.
🔥 Банка: https://send.monobank.ua/jar/3oCKf2JF93
За донат від 50 грн ви можете виграти у мене комікс Елісон Бекдел «Fun Home: Сімейна трагікомедія».
Він був надрукований обмеженим накладом, і його вже неможливо ніде придбати, тож це чудова можливість поповнити свою бібліотеку лімітованим виданням!
За донат від 200 грн ви також візьмете участь у розіграші пʼятьох книжкових подарунків.
🔥 Банка: https://send.monobank.ua/jar/3oCKf2JF93
23.03.202509:17
🖋«Всесвіт 0. Випуск 2», Анна Сінн, Luilinei, Performarie, tot_samiy_chell, Matty _olivka_g
Я скажу одну річ, найважливішу для розуміння усього «Всесвіт 0» (й значної кількості інших роздутих у масштабах проєктів зі стикерпаками, брелоками, блокнотами, шоперами, листівками, футболками тощо, які, утім, не всі прагнуть відразу ще й перекладатись двома мовами): це значно краще працює у форматі вебтуну, й ба більше, краще б усі підсюжети було влити в основну серію, щоб вона вийшла хай насичена флешбеками, але водночас і значно бадьоріша.На цьому все, дякую за увагу
Підтримка сайту й колективу художників обтяжує. Водночас організувати роботу цього колективу теж не аж так просто, й тим більш відразу розплановувати, як воно виглядатиме і у друці, і у цифрі. Суто вебтунівські кольори, стиль й часом поламана перспектива із «пласким» рисунком у «Всесвіт 0» поєднуються із все тим же вебтунівським темпом випуску й оповіді, а водночас композиція сторінок відразу розробляється під друк, що змушує мальопис висіти між двома форматами без остаточного віднесення ані туди, ані сюди.
Досі за фансервісними дизайнами й посиланнями, зав’язкою глобального сюжету я не бачу історії й характерів персонажів, й це найзліше. Знайомство зі світом не має займати в читачів аж стільки часу на шкоду розкриттю персонажів, а саме розкриття персонажів не має відбуватись через пасивну прогулянку персонажа локаціями. Хай сюжет й писався «муторно й понад 3 роки», наразі ми про цей сюжет і персонажів значно більше можемо дізнатись із соцмереж студії, аніж із самого коміксу. Ба більше, частину лору світу ми дізнаємось радше з анотацій розділів, аніж із самих розділів, і я на 99% впевнений, що розкриття героїв через їхні дії та взаємодії поза профайлами у дописах в інстаґрамі не сильно й закладалось, а це величезна сценарна, а не світотворча проблема, й тому майстерки зі сценарної справи від Somnia мене неймовірно смішать. Для «Всесвіту 0» все описане вище виходить й за межі основної серії, і я можу тільки сподіватись, що весь ентузіазм колективу виллється у щось значно продуктивніше не кількісно й у ширину, а якісно й у глибину (тим часом анонсовано, що побічну серію «Обрій Всесвіту» буде адаптовано у візуальну новелу🚬).
P.S.: студія достатньо акцентована на супутній продукції й рекламі артів, щоб у мережі неможливо було знайти якісне зображення обкладинки другого друкованого випуску
#мальописроку2024 🐈⬛
Я скажу одну річ, найважливішу для розуміння усього «Всесвіт 0» (й значної кількості інших роздутих у масштабах проєктів зі стикерпаками, брелоками, блокнотами, шоперами, листівками, футболками тощо, які, утім, не всі прагнуть відразу ще й перекладатись двома мовами): це значно краще працює у форматі вебтуну, й ба більше, краще б усі підсюжети було влити в основну серію, щоб вона вийшла хай насичена флешбеками, але водночас і значно бадьоріша.
Підтримка сайту й колективу художників обтяжує. Водночас організувати роботу цього колективу теж не аж так просто, й тим більш відразу розплановувати, як воно виглядатиме і у друці, і у цифрі. Суто вебтунівські кольори, стиль й часом поламана перспектива із «пласким» рисунком у «Всесвіт 0» поєднуються із все тим же вебтунівським темпом випуску й оповіді, а водночас композиція сторінок відразу розробляється під друк, що змушує мальопис висіти між двома форматами без остаточного віднесення ані туди, ані сюди.
Досі за фансервісними дизайнами й посиланнями, зав’язкою глобального сюжету я не бачу історії й характерів персонажів, й це найзліше. Знайомство зі світом не має займати в читачів аж стільки часу на шкоду розкриттю персонажів, а саме розкриття персонажів не має відбуватись через пасивну прогулянку персонажа локаціями. Хай сюжет й писався «муторно й понад 3 роки», наразі ми про цей сюжет і персонажів значно більше можемо дізнатись із соцмереж студії, аніж із самого коміксу. Ба більше, частину лору світу ми дізнаємось радше з анотацій розділів, аніж із самих розділів, і я на 99% впевнений, що розкриття героїв через їхні дії та взаємодії поза профайлами у дописах в інстаґрамі не сильно й закладалось, а це величезна сценарна, а не світотворча проблема, й тому майстерки зі сценарної справи від Somnia мене неймовірно смішать. Для «Всесвіту 0» все описане вище виходить й за межі основної серії, і я можу тільки сподіватись, що весь ентузіазм колективу виллється у щось значно продуктивніше не кількісно й у ширину, а якісно й у глибину (тим часом анонсовано, що побічну серію «Обрій Всесвіту» буде адаптовано у візуальну новелу🚬).
P.S.: студія достатньо акцентована на супутній продукції й рекламі артів, щоб у мережі неможливо було знайти якісне зображення обкладинки другого друкованого випуску
#мальописроку2024 🐈⬛
24.03.202514:47
👨🦳«Залізний ідол. Сфера. Випуски 1-3», Максим Солнцев
За три випуски читачі встигли отримати: декілька адекватно поставлених бійок, окреслення характерів головних персонажів, зав’язку глобального сюжету, дрібку світотворчої мітології та базові натяки на масштаби світу. Що й казати, та для занурення у світ цих трьох випусків особисто мені вистачило із головою. Коли перший просідає, другий надолужує й затягує, а третій тільки довершує це, хай і є почасти ще прямолінійніше експозиційним. Окремо відзначу персонажів, які за мінімумом подій та дій в принципі вже відчуваються живішими, ніж у деяких серіях протягом кількох томів. Наразі вони радше є характеристиками, аніж характерами, та й це у їхній взаємодії між собою згладжується, адже увагу приділено усім рівноцінно.
Малюнок тут дуже добре витримано, хай у зображенні нестилізованих гуманоїдів і трапляються анатомічні проблеми. Тло, кольори, єдиний стиль для майже усіх лісових персонажів для сольного дебюту дуже хороші. Із трьох обкладинок найвдалішою я вважаю першу (вона ж очевидно використовувалась ще для пітчинґу проєкту), решта ж також не без проблем, й, загалом, я підозрюю, що це спричинене характером роботи над мальописом. Із цих трьох випусків можна б було зробити повноцінний гард, й за рівною якістю виконання особисто мені скидається, що намальовані вони були приблизно одночасно й то певний час тому. Із того ж я можу припустити, що й обкладинка спершу була одна, а випуск окремими синґлами виник потім.
Утім, сценарна структура перших розділів добре витримана у межах цих розділів й не містить різких «швів», які трапляються за штучного розірвання. Хибою сценарію я досі можу назвати хіба іноді кволі й прямолінійні діалоги, а утім, мальопису це не надто заважає, а в майбутньому може бути виправлене. Аби тільки це «майбутнє» було не надто далеким, адже витримати той же темп публікації без потенційно готових напрацювань буде значно складніше.
#мальописроку2024 🐈⬛
За три випуски читачі встигли отримати: декілька адекватно поставлених бійок, окреслення характерів головних персонажів, зав’язку глобального сюжету, дрібку світотворчої мітології та базові натяки на масштаби світу. Що й казати, та для занурення у світ цих трьох випусків особисто мені вистачило із головою. Коли перший просідає, другий надолужує й затягує, а третій тільки довершує це, хай і є почасти ще прямолінійніше експозиційним. Окремо відзначу персонажів, які за мінімумом подій та дій в принципі вже відчуваються живішими, ніж у деяких серіях протягом кількох томів. Наразі вони радше є характеристиками, аніж характерами, та й це у їхній взаємодії між собою згладжується, адже увагу приділено усім рівноцінно.
Малюнок тут дуже добре витримано, хай у зображенні нестилізованих гуманоїдів і трапляються анатомічні проблеми. Тло, кольори, єдиний стиль для майже усіх лісових персонажів для сольного дебюту дуже хороші. Із трьох обкладинок найвдалішою я вважаю першу (вона ж очевидно використовувалась ще для пітчинґу проєкту), решта ж також не без проблем, й, загалом, я підозрюю, що це спричинене характером роботи над мальописом. Із цих трьох випусків можна б було зробити повноцінний гард, й за рівною якістю виконання особисто мені скидається, що намальовані вони були приблизно одночасно й то певний час тому. Із того ж я можу припустити, що й обкладинка спершу була одна, а випуск окремими синґлами виник потім.
Утім, сценарна структура перших розділів добре витримана у межах цих розділів й не містить різких «швів», які трапляються за штучного розірвання. Хибою сценарію я досі можу назвати хіба іноді кволі й прямолінійні діалоги, а утім, мальопису це не надто заважає, а в майбутньому може бути виправлене. Аби тільки це «майбутнє» було не надто далеким, адже витримати той же темп публікації без потенційно готових напрацювань буде значно складніше.
#мальописроку2024 🐈⬛
22.03.202507:59
Наразі найкраща наліпка 🅱️Видавництва із найкращою особисто для мене мальованою історією 2024
(а приїхав "Паросток", але про нього якось окремо)
(а приїхав "Паросток", але про нього якось окремо)
28.03.202512:57
залишився останній допис🫠🫠🫠
04.04.202512:34
🌟«Зайчик», Мона Авад
Ця книжка, найімовірніше, є не тим, чого ви від неї очікуєте, якщо ви наслухались відгуків, які складаються із двох літер (обидві з них є у слові «шоколад», і з цих літер неможливо скласти абревіатуру для дистрибуційно-логістичної компанії).
Для мене книжка Авад є передусім історією творчості й в другу чергу — історією «пошуку дому» (не дарма саме про «дім» каже їй один любчик ближче до розв’язки сюжету). Саманта не прагне знайти своє місце, хай як не інтерпретувати книгу, й радше всі потребують її, аніж вона потребує всіх, а проте саме протиставлення себе й *множини когось* є чи не єдиною точкою до емпатії у відношенні неї.
«Зайчик» чудово знущається з усього, з чого тільки знущається (зокрема й із мене як читача), та ще краще демонструє різницю між «химерним» та «жахливим» — поняттями, які у свідомості людей настільки близькі, що готичні романи досі стоять між ними у шпагаті як Ван Дам між вантажівками з тої реклами.
Читачки й читачі масової літератури час від часу влітають у читання «високої полиці», але не так часто беруться за химерну прозу. «Зайчик» Мони Авад надзвичайно успішно бавиться із цим маркетингово, коли змушує блоґерок братись за «дивний» твір, який вони не можуть описати інакше як «дивний». Неприхований спойлер: для «химерної прози» роман Мони Авад не такий вже й «дивний», але прочитання його через призму «високої полиці» (бо саме до неї найчастіше відноситимуть твір, жанр якого не можуть визначити з першої спроби) додає знущанням самої Авад над літераторами й читачами додаткового смаку.
Так само часто, як Авад посилається на штампи з письменницьких курсів (одна із хиб перекладу: українською сокирою дістається не «Darlings», бо «Kill Yours», а «Крихіткам», що вже не зчитується у контексті творчої поради щодо ставлення до персонажів) та романтизацію випускниками своїх академій, так само часто авторка знущається й над читацькою й глядацькою еклектикою у споживанні маскультурних й класичних творів, які частіше впізнають окремі елементи із них й кайфуватимуть від згадки знайомих тайтлів, аніж дійсно проводитимуть паралелі (ще однією хибою перекладу є нестале подання назви «Збуреної висі», яке іронічно вписується у контекст цього знущання). Цих посилань в книзі вдосталь, та всі вони навіть не інтертекстуальні, а значно більше фансервісні, а утім й такі, що ловитимуть оглядачів у пастку тієї «гібридності й інтертекстуальності».
У «Зайчику» досить проста фабула, та ж водночас це й не дивно, адже ця книжка узагалі не про сюжет як такий. Історія на межі шизофренічного божевілля та дипломної роботи студентки на курсі творчого письма й не може бути інакшою, й саме це відчуття самозванства, тяжіння до творчости й водночас прикрий творчий закреп із бажанням як не уваги, то принаймні завершеності, результату, який не розтане й не зникне з пам’яті протягом кількох хвилин після ознайомлення. А проте ж, самі прописні принципи творчості не співвідносні ані із «Зайчиком» як витвореним Самантою наративом, ані із Самантою як героїнею.
Ця книжка, найімовірніше, є не тим, чого ви від неї очікуєте, якщо ви наслухались відгуків, які складаються із двох літер (обидві з них є у слові «шоколад», і з цих літер неможливо скласти абревіатуру для дистрибуційно-логістичної компанії).
Для мене книжка Авад є передусім історією творчості й в другу чергу — історією «пошуку дому» (не дарма саме про «дім» каже їй один любчик ближче до розв’язки сюжету). Саманта не прагне знайти своє місце, хай як не інтерпретувати книгу, й радше всі потребують її, аніж вона потребує всіх, а проте саме протиставлення себе й *множини когось* є чи не єдиною точкою до емпатії у відношенні неї.
«Зайчик» чудово знущається з усього, з чого тільки знущається (зокрема й із мене як читача), та ще краще демонструє різницю між «химерним» та «жахливим» — поняттями, які у свідомості людей настільки близькі, що готичні романи досі стоять між ними у шпагаті як Ван Дам між вантажівками з тої реклами.
Читачки й читачі масової літератури час від часу влітають у читання «високої полиці», але не так часто беруться за химерну прозу. «Зайчик» Мони Авад надзвичайно успішно бавиться із цим маркетингово, коли змушує блоґерок братись за «дивний» твір, який вони не можуть описати інакше як «дивний». Неприхований спойлер: для «химерної прози» роман Мони Авад не такий вже й «дивний», але прочитання його через призму «високої полиці» (бо саме до неї найчастіше відноситимуть твір, жанр якого не можуть визначити з першої спроби) додає знущанням самої Авад над літераторами й читачами додаткового смаку.
Так само часто, як Авад посилається на штампи з письменницьких курсів (одна із хиб перекладу: українською сокирою дістається не «Darlings», бо «Kill Yours», а «Крихіткам», що вже не зчитується у контексті творчої поради щодо ставлення до персонажів) та романтизацію випускниками своїх академій, так само часто авторка знущається й над читацькою й глядацькою еклектикою у споживанні маскультурних й класичних творів, які частіше впізнають окремі елементи із них й кайфуватимуть від згадки знайомих тайтлів, аніж дійсно проводитимуть паралелі (ще однією хибою перекладу є нестале подання назви «Збуреної висі», яке іронічно вписується у контекст цього знущання). Цих посилань в книзі вдосталь, та всі вони навіть не інтертекстуальні, а значно більше фансервісні, а утім й такі, що ловитимуть оглядачів у пастку тієї «гібридності й інтертекстуальності».
У «Зайчику» досить проста фабула, та ж водночас це й не дивно, адже ця книжка узагалі не про сюжет як такий. Історія на межі шизофренічного божевілля та дипломної роботи студентки на курсі творчого письма й не може бути інакшою, й саме це відчуття самозванства, тяжіння до творчости й водночас прикрий творчий закреп із бажанням як не уваги, то принаймні завершеності, результату, який не розтане й не зникне з пам’яті протягом кількох хвилин після ознайомлення. А проте ж, самі прописні принципи творчості не співвідносні ані із «Зайчиком» як витвореним Самантою наративом, ані із Самантою як героїнею.
Reposted from:Роршах врятує нас
05.04.202509:21
▪️ТЕРМІНОВИЙ ЗБІР ДЛЯ 3️⃣2️⃣ ОМБр▪️
Треба швидко допомогти хлопцям із батареями до рацій, які вони втратили в боях, щоб вони постійно були на зв'язку.
🆘 Потреби: 20 батарей до рацій Motorola 3000 mAh Type-C.
🎁 Серед усіх донатерів, які задонатять на БАНКУ ЗБОРУ від 50 грн розіграю подарунки через Monobank після його завершення.
✅ 2 переможця:
1️⃣ Комікс "Величезні дні", Том 1-2
2️⃣ Комікс "Величезні дні", Том 1-2
‼️ Якщо ви не користувач Monobank, під час донату залиште ОБОВ'ЯЗКОВО комент із посиланням на соцмережу, щоб знати, як із вами зв'язатися у разі перемоги.
🤗 Прохання підтримати збір донатом, лайком й поширенням інформації про збір. Дякую за допомогу.
🎯Ціль: 20 000.00 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6nSozBztEa
💳Номер картки банки
4441 1111 2331 7061
💰PayPal
roman.zarichnyi@gmail.com
Роршах врятує нас | Канал про комікси
Треба швидко допомогти хлопцям із батареями до рацій, які вони втратили в боях, щоб вони постійно були на зв'язку.
🆘 Потреби: 20 батарей до рацій Motorola 3000 mAh Type-C.
🎁 Серед усіх донатерів, які задонатять на БАНКУ ЗБОРУ від 50 грн розіграю подарунки через Monobank після його завершення.
✅ 2 переможця:
1️⃣ Комікс "Величезні дні", Том 1-2
2️⃣ Комікс "Величезні дні", Том 1-2
‼️ Якщо ви не користувач Monobank, під час донату залиште ОБОВ'ЯЗКОВО комент із посиланням на соцмережу, щоб знати, як із вами зв'язатися у разі перемоги.
🤗 Прохання підтримати збір донатом, лайком й поширенням інформації про збір. Дякую за допомогу.
🎯Ціль: 20 000.00 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6nSozBztEa
💳Номер картки банки
4441 1111 2331 7061
💰PayPal
roman.zarichnyi@gmail.com
Роршах врятує нас | Канал про комікси
20.03.202515:40
Наш чатоверс спільночитоглядобожевілля давно не божеволів зі своїми спільночитоглядами, тож потроху братимемось за прочитання 🔨«Низки смертей Лейли Старр» Рама Ві і Філіпе Андреаде.
Кумпанія, як завжди, чудова:
🤓 UAGEEK
🍻 Таверна «У Часового Дворфа»
👨🎨 Мальопосум
🤬 #безцензури
🆘 Роршах врятує нас
🍄 гриб з юґґота
🟥 Червоногарячий Z'Gok
🙅♂️ КОНТРОВЕРЗА❌
🫠Попайка Кейна
Як сильно пощастить, спробую розфарбувати фігурку Калі до того, як ми всі почнемо дописувати щодо вражень🌝
Кумпанія, як завжди, чудова:
🤓 UAGEEK
🍻 Таверна «У Часового Дворфа»
👨🎨 Мальопосум
🤬 #безцензури
🆘 Роршах врятує нас
🍄 гриб з юґґота
🟥 Червоногарячий Z'Gok
🙅♂️ КОНТРОВЕРЗА❌
🫠Попайка Кейна
Як сильно пощастить, спробую розфарбувати фігурку Калі до того, як ми всі почнемо дописувати щодо вражень🌝
19.03.202511:28
🐕🦺«Кобзар. Буря», Ілля Бакута
Бакута однозначно демонструє із кожним наступним випуском «Кобзаря» дедалі більший прогрес, й то він тут є не тільки зі сторони Бакути як сценариста й художника, але й зі сторони Ігоря Жеведя як колориста. «Буря» вже не має тих «шорохуватостей» у взаємодії творчого дуо, які я відмічав для себе ще у «Падінні яструба», й тепер є максимально фактурною, рівномірно стилізованою, витриманою між загальними планами й деталізованістю, й то почасти якраз завдяки тому, що Жеведь вирівнює недозаповнене тло завдяки вже влучнішим кольоровим переходам й вдаліше витримує колірну гаму.
Бакута теж вже не ставить важливих для сюжету елементів «на стики» композиції: «Буря» досі має елементи, що вистрибають у поділ з панелей, однак тепер вони саме що «вистрибають», а не висять на межі. За еволюцією рисунку в цій серії, й тим більш за композиційними рішеннями, мені вкрай цікаво стежити. Із недоліків тут я б виділив хіба не найвдалішу у переданні сюжету обкладинку, до якої зауваги щодо хиб композиції попередніх частин досі можна застосувати.
Сюжет же досі не те щоб розростається у масштабі, і є досить простим у поданні «монстра тижня», а проте чимдалі кращим у «розвішуванні рушниць», які (я дуже сподіваюсь) стрілятимуть не по одній, а єдиним залпом. Мені не подобається порівняння «Кобзаря» із Міньйолою з погляду візуалу, а проте порівняння із Міньйолою з погляду подання глобальних сюжетних елементів через випадкові зустрічі, я все ж підтримаю. Хочеться, аби ті на позір випадкові образи виявились не випадковими, й щоб екшн нарешті прогресував у своїй виразности. Утім, тут, на жаль, як я для більшості українських серій, можливості автора обмежують темп виходу, й тому ті дрібні намистини у низці мітотворчих для світу мальопису епізодів чимдалі, тим більше тільки дражнять. Тож так, як і казав: хай дражнять не за так.
#мальописроку2024 🐈⬛
Бакута однозначно демонструє із кожним наступним випуском «Кобзаря» дедалі більший прогрес, й то він тут є не тільки зі сторони Бакути як сценариста й художника, але й зі сторони Ігоря Жеведя як колориста. «Буря» вже не має тих «шорохуватостей» у взаємодії творчого дуо, які я відмічав для себе ще у «Падінні яструба», й тепер є максимально фактурною, рівномірно стилізованою, витриманою між загальними планами й деталізованістю, й то почасти якраз завдяки тому, що Жеведь вирівнює недозаповнене тло завдяки вже влучнішим кольоровим переходам й вдаліше витримує колірну гаму.
Бакута теж вже не ставить важливих для сюжету елементів «на стики» композиції: «Буря» досі має елементи, що вистрибають у поділ з панелей, однак тепер вони саме що «вистрибають», а не висять на межі. За еволюцією рисунку в цій серії, й тим більш за композиційними рішеннями, мені вкрай цікаво стежити. Із недоліків тут я б виділив хіба не найвдалішу у переданні сюжету обкладинку, до якої зауваги щодо хиб композиції попередніх частин досі можна застосувати.
Сюжет же досі не те щоб розростається у масштабі, і є досить простим у поданні «монстра тижня», а проте чимдалі кращим у «розвішуванні рушниць», які (я дуже сподіваюсь) стрілятимуть не по одній, а єдиним залпом. Мені не подобається порівняння «Кобзаря» із Міньйолою з погляду візуалу, а проте порівняння із Міньйолою з погляду подання глобальних сюжетних елементів через випадкові зустрічі, я все ж підтримаю. Хочеться, аби ті на позір випадкові образи виявились не випадковими, й щоб екшн нарешті прогресував у своїй виразности. Утім, тут, на жаль, як я для більшості українських серій, можливості автора обмежують темп виходу, й тому ті дрібні намистини у низці мітотворчих для світу мальопису епізодів чимдалі, тим більше тільки дражнять. Тож так, як і казав: хай дражнять не за так.
#мальописроку2024 🐈⬛
26.03.202510:44
🙆♀️«Фаетон. Том 4. Архіпрот», Марія Ланцута
Отже, «Фаетоне», ти тримаєш мою увагу. Те, що із вже протягом трьох арок нависало над всесвітом, зрештою отримує сюжетний вихід, й це наразі найкраще, що ставалось в українській мальописній науковій фантастиці, із тим тільки моїм гейтерським коментарем, що як довго це все виходить (все ще швидше великої кількості перекладних коміксів, нагадаю). «Фаетон» досі, разом з тим, тримає досить світлий тон оповіді й не впадає в абсолютну приреченість, хай персонажі й страждають від подій, й це, на мою думку, із кожним роком з погляду наративу стає лише актуальнішим для авдиторії. Цей тон тут витримано не тільки колірною гамою, але й персонажами, динамікою їхньої взаємодії та реакціями на події, періодичним вплетенням (хай не завжди доречних, НМСД) жартів тощо.
Малюнок у «Фаетоні», хай і дрібними кроками, а розвивається із кожним томом. А проте, розвиток цей чимдалі більше відхиляється від школи західної й тяжіє до східної із (у дурній традиції адаптацій манґи) дієсловами на місці ідеофонів чи ономатопеї (не робіть так, лишайте вже ономатопею, ради усіх богів) та мімікою-масками. У цьому томі мені суб’єктивно було багатенько мемових поз й часом трохи просідали тіні у контурі. Баланс між тлом і персонажами, утім, і дуже прискіплива деталізація окремих елементів для мене загальне враження щодо малюнку вирівнюють.
#мальописроку2024 🐈⬛
Отже, «Фаетоне», ти тримаєш мою увагу. Те, що із вже протягом трьох арок нависало над всесвітом, зрештою отримує сюжетний вихід, й це наразі найкраще, що ставалось в українській мальописній науковій фантастиці, із тим тільки моїм гейтерським коментарем, що як довго це все виходить (все ще швидше великої кількості перекладних коміксів, нагадаю). «Фаетон» досі, разом з тим, тримає досить світлий тон оповіді й не впадає в абсолютну приреченість, хай персонажі й страждають від подій, й це, на мою думку, із кожним роком з погляду наративу стає лише актуальнішим для авдиторії. Цей тон тут витримано не тільки колірною гамою, але й персонажами, динамікою їхньої взаємодії та реакціями на події, періодичним вплетенням (хай не завжди доречних, НМСД) жартів тощо.
Малюнок у «Фаетоні», хай і дрібними кроками, а розвивається із кожним томом. А проте, розвиток цей чимдалі більше відхиляється від школи західної й тяжіє до східної із (у дурній традиції адаптацій манґи) дієсловами на місці ідеофонів чи ономатопеї (не робіть так, лишайте вже ономатопею, ради усіх богів) та мімікою-масками. У цьому томі мені суб’єктивно було багатенько мемових поз й часом трохи просідали тіні у контурі. Баланс між тлом і персонажами, утім, і дуже прискіплива деталізація окремих елементів для мене загальне враження щодо малюнку вирівнюють.
#мальописроку2024 🐈⬛
History of channel changes
Log in to unlock more functionality.