Літеросплетіння
04.05.202511:11
Дуетний верлібр на тему "Спогади, які мені не належать" Раміни Солнцевої та Оксани Приходченко
Голову геть!
Покотилась у кошик...
Кинув кат знічев'я:
"Хороша робота,
загострене лезо пройшло між хребців,
вже думки окремо злітають на волю,
свобода в дарунок,
а тіло — землі!"
Скривавлений спогад тріпоче мов пташка,
співати
без автора вже не спроможна:
тепер нічия і йому не належить.
Та раптом із кошика тьохнули знизу
думки незнайомця,
чи ноти червоні так схожі на краплі
Дзвеніли бруківкою реквієм — Моцарт?
Яку підхопили потоки небесні,
підняли до храму сполохану душу.
Воскресне
із пам'яті інших,
проллється дощами,
в серці у рідних любов'ю, згадкою,
щемом...
В книзі засушеним квітом,
вночі зорепадом,
шелестом хвиль і
туманом огорне.
Спогади — видих,
вдих — порятунок.
Пташка співає надтріснутим голосом
те, що завчила напам'ять,
а ще невідоме:
в горлі думки незнайомця,
на зв'язках січуть
шрамування
крізь стогін...
Фотоальбоми.
Гортаю поволі.
Скільки фантомних історій
спливає в уяві!
Незнайомі обличчя
зі знайомими рисами.
Фотомашина часу.
Між сторінок причаїлися
свята та будні.
Збуджені думки метушаться.
Де б зупинитися?
Ось мить —
муха сіла на ногу
майбутній мамі.
Кепкуємо разом —
коліно на світлині
немов знову збите.
Мимохіть примірюються
випускні сукні,
вичурні зачіски,
плечисті піджаки.
А деякі ж речі і досі,
десь у шафному просторі.
Та пам'ятають декілька поколінь
більше, ніж я.
А роки не стишують хід.
Навіть на плівці.
Вицвітають барви в'язаних шапочок,
але до останку білі сніги Кавказу.
Нерозказані подробиці домальовуються.
Та і не всі герої світлин, на жаль, поряд.
Хоч і не мої спогади,
та без них себе вже не уявляю.
Р.S. Верлібр був написаний на конкурс Сонячної Темені. Моя частинка про фотоальбоми.
#верлібр, #ст_contest
Голову геть!
Покотилась у кошик...
Кинув кат знічев'я:
"Хороша робота,
загострене лезо пройшло між хребців,
вже думки окремо злітають на волю,
свобода в дарунок,
а тіло — землі!"
Скривавлений спогад тріпоче мов пташка,
співати
без автора вже не спроможна:
тепер нічия і йому не належить.
Та раптом із кошика тьохнули знизу
думки незнайомця,
чи ноти червоні так схожі на краплі
Дзвеніли бруківкою реквієм — Моцарт?
Яку підхопили потоки небесні,
підняли до храму сполохану душу.
Воскресне
із пам'яті інших,
проллється дощами,
в серці у рідних любов'ю, згадкою,
щемом...
В книзі засушеним квітом,
вночі зорепадом,
шелестом хвиль і
туманом огорне.
Спогади — видих,
вдих — порятунок.
Пташка співає надтріснутим голосом
те, що завчила напам'ять,
а ще невідоме:
в горлі думки незнайомця,
на зв'язках січуть
шрамування
крізь стогін...
Фотоальбоми.
Гортаю поволі.
Скільки фантомних історій
спливає в уяві!
Незнайомі обличчя
зі знайомими рисами.
Фотомашина часу.
Між сторінок причаїлися
свята та будні.
Збуджені думки метушаться.
Де б зупинитися?
Ось мить —
муха сіла на ногу
майбутній мамі.
Кепкуємо разом —
коліно на світлині
немов знову збите.
Мимохіть примірюються
випускні сукні,
вичурні зачіски,
плечисті піджаки.
А деякі ж речі і досі,
десь у шафному просторі.
Та пам'ятають декілька поколінь
більше, ніж я.
А роки не стишують хід.
Навіть на плівці.
Вицвітають барви в'язаних шапочок,
але до останку білі сніги Кавказу.
Нерозказані подробиці домальовуються.
Та і не всі герої світлин, на жаль, поряд.
Хоч і не мої спогади,
та без них себе вже не уявляю.
Р.S. Верлібр був написаний на конкурс Сонячної Темені. Моя частинка про фотоальбоми.
#верлібр, #ст_contest
23.04.202521:03
Під весняний легіт з ароматом бузку тримаю "Віршолегіт безмежжя" Олесі Репи. 💜
Дуже сподобалася концепція збірки із рубрикацією вітрами. 🌬️
Деякі вірші — чудові давні знайомі, деякі — зовсім нові для мене. Та всіх з радістю зустріла на свіженьких сторінках.
Ще раз вітаю Олесю із таким доробком!🎉
Дуже сподобалася концепція збірки із рубрикацією вітрами. 🌬️
Деякі вірші — чудові давні знайомі, деякі — зовсім нові для мене. Та всіх з радістю зустріла на свіженьких сторінках.
Ще раз вітаю Олесю із таким доробком!🎉
12.04.202517:50
Ви кажете, схеми старі не доречні?
Книжкові полеміки сиплють картеччю
Думок заскарузлих, не вартих і часу.
Та сотні загрузнуть, лиш тільки почати
Розмову у чаті, приправлену гострим.
Хвилини розчавлює діджітал простір.
Напевно, помітили: майже за Смітом,
Невидимі руки — тепер алгоритми.
Вони неупинно під поглядом твітів
Зіштовхують ринки, сортують крізь сито
Не Ератосфена, а лайків, репостів.
З потрібної сфери новини примостять.
І квазігостинне липке павутиння
Із виру рутини вихоплює. Стигне
Обід або справи ідуть до пожежі —
Світлини яскраві у цей час бентежать.
Мережа підживлює світ дофаміном.
Зіскочите швидко? Тоді майже вільні.
#мтб, #невидимки
Книжкові полеміки сиплють картеччю
Думок заскарузлих, не вартих і часу.
Та сотні загрузнуть, лиш тільки почати
Розмову у чаті, приправлену гострим.
Хвилини розчавлює діджітал простір.
Напевно, помітили: майже за Смітом,
Невидимі руки — тепер алгоритми.
Вони неупинно під поглядом твітів
Зіштовхують ринки, сортують крізь сито
Не Ератосфена, а лайків, репостів.
З потрібної сфери новини примостять.
І квазігостинне липке павутиння
Із виру рутини вихоплює. Стигне
Обід або справи ідуть до пожежі —
Світлини яскраві у цей час бентежать.
Мережа підживлює світ дофаміном.
Зіскочите швидко? Тоді майже вільні.
#мтб, #невидимки
24.03.202518:35
Тривалий сон збере думки і перетравить.
Із сіродення б навтьоки на цвіт заграви.
Туди, де скирти із тривог, ще не знайомі,
Де мерехтить поміж гілок весняний промінь.
Крокую з крокусами березнем і далі.
Як абрикоса ожила, ви помічали?
І сотні сонць готові сяяти з форзицій.
Чому ж так солодко уранці досі спиться?
Як час летить, промовить брунька, що розкрилась,
І малахітові листки. Мов хтось акрилом
Вночі потроху цяточки усюди ставить.
Щодня весна навкруг підкручує яскравість.
І хоч атака дронів знов бентежить вечір,
Та огортається земля крилом лелечим.
Стікає просинь у сади, і щоб не сталось,
Надія моститься між крихітних фіалок.
#весна, #вірш
Із сіродення б навтьоки на цвіт заграви.
Туди, де скирти із тривог, ще не знайомі,
Де мерехтить поміж гілок весняний промінь.
Крокую з крокусами березнем і далі.
Як абрикоса ожила, ви помічали?
І сотні сонць готові сяяти з форзицій.
Чому ж так солодко уранці досі спиться?
Як час летить, промовить брунька, що розкрилась,
І малахітові листки. Мов хтось акрилом
Вночі потроху цяточки усюди ставить.
Щодня весна навкруг підкручує яскравість.
І хоч атака дронів знов бентежить вечір,
Та огортається земля крилом лелечим.
Стікає просинь у сади, і щоб не сталось,
Надія моститься між крихітних фіалок.
#весна, #вірш
Reposted from:
OWL HUB channel
19.03.202514:08
Добірка!
1 місце !
@e_foks – Я хотіла би бути забутою
2 місце !
@ola_poetry – Вже тоді
3 місце !
Ірина Білик – Гетьман-квітка (уривок з казки)
Варті уваги!
@RLysenko – Чорні діри
@oksana_prykhodchenko – Балада про Завію, доньку Марени
@na_muzychna – І немає нічого, крім нас
@ZANDER_XHM – Йду на світло
Добірку судили:
Гортензія
ЗаВІРшована
Андріана Кіндратович
Коментарі суддів
#вірші #тижнева_добірка
1 місце !
@e_foks – Я хотіла би бути забутою
2 місце !
@ola_poetry – Вже тоді
3 місце !
Ірина Білик – Гетьман-квітка (уривок з казки)
Варті уваги!
@RLysenko – Чорні діри
@oksana_prykhodchenko – Балада про Завію, доньку Марени
@na_muzychna – І немає нічого, крім нас
@ZANDER_XHM – Йду на світло
Добірку судили:
Гортензія
ЗаВІРшована
Андріана Кіндратович
Коментарі суддів
#вірші #тижнева_добірка
25.04.202519:15
Що ж ти сторонишся статної баришні?
Спільні столи вже давно не застелюєш,
Як на дорозі угледиш, метеликом
Швидко тікаєш крізь хащі та згарища.
І не ласкава до хижої темряви.
Як ти посміла про захист помислити?
В неї суцільне добро лише в намірах.
Нíчого вікна заскотчувать намертво,
Зайве у паркінгу множити тисняву.
Хто тебе сталкерить? Годі цим наклепам!
Частка любові у кожному дотику
Та вибуховою хвилею шириться.
Котяться зойки з піснями пташиними.
Друзки впиваються, шкіру оздоблюють.
Квіти криваві — намиста й ошийники.
Що ж не цінуєш дарунки-люб'язності?
Раннє занурення в товщі Каховського —
Це не обурливо, навіть захопливо.
Ваші історії жилами зв'язані.
Що ж ти невтомно зневагу виховуєш?
Думаєш, здатна зрівнятись у величі?
Ні благодаті, ні справжньої грації!
Що подавати мистецтвом збираєшся?
Пошуки коренів-сенсів Малевича?
Тільки покора — твій ключ до покращення.
***
Так і лунало від горе-порадників
Під канонадно-розривні мелодії.
Рухались надра в танку неприродньому.
Дрон про прихильницю палко нагадував.
Потім дахи понівечені зводили.
#мтб2, #вірш
Спільні столи вже давно не застелюєш,
Як на дорозі угледиш, метеликом
Швидко тікаєш крізь хащі та згарища.
І не ласкава до хижої темряви.
Як ти посміла про захист помислити?
В неї суцільне добро лише в намірах.
Нíчого вікна заскотчувать намертво,
Зайве у паркінгу множити тисняву.
Хто тебе сталкерить? Годі цим наклепам!
Частка любові у кожному дотику
Та вибуховою хвилею шириться.
Котяться зойки з піснями пташиними.
Друзки впиваються, шкіру оздоблюють.
Квіти криваві — намиста й ошийники.
Що ж не цінуєш дарунки-люб'язності?
Раннє занурення в товщі Каховського —
Це не обурливо, навіть захопливо.
Ваші історії жилами зв'язані.
Що ж ти невтомно зневагу виховуєш?
Думаєш, здатна зрівнятись у величі?
Ні благодаті, ні справжньої грації!
Що подавати мистецтвом збираєшся?
Пошуки коренів-сенсів Малевича?
Тільки покора — твій ключ до покращення.
***
Так і лунало від горе-порадників
Під канонадно-розривні мелодії.
Рухались надра в танку неприродньому.
Дрон про прихильницю палко нагадував.
Потім дахи понівечені зводили.
#мтб2, #вірш
19.04.202518:35
Під ракетні дощі прокидається місто нескорене.
Дивоквітень спішить, біля згарищ пашіють черешні.
Та магнолії цвіт переносить у край нетутешній,
Де спокійний політ для пташок поміж лагідні промені.
Серед гулу сирен на Великдень збираються кошики.
Квітотіні дерев помережали стежку до дому.
Хай куди обере приземлитися дрон невідомо,
Майоріють меренги пасок і на свято запрошують.
І хоч глиняні сльози застигли на стінах потрісканих,
І по шкірі морозом крокують думки про минуле,
На життєвій дорозі далеко не все осягнули,
Тож іти між загрозливих злив залишається тільки-но.
Дивоквітень спішить, біля згарищ пашіють черешні.
Та магнолії цвіт переносить у край нетутешній,
Де спокійний політ для пташок поміж лагідні промені.
Серед гулу сирен на Великдень збираються кошики.
Квітотіні дерев помережали стежку до дому.
Хай куди обере приземлитися дрон невідомо,
Майоріють меренги пасок і на свято запрошують.
І хоч глиняні сльози застигли на стінах потрісканих,
І по шкірі морозом крокують думки про минуле,
На життєвій дорозі далеко не все осягнули,
Тож іти між загрозливих злив залишається тільки-но.
12.04.202517:50
24.03.202518:35
08.03.202521:06
https://www.instagram.com/p/DG89As6IfBA/?igsh=dHY5dGhzd3FueHNn
Взяла участь у збірці, присвяченій Міжнародному дню боротьби за права жінок
Взяла участь у збірці, присвяченій Міжнародному дню боротьби за права жінок
25.04.202519:15
13.04.202507:31
Спадень та Бузок
Справа прадавня — розкидує Спадень пелюсточки й небо уквітчує.
Трохи трояндових — висі у спалахах. Більше б додати експресії!
Ось у форзиції ним запозичена пригорща златопромінчиків.
Вітер-музика із листям базікає, сутінкам радісно плескає.
"Чи вистачає відтінків для чарів?" — і Спадень понуро замислився.
Як же нещадно руйнується щастя у вогнищі створених сумнівів.
Дрібка непевності — фора супернику, власних амбіцій закислення.
Cонце попленталось вітами кленів. І темрява барви посунула.
Вранішня тиша. І світло пришвидшилось. Що тут у тіні загорнуте?
Промені нишпорять кронами пишними. Може, скарби є приховані?
Хащі бузкові. От саме цей колір потрібен вечірньому обрію!
Тільки суцвіття не зовсім привітні. І сяйво принишкло від гонору.
Спадень до Вітру звернувся у квітні. Бо був тим Бузком зачарований:
"Друже, стокрилий, ти квітів прихильник, хоч купку поцуп несподівано!"
"Спадню, строкатий, а що як спитати? Можливо, простіше домовитись?
Хай не тривожиться, зиск буде кожному. Нащо бруднитись крадіжкою?"
В місячну повню ішли перемовини, зірка устигла скотитися.
Фразами-петлями зустрічі сплетені в казці так само, як в дійсності.
В будь-яку пору пливе видноколо надвечір в омріяних китицях.
Погляд приковує сяйво бузкове. Мене це чомусь обнадіює.
#owl_teams
Справа прадавня — розкидує Спадень пелюсточки й небо уквітчує.
Трохи трояндових — висі у спалахах. Більше б додати експресії!
Ось у форзиції ним запозичена пригорща златопромінчиків.
Вітер-музика із листям базікає, сутінкам радісно плескає.
"Чи вистачає відтінків для чарів?" — і Спадень понуро замислився.
Як же нещадно руйнується щастя у вогнищі створених сумнівів.
Дрібка непевності — фора супернику, власних амбіцій закислення.
Cонце попленталось вітами кленів. І темрява барви посунула.
Вранішня тиша. І світло пришвидшилось. Що тут у тіні загорнуте?
Промені нишпорять кронами пишними. Може, скарби є приховані?
Хащі бузкові. От саме цей колір потрібен вечірньому обрію!
Тільки суцвіття не зовсім привітні. І сяйво принишкло від гонору.
Спадень до Вітру звернувся у квітні. Бо був тим Бузком зачарований:
"Друже, стокрилий, ти квітів прихильник, хоч купку поцуп несподівано!"
"Спадню, строкатий, а що як спитати? Можливо, простіше домовитись?
Хай не тривожиться, зиск буде кожному. Нащо бруднитись крадіжкою?"
В місячну повню ішли перемовини, зірка устигла скотитися.
Фразами-петлями зустрічі сплетені в казці так само, як в дійсності.
В будь-яку пору пливе видноколо надвечір в омріяних китицях.
Погляд приковує сяйво бузкове. Мене це чомусь обнадіює.
#owl_teams
06.04.202508:13
Зорі для Агати
В давні часи, що легендами обрані,
Зорі гасились Вітрами під ранок.
Жили брати десь далеко за обрієм.
Звістки то тихо, то шумно збирали,
Ширили простором рідного краю.
Якось блукаючи сонними схилами,
Бора з цікавості скочив у хату.
Тіні прокинулись та полохливими
Крильцями, наче, не дали доспати
Доньці хазяїв, маленькій Агаті.
Небо у зоряній хустці іскрилося.
Дівчинка вгору дивилася сумно:
"Як же бракує удень миготливості,
Крихітні кулі так висям пасують.
Може, позичить їх дню ніч-красуня?"
"Як же блакиті небес засріблитися?"—
Вітру здійснити схотілось бажання.
Раз навесні черемшинові китиці
Він натрусив, побілів ураз ґанок.
"Блиску ж немає. Невже безталанний?"
Бора з братами не раз уже радився.
Сіверко ставнями в розпачі грюкав.
"Дітям важливі нагоди для радості!
Чув, за долиною, йде річка крюком,
Гори блищать у міхах Завірюхи."
Ринулись Бора та Грего покликати
Пані, що горне смереки у шалі.
Часом заводили пісню проникливу.
Хвилі у водах здіймали безжально.
Втілити задум чимдуж поспішали.
"Срібна майстрине, до нас щиро просимо!
Сніжні зірки так потрібні Агаті.
Встигне дівчатко ще стати дорослою.
Щоби печалі уміти стрічати,
Справдженням мрій запасатися варто."
Так і приносяться нам Завірюхою
Зоряні розсипи ранком зимовим.
Щоб ощасливити, часто слід рухатись
Та спонукати до див та оновлень.
Доля за це добре слово замовить.
P.S. Вірш — Срібний призер
#зимаблизько, #фінал, #ліроепос
В давні часи, що легендами обрані,
Зорі гасились Вітрами під ранок.
Жили брати десь далеко за обрієм.
Звістки то тихо, то шумно збирали,
Ширили простором рідного краю.
Якось блукаючи сонними схилами,
Бора з цікавості скочив у хату.
Тіні прокинулись та полохливими
Крильцями, наче, не дали доспати
Доньці хазяїв, маленькій Агаті.
Небо у зоряній хустці іскрилося.
Дівчинка вгору дивилася сумно:
"Як же бракує удень миготливості,
Крихітні кулі так висям пасують.
Може, позичить їх дню ніч-красуня?"
"Як же блакиті небес засріблитися?"—
Вітру здійснити схотілось бажання.
Раз навесні черемшинові китиці
Він натрусив, побілів ураз ґанок.
"Блиску ж немає. Невже безталанний?"
Бора з братами не раз уже радився.
Сіверко ставнями в розпачі грюкав.
"Дітям важливі нагоди для радості!
Чув, за долиною, йде річка крюком,
Гори блищать у міхах Завірюхи."
Ринулись Бора та Грего покликати
Пані, що горне смереки у шалі.
Часом заводили пісню проникливу.
Хвилі у водах здіймали безжально.
Втілити задум чимдуж поспішали.
"Срібна майстрине, до нас щиро просимо!
Сніжні зірки так потрібні Агаті.
Встигне дівчатко ще стати дорослою.
Щоби печалі уміти стрічати,
Справдженням мрій запасатися варто."
Так і приносяться нам Завірюхою
Зоряні розсипи ранком зимовим.
Щоб ощасливити, часто слід рухатись
Та спонукати до див та оновлень.
Доля за це добре слово замовить.
P.S. Вірш — Срібний призер
#зимаблизько, #фінал, #ліроепос
22.03.202517:09
Брала участь у Дніпровському літературному фестивалі до Всесвітнього дня поезії "У ритмі Дніпра" із "Сонячними Усмішками Тінки"
08.03.202521:05
Креатив від Мемотворця 😅
24.04.202518:45
Рахую тільки до п'яти,
Блукає сон поміж хатин.
Піду його шукати.
День сховався, мов миша у нірку.
Та у думках і далі
нишпорять справи,
бажають пришвидшення.
Ширма сутінків їх не зупинила,
як і місяць, що залишився на чатах
і кришиться крізь сито гілок шипшини.
Падають світло-крихти
у чашку з ромашковим чаєм.
Перша, друга, а ось вже і п'ята.
У напої навряд чи сон,
скоріше, серпневі чари
розпечених полонин,
де з літом так не охоче, здавалось,
на віки вічні прощались.
А час приєднався до парубків у аркан —
рухався все хутчіше і хутчіше.
От і січень.
Один...
Шукаю сон.
А чи себе,
нарешті серед тиші?
Під звичну шарманку буднів
так легко загубити власний ритм,
а натомість кружляти у чужому чардаші,
відбиваючи п'яти собі
та не для себе.
Шукаю.
Проявляю принишклий малюнок
особистогого танцю.
Один, два, три ...
Шшшш
#фолькслібр, #СТ_contest
Блукає сон поміж хатин.
Піду його шукати.
День сховався, мов миша у нірку.
Та у думках і далі
нишпорять справи,
бажають пришвидшення.
Ширма сутінків їх не зупинила,
як і місяць, що залишився на чатах
і кришиться крізь сито гілок шипшини.
Падають світло-крихти
у чашку з ромашковим чаєм.
Перша, друга, а ось вже і п'ята.
У напої навряд чи сон,
скоріше, серпневі чари
розпечених полонин,
де з літом так не охоче, здавалось,
на віки вічні прощались.
А час приєднався до парубків у аркан —
рухався все хутчіше і хутчіше.
От і січень.
Один...
Шукаю сон.
А чи себе,
нарешті серед тиші?
Під звичну шарманку буднів
так легко загубити власний ритм,
а натомість кружляти у чужому чардаші,
відбиваючи п'яти собі
та не для себе.
Шукаю.
Проявляю принишклий малюнок
особистогого танцю.
Один, два, три ...
Шшшш
#фолькслібр, #СТ_contest
Reposted from:OWL HUB channel
13.04.202507:26
Вітаємо!
Раді оголосити результати нашого конкурсу #OWL_teams!
Але спершу нагадаємо, в чому полягала його суть. Команди під протекторатом Гортензії та Андрія Мальви брали участь у чотирьох форматах:
– Дуель 2 на 2
– Дуель аудіодекламацій
– Дуель завдань з колеса челенджерів
– Дуель візуальної поезії
За підсумком чотирьох дуелей перемогу із загальним рахунком 3:1 здобула команда Гортензії!
Вітаємо чудових Lilium, Mitchy, Kvazartsevam, Kildun4ik'а та Оксану Приходченко, свій приз вони отримають найближчим часом.
А вам дякуємо за голоси та підтримку!
Раді оголосити результати нашого конкурсу #OWL_teams!
Але спершу нагадаємо, в чому полягала його суть. Команди під протекторатом Гортензії та Андрія Мальви брали участь у чотирьох форматах:
– Дуель 2 на 2
– Дуель аудіодекламацій
– Дуель завдань з колеса челенджерів
– Дуель візуальної поезії
За підсумком чотирьох дуелей перемогу із загальним рахунком 3:1 здобула команда Гортензії!
Вітаємо чудових Lilium, Mitchy, Kvazartsevam, Kildun4ik'а та Оксану Приходченко, свій приз вони отримають найближчим часом.
А вам дякуємо за голоси та підтримку!
Reposted from:
Храм поезії
06.04.202508:12
поетичний конкурс Зима близько
вітаю, наші переможці:
1 місце — Андрій Мальва
2 місце — Оксана Приходченко
3 місце — Олеся Репа
результати
вірші
судили Ліля, Онофріюк та Квазар
#конкурс
#поезія
#вірші
#храм
вітаю, наші переможці:
1 місце — Андрій Мальва
2 місце — Оксана Приходченко
3 місце — Олеся Репа
результати
вірші
судили Ліля, Онофріюк та Квазар
#конкурс
#поезія
#вірші
#храм
Reposted from:
Muza Huyuza
22.03.202516:08
РОЗІГРАШ СИЛЯНОК!
Хочеш стильну прикрасу та можливість допомогти артилеристам 40-ї бригади? Тоді це твій шанс!
За донат від 50 грн на автомобіль для 40 ОАБр ім. Великого князя Вітовта ти береш участь у розіграші однієї з двох неймовірних силянок.
✨ Що можна виграти:
1. Синя силянка:
• Довжина: 34 см
• Ширина: 6 см
• Мотузки: 20 см кожна
• Виготовлена з якісного чеського бісеру, вишукана та стильна, з ніжним мереживним плетінням.
2. Рожева силянка:
• Довжина: 34 см
• Ширина: 6,5 см
• Мотузки: 20 см кожна
• Виконана з чеського бісеру, доповнена блискучим склярусом. Ніжна, яскрава, для тих, хто любить додати акцент до образу.
✅ Обидві прикраси мають подарункове пакування, тому можуть стати ідеальним подарунком.
Як взяти участь:
1. Задонать від 50 грн
2. Зроби репост
🎉 Розіграш відбудеться 5 квітня.
Кожен репост — це не лише шанс виграти унікальну прикрасу, а й крок до того, щоб артилеристи 40-ї бригади швидше отримали авто.
За прикраси дякую Олі Ритик
Хочеш стильну прикрасу та можливість допомогти артилеристам 40-ї бригади? Тоді це твій шанс!
За донат від 50 грн на автомобіль для 40 ОАБр ім. Великого князя Вітовта ти береш участь у розіграші однієї з двох неймовірних силянок.
✨ Що можна виграти:
1. Синя силянка:
• Довжина: 34 см
• Ширина: 6 см
• Мотузки: 20 см кожна
• Виготовлена з якісного чеського бісеру, вишукана та стильна, з ніжним мереживним плетінням.
2. Рожева силянка:
• Довжина: 34 см
• Ширина: 6,5 см
• Мотузки: 20 см кожна
• Виконана з чеського бісеру, доповнена блискучим склярусом. Ніжна, яскрава, для тих, хто любить додати акцент до образу.
✅ Обидві прикраси мають подарункове пакування, тому можуть стати ідеальним подарунком.
Як взяти участь:
1. Задонать від 50 грн
2. Зроби репост
🎉 Розіграш відбудеться 5 квітня.
Кожен репост — це не лише шанс виграти унікальну прикрасу, а й крок до того, щоб артилеристи 40-ї бригади швидше отримали авто.
За прикраси дякую Олі Ритик
04.02.202510:41
Заклопотана. Втомлена. Сутінки.
Несподівано грім перестукує.
Чи погода думки віддзеркалює?
Чи стаю буревійною калькою?
Нехай вечір, негодою зранений,
Пробіжуся, як промінь між гранями
Хмарочосів і споминів радості.
Серцезбитками більше пишаються
Крижані завірюхи байдужості
Ніж реальні дощі. Трохи шавлії
Додаю у напій, щоб одужати,
І веселок чекаю під шаликом.
Коли вихори буднів закручують,
Одночасно проблеми збираються,
Так не хочеться стати заручником
Негараздів і впасти у крайнощі.
Вимагають від розуму гнучкості,
Жонглювання життєвими барвами
Ті події, що є неминучими,
Ті старання, які були марними.
Краще рішення часом ховається
За виднішими альтернативами.
Потребує краплини зухвалості,
І сміливців таких, що настирно би
Просувались шляхами тривалими.
Як замовкне луна-перегримниця,
Промінцю в хмароґратах не втриматись —
От і темрява світлом проштрикана.
По місточку, що більше затьмарений,
Помандрую за настроєчарами.
У веселковий шалик закутана.
Заклопотана мріями. Сутінки.
P.S. Новаторський жанр сплетенням-розплетення.
3 місце у Міжсезонні Котолисів
Несподівано грім перестукує.
Чи погода думки віддзеркалює?
Чи стаю буревійною калькою?
Нехай вечір, негодою зранений,
Пробіжуся, як промінь між гранями
Хмарочосів і споминів радості.
Серцезбитками більше пишаються
Крижані завірюхи байдужості
Ніж реальні дощі. Трохи шавлії
Додаю у напій, щоб одужати,
І веселок чекаю під шаликом.
Коли вихори буднів закручують,
Одночасно проблеми збираються,
Так не хочеться стати заручником
Негараздів і впасти у крайнощі.
Вимагають від розуму гнучкості,
Жонглювання життєвими барвами
Ті події, що є неминучими,
Ті старання, які були марними.
Краще рішення часом ховається
За виднішими альтернативами.
Потребує краплини зухвалості,
І сміливців таких, що настирно би
Просувались шляхами тривалими.
Як замовкне луна-перегримниця,
Промінцю в хмароґратах не втриматись —
От і темрява світлом проштрикана.
По місточку, що більше затьмарений,
Помандрую за настроєчарами.
У веселковий шалик закутана.
Заклопотана мріями. Сутінки.
P.S. Новаторський жанр сплетенням-розплетення.
3 місце у Міжсезонні Котолисів
Shown 1 - 20 of 20
Log in to unlock more functionality.