Стигматизація психіатричних лікарень: час залишити міфи у минулому ❤️
Коли говорять про психіатричні лікарні, уявлення у багатьох — із радянських страшилок: решітки на вікнах, крики, «чокнуті» пацієнти та лікарі з химерними інструментами. Так от, це все — давно неактуальний міф, який пора залишити в минулому.
Я зараз у одному з найкращих відділень на Кирилівській, і знаєте що? Тут усе зовсім не так. Умови дуже хороші, персонал чуйний і неймовірно професійний. Пацієнти? Спокійні, адекватні й чудові люди. З деким я навіть потоваришувала. Це місце, де допомагають відновлюватися, а не ламають волю, як це було за часів каральної психіатрії в СРСР.
Чому я тут?
Бо вирішила подбати про себе. Зараз проходжу обстеження й підбір лікування. Пізніше планую лягти у реабілітаційний центр. Це не соромно, а навпаки — важливий крок до того, щоб почуватися краще.
Що треба знати:
• Я не буйна.
• Я не «чокнута».
• Я не «неадекватна».
І люди тут такі ж. Це ті, хто втомився, хто бореться з депресією (і це не вигадка!), хто працює над своїм відновленням.
Якщо вам цікаво, як усе тут влаштовано, як проходить лікування чи обстеження — сміливо задавайте питання. Готова поділитися досвідом і трохи розвіяти міфи про ці заклади.
І ще:
Сьогодні ми знімали відео для збору на автомобіль для медиків ГУР. Це дуже важлива справа, тому прошу підтримати нас репостами й копійкою. Усі реквізити та деталі — в закріпленому дописі.
Дякую всім, хто мене підтримує! ❤️ І особлива вдячність лікарям, які допомагають зробити цей шлях легшим.
P.S. На фото я серйозна, бо посмішка лишилася за кадром. Але я точно знаю, що зробила правильний крок.
