
Україна Online: Новини | Політика

Телеграмна служба новин - Україна

Резидент

Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Труха⚡️Україна

Николаевский Ванёк

Лачен пише

Реальний Київ | Украина

Реальна Війна

Україна Online: Новини | Політика

Телеграмна служба новин - Україна

Резидент

Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Труха⚡️Україна

Николаевский Ванёк

Лачен пише

Реальний Київ | Украина

Реальна Війна

Україна Online: Новини | Політика

Телеграмна служба новин - Україна

Резидент

UnRealpolitik
Про геополітику простими словами.
Огляд новин з точки зору політології.
Подкасти про міжнародні відносини
Наші інші ресурси: https://linktr.ee/unrealpolitik
Співпраця: https://t.me/UNRPolitik
Огляд новин з точки зору політології.
Подкасти про міжнародні відносини
Наші інші ресурси: https://linktr.ee/unrealpolitik
Співпраця: https://t.me/UNRPolitik
TGlist rating
0
0
TypePublic
Verification
Not verifiedTrust
Not trustedLocation
LanguageOther
Channel creation dateJan 22, 2023
Added to TGlist
May 21, 2024Linked chat

UnRealpolitik Chat
13
Records
16.04.202523:59
1.5KSubscribers15.04.202509:06
1000Citation index19.03.202520:35
8.6KAverage views per post19.04.202523:59
4.5KAverage views per ad post13.11.202423:59
22.41%ER12.11.202423:59
660.47%ERR15.04.202517:42
Мистецтво війни
Поки світ хаотично передивлявся списки накладених на різні країни тарифів, для Пекіну ця політика не стала сюрпризом. Китайці не чекали, а готувалися, і коли грянув грім, вони відповіли митами на мита
Торгівля між двома країнами — майже мертва. Якщо вдасться зберегти хоч 20% товарообігу — це вже диво
Але вас не дивує, що китайці не дали задню?
Цей конфлікт вдарить боляче. Мінус 1,5–2% зростання ВВП — багато для країни, яка цілилася в 5%. Це означає — закриття заводів, безробіття та зростання внутрішньої напруги
Інші країни Азії будуть змушені обирати сторону конфлікту, і частина обире Вашингтон
Чому ж тоді розважливі китайці замість того, щоб подзвонити та укласти угоду із «найкращим у світі переговорником» відповіли на його тарифи його ж монетою?
Справа не в его. Це холодний розрахунок. Пекін та Вашингтон просто не можуть домовитися: США не задоволені самим фактом зростання китайської економіки, і що Байден, що Трамп розглядають боротьбу із Китаєм як гру із нульовою сумою
Після того, як Трамп розпочав свою першу торговельну війну у 2018 році, Пекін все ще сподівався, що перемовинами можна дійти згоди. Урешті-решт сторони досягнули «нарису» торговельної угоди. Але тарифи так і не були скасовані
Зараз відступати нікуди. Під керівництвом Сі КНР почала переорієнтовуватися на торгівлю із третіми країнами та займатися «імпортозамєщєнієм» в ключових галузях. Китайський штучний інтелект “Deepseek” довів, що із американцями можна змагатися, а політика Трампа лише збільшила підтримку влади в КНР
Пекін вірить, що він стоїть на правильній стороні історії: на засадах захисту вільної торгівлі та глобалізації. Але є в його політиці є риса, притаманна великим державам із далеких давен: на удар треба відповідати ударом
Хай європейці, японці та корейці і не наважаться підтримати Китай, їхнього «мовчання» у майбутній холодній чи гарячій війні із Вашингтоном Пекіну буде цілком достатньо, бо в цій війні Китай грає не на популярність, а на витривалість
🍷 UnRealpolitik
Поки світ хаотично передивлявся списки накладених на різні країни тарифів, для Пекіну ця політика не стала сюрпризом. Китайці не чекали, а готувалися, і коли грянув грім, вони відповіли митами на мита
Торгівля між двома країнами — майже мертва. Якщо вдасться зберегти хоч 20% товарообігу — це вже диво
Але вас не дивує, що китайці не дали задню?
Цей конфлікт вдарить боляче. Мінус 1,5–2% зростання ВВП — багато для країни, яка цілилася в 5%. Це означає — закриття заводів, безробіття та зростання внутрішньої напруги
Інші країни Азії будуть змушені обирати сторону конфлікту, і частина обире Вашингтон
Чому ж тоді розважливі китайці замість того, щоб подзвонити та укласти угоду із «найкращим у світі переговорником» відповіли на його тарифи його ж монетою?
Справа не в его. Це холодний розрахунок. Пекін та Вашингтон просто не можуть домовитися: США не задоволені самим фактом зростання китайської економіки, і що Байден, що Трамп розглядають боротьбу із Китаєм як гру із нульовою сумою
Після того, як Трамп розпочав свою першу торговельну війну у 2018 році, Пекін все ще сподівався, що перемовинами можна дійти згоди. Урешті-решт сторони досягнули «нарису» торговельної угоди. Але тарифи так і не були скасовані
Зараз відступати нікуди. Під керівництвом Сі КНР почала переорієнтовуватися на торгівлю із третіми країнами та займатися «імпортозамєщєнієм» в ключових галузях. Китайський штучний інтелект “Deepseek” довів, що із американцями можна змагатися, а політика Трампа лише збільшила підтримку влади в КНР
Пекін вірить, що він стоїть на правильній стороні історії: на засадах захисту вільної торгівлі та глобалізації. Але є в його політиці є риса, притаманна великим державам із далеких давен: на удар треба відповідати ударом
Хай європейці, японці та корейці і не наважаться підтримати Китай, їхнього «мовчання» у майбутній холодній чи гарячій війні із Вашингтоном Пекіну буде цілком достатньо, бо в цій війні Китай грає не на популярність, а на витривалість
🍷 UnRealpolitik
16.04.202518:51
Народ починає щось підозрювати, Мілорде
Рейтинги Трампа падають
За даними опитування YouGov/The Economist, рейтинг схвалення чинного президента знизився на 14 пунктів відтоді, як він обійняв посаду. Це падіння — різкіше, ніж під час його першого терміну
Окремим ударом стали наслідки тарифної політики. І хоч самому Трампу короткострокові втрати рейтингу поки що не критичні, для республіканців, які готуються до парламентських перегонів, це тривожний дзвінок
Та не варто мріяти про імпічмент
МАГА-ядро залишається непохитним:
Економічні маневри та мита відштовхнули лише частину коливних виборців. Але більшість і далі вірить, що «все йде за планом»
Справжній тест — попереду. У 2026 році відбудуться проміжні вибори до Конгресу. Саме вони покажуть, наскільки сильним є президент Трамп у своїй другій каденції. Під час першого терміну республіканці втратили 42 місця у Палаті представників у 2018-му. Тоді контроль перейшов до демократів
2026 рік покаже, чи ще досі Америка хоче грати за правилами Трампа
🍷 UnRealpolitik
Рейтинги Трампа падають
За даними опитування YouGov/The Economist, рейтинг схвалення чинного президента знизився на 14 пунктів відтоді, як він обійняв посаду. Це падіння — різкіше, ніж під час його першого терміну
Кожен п’ятий з-поміж тих, хто голосував за нього, незадоволений тим, як він бореться з інфляцією. 12% вважають, що його економічна політика провальна
Окремим ударом стали наслідки тарифної політики. І хоч самому Трампу короткострокові втрати рейтингу поки що не критичні, для республіканців, які готуються до парламентських перегонів, це тривожний дзвінок
Та не варто мріяти про імпічмент
МАГА-ядро залишається непохитним:
92% республіканців, які голосували за нього в листопаді, й досі його підтримують
Економічні маневри та мита відштовхнули лише частину коливних виборців. Але більшість і далі вірить, що «все йде за планом»
Справжній тест — попереду. У 2026 році відбудуться проміжні вибори до Конгресу. Саме вони покажуть, наскільки сильним є президент Трамп у своїй другій каденції. Під час першого терміну республіканці втратили 42 місця у Палаті представників у 2018-му. Тоді контроль перейшов до демократів
2026 рік покаже, чи ще досі Америка хоче грати за правилами Трампа
🍷 UnRealpolitik
28.03.202511:25
Мир лежить на столі і чекає поки його піднімуть!
Цю фразу промовив посол Німеччини в США. Перша Світова тоді була в розпалі, війська кайзера повільно наступали вглиб Франції, але частина німецьких еліт вже здогадувалися, що Райх приречений і шукала як вийти із пастки затяжної війни. Але тоді це не вдалося
За теорією є декілька причин, через які сторони не бажають завершити війну
Першою із них є так звана "sunk cost fallacy". Договір про закінчення тривалої війни із великою кількістю жертв важко продати власному населенню. Це — так звана «дилема запойного гравця». Чим більше втрачено, тим більше хочеться це відіграти, це заганяє країну в пастку постійних втрат без видимого результату
Ну, не може Кайзер вийти до народу і сказати, що після двох років м'ясорубки ми зрозуміли, що план Шліфена провалився і ми повертаємося до кордонів 1914 року
Другою, не менш частою причиною є очікування переломного моменту. Вибори в США, слабкість російської економіки, страйк поляків на кордоні із Україною — ось-ось і Росія/Україна дрогне, уряд паде, а армія розвалиться. Війни рідко коли нагадують поступову перемогу однієї зі сторін, частіше вони схожі на маятник: етапи коли хтось слабший, а хтось сильніший. І все може радикально змінитися із новим «чорним лебедем»
Ну і навіщо завершувати війну поступками, якщо у вас є ядерна бомба чи ще мільйон потенційних призовників? Поки є засоби змінити ситуацію, сторони не підписуватимуть мир. Навіщо покладатися на папірець із компромісами та поступками, якщо можна дотиснути? Нерідко ця логіка призводить до катастрофічних результатів: виснаження держави та революції
Тепер про те, як ці перепони подолати
Потрібно помістити сторони в те, що називається "mutually hurting stalemate" — тупікову для сторін ситуацію, що лише погіршує положення обох гравців у перспективі. Американці мають у цьому чималий досвід і вони вже практикували цю стратегію посередництва за часів війн у Югославії
Реалізація тут проста: підсилювати слабкого та послаблювати сильного. А коли силові потенціали вирівняються, потрібно позбавити обидві сторони надії на те, що вони переможуть, і впевнити, що далі обом буде тільки гірше. Так свого часу держсекретар Генрі Кіссінджер зробив за часів війни Судного дня, коли допоміг ізраїльтянам відкинути арабів, а потім перекрив їм допомогу, змусивши обидві сторони йти на компроміси
Схожа ідея стоїть за діями американців сьогодні. Адміністрація Трампа намагається переконати обидві сторони в тому, що подальший конфлікт марний і ні до чого не призведе. Для цього всі ці історії про завищення втрат. Проблема в тому, наскільки тверезо зараз американські урядовці оцінюють ситуацію
Україна, очевидно, вважає, що перемовини мають вестися із позиції сили, і конфлікт ще не дозрів. США ж навпаки, дотримуються думки, що сторони мають відносно рівні потенціали і підсилювати чи послабляти когось для переговорів не потрібно, та можна одразу переходити до процесу човникової дипломатії
🍷 UnRealpolitik
22.03.202513:08
Перша гра «Дипломатії» у розпалі
Реєструйтеся, декілька вільних місць ще залишилося!
🍷 UnRealpolitik
Реєструйтеся, декілька вільних місць ще залишилося!
🍷 UnRealpolitik
05.04.202510:03
Чому Рубіо не стане «новим Кіссінджером»?
У 70-х держсекретарю Кіссінджеру вдалося втілити дипломатичний маневр, що змінив хід Холодної війни: зближення США та КНР, яке посилило тиск на Радянський Союз. Зараз американці шукають схожий підхід
Але Кіссінджер не створив дива — він просто вдало скористався ситуацією. Китай у 70-х лежав у руїнах після комуністичних експериментів Мао Цзедуна, на кордоні тривав конфлікт із Радянським Союзом. Сам Пекін не марив світовим лідерством, а намагався просто втриматися як держава
США прийшли «на все готове». Коли Китай відкрив свою економіку для світу в 1980-х, американський бізнес і споживачі отримали вигоду від зростання китайського виробничого сектору. Пекін не потрібно було підбурювати до конфлікту із СРСР — зіткнення вже тривали, і КНР була в асиметричному протистоянні
Що ж зараз?
Росія та КНР пов’язані спільною стратегічною метою — покласти край гегемонії Заходу. Китай швидко нарощує експорт товарів до Росії, заповнюючи прогалину, залишену західними виробниками
За даними дослідницької компанії Rhodium Group, лише в автомобільному секторі частка Китаю на російському ринку зросла з 9% у 2021 році до 61% у 2023
Це дає Пекіну серйозний важіль впливу на Москву
Навіть якщо вдасться «відтягнути» Росію від Китаю — скільки це коштуватиме?
Це зашкодить відносинам із союзниками по НАТО, Вашингтон буде змушений поступитися інтересами в Європі й піти на економічні компроміси. І заради чого?
У кращому випадку Росія залишатиметься нейтральною, нарощуватиме силу і підкидатиме дров у конфлікт між КНР і США. А в Штатів не буде важелів, щоб запобігти майбутньому зближенню Москви та Пекіна
Намагання завоювати прихильність Росії означало б обміняти сильних і надійних союзників на слабкого, бідного і непостійного партнера. На такий крок Кіссінджер, переконаний реаліст, ніколи б не пішов
🍷 UnRealpolitik
У 70-х держсекретарю Кіссінджеру вдалося втілити дипломатичний маневр, що змінив хід Холодної війни: зближення США та КНР, яке посилило тиск на Радянський Союз. Зараз американці шукають схожий підхід
Але Кіссінджер не створив дива — він просто вдало скористався ситуацією. Китай у 70-х лежав у руїнах після комуністичних експериментів Мао Цзедуна, на кордоні тривав конфлікт із Радянським Союзом. Сам Пекін не марив світовим лідерством, а намагався просто втриматися як держава
США прийшли «на все готове». Коли Китай відкрив свою економіку для світу в 1980-х, американський бізнес і споживачі отримали вигоду від зростання китайського виробничого сектору. Пекін не потрібно було підбурювати до конфлікту із СРСР — зіткнення вже тривали, і КНР була в асиметричному протистоянні
Що ж зараз?
Росія та КНР пов’язані спільною стратегічною метою — покласти край гегемонії Заходу. Китай швидко нарощує експорт товарів до Росії, заповнюючи прогалину, залишену західними виробниками
За даними дослідницької компанії Rhodium Group, лише в автомобільному секторі частка Китаю на російському ринку зросла з 9% у 2021 році до 61% у 2023
Це дає Пекіну серйозний важіль впливу на Москву
Навіть якщо вдасться «відтягнути» Росію від Китаю — скільки це коштуватиме?
Це зашкодить відносинам із союзниками по НАТО, Вашингтон буде змушений поступитися інтересами в Європі й піти на економічні компроміси. І заради чого?
У кращому випадку Росія залишатиметься нейтральною, нарощуватиме силу і підкидатиме дров у конфлікт між КНР і США. А в Штатів не буде важелів, щоб запобігти майбутньому зближенню Москви та Пекіна
Намагання завоювати прихильність Росії означало б обміняти сильних і надійних союзників на слабкого, бідного і непостійного партнера. На такий крок Кіссінджер, переконаний реаліст, ніколи б не пішов
🍷 UnRealpolitik


31.03.202509:34
Кількість кораблів у військово-морському флоті США та флоту народно-визвольної армії Китаю
Джерело: CSIS
🍷 UnRealpolitik
Джерело: CSIS
🍷 UnRealpolitik
23.03.202518:21
Ми сприймаємо Світ як просту модель
Жодна теорія ніколи не пояснить, як справді все працює. Інколи легше думати, що вся політика США це бзікі та бажання Дональда Трампа, але від цього не стає простіше
І сприймати Світ як модель означає грати за правилами, які ми самі себе і вибудовуємо. Якщо для нас міжнародні відносини це конфлікти, гра із нульовою сумою, анархія та правовий нігілізм, то ми будемо будувати армію, переводити економіку на військові рейки та нападати першими
Якщо Світ про міжнародне право, економіку, торгівлю та комерційні інтереси, то нам час зводити мости та будувати порти — але реальність набагато складніша. Часто міжнародні відносини — це і про перше і про друге одночасно. І часто наше сприйняття об'єкта змінює його поведінку
Думаєте фізика та математика складні науки?
Це правда. Але фізика тіл не змінилася, коли Ейнштейн зробив своє відкриття. Але варто вам вийти із новою теорією про "failed states", як ті ж самі failed states почнуть її досліджувати і спростовувати власним прикладом
Часто військові навчання на кордоні — це просто навчання, але варто відповісти на них симетрично. І ось сусідський Генштаб вже нервово розробляє плани превентивної війни із вашою держави, бо сприйняв цей крок як підготовку до конфлікту. Ви ж знайшли зайве підтвердження своїй теорії про те, що Світ — це гра із нульовою сумою і сусіди тільки і хочуть Вас зрадити, і стали ще впевненіші у власних далеких від реальності переконаннях
Сприймаючи реальність крізь прості моделі, легко потрапити в пастку власних переконань. Але політика складніша. Вона змінюється щомиті — і наші уявлення про неї здатні змінити її ще сильніше
🍷 UnRealpolitik
Жодна теорія ніколи не пояснить, як справді все працює. Інколи легше думати, що вся політика США це бзікі та бажання Дональда Трампа, але від цього не стає простіше
І сприймати Світ як модель означає грати за правилами, які ми самі себе і вибудовуємо. Якщо для нас міжнародні відносини це конфлікти, гра із нульовою сумою, анархія та правовий нігілізм, то ми будемо будувати армію, переводити економіку на військові рейки та нападати першими
Якщо Світ про міжнародне право, економіку, торгівлю та комерційні інтереси, то нам час зводити мости та будувати порти — але реальність набагато складніша. Часто міжнародні відносини — це і про перше і про друге одночасно. І часто наше сприйняття об'єкта змінює його поведінку
Думаєте фізика та математика складні науки?
Це правда. Але фізика тіл не змінилася, коли Ейнштейн зробив своє відкриття. Але варто вам вийти із новою теорією про "failed states", як ті ж самі failed states почнуть її досліджувати і спростовувати власним прикладом
Часто військові навчання на кордоні — це просто навчання, але варто відповісти на них симетрично. І ось сусідський Генштаб вже нервово розробляє плани превентивної війни із вашою держави, бо сприйняв цей крок як підготовку до конфлікту. Ви ж знайшли зайве підтвердження своїй теорії про те, що Світ — це гра із нульовою сумою і сусіди тільки і хочуть Вас зрадити, і стали ще впевненіші у власних далеких від реальності переконаннях
Сприймаючи реальність крізь прості моделі, легко потрапити в пастку власних переконань. Але політика складніша. Вона змінюється щомиті — і наші уявлення про неї здатні змінити її ще сильніше
🍷 UnRealpolitik
02.04.202510:42
Трикутник Марка Рубіо
Трикутна структура в природі є досить стійкою. Проте в міжнародній політиці система з трьох полюсів — одна з найбільш нестабільних
Не секрет, що США намагаються розірвати російсько-китайський альянс, використовуючи традиційну тактику розділяй і володарюй: запропонувати Москві «пряник» і використати її для стримування Китаю. Однак така стратегія суперечить усталеним теоретичним підходам
Історія показує, що у триполярній системі дві слабші держави майже завжди об'єднуються проти найсильнішої, а не навпаки. Цю закономірність досліджує науковець Сеульського університету Dylan Motin:
У результаті система трансформується з триполярної в однополярну, де держава «А» матиме домінуючу перевагу. Тому для слабшого гравця об'єднання з найсильнішим — ірраціональна стратегія. Логічніше, що «Б» (Китай) і «В» (Росія) об'єднаються проти «А» (США), аби не допустити встановлення гегемонії
Для Росії змова з Вашингтоном не має сенсу, оскільки у разі послаблення Китаю головним вигодоотримувачем стануть США, а не Москва
🍷 UnRealpolitik
«Океанія воює з Остазією. Океанія завжди воювала з Остазією» ("1984")
Трикутна структура в природі є досить стійкою. Проте в міжнародній політиці система з трьох полюсів — одна з найбільш нестабільних
Не секрет, що США намагаються розірвати російсько-китайський альянс, використовуючи традиційну тактику розділяй і володарюй: запропонувати Москві «пряник» і використати її для стримування Китаю. Однак така стратегія суперечить усталеним теоретичним підходам
Історія показує, що у триполярній системі дві слабші держави майже завжди об'єднуються проти найсильнішої, а не навпаки. Цю закономірність досліджує науковець Сеульського університету Dylan Motin:
Уявімо систему з трьох країн: «А», «Б» та «В»
Перша має дев'ять очок сили, друга — шість, третя — три
Якщо країни «А» і «В» спробують поділити державу «Б», то баланс сил зміниться: «А» матиме тринадцять очок, а «В» — лише п'ять
У результаті система трансформується з триполярної в однополярну, де держава «А» матиме домінуючу перевагу. Тому для слабшого гравця об'єднання з найсильнішим — ірраціональна стратегія. Логічніше, що «Б» (Китай) і «В» (Росія) об'єднаються проти «А» (США), аби не допустити встановлення гегемонії
Для Росії змова з Вашингтоном не має сенсу, оскільки у разі послаблення Китаю головним вигодоотримувачем стануть США, а не Москва
🍷 UnRealpolitik
04.04.202515:09
🔸 Хто ухвалює зовнішньополітичні рішення в Кремлі?
🔸 Чому Росія сприймає НАТО як загрозу?
🔸 Чи міг би нейтральний статус України запобігти війні?
Подкаст про зовнішню політику Росії, її стратегію, поразки та червоні лінії із Завідувачем кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Київського інституту міжнародних відносин Віктором Константиновим
🍷 UnRealpolitik
🔸 Чому Росія сприймає НАТО як загрозу?
🔸 Чи міг би нейтральний статус України запобігти війні?
Подкаст про зовнішню політику Росії, її стратегію, поразки та червоні лінії із Завідувачем кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Київського інституту міжнародних відносин Віктором Константиновим
🍷 UnRealpolitik
Reposted from:
Новосилецький на дивані

20.03.202509:34
Кропивницький і Енгельс сьогодні.
Миру в небі швидкого не треба було очікувати, бо обіцявся він Трампу, а не один одному. Жодних зобов'язань не було між Росією та Україною.
Взаємна недовіра сторін настільки глибока, що просто зупинка вогню в усіх вимірах - неможлива. Це глибокий і старий конфлікт, який загоється поступово, крок за кроком. А зробивши перший крок - буде легше зробити і наступні.
Поки що, як ми бачимо, навіть цей перший крок зробити не вдається, усі діють за логікою взаємної недовіри і війни на виснаження. Як і що буде робити Трамп з цим усім - питання без відповіді.
Миру в небі швидкого не треба було очікувати, бо обіцявся він Трампу, а не один одному. Жодних зобов'язань не було між Росією та Україною.
Взаємна недовіра сторін настільки глибока, що просто зупинка вогню в усіх вимірах - неможлива. Це глибокий і старий конфлікт, який загоється поступово, крок за кроком. А зробивши перший крок - буде легше зробити і наступні.
Поки що, як ми бачимо, навіть цей перший крок зробити не вдається, усі діють за логікою взаємної недовіри і війни на виснаження. Як і що буде робити Трамп з цим усім - питання без відповіді.
30.03.202514:04
Чому Росії потрібна війна?
Таке питання часто чуємо звідусіль, однак для пошуку відповіді з точки зору зовнішньої політики, варто звернутися до стратегічної культури Російської Федерації
Росія намагається утримати великий простір. Вона поєднує у собі території двох континентів, через що позиціонує себе як євразійську "державу-цивілізацію". Це нелегка справа, яку вдається зробити хіба що зі встановленням авторитарного режиму. Державність будується на образі царя або великого керівника, так званого «старшого брата» за Орвеллом
Від часів Монгольської імперії до СРСР територія сучасної Росії була зібрана в імперію. Такому типу властиве розширення, яке штовхає на ведення війни. Після розпаду СРСР, не змирившись з долею існування у ролі чергової колишньої радянської республіки, Росія знову повернулась до звичайної імперської форми
Щоб мати спроможність проводити агресивну зовнішню політику та претендувати на власну сферу впливу, треба мати силу. У 90-х Росія була слабка, тому її основним завданням стало накопичення ресурсів зі збереженням діалогу із Заходом
Вже у 2000-х стали помітні суттєві зміни. Структурна сила США значно послабилась внаслідок вторгнення в Ірак, а Росія навпаки ставала сильнішою — вона отримала великі прибутки він продажу енергоресурсів. На Бухарестському саміті 2008 року Захід надав їй «зелене світло» на розширення в пострадянському просторі, не ставши приєднувати до НАТО Україну і Грузію, за чим поступово слідувала військова агресія щодо цих держав
Наразі Росія претендує на власне місце в багатополярному світі, указуючи на свою силу — ядерний потенціал та членство в Раді Безпеки. У її зовнішньополітичній концепції 2023 чітко простежується бажання повернути втрачений статус великої держави шляхом застосуванням прагматичних заходів, передусім відносно пострадянського простору
🍷 UnRealpolitik
Той, хто знає ворога й себе, ніколи не програє війни; Хто не знає ворога, але знає себе, інколи виграє, а інколи програє; Той, хто не знає ні себе, ні ворога, програє кожну баталію - Сунь Дзи
Таке питання часто чуємо звідусіль, однак для пошуку відповіді з точки зору зовнішньої політики, варто звернутися до стратегічної культури Російської Федерації
Росія намагається утримати великий простір. Вона поєднує у собі території двох континентів, через що позиціонує себе як євразійську "державу-цивілізацію". Це нелегка справа, яку вдається зробити хіба що зі встановленням авторитарного режиму. Державність будується на образі царя або великого керівника, так званого «старшого брата» за Орвеллом
Від часів Монгольської імперії до СРСР територія сучасної Росії була зібрана в імперію. Такому типу властиве розширення, яке штовхає на ведення війни. Після розпаду СРСР, не змирившись з долею існування у ролі чергової колишньої радянської республіки, Росія знову повернулась до звичайної імперської форми
Щоб мати спроможність проводити агресивну зовнішню політику та претендувати на власну сферу впливу, треба мати силу. У 90-х Росія була слабка, тому її основним завданням стало накопичення ресурсів зі збереженням діалогу із Заходом
Вже у 2000-х стали помітні суттєві зміни. Структурна сила США значно послабилась внаслідок вторгнення в Ірак, а Росія навпаки ставала сильнішою — вона отримала великі прибутки він продажу енергоресурсів. На Бухарестському саміті 2008 року Захід надав їй «зелене світло» на розширення в пострадянському просторі, не ставши приєднувати до НАТО Україну і Грузію, за чим поступово слідувала військова агресія щодо цих держав
Наразі Росія претендує на власне місце в багатополярному світі, указуючи на свою силу — ядерний потенціал та членство в Раді Безпеки. У її зовнішньополітичній концепції 2023 чітко простежується бажання повернути втрачений статус великої держави шляхом застосуванням прагматичних заходів, передусім відносно пострадянського простору
🍷 UnRealpolitik
17.03.202508:05
«Французький військовий контингент, іди геть!»
Під такими гаслами у 2023 році країнами Сахелю прокотилася хвиля державних переворотів. Військові хунти, використовуючи народне незадоволення, захопили владу в Нігері, Буркіна-Фасо, Гвінеї, Гвінеї-Бісау та Малі. Західні столиці були шоковані, а Москва злорадно потирала руки. Минуло більше року. Час підбити підсумки: що принесли «революційні зміни» народу Нігеру?
Антизахідні настрої справді відіграли ключову роль у перевороті. Неоколоніалізм* став універсальним виправданням для всіх проблем: від корупції до економічного занепаду. Франція та США втратили вплив, а їхні місця зайняли нові «друзі» з Москви, Пекіна та Тегерана
Що змінилося?
Економічна політика — під копірку з програми поваленого уряду. Боротьба з корупцією, незалежний суд, створення робочих місць — «плани» ті ж самі, тільки тепер це під керівництвом хунти та із застосуванням репресій проти громадськості
Зовнішня політика — замість старих союзників Нігер тепер орієнтується на ті країни, які не питають про демократію. У січні 2024 року прем’єр-міністр хунти Алі Махамане Ламін Зейне відвідав Росію, Туреччину, Сербію та Іран, шукаючи нових партнерів.
Співробітництво — замість французьких інструкторів прибули російські військові радники, а Китай та Туреччина отримали вигідні контракти на природні ресурси. Хунта розраховує, що нові союзники допоможуть їй втримати владу, але чи допоможуть вони економіці?
Попри всю антизахідну риторику, нігерці й далі ризикуючи життям, намагаються втекти до Європи — того самого «ворожого Заходу», проти якого їхня влада так завзято бореться
Революція відбулася. Але для кого?
*Варто все ж написати, що антизахідні настрої були частково виправдані. Франція займалася економічною експлуатацією минулих колоній та не соромилася нав'язувати невигідні їм угоди, про це детальніше ми розповідали у нашому відео
Під такими гаслами у 2023 році країнами Сахелю прокотилася хвиля державних переворотів. Військові хунти, використовуючи народне незадоволення, захопили владу в Нігері, Буркіна-Фасо, Гвінеї, Гвінеї-Бісау та Малі. Західні столиці були шоковані, а Москва злорадно потирала руки. Минуло більше року. Час підбити підсумки: що принесли «революційні зміни» народу Нігеру?
«Те, що сталося в Нігері, є нічим іншим, як боротьбою народу Нігеру зі своїми колонізаторами»
— Євген Пригожин, екс-очільник ПВК «Вагнер»
Антизахідні настрої справді відіграли ключову роль у перевороті. Неоколоніалізм* став універсальним виправданням для всіх проблем: від корупції до економічного занепаду. Франція та США втратили вплив, а їхні місця зайняли нові «друзі» з Москви, Пекіна та Тегерана
Що змінилося?
Економічна політика — під копірку з програми поваленого уряду. Боротьба з корупцією, незалежний суд, створення робочих місць — «плани» ті ж самі, тільки тепер це під керівництвом хунти та із застосуванням репресій проти громадськості
Зовнішня політика — замість старих союзників Нігер тепер орієнтується на ті країни, які не питають про демократію. У січні 2024 року прем’єр-міністр хунти Алі Махамане Ламін Зейне відвідав Росію, Туреччину, Сербію та Іран, шукаючи нових партнерів.
Співробітництво — замість французьких інструкторів прибули російські військові радники, а Китай та Туреччина отримали вигідні контракти на природні ресурси. Хунта розраховує, що нові союзники допоможуть їй втримати владу, але чи допоможуть вони економіці?
Попри всю антизахідну риторику, нігерці й далі ризикуючи життям, намагаються втекти до Європи — того самого «ворожого Заходу», проти якого їхня влада так завзято бореться
Революція відбулася. Але для кого?
*Варто все ж написати, що антизахідні настрої були частково виправдані. Франція займалася економічною експлуатацією минулих колоній та не соромилася нав'язувати невигідні їм угоди, про це детальніше ми розповідали у нашому відео


03.04.202510:13
Іран виведуть із «Великої гри»?
Паралельно заявам про можливість перемовин із Тегераном, Вашингтон точить ножа на Близькому Сході
Із березня 2025 року, дві авіаносні ударні групи ведуть спільне патрулювання в регіоні: перебування авіаносця «Гаррі Трумен» продовжено ще на місяць, а авіаносець «Карл Вінсон» має прибути найближчими тижнями в зону відповідальності Центрального командування США. Рішення про розгортання двох авіаносців було прийнято після того, як на початку місяця поновилися бої між силами Штатів і повстанцями-хуситами в Ємені
Домовлятися завжди краще під аккомпанемент реактивних двигунів та морських маневрів, особливо коли шукати спільну мову доводиться із Іраном. Але чи є американський флот просто козирем на перемовинах чи він тут заради грандіозніших планів — передбачити важко
🍷 UnRealpolitik
Паралельно заявам про можливість перемовин із Тегераном, Вашингтон точить ножа на Близькому Сході
Станом на жовтень 2024 року представники американського оборонного відомства заявили, що на Близькому Сході перебуває близько сорока тисяч військовослужбовців. Загалом Сполучені Штати мають військові об'єкти щонайменше на дев'ятнадцяти ділянках — у таких країнах, як Бахрейн, Єгипет, Ірак, Ізраїль, Йорданія, Катар, Кувейт, Об'єднані Арабські Емірати, Саудівська Аравія, Сирія
Із березня 2025 року, дві авіаносні ударні групи ведуть спільне патрулювання в регіоні: перебування авіаносця «Гаррі Трумен» продовжено ще на місяць, а авіаносець «Карл Вінсон» має прибути найближчими тижнями в зону відповідальності Центрального командування США. Рішення про розгортання двох авіаносців було прийнято після того, як на початку місяця поновилися бої між силами Штатів і повстанцями-хуситами в Ємені
Домовлятися завжди краще під аккомпанемент реактивних двигунів та морських маневрів, особливо коли шукати спільну мову доводиться із Іраном. Але чи є американський флот просто козирем на перемовинах чи він тут заради грандіозніших планів — передбачити важко
🍷 UnRealpolitik
Log in to unlock more functionality.