СТОЇК 🇺🇦
Громадянин, змушений стати військовим.
Пропагую цінності: мудрість, мужність, справедливість, поміркованість💪🏻
Моя думка. Мій шлях. Мій досвід.
Зв'язок - https://t.me/Stoic176
Посилання на канал - https://t.me/diaryofstoic
Пропагую цінності: мудрість, мужність, справедливість, поміркованість💪🏻
Моя думка. Мій шлях. Мій досвід.
Зв'язок - https://t.me/Stoic176
Посилання на канал - https://t.me/diaryofstoic
Рэйтынг TGlist
0
0
ТыпПублічны
Вертыфікацыя
Не вертыфікаваныНадзейнасць
Не надзейныРазмяшчэннеУкраїна
МоваІншая
Дата стварэння каналаApr 25, 2025
Дадана ў TGlist
Oct 24, 2024Прыкрепленая група
Чат СТОЇК 🇺🇦
20
Рэкорды
15.03.202507:42
9.5KПадпісчыкаў28.02.202515:51
700Індэкс цытавання23.01.202518:34
3.5KАхоп 1 паста09.03.202522:58
2.5KАхоп рэкламнага паста20.03.202501:49
22.54%ER23.01.202518:34
40.21%ERR
24.04.202507:48
Пам’ятай про смерть
Останні дні нічого не писав. Не мав часу.
Минулого тижня загинув мій побратим з позивним «Яра». Їздив з іншими побратимами на похорон, щоб попрощатись.
Він пройшов перші роки АТО, пішов добровольцем з перших днів повномасштабного вторгнення. Проходив службу в 1 окремій бригаді ТРО ім. Івана Богуна в розвідувальній роті на посаді командира відділення. В підрозділі мав авторитет.
Під час виконання бойового завдання на Харківщині - загинув💔
Це приклад того, що боротьба триває. Не варто себе тішити ілюзіями, що буде якесь перемир’я. В Першу світову війну солдати самі робили перемир’я, особливо на свята, і їм не потрібні були вказівки зверху.
І перемир’я діяло, коли вони домовлялись між собою.
А тут що? Їхня армія, простий солдат чи сержант не збираються йти на перемир'я. Така їх природа і ми повинні стояти стійко, стільки скільки треба.
Один обман. Не розумію людей, які вірять всьому, про що говорять росіяни. Збрехали тисячу разів і якась надіє жевріє, що тут точно не збрешуть? Такого ніколи не буде. Брехня буде постійно з їхньої сторони. Це також частина їх природи.
Все, що треба робити для перемоги у війні - ми всі маємо робити.
💪Навчатись
💪Гуртуватись
💪Підтримувати один одного
💪Дотримуватись інформаційної гігієни
💪Критично мислити
💪Працювати
💪Донатити
Вся пропаганда ворога має розбиватись об наш розум, як хвилі океану об скелі.
ВІЙНА ТРИВАЄ!
Підписатись
Банка каналу https://send.monobank.ua/jar/65bCY2pJEi
Останні дні нічого не писав. Не мав часу.
Минулого тижня загинув мій побратим з позивним «Яра». Їздив з іншими побратимами на похорон, щоб попрощатись.
Він пройшов перші роки АТО, пішов добровольцем з перших днів повномасштабного вторгнення. Проходив службу в 1 окремій бригаді ТРО ім. Івана Богуна в розвідувальній роті на посаді командира відділення. В підрозділі мав авторитет.
Під час виконання бойового завдання на Харківщині - загинув💔
Це приклад того, що боротьба триває. Не варто себе тішити ілюзіями, що буде якесь перемир’я. В Першу світову війну солдати самі робили перемир’я, особливо на свята, і їм не потрібні були вказівки зверху.
І перемир’я діяло, коли вони домовлялись між собою.
А тут що? Їхня армія, простий солдат чи сержант не збираються йти на перемир'я. Така їх природа і ми повинні стояти стійко, стільки скільки треба.
Один обман. Не розумію людей, які вірять всьому, про що говорять росіяни. Збрехали тисячу разів і якась надіє жевріє, що тут точно не збрешуть? Такого ніколи не буде. Брехня буде постійно з їхньої сторони. Це також частина їх природи.
Все, що треба робити для перемоги у війні - ми всі маємо робити.
💪Навчатись
💪Гуртуватись
💪Підтримувати один одного
💪Дотримуватись інформаційної гігієни
💪Критично мислити
💪Працювати
💪Донатити
Вся пропаганда ворога має розбиватись об наш розум, як хвилі океану об скелі.
ВІЙНА ТРИВАЄ!
Підписатись
Банка каналу https://send.monobank.ua/jar/65bCY2pJEi
26.04.202515:41
Недавно випадково підловив момент, коли Мара балдіє😂
Оце життя, я розумію, в моменті😃
Шви після операції вже позаживали. Живе собі без турбот і проблем. Стоїть вже на балансі нашої хати і регулярно, як і всім, раз в тиждень вона отримує пайку харчів☺️
Є ще коти, ходять регулярно до нас в "столовку", якщо так буде то і вони скоро будуть на балансі, а так поки ще тільки прикомандировані😁
Хтось в коментарях писав раніше, що коти яйця їдять. Я перевірив. Їсть так, що аж за вухами "тріщить"😂ніколи такого не знав.
Оце життя, я розумію, в моменті😃
Шви після операції вже позаживали. Живе собі без турбот і проблем. Стоїть вже на балансі нашої хати і регулярно, як і всім, раз в тиждень вона отримує пайку харчів☺️
Є ще коти, ходять регулярно до нас в "столовку", якщо так буде то і вони скоро будуть на балансі, а так поки ще тільки прикомандировані😁
Хтось в коментарях писав раніше, що коти яйця їдять. Я перевірив. Їсть так, що аж за вухами "тріщить"😂ніколи такого не знав.
25.04.202516:39
Питання від підписника: Як підтримати військового, у цивільному житті?
Актуальне і доречне питання в наш час.
Суспільство має стереотип, що воїн може брати мотивацію, силу просто з повітря. Хто б що не казав, військові також люди і потребують підтримки рідних, друзів та суспільства загалом.
Звідки беруться сили? 🤔
Якраз в дрібницях, на які не зважають. Це добре слово, дотримання того, що сказав (тримання свого слова), допомога будь-якого формату, щоб полегшити військовому службу чи вирішення справ (Якщо у відпустці або вже демобілізувався)
«І так все ясно» - хтось може скаже, але чому ж тоді мало хто це робить? Всі обгородили себе бронею, як військові так і цивільні люди, аби не зробили їм боляче і грають ці ролі. І не йдуть на поступки навіть в дрібницях.
Почну з того, що заважає нам розуміти один одного:
⏺️Впертість – кожен вважає, що самий розумний і знає як жити в цьому світі. Питань немає, але ми живемо в цьому світі не самі і маємо спілкуватись та ладнати один з одним. Не багато людей прислухаються до інших.
⏺️Егоїзм – людині притаманно думати, що її проблеми більші за інших. І що світ обертається навколо людини, а не навпаки.
⏺️Неосвіченість – в нас один з найбільших показників людей з вищою освітою в Європі, може й в світі (не знаю). Але чи всі ці люди вникають в проблематику того, що відбувається? Але для того, щоб мати навичку вникати в суть проблеми - не обов’язково мати вищу освіту, потрібно мати намір вирішити проблему і терпіння.
Вважається так, що закінчивши університет, вже навчатись не потрібно. Це найбільший самообман, в який людина може себе завести. Через неосвіченість корінь всіх наших проблем.
Як підтримати військового чи ветерана на практиці?
✅Усвідомлення, що ваші проблеми не найглобальніші в країні чи світі. Світ існував до нас і буде існувати після нас. Прийміть той факт, що проблеми військових завжди набагато більші ніж ваші в тилу. Це факт і прийміть це як данність. Відсутність світла - це не проблема, можна адаптуватись.
✅Не вступайте в конфлікт по дрібницям. Це стосується всіх. Тут впертість себе проявляє найбільше. Якщо можна уникнути конфлікту, уникніть його, потім собі ще дякую скажете. Розвивайте стриманість.
✅Не знецінюйте військових і те, що вони роблять. Подякуйте за службу. Не говоріть про договорняки, зраду, для чого це все, за що воюєте?(для того, щоб цивільні люди спали спокійно наскільки це можливо і уникнули безпосереднього тягаря війни) і схожі теми.
✅Сприймайте військових як рівних, а не людей, які вам щось зобов’язані.
✅Не жахайтесь, коли йде брудний і втомлений військовий, краще підійдіть і запитайте, чим можете допомогти. (Якщо це аватар, то зверніться до відповідних органів і не судіть по одному всю армію)
✅Підвезіть військового, який їде автостопом, додому у відпустку. Не закривайте на це очі.
Світ не крутиться навколо нас, а ми крутимось навколо нього.
Військові взяли на себе найбільший тягар:
☝🏻Ризикують здоров’ям і життям
☝🏻В них відсутня можливість бути з сім’єю,
☝🏻Вони не можуть будувати кар’єру в цивільному житті
☝🏻Вони мають обмеження вільного пересування
І багато іншого.
Цивільні люди це все мають і приймають як належне. Слава Богу, що люди можуть собі дозволити все це. За це і боремось, щоб народ жив гідно, але знайте цьому ціну!
Не уникайте проблем, не закривайте очі, допомагайте військовим чим можете, навіть добре слово надає сили продовжувати боротьбу.
І саме головне!
Ніколи не знецінюйте військових та нашу службу! І себе також не знецінюйте! НЕ ПОРІВНЮЙТЕ СЕБЕ З ВІЙСЬКОВИМИ, що ви недостатньо робите, ми захищаємо, а ви допомагаєте і підтримуєте. Кожен зайнятий своїм ділом.
Як ви підтримуєте військових? Чим допомагаєте?
Підписатись
Банка каналу https://send.monobank.ua/jar/65bCY2pJEi
Актуальне і доречне питання в наш час.
Суспільство має стереотип, що воїн може брати мотивацію, силу просто з повітря. Хто б що не казав, військові також люди і потребують підтримки рідних, друзів та суспільства загалом.
Звідки беруться сили? 🤔
Якраз в дрібницях, на які не зважають. Це добре слово, дотримання того, що сказав (тримання свого слова), допомога будь-якого формату, щоб полегшити військовому службу чи вирішення справ (Якщо у відпустці або вже демобілізувався)
«І так все ясно» - хтось може скаже, але чому ж тоді мало хто це робить? Всі обгородили себе бронею, як військові так і цивільні люди, аби не зробили їм боляче і грають ці ролі. І не йдуть на поступки навіть в дрібницях.
Почну з того, що заважає нам розуміти один одного:
⏺️Впертість – кожен вважає, що самий розумний і знає як жити в цьому світі. Питань немає, але ми живемо в цьому світі не самі і маємо спілкуватись та ладнати один з одним. Не багато людей прислухаються до інших.
⏺️Егоїзм – людині притаманно думати, що її проблеми більші за інших. І що світ обертається навколо людини, а не навпаки.
⏺️Неосвіченість – в нас один з найбільших показників людей з вищою освітою в Європі, може й в світі (не знаю). Але чи всі ці люди вникають в проблематику того, що відбувається? Але для того, щоб мати навичку вникати в суть проблеми - не обов’язково мати вищу освіту, потрібно мати намір вирішити проблему і терпіння.
Вважається так, що закінчивши університет, вже навчатись не потрібно. Це найбільший самообман, в який людина може себе завести. Через неосвіченість корінь всіх наших проблем.
Як підтримати військового чи ветерана на практиці?
✅Усвідомлення, що ваші проблеми не найглобальніші в країні чи світі. Світ існував до нас і буде існувати після нас. Прийміть той факт, що проблеми військових завжди набагато більші ніж ваші в тилу. Це факт і прийміть це як данність. Відсутність світла - це не проблема, можна адаптуватись.
✅Не вступайте в конфлікт по дрібницям. Це стосується всіх. Тут впертість себе проявляє найбільше. Якщо можна уникнути конфлікту, уникніть його, потім собі ще дякую скажете. Розвивайте стриманість.
✅Не знецінюйте військових і те, що вони роблять. Подякуйте за службу. Не говоріть про договорняки, зраду, для чого це все, за що воюєте?(для того, щоб цивільні люди спали спокійно наскільки це можливо і уникнули безпосереднього тягаря війни) і схожі теми.
✅Сприймайте військових як рівних, а не людей, які вам щось зобов’язані.
✅Не жахайтесь, коли йде брудний і втомлений військовий, краще підійдіть і запитайте, чим можете допомогти. (Якщо це аватар, то зверніться до відповідних органів і не судіть по одному всю армію)
✅Підвезіть військового, який їде автостопом, додому у відпустку. Не закривайте на це очі.
Світ не крутиться навколо нас, а ми крутимось навколо нього.
Військові взяли на себе найбільший тягар:
☝🏻Ризикують здоров’ям і життям
☝🏻В них відсутня можливість бути з сім’єю,
☝🏻Вони не можуть будувати кар’єру в цивільному житті
☝🏻Вони мають обмеження вільного пересування
І багато іншого.
Цивільні люди це все мають і приймають як належне. Слава Богу, що люди можуть собі дозволити все це. За це і боремось, щоб народ жив гідно, але знайте цьому ціну!
Не уникайте проблем, не закривайте очі, допомагайте військовим чим можете, навіть добре слово надає сили продовжувати боротьбу.
І саме головне!
Ніколи не знецінюйте військових та нашу службу! І себе також не знецінюйте! НЕ ПОРІВНЮЙТЕ СЕБЕ З ВІЙСЬКОВИМИ, що ви недостатньо робите, ми захищаємо, а ви допомагаєте і підтримуєте. Кожен зайнятий своїм ділом.
Як ви підтримуєте військових? Чим допомагаєте?
Підписатись
Банка каналу https://send.monobank.ua/jar/65bCY2pJEi
19.04.202506:16
Всім доброго дня!
Сьогодні рівно рік, як був створений цей канал.
Перед самим створенням був у сумнівах і вагався, буде цікаво вам чи буде корисно, створювати чи ні?
Мене підтримала дружина. Але не знав як почати, тому звернувся в Дія. Бізнес Луцьк, де познайомився з Іриною Новосад, яка допомогла створити канал і постійно зараз звертаюсь до неї за порадами.
Коли на каналі були дружні збори - ми допомагали Ірині закривати збори для її друзів, які також служать в армії і виконують бойові завдання.
Рік тому думав, якщо збереться тисяча підписників, то це буде успіх. Зараз зібралось більше 9 тис людей на каналі. Неймовірно🙏
Півтора роки тому я навіть уявити про таке не міг.
Всім дякую за вашу підтримку, допомогу, цікаві і розумні коментарі.
Вважаю, що нам вдалось створити спільноту спокійну і розсудливу. Без хайпу та надмірних емоцій.
Хто хоче привітати - залишу банку каналу https://send.monobank.ua/jar/65bCY2pJEi
Сьогодні рівно рік, як був створений цей канал.
Перед самим створенням був у сумнівах і вагався, буде цікаво вам чи буде корисно, створювати чи ні?
Мене підтримала дружина. Але не знав як почати, тому звернувся в Дія. Бізнес Луцьк, де познайомився з Іриною Новосад, яка допомогла створити канал і постійно зараз звертаюсь до неї за порадами.
Коли на каналі були дружні збори - ми допомагали Ірині закривати збори для її друзів, які також служать в армії і виконують бойові завдання.
Рік тому думав, якщо збереться тисяча підписників, то це буде успіх. Зараз зібралось більше 9 тис людей на каналі. Неймовірно🙏
Півтора роки тому я навіть уявити про таке не міг.
Всім дякую за вашу підтримку, допомогу, цікаві і розумні коментарі.
Вважаю, що нам вдалось створити спільноту спокійну і розсудливу. Без хайпу та надмірних емоцій.
Хто хоче привітати - залишу банку каналу https://send.monobank.ua/jar/65bCY2pJEi
25.04.202512:51
Всім доброго дня!
З банки каналу було знято 7469 грн
Закупили:
✅Теплобар'єр для облаштування позицій
✅Будівельні скоби для стягування колод
✅Армований скотч
✅Дві пачки цвяхів для пневмопістолета
Зі скобами зараз ситуація вже краща. Вчора волонтери прислали 250 скоб. Є вже невеликий запас.
Всім дякую за підтримку і допомогу🙏🏻
Чеки тут.
З банки каналу було знято 7469 грн
Закупили:
✅Теплобар'єр для облаштування позицій
✅Будівельні скоби для стягування колод
✅Армований скотч
✅Дві пачки цвяхів для пневмопістолета
Зі скобами зараз ситуація вже краща. Вчора волонтери прислали 250 скоб. Є вже невеликий запас.
Всім дякую за підтримку і допомогу🙏🏻
Чеки тут.
14.04.202518:33
Особисте
В січні 2023 року в мене був пік панічних атак вночі. Вдень, коли чимось зайнятий, це віступало, а як тільки лягав спати - так відразу весь в поту і одні думки про смерть.
Що пішовши на завдання - можу не повернутись, і ніяк не міг прийняти цю думку. За рахунок цих думок був недосип і перевтома організму. В цей час на завдання не відправляли.
Я люблю читати і за рахунок цього в мене дуже розвинена уява, коли мені щось розповідають, то в моїй голові неначе йде кінострічка. Гадаю, що можете представити, як себе я накручував. В той час я тільки почав усвідомлювати, що потрібно працювати зі страхом.
В якійсь мірі готував себе до смерті. В армії був майже рік, сім’я без мене. Попри фінансову допомогу, яку надавав сім’ї, дружина намагалась і сама працювати. Але ці заробітки були так, що зараз є, а завтра немає. Вона підробляла копірайтером.
Всі, я думаю, пам’ятають, що в 2022 у більшості стояло питання виживання і пристосування до нової реальності. Тому замовлень в неї було не багато.
Я в своєму стилі почав думати на випередження. Одного разу підняв тему, що їй потрібно почати навчатись новій професії, щоб у випадку того, якщо мене не стане, то вона самостійно без допомоги інших могла заробляти на життя та на розвиток дитини.
Відразу плач, сьози, небажання розмовляти і чути від мене такі речі, але я був рішуче налаштований. Бо і в самого на душі було важко. Але, тим не менш, знайшов в собі сили почати таку розмову.
Я зараз думаю, що то був перший крок в прийнятті смерті і що мене може не стати.
Дружина раніше роповідала про одну професію, в якій хотіла б працювати і під час розмови я їй про це згадав та переконав почати навчання. Слава богу, вона прислухалась і змогла відкрити для себе нові горизонти як в професійному так і особистісному розвитку.
Дружина час від часу працювала з психологинею і саме в цей час вона написала, що це може допомагати. В свій час ця жінка допомогла мені в розвитку і розширила мій світогляд. І я подумав, що було б непогано спробувати розповісти про свій стан.
Сесій повноцінних не було, ми вели переписку, де я все розповів.
Зараз можу згадати один її вислів, який на мене вплинув і допоміг почати вихід зі стану панічних атак, страху і боязні смерті.
Вона сказала: що попри страх тільки людина здатна діяти далі. Що тільки людина може його переступити і загнуздати.
Прочитавши ці слова, я замислився, що можливо це дійсно так, і навіть якщо мені страшно - я маю це переступити.
Довгий час думав над цими словами і кожного разу, коли відчував страх, себе випробовував, які думки, коли панічні атаки або продовжував робити те, що мав був зробити. Був уважним до страху і попри нього робив те, що мав робити.
Десь виходило, десь і ні. І так, поступово, крок за кроком, почав виходити з стану постійного страху, панічних атак і нагнітання. Також допомогла книга «Психологія бою». Вона мені багато речей прояснила стосовно роботи зі страхом.
Чи були у вас панічні атаки? Як з цим працюєте? Смерть боїтесь чи приймаєте її?
#мояісторія
Підписатись
В січні 2023 року в мене був пік панічних атак вночі. Вдень, коли чимось зайнятий, це віступало, а як тільки лягав спати - так відразу весь в поту і одні думки про смерть.
Що пішовши на завдання - можу не повернутись, і ніяк не міг прийняти цю думку. За рахунок цих думок був недосип і перевтома організму. В цей час на завдання не відправляли.
Я люблю читати і за рахунок цього в мене дуже розвинена уява, коли мені щось розповідають, то в моїй голові неначе йде кінострічка. Гадаю, що можете представити, як себе я накручував. В той час я тільки почав усвідомлювати, що потрібно працювати зі страхом.
В якійсь мірі готував себе до смерті. В армії був майже рік, сім’я без мене. Попри фінансову допомогу, яку надавав сім’ї, дружина намагалась і сама працювати. Але ці заробітки були так, що зараз є, а завтра немає. Вона підробляла копірайтером.
Всі, я думаю, пам’ятають, що в 2022 у більшості стояло питання виживання і пристосування до нової реальності. Тому замовлень в неї було не багато.
Я в своєму стилі почав думати на випередження. Одного разу підняв тему, що їй потрібно почати навчатись новій професії, щоб у випадку того, якщо мене не стане, то вона самостійно без допомоги інших могла заробляти на життя та на розвиток дитини.
Відразу плач, сьози, небажання розмовляти і чути від мене такі речі, але я був рішуче налаштований. Бо і в самого на душі було важко. Але, тим не менш, знайшов в собі сили почати таку розмову.
Я зараз думаю, що то був перший крок в прийнятті смерті і що мене може не стати.
Дружина раніше роповідала про одну професію, в якій хотіла б працювати і під час розмови я їй про це згадав та переконав почати навчання. Слава богу, вона прислухалась і змогла відкрити для себе нові горизонти як в професійному так і особистісному розвитку.
Дружина час від часу працювала з психологинею і саме в цей час вона написала, що це може допомагати. В свій час ця жінка допомогла мені в розвитку і розширила мій світогляд. І я подумав, що було б непогано спробувати розповісти про свій стан.
Сесій повноцінних не було, ми вели переписку, де я все розповів.
Зараз можу згадати один її вислів, який на мене вплинув і допоміг почати вихід зі стану панічних атак, страху і боязні смерті.
Вона сказала: що попри страх тільки людина здатна діяти далі. Що тільки людина може його переступити і загнуздати.
Прочитавши ці слова, я замислився, що можливо це дійсно так, і навіть якщо мені страшно - я маю це переступити.
Довгий час думав над цими словами і кожного разу, коли відчував страх, себе випробовував, які думки, коли панічні атаки або продовжував робити те, що мав був зробити. Був уважним до страху і попри нього робив те, що мав робити.
Десь виходило, десь і ні. І так, поступово, крок за кроком, почав виходити з стану постійного страху, панічних атак і нагнітання. Також допомогла книга «Психологія бою». Вона мені багато речей прояснила стосовно роботи зі страхом.
Чи були у вас панічні атаки? Як з цим працюєте? Смерть боїтесь чи приймаєте її?
#мояісторія
Підписатись
11.04.202518:17
Ледь не забув!😱
Мій внутрішній стан після кожного закритого збору😂
Мій внутрішній стан після кожного закритого збору😂
16.04.202518:58
Сприймайте все, що маєте, як позичене в долі…
Доля може все дати: батьків, сім’ю, друзів, роботу, репутацію, багатство та багато іншого.
А може все і відняти.
Якщо щось здобуваємо, то всім притаманно думати, що тепер так буде завжди і всі життєві біди точно оминуть. Коли щось відбувається, людина думає так:
Це невігластво - думати, що всі життєві біди можуть нас оминути.
Доля має дуже специфічне почуття гумору🫢
Вважати, що все, чим володіємо - взято в долі тимчасово. Це стосується не тільки матеріальних речей. Сюди треба віднести теж: нашу сім’ю, друзів, роботу, здоров’я, красу, молодість та інше.
⚠️Чоловік і дружина можуть розвестись або, не дай бог, когось не стане.
⚠️Друзі можуть стати байдужими до вас або навіть ворогами.
⚠️Робота людини може стати не важливою (скорочення)
⚠️Здоров’я з часом може втратитись.
Думаючи таким чином, життєві випробування вже не порушать внутрішній спокій людини і не застануть зненацька. Чому? Бо людина буде готова, щоб не трапилось, розуміти, що настав час відпустити те, що доля прийшла забрати.
Такий спосіб мислення не дасть людині під час життєвих випробувань опуститись на саме дно життя або не піддатись гордині, яка може засліпити зір.
Всі, напевно, знають історії людей, які все втрачали і потім вже не могли після цього оправитись. Або навпаки, коли людина щось здобувала і її неначе підміняли, бо нею заволоділа гординя.
Хтось може сказати, що це ознака пасивної поведінки, але це не так. Якщо є змога і можливість відстоювати свої інтереси, сім’ю, майно, країну - це треба робити. А в тому випадку, коли все можливе зроблено і об’єктивно вже не можна нічого вчинити, то бути готовим без жалю відпустити.
В цей світ ми приходимо ні з чим і ще ніхто за всю історію людства не забрав з собою нічого.
Чи варто страждати через те, що нам не належить в повній мірі? Я думаю, що ні. А сприймати повороти долі як уроки, з яких маємо взяти максимальну для себе користь.
Навіть війна може нас багато чого навчити крім швидкого освоєння технологій та створення нового озброєння для знищення ворогів.
Війна проявила добре оточення кожного. Ми стали ще краще розбиратись в людях. Для нас стали вже більш важливі дії, а не слова і багато іншого.
Якщо доля щось подарувала чи забрала, то доречно себе спитати:
Не важливо, що з нами може відбуватись, а важливо, що ми в це вкладаємо. Це потрібно розуміти щоб не стати просто іграшкою в руках долі.
Чи вірите ви в долю? Як відноситесь до того, коли щось втрачаєте або здобуваєте?
#стоїцизм #роздуми
Підписатись
Доля може все дати: батьків, сім’ю, друзів, роботу, репутацію, багатство та багато іншого.
А може все і відняти.
Якщо щось здобуваємо, то всім притаманно думати, що тепер так буде завжди і всі життєві біди точно оминуть. Коли щось відбувається, людина думає так:
це мене точно не зачепить.
Це невігластво - думати, що всі життєві біди можуть нас оминути.
Доля має дуже специфічне почуття гумору🫢
І від цього гумору не дуже весело, коли ми щось втрачаємо. Саме в той момент, коли цього найменше очікуємо. Як тоді захистити свій внутрішній спокій?Вважати, що все, чим володіємо - взято в долі тимчасово. Це стосується не тільки матеріальних речей. Сюди треба віднести теж: нашу сім’ю, друзів, роботу, здоров’я, красу, молодість та інше.
⚠️Чоловік і дружина можуть розвестись або, не дай бог, когось не стане.
⚠️Друзі можуть стати байдужими до вас або навіть ворогами.
⚠️Робота людини може стати не важливою (скорочення)
⚠️Здоров’я з часом може втратитись.
Думаючи таким чином, життєві випробування вже не порушать внутрішній спокій людини і не застануть зненацька. Чому? Бо людина буде готова, щоб не трапилось, розуміти, що настав час відпустити те, що доля прийшла забрати.
Такий спосіб мислення не дасть людині під час життєвих випробувань опуститись на саме дно життя або не піддатись гордині, яка може засліпити зір.
Всі, напевно, знають історії людей, які все втрачали і потім вже не могли після цього оправитись. Або навпаки, коли людина щось здобувала і її неначе підміняли, бо нею заволоділа гординя.
Хтось може сказати, що це ознака пасивної поведінки, але це не так. Якщо є змога і можливість відстоювати свої інтереси, сім’ю, майно, країну - це треба робити. А в тому випадку, коли все можливе зроблено і об’єктивно вже не можна нічого вчинити, то бути готовим без жалю відпустити.
В цей світ ми приходимо ні з чим і ще ніхто за всю історію людства не забрав з собою нічого.
Чи варто страждати через те, що нам не належить в повній мірі? Я думаю, що ні. А сприймати повороти долі як уроки, з яких маємо взяти максимальну для себе користь.
Навіть війна може нас багато чого навчити крім швидкого освоєння технологій та створення нового озброєння для знищення ворогів.
Війна проявила добре оточення кожного. Ми стали ще краще розбиратись в людях. Для нас стали вже більш важливі дії, а не слова і багато іншого.
Якщо доля щось подарувала чи забрала, то доречно себе спитати:
для чого? Чому можу тут навчитись? Як можу себе проявити?
Не важливо, що з нами може відбуватись, а важливо, що ми в це вкладаємо. Це потрібно розуміти щоб не стати просто іграшкою в руках долі.
Чи вірите ви в долю? Як відноситесь до того, коли щось втрачаєте або здобуваєте?
#стоїцизм #роздуми
Підписатись
Гісторыя змяненняў канала
Увайдзіце, каб разблакаваць больш функцый.
