
перцепція
подих сучасного мистецтва
Instagram: https://www.instagram.com/per.ceptia?igsh=bzM4ZWhqZGVpYTY3
опублікуватися/долучитися до команди: співпраця/проза/інше: @sleepless_dreamer
поезія: @dannookka
образотворче/фотографія: @pleasedonttextme
Instagram: https://www.instagram.com/per.ceptia?igsh=bzM4ZWhqZGVpYTY3
опублікуватися/долучитися до команди: співпраця/проза/інше: @sleepless_dreamer
поезія: @dannookka
образотворче/фотографія: @pleasedonttextme
关联群组
"перцепція" 群组最新帖子
21.04.202506:15
win-win
і знову не спиться і розсип зірок на столі
у вогкого квітня очі сирі і землисті
не склалося з місцем у ближньому колі — до біса!
іди проживай себе знову — улюблену подорож
пропущений довгий урок
неосилений зміст
це ти склянотілий і срібний навпроти сидиш
леткий серафиме посмійся —
я знову у грі
худа дальнобійна фігура на білому тлі — насурмлений бішоп
yсе-бо для наших розваг
нестримна краса яка не потребує оправи
подай свою руку і випурхнуть з неї назад
пломінь газовий точені кристали що я в них тебе зодягав
імлисті й молочні скафандри
і темно набарвлений рот
і місячний камінь на кінчику пальця
так от сьогодні ти надто прекрасний
аби я програвав тобі
роби свої хитрі ходи
і нíчим здолати тебе окрім як прогнівити
наприкінці
самовпевнений янголе
твоє самолюбство яке я так довго живив
тебе ж і зламає
не спиться в захопленні — розсип зірок на столі
у вогкого квітня очі сирі і землисті
болід за болідом під ноги летить — обернися
на тебе ізнов приміряю намиста нові
цілуючи в шию солону
а ти і не проти
Ада Єлагіна
#поезія #АдаЄлагіна
і знову не спиться і розсип зірок на столі
у вогкого квітня очі сирі і землисті
не склалося з місцем у ближньому колі — до біса!
іди проживай себе знову — улюблену подорож
пропущений довгий урок
неосилений зміст
це ти склянотілий і срібний навпроти сидиш
леткий серафиме посмійся —
я знову у грі
худа дальнобійна фігура на білому тлі — насурмлений бішоп
yсе-бо для наших розваг
нестримна краса яка не потребує оправи
подай свою руку і випурхнуть з неї назад
пломінь газовий точені кристали що я в них тебе зодягав
імлисті й молочні скафандри
і темно набарвлений рот
і місячний камінь на кінчику пальця
так от сьогодні ти надто прекрасний
аби я програвав тобі
роби свої хитрі ходи
і нíчим здолати тебе окрім як прогнівити
наприкінці
самовпевнений янголе
твоє самолюбство яке я так довго живив
тебе ж і зламає
не спиться в захопленні — розсип зірок на столі
у вогкого квітня очі сирі і землисті
болід за болідом під ноги летить — обернися
на тебе ізнов приміряю намиста нові
цілуючи в шию солону
а ти і не проти
Ада Єлагіна
#поезія #АдаЄлагіна
20.04.202511:20
Грає мелодія в місті
Тетяна Зозуленко
#образотворче #ТетянаЗозуленко
задонатити на розвиток проєкту
Тетяна Зозуленко
#образотворче #ТетянаЗозуленко
задонатити на розвиток проєкту


20.04.202506:02
Стільки світла,
що не поміститься
навіть в найбільший кошик,
запиши мені ці два місяці
як найдовші.
Стільки гніву,
що скоро гнів
все, крім гніву,
із мене виселить,
Покривалом могутніх слів
вкрий мене, як тендітну писанку,
щоб нiчого більше не тріснуло
в місті лагідному Марії.
Боже, дай нам до сотні висновків
одну десяту надії.
Над маленьким життям
в Одесі
не примушуй пускати сіль,
бо ми в голос:
«Христос Воскрес»,
А в думках:
«Хай воскреснуть всі»
Тоня Корнута
#поезія #ТоняКорнута
що не поміститься
навіть в найбільший кошик,
запиши мені ці два місяці
як найдовші.
Стільки гніву,
що скоро гнів
все, крім гніву,
із мене виселить,
Покривалом могутніх слів
вкрий мене, як тендітну писанку,
щоб нiчого більше не тріснуло
в місті лагідному Марії.
Боже, дай нам до сотні висновків
одну десяту надії.
Над маленьким життям
в Одесі
не примушуй пускати сіль,
бо ми в голос:
«Христос Воскрес»,
А в думках:
«Хай воскреснуть всі»
Тоня Корнута
#поезія #ТоняКорнута
18.04.202506:10
міжнародна безпека
лінії державних кордонів
гострим списом проткнули моє серце
і тепер мені сняться сни
в яких я живу й помираю
знову й знову
нато розширилось на схід мого тіла
і бомбардувало мене
звільнило від тероризму страху
залишивши після себе
кратери родимок
корею моєї голови
відсікли від тіла
відділили її по 38-й паралелі
й
наклали шви демілітаризованої зони
в'єтнам моєї пам'яті
став жертвою війни –
песимізм в'єтконгу хотів захопити
південний в'єтнам оптимізму
й
у нього все вийшло
я куба
срср ненависті заповнив мене
ядерними ракетами
та сша суспільства
помістило мене в карантин
хоча й було там багато кертіс лемеїв
які хотіли стерти мене з лиця землі
я прокинувся
мій дім
знищила росія
поки міжнародне право
впевнено
беззаперечно
працювало
аж втомилося
Євген Кушнирік
#поезія #ЄвгенКушнирік
задонатити на розвиток проєкту
лінії державних кордонів
гострим списом проткнули моє серце
і тепер мені сняться сни
в яких я живу й помираю
знову й знову
нато розширилось на схід мого тіла
і бомбардувало мене
звільнило від тероризму страху
залишивши після себе
кратери родимок
корею моєї голови
відсікли від тіла
відділили її по 38-й паралелі
й
наклали шви демілітаризованої зони
в'єтнам моєї пам'яті
став жертвою війни –
песимізм в'єтконгу хотів захопити
південний в'єтнам оптимізму
й
у нього все вийшло
я куба
срср ненависті заповнив мене
ядерними ракетами
та сша суспільства
помістило мене в карантин
хоча й було там багато кертіс лемеїв
які хотіли стерти мене з лиця землі
я прокинувся
мій дім
знищила росія
поки міжнародне право
впевнено
беззаперечно
працювало
аж втомилося
Євген Кушнирік
#поезія #ЄвгенКушнирік
задонатити на розвиток проєкту
17.04.202512:21
Триптих з тигриком
Анастасія Стецюк
Кожна частинка 10х15
Мішана техніка, папір, пастель, рамка зі склом
78$
#образотворче #продаж #АнастасіяСтецюк
задонатити на розвиток проєкту
Анастасія Стецюк
Кожна частинка 10х15
Мішана техніка, папір, пастель, рамка зі склом
78$
#образотворче #продаж #АнастасіяСтецюк
задонатити на розвиток проєкту


17.04.202506:15
зранку
лежачи під п'яним світом із
віконного скла
в моє вухо влетів дирижабль він — вогнище посеред копиці
покритка
яку гонить іван в мою сторону
гучна катря
що б'є кулаком по шибці
а мені так ні трохи не шкода
волай
відстала
загрозливо обійшлись без травм
але не на довго
полум'яний вереск застряг
між барабанною перетинкою
начхати
слизом на людей в метро
(ні одне тільце не чекає
вагону)
вибачте це випадковість
просто хворію
й ламається спина
як октави жмих
а це межа посеред тобою
мною протяг дув
і не бути ж таким деталям
що сонний
від опіків собачка „
з вічністю \
закритих скелець (
за котру вибачається °
власний поводир
— на етапі \ •
тунельних сходинок (
під плач тривоги \
скиглення \ •
рятівних бібік — |
це найкраще за день
дирижаблів ( °
що летять палаючи
задихаюсь від слизу
в трахеї )• \
шляхом розпечення
шийних коридорів \
в які потрапив холод
вітряного проблиску •
///◛◛-20-◛◛// \\◛ЄєЄ◛\\ (
..▬▬▬▬ ..▤≈▤▤▤▤≈▤▤▤
.❑ ▭▭▭ ❑ ⊟ ▓ ⊟ ▓ ▤ (
❑◙-## --◙❑ ▓
^()❑▬❑❑()≈О▩▤▤О≈▤▩▩==)
Федя Акне
#поезія #ФедяАкне
задонатити на розвиток проєкту
лежачи під п'яним світом із
віконного скла
в моє вухо влетів дирижабль він — вогнище посеред копиці
покритка
яку гонить іван в мою сторону
гучна катря
що б'є кулаком по шибці
а мені так ні трохи не шкода
волай
відстала
загрозливо обійшлись без травм
але не на довго
полум'яний вереск застряг
між барабанною перетинкою
начхати
слизом на людей в метро
(ні одне тільце не чекає
вагону)
вибачте це випадковість
просто хворію
й ламається спина
як октави жмих
а це межа посеред тобою
мною протяг дув
і не бути ж таким деталям
що сонний
від опіків собачка „
М
з вічністю \
закритих скелець (
Е
за котру вибачається °
власний поводир
Т
. )— на етапі \ •
тунельних сходинок (
А
під плач тривоги \
скиглення \ •
рятівних бібік — |
це найкраще за день
Л
дирижаблів ( °
що летять палаючи
У
)задихаюсь від слизу
в трахеї )• \
шляхом розпечення
Р
. (шийних коридорів \
в які потрапив холод
Г
)вітряного проблиску •
///◛◛-20-◛◛// \\◛ЄєЄ◛\\ (
..▬▬▬▬ ..▤≈▤▤▤▤≈▤▤▤
І
.❑ ▭▭▭ ❑ ⊟ ▓ ⊟ ▓ ▤ (
❑◙-## --◙❑ ▓
-20-
▓ ▤ В
“^()❑▬❑❑()≈О▩▤▤О≈▤▩▩==)
Федя Акне
#поезія #ФедяАкне
задонатити на розвиток проєкту
16.04.202506:32
я жую ментолові гумки життя,
як в рекламі, одразу дві штуки.
дві білосніжні блискучі гумки,
тридцять два (не) білосніжних зуба,
одне (не) блискуче життя.
чи два життя, чи половина життя,
чи люблю я ментолові гумки?
перша гумка - «солодка мʼята».
на доторк як пелюстка тюльпана,
на смак як нічна розмова за чаєм,
на звук як сміх, на запах як травень.
травить
друга гумка - «льодяна мʼята».
на доторк як поверхня автомата,
на смак як земля, на звук як
робота ППО, на запах як лютий.
я малюю олівцем тюльпани,
дістаю з рота гумку і все стираю,
я малюю олівцем сонце,
дістаю з рота гумку і все стираю,
включно з самим олівцем, тож
беру гелеву ручку і малюю дім,
і дістаю з рота гумку, і не стирається,
тільки розмазується… чорнилом
по аркушу моє серце й мої легені,
а мої очі - хмари. починається дощ,
згодом - злива, дім розмокає,
серце лежить на порозі в калюжі,
легені чекають повітря після дощу,
а я чекаю, коли вже нарешті буде
смітник, щоб викинути ту гумку,
але де там. це вам не Харків, тут
ні смітників, ні лавочок, тільки асфальт,
і камери відеоспостереження, що
бачать кожного, хто по дорозі
виплюнув «льодяну мʼяту»,
хто стер нею дім, хто обморозив зуби,
а я й далі жую дві ментолові гумки
і думаю, чи маю право жувати обидві,
і чи буде колись на шляху смітник,
і чи серце вдасться дістати з калюжі,
і чи легені взагалі здатні відчути
інакшість повітря після дощу,
і чи «після дощу» колись взагалі буде.
07.04.2025
Яна Цимбалюк
#поезія #ЯнаЦимбалюк
задонатити на розвиток проєкту
як в рекламі, одразу дві штуки.
дві білосніжні блискучі гумки,
тридцять два (не) білосніжних зуба,
одне (не) блискуче життя.
чи два життя, чи половина життя,
чи люблю я ментолові гумки?
перша гумка - «солодка мʼята».
на доторк як пелюстка тюльпана,
на смак як нічна розмова за чаєм,
на звук як сміх, на запах як травень.
травить
друга гумка - «льодяна мʼята».
на доторк як поверхня автомата,
на смак як земля, на звук як
робота ППО, на запах як лютий.
я малюю олівцем тюльпани,
дістаю з рота гумку і все стираю,
я малюю олівцем сонце,
дістаю з рота гумку і все стираю,
включно з самим олівцем, тож
беру гелеву ручку і малюю дім,
і дістаю з рота гумку, і не стирається,
тільки розмазується… чорнилом
по аркушу моє серце й мої легені,
а мої очі - хмари. починається дощ,
згодом - злива, дім розмокає,
серце лежить на порозі в калюжі,
легені чекають повітря після дощу,
а я чекаю, коли вже нарешті буде
смітник, щоб викинути ту гумку,
але де там. це вам не Харків, тут
ні смітників, ні лавочок, тільки асфальт,
і камери відеоспостереження, що
бачать кожного, хто по дорозі
виплюнув «льодяну мʼяту»,
хто стер нею дім, хто обморозив зуби,
а я й далі жую дві ментолові гумки
і думаю, чи маю право жувати обидві,
і чи буде колись на шляху смітник,
і чи серце вдасться дістати з калюжі,
і чи легені взагалі здатні відчути
інакшість повітря після дощу,
і чи «після дощу» колись взагалі буде.
07.04.2025
Яна Цимбалюк
#поезія #ЯнаЦимбалюк
задонатити на розвиток проєкту
15.04.202511:32
БОЖЕвільна Країна
Олекса
#образотворче #Олекса
Серія натхненна книгою Віктора Боровського "Поцілунок Сатани" про каральну психіатрію СРСР.
Олекса
#образотворче #Олекса


15.04.202506:21
на мить здалося мене вдовольнила статика
статистично-люб'язно п'явкою вгризлася у пупок
розіп'яла мої динаміти й динамічну юнацьку жвавість
я зітхаю
кажу:
'ну ок'
метамодерн закинувся метом й дивиться на каміння
камін як завше не має мети і сліпо зжирає дітей
якщо боляче – смішно, і сміх – свобода, і біль – видіння
я зітхаю – суцільний
фестиваль екстриміських ідей
як вода зневажає кислотні дощі так і люди мене зневажають
чому миші біжать вертикально а я спотикаюся просто йдучи
гора плаче уламки летять додолу і я поволі пишу вірші про бажання
я зітхаю
вкотре почувши
'мовчи'
сніг опадає лише на живих і живі жваво падають у немилість
попіл до попелу піпл до піпл слова до слів і до подиху подих
я хвилююся через сенси не через їжу і саме так металево смакує ситість
я зітхаю
бо біля річки на мене чекає потяг
шар за шаром цемент росте на бетоні й між цеглою квітнуть кульбаби
кицька пролізе; відомо – зайшовши, ти заявляєш права на дім
але прав і немає; мета тримає піст, постмет і посталкоголь зітхають
теж зітхаю
я кицька
а дім – хто він?
калерія
#поезія #калерія
задонатити на розвиток проєкту
статистично-люб'язно п'явкою вгризлася у пупок
розіп'яла мої динаміти й динамічну юнацьку жвавість
я зітхаю
кажу:
'ну ок'
метамодерн закинувся метом й дивиться на каміння
камін як завше не має мети і сліпо зжирає дітей
якщо боляче – смішно, і сміх – свобода, і біль – видіння
я зітхаю – суцільний
фестиваль екстриміських ідей
як вода зневажає кислотні дощі так і люди мене зневажають
чому миші біжать вертикально а я спотикаюся просто йдучи
гора плаче уламки летять додолу і я поволі пишу вірші про бажання
я зітхаю
вкотре почувши
'мовчи'
сніг опадає лише на живих і живі жваво падають у немилість
попіл до попелу піпл до піпл слова до слів і до подиху подих
я хвилююся через сенси не через їжу і саме так металево смакує ситість
я зітхаю
бо біля річки на мене чекає потяг
шар за шаром цемент росте на бетоні й між цеглою квітнуть кульбаби
кицька пролізе; відомо – зайшовши, ти заявляєш права на дім
але прав і немає; мета тримає піст, постмет і посталкоголь зітхають
теж зітхаю
я кицька
а дім – хто він?
калерія
#поезія #калерія
задонатити на розвиток проєкту
14.04.202517:04
Pulsar — DESTINY
#музика #Pulsar
задонатити на розвиток проєкту
#музика #Pulsar
задонатити на розвиток проєкту
14.04.202510:51
дорога додому
мавпа з гранатою
#образотворче #МавпаЗГранатою
мавпа з гранатою
#образотворче #МавпаЗГранатою


14.04.202506:03
***
кажуть
аби написати хороший вірш —
поет мусить страждати
як добре!
як прекрасно!
що наша доба дає українським поетам
таку можливість
та
безліч
натхнення
як добре!
як прекрасно!
що наша доба дає українським поетам
шанс
канонічно
померти
молодим
порвати розтяжку в селі на донбасі (вірші слабкіші за боєприпаси) бути розстріляним в голому лісі змерзнути в мокрому рваному флісі спіймати собою ракету в столиці сховатись у втомлених голодом лицях заснути в обіймах металу й бетону зігрітися вибухом бомб мегатонних сконати в обдертих смердючих лікарнях молитись щоб все це було не намарно згоріти в машині броньованій заживо плисти по дніпру чи то прахом чи сажею зогнити в напівкоматозному стані не першим зогнити та не останнім бути не триста і навіть не двісті а просто залишитись зниклим без вісті по собі покинути змучені вірші
змучених
віршів
могло би буть
більше
як добре!
як прекрасно!
що українська поезія останні сто років
цвіте
самотнім червоним тюльпаном
на пост-
апокаліптичному
попелищі
Іван Бережний
#поезія #ІванБережний
задонатити на розвиток проєкту
кажуть
аби написати хороший вірш —
поет мусить страждати
як добре!
як прекрасно!
що наша доба дає українським поетам
таку можливість
та
безліч
натхнення
як добре!
як прекрасно!
що наша доба дає українським поетам
шанс
канонічно
померти
молодим
порвати розтяжку в селі на донбасі (вірші слабкіші за боєприпаси) бути розстріляним в голому лісі змерзнути в мокрому рваному флісі спіймати собою ракету в столиці сховатись у втомлених голодом лицях заснути в обіймах металу й бетону зігрітися вибухом бомб мегатонних сконати в обдертих смердючих лікарнях молитись щоб все це було не намарно згоріти в машині броньованій заживо плисти по дніпру чи то прахом чи сажею зогнити в напівкоматозному стані не першим зогнити та не останнім бути не триста і навіть не двісті а просто залишитись зниклим без вісті по собі покинути змучені вірші
змучених
віршів
могло би буть
більше
як добре!
як прекрасно!
що українська поезія останні сто років
цвіте
самотнім червоним тюльпаном
на пост-
апокаліптичному
попелищі
Іван Бережний
#поезія #ІванБережний
задонатити на розвиток проєкту
13.04.202515:01
Вербна неділя
вербовим гіллям
вистелено шлях
до міста
та ним
ніхто вже не вʼїде
на віслюках
замість китичок білих
бубнявіють багряні
як кров людська
така подібна до божої
що журавлиним соком
виллється з христового тіла
такого подібного на людське
але цієї неділі
ніхто не крикне «осанна!»
й за тиждень
ніхто не воскресне
Максим Христенко
#поезія #МаксимХристенко
вербовим гіллям
вистелено шлях
до міста
та ним
ніхто вже не вʼїде
на віслюках
замість китичок білих
бубнявіють багряні
як кров людська
така подібна до божої
що журавлиним соком
виллється з христового тіла
такого подібного на людське
але цієї неділі
ніхто не крикне «осанна!»
й за тиждень
ніхто не воскресне
Максим Христенко
#поезія #МаксимХристенко
13.04.202511:01
суми
у мовчання та оніміння
нема статі
адже що скажеш
коли не вперше
зло в холоднокровній агонії
здійснює злочин за злочином
немов волосинами на голові
їх перелічує
котам сьогодні не змивається
кров із шерсті —
вони теж документують
ординські дії
а тим часом в Єрусалим
входить подоба месії
котрому до ніг кидають
керовані ракети та авіабомби
13.04.25
Юрій Ліщук
#поезія #ЮрійЛіщук
у мовчання та оніміння
нема статі
адже що скажеш
коли не вперше
зло в холоднокровній агонії
здійснює злочин за злочином
немов волосинами на голові
їх перелічує
котам сьогодні не змивається
кров із шерсті —
вони теж документують
ординські дії
а тим часом в Єрусалим
входить подоба месії
котрому до ніг кидають
керовані ракети та авіабомби
13.04.25
Юрій Ліщук
#поезія #ЮрійЛіщук
11.04.202506:35
легені
упав. тільки тепер чути:
ми з землею
(вона вогка – вологе волосся
після купання)
(вона тиха – окрім тріскоту
малих комашок
(вони обсіли її як матір))
(вона каже: розчеши мені
коси)
(вона каже: спи і не вбачиш
жахів)
(вона обійняла – нікуди більше
не треба
зовсім нікуди – заколихуйся, пташенятко;
ось паличкú і трава –
завивай домівку;
ще лежи – немає куди
поспішати;
ще лежи – немає куди
поспішати)
ми з землею нині
дихаєм разом
одною парою легень
на двох
Дмитро Вільгоцький
#поезія #ДмитроВільгоцький
задонатити на розвиток проєкту
упав. тільки тепер чути:
ми з землею
(вона вогка – вологе волосся
після купання)
(вона тиха – окрім тріскоту
малих комашок
(вони обсіли її як матір))
(вона каже: розчеши мені
коси)
(вона каже: спи і не вбачиш
жахів)
(вона обійняла – нікуди більше
не треба
зовсім нікуди – заколихуйся, пташенятко;
ось паличкú і трава –
завивай домівку;
ще лежи – немає куди
поспішати;
ще лежи – немає куди
поспішати)
ми з землею нині
дихаєм разом
одною парою легень
на двох
Дмитро Вільгоцький
#поезія #ДмитроВільгоцький
задонатити на розвиток проєкту
记录
17.04.202506:33
821订阅者11.04.202523:59
200引用指数14.03.202505:39
309每帖平均覆盖率16.03.202509:51
257广告帖子的平均覆盖率19.02.202523:59
70.59%ER30.12.202422:44
85.49%ERR登录以解锁更多功能。