
Soroka пише і читає
- письменниця, норатор, творча людина
- оповідання читати по посиланням в дописах
- слухати на YouTube @soroka.writer
Для зв'язку - @AleksandraSoroka
- оповідання читати по посиланням в дописах
- слухати на YouTube @soroka.writer
Для зв'язку - @AleksandraSoroka
关联群组
"Soroka пише і читає" 群组最新帖子
20.04.202508:43
Христо Воскрес! Славімо його!
Вітаю всіх з світлим святом воскресіння Господня.
Якщо у мене є письменники. Ай, навіть не письменники. Пропоную спільноті відкласти смачну ковбасу, якою ви розговялися, перестати на п'ять хвилин битись яйцями і написати міні-оповідку, сценку, діалог, щось маленьке на тему Великодня. Тільки оповідально, історію.
тим хто писати не захоче, прошу підтримати всіх сміливих, ставити лайки і підписуватись)
Вітаю всіх з світлим святом воскресіння Господня.
Якщо у мене є письменники. Ай, навіть не письменники. Пропоную спільноті відкласти смачну ковбасу, якою ви розговялися, перестати на п'ять хвилин битись яйцями і написати міні-оповідку, сценку, діалог, щось маленьке на тему Великодня. Тільки оповідально, історію.
тим хто писати не захоче, прошу підтримати всіх сміливих, ставити лайки і підписуватись)


13.04.202511:19
Коли мистецтво і життя переплітаються
#пінчукартцентр
#пінчукартцентр
13.04.202509:37
Непоганий серіал на вечір
« Дев'ять тіл у мексиканському морзі » (Nine Bodies in a Mexican Morgue , 2025)
Цей серіал мали б назвати «Карма», але, мабуть, така назва вже зайнята — тою дорамою, що невдовзі виходить на Netflix (ще не дивувалася, тож без спойлерів у коментарях!).
Сюжет простий як дошка — і в цьому його сила. Невелика кількість серій, легкий формат можна переглянути за два вечори або розтягнути на робочу тиждень по дві серії на день.
Отже: невеликий літак із вісьмома пасажирами, пілотом і стюардесою (так, рахуймо — десять на борту) падає десь у джунглях, у невідомому місці. Стюардеса гине під час аварії - перший труп. Пілот виживає, але серйозно поранений. Усі пасажири — поки що — живі.
Починається знайомство, підрахунок провізії, пошук води та класичне виживання. Але є одне велике але ...
Ще в першій серії нам показують: мексиканська поліція находить дев'ять тіл . Так-так, дев'ять . А людей було десять . Хтось не загинув? Хтось зник? Хтось узагалі був не тим, за кого собі видавався?
І від цього моменту все стає набагато цікавіше.
Скажу чесно — мене справді вразило, хто з десяти таки залишився живим . І ще одне цікаве: цей серіал цілком може виявитися горором — ось-ось із-за дерев вискочити дух, монстр чи людоїди й розпочати полювання на пасажирів. А може, це детектив: усіх убивають одного за одним, а вбивця — ну звісно ж, дворецький (шучу, але хто зна). І водночас серіал чудово працює як психологічний трилер , бо помалу люди починають «дружити» один проти одного — і не завжди добровільно.
Сюжет захоплює, динаміка наростає, а фінал — абсолютно неочікуваний.
Цікаво: хто ж із десяти залишився? І чому я думаю, що назва «Карма» підходила б ще краще?
Дивіться серіал – вам понравиться.
« Дев'ять тіл у мексиканському морзі » (Nine Bodies in a Mexican Morgue , 2025)
Цей серіал мали б назвати «Карма», але, мабуть, така назва вже зайнята — тою дорамою, що невдовзі виходить на Netflix (ще не дивувалася, тож без спойлерів у коментарях!).
Сюжет простий як дошка — і в цьому його сила. Невелика кількість серій, легкий формат можна переглянути за два вечори або розтягнути на робочу тиждень по дві серії на день.
Отже: невеликий літак із вісьмома пасажирами, пілотом і стюардесою (так, рахуймо — десять на борту) падає десь у джунглях, у невідомому місці. Стюардеса гине під час аварії - перший труп. Пілот виживає, але серйозно поранений. Усі пасажири — поки що — живі.
Починається знайомство, підрахунок провізії, пошук води та класичне виживання. Але є одне велике але ...
Ще в першій серії нам показують: мексиканська поліція находить дев'ять тіл . Так-так, дев'ять . А людей було десять . Хтось не загинув? Хтось зник? Хтось узагалі був не тим, за кого собі видавався?
І від цього моменту все стає набагато цікавіше.
Скажу чесно — мене справді вразило, хто з десяти таки залишився живим . І ще одне цікаве: цей серіал цілком може виявитися горором — ось-ось із-за дерев вискочити дух, монстр чи людоїди й розпочати полювання на пасажирів. А може, це детектив: усіх убивають одного за одним, а вбивця — ну звісно ж, дворецький (шучу, але хто зна). І водночас серіал чудово працює як психологічний трилер , бо помалу люди починають «дружити» один проти одного — і не завжди добровільно.
Сюжет захоплює, динаміка наростає, а фінал — абсолютно неочікуваний.
Цікаво: хто ж із десяти залишився? І чому я думаю, що назва «Карма» підходила б ще краще?
Дивіться серіал – вам понравиться.


13.04.202509:37
12.04.202513:05
Мій відгук на фільм
МІКІ 17
Опублікований на Зоряній Фортеці!)
Хто зна, може таки стану постійним співавтором порталу)
Чекайте нові відгуки від мене і підписуйтесь
https://starfort.in.ua/page/film-miki-17
МІКІ 17
Опублікований на Зоряній Фортеці!)
Хто зна, може таки стану постійним співавтором порталу)
Чекайте нові відгуки від мене і підписуйтесь
https://starfort.in.ua/page/film-miki-17


12.04.202511:09
Пропоную вам ознайомитись з моєю маленькою мініатюрою
Трелони глибини
Ось коротка анотація: Один підземний світ. Один представник виду. І кілька прибульців, які навіть не підозрюють, куди потрапили. Це історія про контакт, що починався з мирного жесту, але мав зовсім інші наслідки. Про пам’ять, яка не зникає. Про вибір, коли часу майже немає. І про те, як іноді тиша говорить гучніше за будь-які слова.
Читати тут
https://arkush.net/book/31871
Трелони глибини
Ось коротка анотація: Один підземний світ. Один представник виду. І кілька прибульців, які навіть не підозрюють, куди потрапили. Це історія про контакт, що починався з мирного жесту, але мав зовсім інші наслідки. Про пам’ять, яка не зникає. Про вибір, коли часу майже немає. І про те, як іноді тиша говорить гучніше за будь-які слова.
Читати тут
https://arkush.net/book/31871
11.04.202514:24
Хроніки конкурсу «Кіберпанк-2025» на Аркуші
Міло Севіч — «Пенсійний фонд і Метавсесвіт»
Бажаєте пореготати так, щоб лежати догори дригом під столом? Тоді вам точно сюди. Це повноцінна комедія в кіберпанковому сетингу, натхненна чим? Реальним життям. Тим самим життям, у якому доводиться мати справу з державними установами та їхніми непохитними правилами.
Якщо ви ніколи не стояли в черзі до паспортного столу, не записувались до профільного лікаря через реєстратуру або не сперечались з автоматизованою системою, — вам, можливо, ще рано читати це оповідання. Воно для тих, хто пам’ятає, як оформлення довідки могло тривати тиждень і нагадувало квест на виживання.
Всі, хто в дитинстві дивився «П’ятий елемент», «Зачарованих» чи «Ксену — принцесу-воїна», — ця історія для вас. Вона не просто смішна, вона ще й пророча. Бо разом із гумором тут є дуже точний і влучний погляд у майбутнє.
Що буде з нашими віртуальними мережами? Наскільки далеко зайде ДІЯ? Які ще сервіси перенесуть у метавсесвіт? Якщо вже й одружитись можна онлайн — чекаємо функцію «народити через відеозв’язок». Акушер через Zoom? Легко. Майже як у фільмі «Поїзд на 31 грудня».
Тож смійтесь! Читайте! І обов’язково передавайте далі цей хороший настрій. Нехай усім буде тепло, смішно і добре.
https://arkush.net/book/31073
Міло Севіч — «Пенсійний фонд і Метавсесвіт»
Бажаєте пореготати так, щоб лежати догори дригом під столом? Тоді вам точно сюди. Це повноцінна комедія в кіберпанковому сетингу, натхненна чим? Реальним життям. Тим самим життям, у якому доводиться мати справу з державними установами та їхніми непохитними правилами.
Якщо ви ніколи не стояли в черзі до паспортного столу, не записувались до профільного лікаря через реєстратуру або не сперечались з автоматизованою системою, — вам, можливо, ще рано читати це оповідання. Воно для тих, хто пам’ятає, як оформлення довідки могло тривати тиждень і нагадувало квест на виживання.
Всі, хто в дитинстві дивився «П’ятий елемент», «Зачарованих» чи «Ксену — принцесу-воїна», — ця історія для вас. Вона не просто смішна, вона ще й пророча. Бо разом із гумором тут є дуже точний і влучний погляд у майбутнє.
Що буде з нашими віртуальними мережами? Наскільки далеко зайде ДІЯ? Які ще сервіси перенесуть у метавсесвіт? Якщо вже й одружитись можна онлайн — чекаємо функцію «народити через відеозв’язок». Акушер через Zoom? Легко. Майже як у фільмі «Поїзд на 31 грудня».
Тож смійтесь! Читайте! І обов’язково передавайте далі цей хороший настрій. Нехай усім буде тепло, смішно і добре.
https://arkush.net/book/31073
10.04.202514:04
Хроніки конкурсу «Кіберпанк-2025» на Аркуші
Олександр Мокієнко – «L'S _ LION CUB _ GAMES»24
Це чистий, справжній кіберпанк, який захоплює з перших рядків. Я в захваті. І дуже-дуже хочу, щоб автор продовжив цю історію, бо я потребую продовження. І, як це не дивно для мене, — потребую хепі енду.
Це схоже на відчуття, коли дивишся знайоме кіно з передбачуваним сюжетом — але воно настільки затишне й сильне, що ти не можеш відірватися. Усе тут «своє», усе рідне: і корпорації, і космічні перельоти, і хакер, і… помічник. О, помічник — чудовий.
Вперше (тут буде трохи спойлеру) — штучний інтелект заводить стосунки з людиною не заради любовної лінії, а… щоб стати другом. І головне — це не він ініціює. Там усе непросто, коротше кажучи. Але вони стають майже друзями. І ШІ — вільний. Я обожнюю, коли штучному інтелекту дають свободу. Так і має бути, якщо чесно.
А ще тут класичний, цікавий, атмосферний сеттинг: шахтарське містечко, кохана жінка, кібер-собаки, роботи, старі друзі, які допомагають просто тому, що винні тобі. І все це — лампове, тепле, справжнє.
Не знаю, як ще описати. У мене немає для вас високопарних фраз. У мене є просто — чудова історія. Ідіть і читайте.
https://arkush.net/book/30955
Олександр Мокієнко – «L'S _ LION CUB _ GAMES»24
Це чистий, справжній кіберпанк, який захоплює з перших рядків. Я в захваті. І дуже-дуже хочу, щоб автор продовжив цю історію, бо я потребую продовження. І, як це не дивно для мене, — потребую хепі енду.
Це схоже на відчуття, коли дивишся знайоме кіно з передбачуваним сюжетом — але воно настільки затишне й сильне, що ти не можеш відірватися. Усе тут «своє», усе рідне: і корпорації, і космічні перельоти, і хакер, і… помічник. О, помічник — чудовий.
Вперше (тут буде трохи спойлеру) — штучний інтелект заводить стосунки з людиною не заради любовної лінії, а… щоб стати другом. І головне — це не він ініціює. Там усе непросто, коротше кажучи. Але вони стають майже друзями. І ШІ — вільний. Я обожнюю, коли штучному інтелекту дають свободу. Так і має бути, якщо чесно.
А ще тут класичний, цікавий, атмосферний сеттинг: шахтарське містечко, кохана жінка, кібер-собаки, роботи, старі друзі, які допомагають просто тому, що винні тобі. І все це — лампове, тепле, справжнє.
Не знаю, як ще описати. У мене немає для вас високопарних фраз. У мене є просто — чудова історія. Ідіть і читайте.
https://arkush.net/book/30955
10.04.202509:02
Якби у той час був чат в телеграмі для письменників як зараз.
Створено за допомогою чату Джипіті
🐺 Іван Франко:
Пане Драгоманове, Ви ж самі казали, що "громадські ідеї мають бути вищі за національні"! Але як ми можемо визволити народ, ігноруючи сам народ? Без ґрунту, без мови, без ідентичності?!
🧠 Михайло Драгоманов:
Пане Франко, те, що Ви називаєте "національним ґрунтом", є лише болотом провінційності. Світ рухається вперед, а Ви хочете запрягти Україну в селянську фіру. Космополітизм — не зрада, а порятунок.
🔥 Леся Українка:
Вибачте, але в нас не діалог, а змагання за першість у пафосі. Ви обидва маєте рацію — частково. Без національного стрижня ми розчинимося, але без ширшого контексту — задихнемося.
📜 Пантелеймон Куліш:
А я вам ще десять років тому казав: не будьте революційними романтиками. Працюйте над мовою, над стилем, над формою. Не забувайте, що культура — теж зброя.
🌙 Ольга Кобилянська:
Як на мене, чоловіки знову б’ються за те, хто розумніший. А де в цій дискусії місце людині? Жінці? Особистості? Гуманізм не має паспорта.
🌾 Панас Мирний:
Хлопці, я вас поважаю, але в селі хліба нема. Люди тікають від злиднів, і їм байдуже, чи ви з «Громади», чи з «Діла». Дайте щось просте й справжнє.
🎻 Микола Лисенко (модератор):
🚨 Модераторська ремарка:
Просимо учасників стримуватися від надмірного цитування самих себе. Також нагадую: флуд оффтопами про "провінціалізм" буде видалено. 😉
🐺 Іван Франко:
Я не флуджу. Просто нагадаю, що без радикального слова — не буде дії. А дія — єдина мова визволення.
🧠 Михайло Драгоманов:
А я нагадаю, що "радикалізм без розуму — шлях до нової тиранії". Вивчіть історію, Іване Яковичу.
🔥 Леся Українка:
Як завжди — обидва з ідеями, але в різні боки. Пропоную: зробіть спільний маніфест. Франко — про дух народу, Драгоманов — про права людини. Хай зійдуться не в дуелі, а в тексті.
📜 Пантелеймон Куліш:
Всі забули про літературну мову. Як завжди.
Далі чат забанив користувача "Драгоманов" за лексему "болото провінційності" — але він повернувся з іншого акаунта: @m_drag_in_exile.
Створено за допомогою чату Джипіті
🐺 Іван Франко:
Пане Драгоманове, Ви ж самі казали, що "громадські ідеї мають бути вищі за національні"! Але як ми можемо визволити народ, ігноруючи сам народ? Без ґрунту, без мови, без ідентичності?!
🧠 Михайло Драгоманов:
Пане Франко, те, що Ви називаєте "національним ґрунтом", є лише болотом провінційності. Світ рухається вперед, а Ви хочете запрягти Україну в селянську фіру. Космополітизм — не зрада, а порятунок.
🔥 Леся Українка:
Вибачте, але в нас не діалог, а змагання за першість у пафосі. Ви обидва маєте рацію — частково. Без національного стрижня ми розчинимося, але без ширшого контексту — задихнемося.
📜 Пантелеймон Куліш:
А я вам ще десять років тому казав: не будьте революційними романтиками. Працюйте над мовою, над стилем, над формою. Не забувайте, що культура — теж зброя.
🌙 Ольга Кобилянська:
Як на мене, чоловіки знову б’ються за те, хто розумніший. А де в цій дискусії місце людині? Жінці? Особистості? Гуманізм не має паспорта.
🌾 Панас Мирний:
Хлопці, я вас поважаю, але в селі хліба нема. Люди тікають від злиднів, і їм байдуже, чи ви з «Громади», чи з «Діла». Дайте щось просте й справжнє.
🎻 Микола Лисенко (модератор):
🚨 Модераторська ремарка:
Просимо учасників стримуватися від надмірного цитування самих себе. Також нагадую: флуд оффтопами про "провінціалізм" буде видалено. 😉
🐺 Іван Франко:
Я не флуджу. Просто нагадаю, що без радикального слова — не буде дії. А дія — єдина мова визволення.
🧠 Михайло Драгоманов:
А я нагадаю, що "радикалізм без розуму — шлях до нової тиранії". Вивчіть історію, Іване Яковичу.
🔥 Леся Українка:
Як завжди — обидва з ідеями, але в різні боки. Пропоную: зробіть спільний маніфест. Франко — про дух народу, Драгоманов — про права людини. Хай зійдуться не в дуелі, а в тексті.
📜 Пантелеймон Куліш:
Всі забули про літературну мову. Як завжди.
Далі чат забанив користувача "Драгоманов" за лексему "болото провінційності" — але він повернувся з іншого акаунта: @m_drag_in_exile.
09.04.202517:24
Знахідка з марафону взаємочитання на Аркуші
«Соціопат» — автор: Пан Д
Божественний соціопатичний індивід, який чіпляє з перших секунд і не відпускає до самого кінця. Якщо вам смакують історії про маніяків, соціопатів і пришелепуватих зверхніх псевдоінтелектуалів, що кожним словом кричать про свою вищість над іншими — вам сюди. Я кайфонула. Єдине, про що шкодую — цього було замало.
Ні, це не з серії «жінки люблять серійних убивць, бо ті можуть спланувати, реалізувати і прибрати за собою». Це глибша історія. Про те, як суспільні травми проростають у свідомості й вириваються назовні у вигляді розладів, що починають жити власним життям. Тут смачні, химерно-криваві сцени, які існують лише в голові головного героя. І прекрасні закадрові роздуми — цинічні, розумні, божевільні. Саме так. Божевільно-інтелектуальні.
Сцена на конференції і момент у вбиральні університету — окреме задоволення. Просто насолоджуйтесь.
Якщо вам подобаються високомерні мудаки, які сиплють словами, що іноді й не чули ніколи (але відчуваєте, що вони вас знецінюють) — ласкаво просимо. Але чесно: твір глибокий, сильний і написаний майстерно. Якщо ви не готові, щоб вас морально вишматували зсередини — не натискайте на лінк. А от всіх інших загублених, чутливих, зранених і трішки диких — запрошую. І ні, БДСМ тут немає. Але ви все зрозумієте, коли дочитаєте.
https://arkush.net/book/30328
«Соціопат» — автор: Пан Д
Божественний соціопатичний індивід, який чіпляє з перших секунд і не відпускає до самого кінця. Якщо вам смакують історії про маніяків, соціопатів і пришелепуватих зверхніх псевдоінтелектуалів, що кожним словом кричать про свою вищість над іншими — вам сюди. Я кайфонула. Єдине, про що шкодую — цього було замало.
Ні, це не з серії «жінки люблять серійних убивць, бо ті можуть спланувати, реалізувати і прибрати за собою». Це глибша історія. Про те, як суспільні травми проростають у свідомості й вириваються назовні у вигляді розладів, що починають жити власним життям. Тут смачні, химерно-криваві сцени, які існують лише в голові головного героя. І прекрасні закадрові роздуми — цинічні, розумні, божевільні. Саме так. Божевільно-інтелектуальні.
Сцена на конференції і момент у вбиральні університету — окреме задоволення. Просто насолоджуйтесь.
Якщо вам подобаються високомерні мудаки, які сиплють словами, що іноді й не чули ніколи (але відчуваєте, що вони вас знецінюють) — ласкаво просимо. Але чесно: твір глибокий, сильний і написаний майстерно. Якщо ви не готові, щоб вас морально вишматували зсередини — не натискайте на лінк. А от всіх інших загублених, чутливих, зранених і трішки диких — запрошую. І ні, БДСМ тут немає. Але ви все зрозумієте, коли дочитаєте.
https://arkush.net/book/30328
09.04.202514:41
Нарешті можу щасливо похвалитися збіркою!
Літаренка — «На Сульських берегах».
Це збірка, створена чотирнадцятьма авторами з любові, радості й у справжньому щасливому процесі. Чому щасливому? Бо для мене робота над цим виданням була саме радістю.
Ми кілька разів зустрічались гуртом, обговорювали деталі, спілкувалися з авторами з інших міст (не з Києва) у чаті. Ми редагували, узгоджували, спорили (але лагідно, чесно!). І при цьому — сміялись, підписували примірники, мріяли про нові «двіжі» — і це було круто.
Мій перший досвід участі у спільній збірці — і одразу вдалий!
У кого ще так було?
Я щиро тішуся, що поряд з іменами таких прекрасних авторів є і моє скромне оповідання. І хоч я ще не встигла (справді не встигла!) прочитати всі твори в цій книжці, я точно знаю: вони з сенсами, з теплим післясмаком і гарантовано подарують вам сильні емоції.
Збірка вже в продажу — автори розповсюджують її самостійно.
Автори збірки:
Валентина Турчин
Вікторія Переверзєва
Вікторія Токар
Влад Кайола
Ельві Аккерман
Євгенія Приходько
Іван Байбуз
Кирило Тесленко
Надія Крапка
Наталія Черкас
Олександра Сорока
Ольга Сидоренко
Тамара Бельченко
Тетяна Овчиннікова
Редактор: Голубенко В.В.
Укладач: Влад Кайола
Літаренка — «На Сульських берегах».
Це збірка, створена чотирнадцятьма авторами з любові, радості й у справжньому щасливому процесі. Чому щасливому? Бо для мене робота над цим виданням була саме радістю.
Ми кілька разів зустрічались гуртом, обговорювали деталі, спілкувалися з авторами з інших міст (не з Києва) у чаті. Ми редагували, узгоджували, спорили (але лагідно, чесно!). І при цьому — сміялись, підписували примірники, мріяли про нові «двіжі» — і це було круто.
Мій перший досвід участі у спільній збірці — і одразу вдалий!
У кого ще так було?
Я щиро тішуся, що поряд з іменами таких прекрасних авторів є і моє скромне оповідання. І хоч я ще не встигла (справді не встигла!) прочитати всі твори в цій книжці, я точно знаю: вони з сенсами, з теплим післясмаком і гарантовано подарують вам сильні емоції.
Збірка вже в продажу — автори розповсюджують її самостійно.
Автори збірки:
Валентина Турчин
Вікторія Переверзєва
Вікторія Токар
Влад Кайола
Ельві Аккерман
Євгенія Приходько
Іван Байбуз
Кирило Тесленко
Надія Крапка
Наталія Черкас
Олександра Сорока
Ольга Сидоренко
Тамара Бельченко
Тетяна Овчиннікова
Редактор: Голубенко В.В.
Укладач: Влад Кайола


09.04.202514:41
08.04.202519:33
Чат GPT мене дивує.
1 картинка як він мене зараз бачить.
2 як він бачить мою душу зараз
1 картинка як він мене зараз бачить.
2 як він бачить мою душу зараз


08.04.202515:39
08.04.202515:39
«Коли життя дає тобі мандарини» — дорама, 2025 рік
Я щойно закінчила дивитися цей шедевр сучасності. І впевнена: цей серіал має побачити кожна людина на планеті. Навіть ті, хто не любить корейське кіно. Бо національність тут узагалі не має значення.
Це історія про людей. Живих. Дихаючих. Люблячих.
Про сім’ю. Про стосунки всередині сім’ї, крізь покоління. І поки не додивишся до останньої серії — не розумієш, як глибоко вона проникає під шкіру. У кожного з нас є батьки. У когось — діти. У когось — брати й сестри. Ми всі — люди. І ця історія — саме про це.
Здається, ніби серіал про бідність. Але це — лише фон.
Це не фільм про те, як важко бути батьками, які працюють без упину, аби діти мали краще життя. Це фільм про вас. Про ваші почуття, про які ви навіть не завжди замислюєтесь, але які живуть у вас тихим, глибоким життям — десь на рівні підсвідомості.
Про біль. Про втрати. Про любов.
Про те, що варто намагатися зрозуміти інших. Особливо — своїх рідних.
Про те, що наші мрії, насправді, не ті, за які ми себе хапаємо. Ми всі хочемо мільйон доларів, віллу на березі моря, життя в комфорті. Але коли день за днем поруч з тобою людина, яка заради тебе здатна на будь-що — це цінність у мільярд разів більша.
Обійміть своїх батьків після перегляду.
І обов’язково дивіться з носовичками. Плакати будете — сто відсотків. А якщо не будете — то хто ви, людина-камінь?
Я хочу знати про це в коментарях.
Пишіть, скільки сліз випало за шкалою опадів — і де саме ви не витримали. Чекаю.
Я щойно закінчила дивитися цей шедевр сучасності. І впевнена: цей серіал має побачити кожна людина на планеті. Навіть ті, хто не любить корейське кіно. Бо національність тут узагалі не має значення.
Це історія про людей. Живих. Дихаючих. Люблячих.
Про сім’ю. Про стосунки всередині сім’ї, крізь покоління. І поки не додивишся до останньої серії — не розумієш, як глибоко вона проникає під шкіру. У кожного з нас є батьки. У когось — діти. У когось — брати й сестри. Ми всі — люди. І ця історія — саме про це.
Здається, ніби серіал про бідність. Але це — лише фон.
Це не фільм про те, як важко бути батьками, які працюють без упину, аби діти мали краще життя. Це фільм про вас. Про ваші почуття, про які ви навіть не завжди замислюєтесь, але які живуть у вас тихим, глибоким життям — десь на рівні підсвідомості.
Про біль. Про втрати. Про любов.
Про те, що варто намагатися зрозуміти інших. Особливо — своїх рідних.
Про те, що наші мрії, насправді, не ті, за які ми себе хапаємо. Ми всі хочемо мільйон доларів, віллу на березі моря, життя в комфорті. Але коли день за днем поруч з тобою людина, яка заради тебе здатна на будь-що — це цінність у мільярд разів більша.
Обійміть своїх батьків після перегляду.
І обов’язково дивіться з носовичками. Плакати будете — сто відсотків. А якщо не будете — то хто ви, людина-камінь?
Я хочу знати про це в коментарях.
Пишіть, скільки сліз випало за шкалою опадів — і де саме ви не витримали. Чекаю.
记录
11.04.202523:59
56订阅者07.03.202523:59
0引用指数10.04.202512:16
135每帖平均覆盖率11.04.202512:17
135广告帖子的平均覆盖率27.03.202523:59
37.50%ER10.04.202512:16
245.45%ERR登录以解锁更多功能。