Дом Хамон 🇺🇦🔱🔰

«Наші криваві образи вже до того нас довели, що ми хотіли шукати допомоги у чужих панів і мусили проливати кров, щоб визволитися з неволі. Однак, затримавшись за порадою ясновельможного його милості пана брацлавського воєводи, залишаємося вірнопідданими, якщо наведені нижче пункти будуть здійснені. Насамперед просимо, щоб неволя, гірше турецької, якої зазнав наш руський народ, що додержується старовинної грецької віри, від унії була скасована, тобто щоб як з давніх часів, так і тепер вся старовинна Русь додержувалася грецького закону. Щоб при руському народові скрізь у Короні і Литві залишалися владицтва і всі церкви. Назви унії щоб не було, а тільки римський і грецький закони, так як з'єдналася Русь з Польщею. А їхні милості ксьондзи-владики, які бажають і далі додержуватися римського закону, нехай здорові залишаються, віддавши Русі всі соборні руські церкви і стародавні фундації. А ті, що бажають додержуватися грецького закону, нехай залишаються на Русі, повернувши, що кому належить. Коли залишаться лише два закони, римський і грецький, як було раніше, тоді унія не турбуватиме наш християнський народ, братів наших, і без неї ми дійсно у згоді житимемо. Тому що вся перша війна почалася через Чаплинського, який, незважаючи на те, що я мав привілеї короля його милості, відібрав у мене хутір, та ще й мені, Хмельницькому, погрожував смертю, і увесь цей вогонь спалахнув через нього, щоб його віддали на майбутню, як дасть Бог, комісію. А тому що винуватцем другої, ще більшої війни є князь його милість Вишневецький, який почав наступ, незважаючи на встановлений мир і не чекаючи комісії, то коли б він мав бути коронним гетьманом, ми ні в якому разі не хочемо з ним жити, і на Україну його не пустимо, і війну з ним почнемо 1. Просимо, щоб київський воєвода був з руського народу і додержувався грецького закону, щоб не переслідував церкви Божої, як теперішній, який викидає з замку церкву і не дозволяє будувати. [Йому] його милості бажаємо вищого воєводства, а до Києва просимо призначити воєводу нашої віри. Також щоб наш київський митрополит мав місце в сенаті його милості короля, щоб ми, Русь, мали щонайменше трьох сенаторів: серед світських воєводу і київського каштеляна, які бу сенаті захищали нашу віру і права руського народу. У тому ж Києві нехай залишаються всі монастирі і костели, але щоб ніколи тут не було тих отців єзуїтів, яких на алість руським школам посадив його милість пан київський воєвода, що привело до великої колотнечі. Просимо дозволити й ствердити нам ці пункти з ласки його королівської милості, так і Речі Посполитої.»

«Важнейшую в колонизационном отношении местность представляет Черномория. Черномория - прямая наследница Запорожья. В состав ея первоначальных поселенцев вошли частию запорожцы, а частию лица имевшия те или другие отношения к Запорожской Сечи. Вообще же этими поселенцами были малороссы. Как известно, в 1775 году была разрушена, по приказанию Екатерины II, последняя Запорожская Счь великорусскими войсками под командою генерала Текелия. [...] И вот эти то черноморские казаки и были поселены в 1792 году в Черномории, т.е. в западной половине прикубанской полосы нынешней Кубанской области.»

«Малоруссы в большинстве случаев брюнеты. Светловолосых между ними — с небольшим 28%; остальные — черные и темнорусые. Голубые глаза встречаются довольно редко менее 18%; преобладают темносерые; карие и черные глаза-почти у трети населения. По внешнему виду — малоруссы красивы. Лица мужчин мужественны, и малоруссы почти всегда кажутся старше своего возраста, если его поставить рядом с сверстником великоруссом. В понятие красоты у малорусса входят непременно «карія очи» (у красавиц «кари оченята») и «черныя брови» (даже «брови на шнурочку»). Телосложение малорусса большею частью умеренное и даже скорее сухощавое, чем полное. Женщины значительно ниже ростом, чем мужчины, но зато довольно полны.»

«Но теперь Украиною принято называть ту часть Руси, которая прежде называлась Малороссией. Происхождение последняго названия идет от обычая греков. Древние греки „Малою" обыкновенно называли ту часть страны, которая была ядром, центром или колыбелью всего народа; а всю страну, вместе с колониями, принято было называть „Великою". [...] Поэтому понятно, отчего церковно-славянский язык гораздо ближе к малороссийскому языку, нежели к великорусскому. О большей близости малороссмйскаго языка к церковно-славянскому языку можно судить хотя-бы по такому примеру. Если сказать по-русски: „Это хорошая лошадь то в переводе на славянский язык это будет: „Се добрый конь", a по-украински: „Це добрий кінь". „Се добрый конь" и „це добрий кінь" мало отличаются одно от другого, а „Это хорошая лошадь" уже совсем непохоже ни на церковно-славянский перевод, ни на малороссийский.»

«Малороссийские козаки, из которых набиралась Запорожская Сеч, во все время ея существования, кровные родичи Черноморцам [...] и в настоящее время весь войсковой состав черноморскаго народонаселения носит одну физиономию, запечатлен одною пародностью малороссийскою [...] Не мало удивляет захожаго Русскаго человека, когда Черкес заговорит с ним языком Пырятинскаго уезда. «Что за диво!» думает Русский человек: «нельзя сказать, чтоб был хохол, а говорит из рук вон.» Черноморцы говорят малороссийским языком, хорошо сохранившимся. [...] все напоминает вам, на этой далекой кавказской Украине, гетманскую Украину Наливайка и Хмельницкаго.»

«...Поидьте лышь у Русь та лодывитьця, що там робытця. От мы йшлы з старым на сю землю через Дин, так дывылысь вид. самого Санджарова аж до Дону; що багато наихало московськых панив скризь по городах, та и багато, добродію, е миж нымы таких старых та череватых, та й з роду не жонатых. Иншый и добрый е, такый прывитлывый та балакучый, я до иншого не з вивсом. Я вже довго не забуду, як одын на нас крычав: "Эй, хахлы! хахлы!" Мы ж думалы: на кого б то вин каже? аж вин добродію, па нас! Покы ж мы розчурукалы та зупынылысь, колы дывымось, аж и солдаты за намы бижять, и той пан московськый иде та так розсердывся, що крый Боже! та й каже: „Што вы за люды?" та так лаетця погано, що цур ёму! Мы й сказалы, що йдемо на Чорноморыю, так вин нас вылаяв, вылаяв, та й каже: "у вас там все бродягы," та й вернувся лаючысь.»