Як на мене, дуже свіжа і правильна думка від Нотевського.
Фактично, практикуючи одностороннє «перемир’я», коли заманеться, Путін починає демонструвати кілька речей.
Перше.
Як Саша правильно каже, Путін намагається сам визначати, коли є перемир’я, а коли — ні. Тим самим він демонструє себе начебто «миротворцем», одночасно показуючи, що саме на його боці перебувають сила і контроль.
ТА я б додав до посту вище ще дві як на мене ВАЖЛИВІ речі.
Друге.
Путін таким чином створює умови для тактичних пауз. Коли їм потрібно — оголошують «перемир’я», щоб підтягнути логістику, перегрупувати сили, а потім з новими силами завдати удару.
Ми вже бачили це на прикладі «великоднього перемир’я», після якого було реально масоване використання ракет і шахедів, та збільшення атак на окремих ділянках.
Третє.
Що як на мене може випадати з уваги, але бути серйозною історією.
З точки зору психології, такі точкові «перемир’я», контрольовані Путіним, дуже небезпечні для нас.
Бо пересічні громадяни в Україні починають відчувати зниження тривоги. Виникає відчуття, що «мир уже десь поруч». І тут криється кілька загроз:
— люди ще більше починають хотіти миру будь-якою ціною;
— виникає ілюзія, що саме наша влада заважає цьому миру, а Путін, мовляв, «демонструє добру волю».
Тому загалом те, як на ці сигнали реагує Трамп (і ті, хто його слухає), — м’яко кажучи, погано для нас.
А ми змушені реагувати на цю гру і в якійсь мірі підлаштовуватися під нав’язану повістку.
Що з цим робити, окрім як пробивати свою альтернативну лінію — що будь-яке «перемир’я» має бути довгим і контрольованим обома сторонами — я поки що не знаю.
З іншого боку — треба розуміти: навіть у такій ситуації це все дає нам такий потрібний час.
