Преримовані.Вірші
Канал спільноти молодих авторів з Києва «Преримовані». Тут молодий укрсучліт. Відомий і не дуже.
TGlist reytingi
0
0
TuriOmmaviy
Tekshirish
TekshirilmaganIshonchnoma
ShubhaliJoylashuv
TilBoshqa
Kanal yaratilgan sanaAug 26, 2023
TGlist-ga qo'shildi
Sep 06, 2024Muxrlangan guruh
Rekordlar
19.02.202523:59
81Obunachilar21.03.202515:32
100Iqtiboslar indeksi11.02.202510:57
17Bitta post qamrovi08.03.202523:59
17Reklama posti qamrovi22.03.202523:59
20.00%ER29.03.202523:59
21.52%ERRRepost qilingan:
Без рими й ритму
01.04.202508:44
«Не вір в риму, а слухай абзаци».
Вибач, не вийде. Послухала б, якби не писала своїх по дванадцять сторінок на день одинадцятим шрифтом. Пʼять днів на тиждень.
І взагалі звідки мені знати, про що вбіса твої абзаци і чи не витрачу я довгі години свого життя на «він наблизив свій пістолет до мого лона»?
Але не переймайся. В рими я теж не вірю. Колись видавала стабільно по одній на тиждень. Це, як то кажуть, небагато, але чесна праця.
Хоча, будьмо відвертими, рими слухати значно простіше. Для цього потрібно менше часу, і запамʼятати легше — недарма на світі стільки римованих слоганів. Ненавиджу кляті римовані слогани. Вони для мене відверто поганий тон.
Рими ж губляться у вихорі інших, одноманітно-хороших. Часом — ліпших.
Але вірити римам… навіщо? Закладаюся, що в деякі з них не вірять навіть ті, хто їх написав.
От я в свої вірила не завжди. Та і, будьмо відвертими, всі мої рими мають термін придатності.
Бо тригери перемелено. З зависанням над прірвою на шпагаті я змирилась і отримую задоволення. Сеньйорита акація розсипалась багряним цвітом, лишившись теплим спогадом. Та і осінь зрівнялась з весною.
Не вірю ні блазням, ні цинічним поеткам, ні закрученим абзацам типу цього.
А вірю лише сповіщенням від моно, що радісно дзенькотять: он диви — на твою допоміжну банку хтось не пожалів своєї двадцятки.
Вірю військовому, що стискає в обіймах стривожену мене, і наполовину серйозно говорить «батя, я стараюсь» на моє «хочу додому».
Вірю маленькій дитині, що грається з котиком в прифронтовому місті.
І котику теж вірю.
Вибач, не вийде. Послухала б, якби не писала своїх по дванадцять сторінок на день одинадцятим шрифтом. Пʼять днів на тиждень.
І взагалі звідки мені знати, про що вбіса твої абзаци і чи не витрачу я довгі години свого життя на «він наблизив свій пістолет до мого лона»?
Але не переймайся. В рими я теж не вірю. Колись видавала стабільно по одній на тиждень. Це, як то кажуть, небагато, але чесна праця.
Хоча, будьмо відвертими, рими слухати значно простіше. Для цього потрібно менше часу, і запамʼятати легше — недарма на світі стільки римованих слоганів. Ненавиджу кляті римовані слогани. Вони для мене відверто поганий тон.
Рими ж губляться у вихорі інших, одноманітно-хороших. Часом — ліпших.
Але вірити римам… навіщо? Закладаюся, що в деякі з них не вірять навіть ті, хто їх написав.
От я в свої вірила не завжди. Та і, будьмо відвертими, всі мої рими мають термін придатності.
Бо тригери перемелено. З зависанням над прірвою на шпагаті я змирилась і отримую задоволення. Сеньйорита акація розсипалась багряним цвітом, лишившись теплим спогадом. Та і осінь зрівнялась з весною.
Не вірю ні блазням, ні цинічним поеткам, ні закрученим абзацам типу цього.
А вірю лише сповіщенням від моно, що радісно дзенькотять: он диви — на твою допоміжну банку хтось не пожалів своєї двадцятки.
Вірю військовому, що стискає в обіймах стривожену мене, і наполовину серйозно говорить «батя, я стараюсь» на моє «хочу додому».
Вірю маленькій дитині, що грається з котиком в прифронтовому місті.
І котику теж вірю.
26.03.202511:48
Хто буде читати свої поезії у Національному музеї літератури України?👇🏻
🎤Ось вони, автори джему:
- Надія «Професор», Андрій Шадюк, Оксана Осмоловська, Варел Лозовий та Ярослав Гадзінський.
📚Також залучені учасники спільноти «Преримовані»:
- Тюльпана, Лілея, Анна Дзвінка та Аліна Іванісова.
Можливо, до нас доєднається чудова Олена Герасимʼюк.
Сподіваємось на цей раптовий сюрприз 😄🤞
💃Організаторки події (Роніка Пожарська, Анґа Зелена, Юлія Рахно) зачитають тексти авторів Розстріляного Відродження.
Наші музиканти:
🎸: Ігор Двигало та Марʼян Кондратюк
🪈🪘: Вадим Ксьондз
🎹: Артем Падалкін
Комусь може трапитись варіація інструментів з укулеле. Хто на ній зіграє — сюрприз 💅
Побачимось на події!
📍 Де? Національний музей літератури України (вул. Богдана Хмельницького, 11)
📅 Коли? 29 березня, 16:00
🎟 Вхід: за музейним квитком (25 грн) + вільний донат на збір для 40 ОАБр
🎤Ось вони, автори джему:
- Надія «Професор», Андрій Шадюк, Оксана Осмоловська, Варел Лозовий та Ярослав Гадзінський.
📚Також залучені учасники спільноти «Преримовані»:
- Тюльпана, Лілея, Анна Дзвінка та Аліна Іванісова.
Можливо, до нас доєднається чудова Олена Герасимʼюк.
Сподіваємось на цей раптовий сюрприз 😄🤞
💃Організаторки події (Роніка Пожарська, Анґа Зелена, Юлія Рахно) зачитають тексти авторів Розстріляного Відродження.
Наші музиканти:
🎸: Ігор Двигало та Марʼян Кондратюк
🪈🪘: Вадим Ксьондз
🎹: Артем Падалкін
Комусь може трапитись варіація інструментів з укулеле. Хто на ній зіграє — сюрприз 💅
Побачимось на події!
📍 Де? Національний музей літератури України (вул. Богдана Хмельницького, 11)
📅 Коли? 29 березня, 16:00
🎟 Вхід: за музейним квитком (25 грн) + вільний донат на збір для 40 ОАБр
Repost qilingan:
Лілея
30.03.202507:06
Уявляєш мені 22
Тепер я лілея
Називаю себе так коли інколи щось читаю, періодично згадуючи про якісь сенси
троянди які росли біля дому
розбите серце
трохи про злість
Інколи про кохання, згадуючи ніжність, яку нікому не даю відібрати у себе, ніби це все, що я маю і все що у мене лишилось
Насправді, якщо бути чесною, зʼявилось і багато чого хорошого, мені інколи соромно, що війна, а я буваю щаслива
Хоча сумую за тобою
І за будинком з зеленими стінами
Жахливо сумую
Інколи плачу вночі через слова, що сверблять під шкірою
Ті, що сказала і ті, що так і не встигла
Вони сіткою вкривають тіло
І здається я не можу вибратись, ковзаю в них, а перерізати нікого поруч немає
Ти б міг, але тебе немає теж
Закарбовую тебе у літерах, але знаєш, літери теж мають свої межі
Маю їх так багато, а слів із них підібрати не можу
Вони всі не ті
Якісь недоречні
Якісь негожі
Не пасують тобі, і не передають те, що б я хотіла
Але я продовжую писати
Бо тепер я, ну знаєш, лілея
Було б сумно просто зникати
І мені
І тобі у моїх літерах
Тому я просто пишу далі
Тепер я лілея
Називаю себе так коли інколи щось читаю, періодично згадуючи про якісь сенси
троянди які росли біля дому
розбите серце
трохи про злість
Інколи про кохання, згадуючи ніжність, яку нікому не даю відібрати у себе, ніби це все, що я маю і все що у мене лишилось
Насправді, якщо бути чесною, зʼявилось і багато чого хорошого, мені інколи соромно, що війна, а я буваю щаслива
Хоча сумую за тобою
І за будинком з зеленими стінами
Жахливо сумую
Інколи плачу вночі через слова, що сверблять під шкірою
Ті, що сказала і ті, що так і не встигла
Вони сіткою вкривають тіло
І здається я не можу вибратись, ковзаю в них, а перерізати нікого поруч немає
Ти б міг, але тебе немає теж
Закарбовую тебе у літерах, але знаєш, літери теж мають свої межі
Маю їх так багато, а слів із них підібрати не можу
Вони всі не ті
Якісь недоречні
Якісь негожі
Не пасують тобі, і не передають те, що б я хотіла
Але я продовжую писати
Бо тепер я, ну знаєш, лілея
Було б сумно просто зникати
І мені
І тобі у моїх літерах
Тому я просто пишу далі
Repost qilingan:
Рубік пише
30.03.202507:05
питання
скільки поля собі відміряв
перейти поки ранок сірий
ледь наважується на колір
гільз мальовані сувеніри
це всього лиш питання віри
що за тебе відплатять втроє
все несеш що не зміг забути
повні пригорщі м'яти-рути
на собі на три дні запасом
чорно вмощуються маршрути
фотографіям прямо в кутик
це всього лиш питання часу
це всього лиш питання фарту
бо усе чого ти був вартий
шанс на промах в малім овалі
шанс на хибу в координатах
на раптову козирну карту
хоч в колоді таких замало
злості вкотре в собі накроїш
не ділитися новиною
бо давно їх нема хороших
слів порожніх іржава зброя
що зросте після нас з тобою
це всього лиш питання грошей
смерть закашлюється на регіт
з переплетених оберегів
що уже повростали в кисті
це всього лиш питання черги
десь у собі знайти ту впертість
не зірватись на особисті
але йдеш поки пізній іній
в'яне в оці тепловізійнім
натяком на усі питання
вічних пошуків ціль незмінна
втроє мстити за кожну з тіней
сподіваючись що востаннє
скільки поля собі відміряв
перейти поки ранок сірий
ледь наважується на колір
гільз мальовані сувеніри
це всього лиш питання віри
що за тебе відплатять втроє
все несеш що не зміг забути
повні пригорщі м'яти-рути
на собі на три дні запасом
чорно вмощуються маршрути
фотографіям прямо в кутик
це всього лиш питання часу
це всього лиш питання фарту
бо усе чого ти був вартий
шанс на промах в малім овалі
шанс на хибу в координатах
на раптову козирну карту
хоч в колоді таких замало
злості вкотре в собі накроїш
не ділитися новиною
бо давно їх нема хороших
слів порожніх іржава зброя
що зросте після нас з тобою
це всього лиш питання грошей
смерть закашлюється на регіт
з переплетених оберегів
що уже повростали в кисті
це всього лиш питання черги
десь у собі знайти ту впертість
не зірватись на особисті
але йдеш поки пізній іній
в'яне в оці тепловізійнім
натяком на усі питання
вічних пошуків ціль незмінна
втроє мстити за кожну з тіней
сподіваючись що востаннє
Ko'proq funksiyalarni ochish uchun tizimga kiring.
