⸙ Index Librorum ⸙

Довго пам'ятатиму вечір у мене вдома, всього через кілька днів після смерті Збігнєва Герберта, коли Томас Венцлова декламував по пам'яті Повернення проконсула. Ми сиділи біля столу, заслухані в melos російської мови, якою відомі фрази звучали вражаюче правдиво, а певні значення і приховані підтексти кристалізувалися навіть виразніше. [...] Закінчив декламацію і одразу приступив до пояснення всіх нюансів послання поезії Герберта його дружині, росіянці. а потім ми читали Плач Фортінбрасса...
Я зрозумів тоді, що означає бути справжнім східноєвропейцем: сповна належати до Центральної Європи, що прагнула визволитися з "братніх" обіймів імперії, підкреслювати приналежність до литовських, західних рубежів совєтського архіпелагу, а заразом шукати опертя, зрозуміння і духовної спорідненості в околицях Петербурга або Москви. Якщо правда, що Росію від центральноєвропейських країн відділяє безодня, про яку писав Мілан Кундера, то Томас Венцлова прокладає над нею природний поміст і є найкращим провідником для тих, хто подорожує в обидва боки.

..."Український ПЕН не толерує проявів ґендерно зумовленого насильства і дотримується принципів, висловлених у Women’s manifesto Міжнародного ПЕН, зокрема у його першому пункті “Non-violence” (“...покласти край насильству проти жінок у всіх його формах, зокрема юридичних, фізичних, сексуальних, психологічних, вербальних та цифрових…”)".