Мовний дощ📓🌧
Про книжки (фантастику й комікси) та настілки (все більше ролівки)
За усім до @i_iva
Бажанки: https://rewish.io/jGADAA/
#комікси #матеріяли #література #коміксфакти #новини #фольклор #кінематограф #короткийогляд #настілки #нрі #FridaySolo
За усім до @i_iva
Бажанки: https://rewish.io/jGADAA/
#комікси #матеріяли #література #коміксфакти #новини #фольклор #кінематограф #короткийогляд #настілки #нрі #FridaySolo
Рейтинг TGlist
0
0
ТипПублічний
Верифікація
Не верифікованийДовіреність
Не надійнийРозташуванняУкраїна
МоваІнша
Дата створення каналуТрав 19, 2021
Додано до TGlist
Черв 14, 2023Прикріплена група
чергова флудилка
0
Рекорди
29.04.202523:59
300Підписників28.04.202523:59
800Індекс цитування19.04.202519:51
1.1KОхоплення 1 допису03.04.202518:04
70Охоп рекл. допису16.10.202323:59
26.53%ER30.12.202323:59
433.14%ERRПереслав з:
Третя Паралель
29.04.202510:38
🐈⬛ Вітаємо поціновувачів мистецтва мальопису!
Ми розпочинаємо серію постів, яка приведе нас до церемонії нагородження «Мальопис року 2024»! Невдовзі ви дізнаєтеся про час проведення церемонії, стриму, нові категорії, які цього року розширять нашу відзнаку, а також короткі списки! А почнемо ми зі знайомства з цьогорічним журі!
Дякуємо за їхній час і оцінку 29 видань!
❗️ Микита Янюк — генеральний менеджер відзнаки, перекладач мальописів, співзасновник каналу «Третя Паралель»
🤓 Пан Юрій — автор порталу uageek.space, адмін №1 тґ-каналу UAGeek
👹 Юрій Стах — автор каналу про аніме та манґу MANGUA
🙅 Павло Задніпряний — поціновувач і оглядач мальописів автор тґ-каналу КОНТРОВЕРЗА
🚀 Ія Новицька — редакторка альманаху «Das ist fantastisch!» і адмінка тґ-каналу Альманах фантастики "Das ist fantastisch!"
📝 Наталя Луцишин — поціновувачка та оглядачка мальописів, авторка каналу Books & Cat
🔏 Кирило Сутовський — поціновувач та оглядач мальописів, художник, автор тґ-каналу Ink Tear | Чорнильна сльоза
🟥 Ярослав Черновол — колекціонер, поціновувач мальописів, адмін тґ-каналу Червоногарячий Z'Gok
📚 Денис Сивенко — ютубер, поціновувач та оглядач мальописів з каналу DenSy
🙎♀️ Мар’яна Янкевич — оглядачка мальописів та авторка каналу MariAm Blog
🤬 Роман Виноградов — автор безцензурних оглядів на культурні продукти людства (незалежно від якості)
🌧 Іван Сірченко — оглядач та поціновувач мальописів, автор тґ-каналу «Мовний дощ»
❗️ Денис Борисюк — секретар відзнаки, верстальник мальописів та співзасновник каналу «Третя Паралель»
Ми розпочинаємо серію постів, яка приведе нас до церемонії нагородження «Мальопис року 2024»! Невдовзі ви дізнаєтеся про час проведення церемонії, стриму, нові категорії, які цього року розширять нашу відзнаку, а також короткі списки! А почнемо ми зі знайомства з цьогорічним журі!
Дякуємо за їхній час і оцінку 29 видань!
❗️ Микита Янюк — генеральний менеджер відзнаки, перекладач мальописів, співзасновник каналу «Третя Паралель»
🤓 Пан Юрій — автор порталу uageek.space, адмін №1 тґ-каналу UAGeek
👹 Юрій Стах — автор каналу про аніме та манґу MANGUA
🙅 Павло Задніпряний — поціновувач і оглядач мальописів автор тґ-каналу КОНТРОВЕРЗА
🚀 Ія Новицька — редакторка альманаху «Das ist fantastisch!» і адмінка тґ-каналу Альманах фантастики "Das ist fantastisch!"
📝 Наталя Луцишин — поціновувачка та оглядачка мальописів, авторка каналу Books & Cat
🔏 Кирило Сутовський — поціновувач та оглядач мальописів, художник, автор тґ-каналу Ink Tear | Чорнильна сльоза
🟥 Ярослав Черновол — колекціонер, поціновувач мальописів, адмін тґ-каналу Червоногарячий Z'Gok
📚 Денис Сивенко — ютубер, поціновувач та оглядач мальописів з каналу DenSy
🙎♀️ Мар’яна Янкевич — оглядачка мальописів та авторка каналу MariAm Blog
🤬 Роман Виноградов — автор безцензурних оглядів на культурні продукти людства (незалежно від якості)
🌧 Іван Сірченко — оглядач та поціновувач мальописів, автор тґ-каналу «Мовний дощ»
❗️ Денис Борисюк — секретар відзнаки, верстальник мальописів та співзасновник каналу «Третя Паралель»
02.04.202512:12
⚒«Низка смертей Лейли Старр», Рам Ві, Філіпе Андраде
Калі — не зовсім Жнець у європейському розумінні цього образу. Вона — святкування смерти, а не її втілення, а отже марно й порівнювати її зі скелетом в каптурі, який говорить капсом, худорлявою готкою із роду Безмежних чи чуловіком у чорному, що грає у шахи зі скандинавами.
Коли Брахма на початку коміксу Рама Ві звільняє Калі, це не є позбавленням роботи Жнеця через те, що його послуги більше не потрібні. Це є відправленням у відставку радости смерті (Калі «пристрасна» значно більше ніж «люта»), свого роду запереченням її цінности у майбутньому, в якому люди згідно з пророцтвом мають віднайти безсмертя.
Протягом всього коміксу читачів через пригоди Калі у тілі юної студентки Лейли Старр (символізм того, що Лейла є самогубицею теж важить) навчатимуть не цінувати життя, й не розповідатимуть про те, яке воно коротке, й саме через близькість смерті цінне. Натомість Рам Ві вчить нас цінувати/святкувати смерть, сприймати її як не менше від Прани благо: дуже орієнтальний концепт, завдяки якому притчевий комікс в цілому мав би заграти новими барвами.
Калі, що у смертному тілі Лейли Старр знаходить чимраз швидшу й дурнішу загибель (звідкись же мала взятись «низка смертей») проводитиме свого «опонента», творця безсмертя, від страху смерті крізь ненависть у зрілості до прийняття й святкування у старості (зауважу, що не лише «прийняття», чим закінчилась би історія західного автора).
Рам Ві чудово балансує між меланхолією й гумором, й кольори та хаос Мумбаї личать цій історії якнайліпше завдяки тому, що витягають її з похмурого тону. Андреаде тут просто божить (буквально й фігурально): динаміка постатей, тло, композиція пречудові, а стилізація малюнку саме настільки характерна, щоб образ міста відчувався не менш живим, аніж обсмоктані вже з усіх сторін митцями Лондон, Париж чи Нью-Йорк. Без сутінкових і контрастних кольорів Інес Амаро це, звісно, було б значно слабшим, та її дует із Філіпе Андреадою я вважаю неперевершеним.
У виданні ж від Varvar чудовий переклад й не менш чудово підібраний шрифт, що гарно вписується до оригінальної літерації й відчувається органічно.
Я не стану стверджувати, що особисто мене цей комікс здивував чи розчулив, й щиро визнаю, що якби я читав його значно раніше, це б викликало в мене значно яскравішу реакцію. Єдине, від чого я застерігатиму: не вірте усім відгукам, не формуйте упереджень про Лейлу Старр, й тоді комікс зайде вам значно краще.
Але ви сходіть й почитайте відгуки тих чудових людей, з якими я спільночитав українське видання коміксу, вухаха:
🤓 UAGEEK
🍻 Таверна «У Часового Дворфа»
👨🎨 Мальопосум
🍄 гриб з юґґота
🤬 #безцензури
🆘 Роршах врятує нас
🟥 Червоногарячий Z'Gok
🙅♂️ КОНТРОВЕРЗА❌
🫠 Попайка Кейна
Калі — не зовсім Жнець у європейському розумінні цього образу. Вона — святкування смерти, а не її втілення, а отже марно й порівнювати її зі скелетом в каптурі, який говорить капсом, худорлявою готкою із роду Безмежних чи чуловіком у чорному, що грає у шахи зі скандинавами.
Коли Брахма на початку коміксу Рама Ві звільняє Калі, це не є позбавленням роботи Жнеця через те, що його послуги більше не потрібні. Це є відправленням у відставку радости смерті (Калі «пристрасна» значно більше ніж «люта»), свого роду запереченням її цінности у майбутньому, в якому люди згідно з пророцтвом мають віднайти безсмертя.
Протягом всього коміксу читачів через пригоди Калі у тілі юної студентки Лейли Старр (символізм того, що Лейла є самогубицею теж важить) навчатимуть не цінувати життя, й не розповідатимуть про те, яке воно коротке, й саме через близькість смерті цінне. Натомість Рам Ві вчить нас цінувати/святкувати смерть, сприймати її як не менше від Прани благо: дуже орієнтальний концепт, завдяки якому притчевий комікс в цілому мав би заграти новими барвами.
Калі, що у смертному тілі Лейли Старр знаходить чимраз швидшу й дурнішу загибель (звідкись же мала взятись «низка смертей») проводитиме свого «опонента», творця безсмертя, від страху смерті крізь ненависть у зрілості до прийняття й святкування у старості (зауважу, що не лише «прийняття», чим закінчилась би історія західного автора).
Рам Ві чудово балансує між меланхолією й гумором, й кольори та хаос Мумбаї личать цій історії якнайліпше завдяки тому, що витягають її з похмурого тону. Андреаде тут просто божить (буквально й фігурально): динаміка постатей, тло, композиція пречудові, а стилізація малюнку саме настільки характерна, щоб образ міста відчувався не менш живим, аніж обсмоктані вже з усіх сторін митцями Лондон, Париж чи Нью-Йорк. Без сутінкових і контрастних кольорів Інес Амаро це, звісно, було б значно слабшим, та її дует із Філіпе Андреадою я вважаю неперевершеним.
У виданні ж від Varvar чудовий переклад й не менш чудово підібраний шрифт, що гарно вписується до оригінальної літерації й відчувається органічно.
Я не стану стверджувати, що особисто мене цей комікс здивував чи розчулив, й щиро визнаю, що якби я читав його значно раніше, це б викликало в мене значно яскравішу реакцію. Єдине, від чого я застерігатиму: не вірте усім відгукам, не формуйте упереджень про Лейлу Старр, й тоді комікс зайде вам значно краще.
Але ви сходіть й почитайте відгуки тих чудових людей, з якими я спільночитав українське видання коміксу, вухаха:
🤓 UAGEEK
🍻 Таверна «У Часового Дворфа»
👨🎨 Мальопосум
🍄 гриб з юґґота
🤬 #безцензури
🆘 Роршах врятує нас
🟥 Червоногарячий Z'Gok
🙅♂️ КОНТРОВЕРЗА❌
🫠 Попайка Кейна
Переслав з:
Мацуга, шо читати?
11.04.202513:36
Відкрила допоміжну банку для збору на Mavic 3T для РУБпАК «Nova» 🫶
За донат від 50 грн ви можете виграти у мене комікс Елісон Бекдел «Fun Home: Сімейна трагікомедія».
Він був надрукований обмеженим накладом, і його вже неможливо ніде придбати, тож це чудова можливість поповнити свою бібліотеку лімітованим виданням!
За донат від 200 грн ви також візьмете участь у розіграші пʼятьох книжкових подарунків.
🔥 Банка: https://send.monobank.ua/jar/3oCKf2JF93
За донат від 50 грн ви можете виграти у мене комікс Елісон Бекдел «Fun Home: Сімейна трагікомедія».
Він був надрукований обмеженим накладом, і його вже неможливо ніде придбати, тож це чудова можливість поповнити свою бібліотеку лімітованим виданням!
За донат від 200 грн ви також візьмете участь у розіграші пʼятьох книжкових подарунків.
🔥 Банка: https://send.monobank.ua/jar/3oCKf2JF93
24.04.202516:46
(журнал "Комар")
04.04.202512:34
🌟«Зайчик», Мона Авад
Ця книжка, найімовірніше, є не тим, чого ви від неї очікуєте, якщо ви наслухались відгуків, які складаються із двох літер (обидві з них є у слові «шоколад», і з цих літер неможливо скласти абревіатуру для дистрибуційно-логістичної компанії).
Для мене книжка Авад є передусім історією творчості й в другу чергу — історією «пошуку дому» (не дарма саме про «дім» каже їй один любчик ближче до розв’язки сюжету). Саманта не прагне знайти своє місце, хай як не інтерпретувати книгу, й радше всі потребують її, аніж вона потребує всіх, а проте саме протиставлення себе й *множини когось* є чи не єдиною точкою до емпатії у відношенні неї.
«Зайчик» чудово знущається з усього, з чого тільки знущається (зокрема й із мене як читача), та ще краще демонструє різницю між «химерним» та «жахливим» — поняттями, які у свідомості людей настільки близькі, що готичні романи досі стоять між ними у шпагаті як Ван Дам між вантажівками з тої реклами.
Читачки й читачі масової літератури час від часу влітають у читання «високої полиці», але не так часто беруться за химерну прозу. «Зайчик» Мони Авад надзвичайно успішно бавиться із цим маркетингово, коли змушує блоґерок братись за «дивний» твір, який вони не можуть описати інакше як «дивний». Неприхований спойлер: для «химерної прози» роман Мони Авад не такий вже й «дивний», але прочитання його через призму «високої полиці» (бо саме до неї найчастіше відноситимуть твір, жанр якого не можуть визначити з першої спроби) додає знущанням самої Авад над літераторами й читачами додаткового смаку.
Так само часто, як Авад посилається на штампи з письменницьких курсів (одна із хиб перекладу: українською сокирою дістається не «Darlings», бо «Kill Yours», а «Крихіткам», що вже не зчитується у контексті творчої поради щодо ставлення до персонажів) та романтизацію випускниками своїх академій, так само часто авторка знущається й над читацькою й глядацькою еклектикою у споживанні маскультурних й класичних творів, які частіше впізнають окремі елементи із них й кайфуватимуть від згадки знайомих тайтлів, аніж дійсно проводитимуть паралелі (ще однією хибою перекладу є нестале подання назви «Збуреної висі», яке іронічно вписується у контекст цього знущання). Цих посилань в книзі вдосталь, та всі вони навіть не інтертекстуальні, а значно більше фансервісні, а утім й такі, що ловитимуть оглядачів у пастку тієї «гібридності й інтертекстуальності».
У «Зайчику» досить проста фабула, та ж водночас це й не дивно, адже ця книжка узагалі не про сюжет як такий. Історія на межі шизофренічного божевілля та дипломної роботи студентки на курсі творчого письма й не може бути інакшою, й саме це відчуття самозванства, тяжіння до творчости й водночас прикрий творчий закреп із бажанням як не уваги, то принаймні завершеності, результату, який не розтане й не зникне з пам’яті протягом кількох хвилин після ознайомлення. А проте ж, самі прописні принципи творчості не співвідносні ані із «Зайчиком» як витвореним Самантою наративом, ані із Самантою як героїнею.
Ця книжка, найімовірніше, є не тим, чого ви від неї очікуєте, якщо ви наслухались відгуків, які складаються із двох літер (обидві з них є у слові «шоколад», і з цих літер неможливо скласти абревіатуру для дистрибуційно-логістичної компанії).
Для мене книжка Авад є передусім історією творчості й в другу чергу — історією «пошуку дому» (не дарма саме про «дім» каже їй один любчик ближче до розв’язки сюжету). Саманта не прагне знайти своє місце, хай як не інтерпретувати книгу, й радше всі потребують її, аніж вона потребує всіх, а проте саме протиставлення себе й *множини когось* є чи не єдиною точкою до емпатії у відношенні неї.
«Зайчик» чудово знущається з усього, з чого тільки знущається (зокрема й із мене як читача), та ще краще демонструє різницю між «химерним» та «жахливим» — поняттями, які у свідомості людей настільки близькі, що готичні романи досі стоять між ними у шпагаті як Ван Дам між вантажівками з тої реклами.
Читачки й читачі масової літератури час від часу влітають у читання «високої полиці», але не так часто беруться за химерну прозу. «Зайчик» Мони Авад надзвичайно успішно бавиться із цим маркетингово, коли змушує блоґерок братись за «дивний» твір, який вони не можуть описати інакше як «дивний». Неприхований спойлер: для «химерної прози» роман Мони Авад не такий вже й «дивний», але прочитання його через призму «високої полиці» (бо саме до неї найчастіше відноситимуть твір, жанр якого не можуть визначити з першої спроби) додає знущанням самої Авад над літераторами й читачами додаткового смаку.
Так само часто, як Авад посилається на штампи з письменницьких курсів (одна із хиб перекладу: українською сокирою дістається не «Darlings», бо «Kill Yours», а «Крихіткам», що вже не зчитується у контексті творчої поради щодо ставлення до персонажів) та романтизацію випускниками своїх академій, так само часто авторка знущається й над читацькою й глядацькою еклектикою у споживанні маскультурних й класичних творів, які частіше впізнають окремі елементи із них й кайфуватимуть від згадки знайомих тайтлів, аніж дійсно проводитимуть паралелі (ще однією хибою перекладу є нестале подання назви «Збуреної висі», яке іронічно вписується у контекст цього знущання). Цих посилань в книзі вдосталь, та всі вони навіть не інтертекстуальні, а значно більше фансервісні, а утім й такі, що ловитимуть оглядачів у пастку тієї «гібридності й інтертекстуальності».
У «Зайчику» досить проста фабула, та ж водночас це й не дивно, адже ця книжка узагалі не про сюжет як такий. Історія на межі шизофренічного божевілля та дипломної роботи студентки на курсі творчого письма й не може бути інакшою, й саме це відчуття самозванства, тяжіння до творчости й водночас прикрий творчий закреп із бажанням як не уваги, то принаймні завершеності, результату, який не розтане й не зникне з пам’яті протягом кількох хвилин після ознайомлення. А проте ж, самі прописні принципи творчості не співвідносні ані із «Зайчиком» як витвореним Самантою наративом, ані із Самантою як героїнею.
Переслав з:
Роршах врятує нас
05.04.202509:21
▪️ТЕРМІНОВИЙ ЗБІР ДЛЯ 3️⃣2️⃣ ОМБр▪️
Треба швидко допомогти хлопцям із батареями до рацій, які вони втратили в боях, щоб вони постійно були на зв'язку.
🆘 Потреби: 20 батарей до рацій Motorola 3000 mAh Type-C.
🎁 Серед усіх донатерів, які задонатять на БАНКУ ЗБОРУ від 50 грн розіграю подарунки через Monobank після його завершення.
✅ 2 переможця:
1️⃣ Комікс "Величезні дні", Том 1-2
2️⃣ Комікс "Величезні дні", Том 1-2
‼️ Якщо ви не користувач Monobank, під час донату залиште ОБОВ'ЯЗКОВО комент із посиланням на соцмережу, щоб знати, як із вами зв'язатися у разі перемоги.
🤗 Прохання підтримати збір донатом, лайком й поширенням інформації про збір. Дякую за допомогу.
🎯Ціль: 20 000.00 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6nSozBztEa
💳Номер картки банки
4441 1111 2331 7061
💰PayPal
roman.zarichnyi@gmail.com
Роршах врятує нас | Канал про комікси
Треба швидко допомогти хлопцям із батареями до рацій, які вони втратили в боях, щоб вони постійно були на зв'язку.
🆘 Потреби: 20 батарей до рацій Motorola 3000 mAh Type-C.
🎁 Серед усіх донатерів, які задонатять на БАНКУ ЗБОРУ від 50 грн розіграю подарунки через Monobank після його завершення.
✅ 2 переможця:
1️⃣ Комікс "Величезні дні", Том 1-2
2️⃣ Комікс "Величезні дні", Том 1-2
‼️ Якщо ви не користувач Monobank, під час донату залиште ОБОВ'ЯЗКОВО комент із посиланням на соцмережу, щоб знати, як із вами зв'язатися у разі перемоги.
🤗 Прохання підтримати збір донатом, лайком й поширенням інформації про збір. Дякую за допомогу.
🎯Ціль: 20 000.00 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6nSozBztEa
💳Номер картки банки
4441 1111 2331 7061
💰PayPal
roman.zarichnyi@gmail.com
Роршах врятує нас | Канал про комікси
19.04.202507:07
Я мав щось написати про 🔵«Невидимі. Книга 1», а проте, написати щось про magnum opus Моррісона без спойлерів і зовнішніх контекстів не так вже й просто. Я не стану переповідати сюжет цього коміксу (й скажу лише, що він плутаний, часто кривенький у своєму божевіллі й не такий вже й хороший фабульно, як хороший за концептом). Натомість я розкажу про інше.
«Невидимі» — це багато в чому дуже застарілий мальопис, який, утім, є вкрай важливим для історії магії у художніх сюжетах. Моррісон буквально вписує себе самого на сторінки «маленької моделі всесвіту», щоб не скільки вплинути на реальність, скільки пропагувати «магію хаосу» як він її бачить. Разом із Муром вони влаштували «велику магічну війну» містиків-тарологів-вудуїстів, коли розпинались про масові образи паралельно у «Прометеа» й «Невидимих»: один патосно й надуто, другий — як панк, що наслідував Діка й Ґібсона. Моррісон, звісно, був другим.
«Невидимі» — складна до прочитання й достатньо душна серія. Погано структурована, із купою помилок у переході між сценами й органічно психотична. На відміну від Мура, який ставиться до текстів поетично, Моррісон явно виливав усі свої погляди до сценаріїв потоком без значного корегування, й завдяки цьому зокрема його пропаганда щодо «магії хаосу» спрацювала краще: читачі, які бачили абсолютно контркультурне знущання з маскульту на сторінках Моррісона й ніфіга не викупали, якого біса воно відбувається, заходили до містицизму й цікавились його підґрунтям значно більше, ніж читачі Мура, який написав кращий сценарно й візуально, але значно прямолінійніший, й від того менш відкритий до подальших інтерпретацій твір. Тобто, як на мене, Мур виграв «війну магів» як творець, а проте, програв як гуру/чаклун.
У чому ж полягає та клята «магія хаосу»? У післямові до першої книги «Невидимих» в українському виданні перекладач Макс Нестелєєв згадує наявність томика цього коміксу на знімальному майданчику «Матриці», й загалом це достатньо добре характеризує його мітологію через паралель. «Магія хаосу» передбачає можливість впливу на реальність (і час, хай про те й буде у майбутніх томах детальніше) через образи й вірування натовпу, колективні переконання, які самі ж її й формують. Ти можеш сам повірити у щось, щоб переформувати реальність навколо себе. А проте, найчастіше для первинного зламу цієї реальності тобі знадобиться «прокладка»: речовини, боги, віра у набуті завдяки генетичним змінам суперсили etc. Зігнути ложку у цьому випадку можливо тому, що вона Є, а проте Є вона лише як результат колективної уяви. Якщо твоя уява буде сильніша, ложка зможе піддатись.
Подібні погляди пронизували художні сюжети тих часів, від Сендмена із «лише тисяча мрійників може переформувати Всесвіт» до «Mage» у «Worlds of Darkness», в яких маґи, по суті, так само завдяки власній вірі у свої сили через найрізноманітніші проксі можуть впливати на реальність. Що вирізняє у цьому «Невидимих»? Вони, фактично, й були для Моррісона додатковою моделлю всесвіту, проксі, художньою метафорою тих змін завдяки «магії хаосу», тоді як «Прометеа» була аналогічною моделлю для Мура. А проте, «Прометеа» була безпосереднім маніфестом змін, тоді як «Невидимі» були голосінням панка із закликом повстати проти усталеної моделі Всесвіту, в якій він жиє.
«Невидимі» — це багато в чому дуже застарілий мальопис, який, утім, є вкрай важливим для історії магії у художніх сюжетах. Моррісон буквально вписує себе самого на сторінки «маленької моделі всесвіту», щоб не скільки вплинути на реальність, скільки пропагувати «магію хаосу» як він її бачить. Разом із Муром вони влаштували «велику магічну війну» містиків-тарологів-вудуїстів, коли розпинались про масові образи паралельно у «Прометеа» й «Невидимих»: один патосно й надуто, другий — як панк, що наслідував Діка й Ґібсона. Моррісон, звісно, був другим.
«Невидимі» — складна до прочитання й достатньо душна серія. Погано структурована, із купою помилок у переході між сценами й органічно психотична. На відміну від Мура, який ставиться до текстів поетично, Моррісон явно виливав усі свої погляди до сценаріїв потоком без значного корегування, й завдяки цьому зокрема його пропаганда щодо «магії хаосу» спрацювала краще: читачі, які бачили абсолютно контркультурне знущання з маскульту на сторінках Моррісона й ніфіга не викупали, якого біса воно відбувається, заходили до містицизму й цікавились його підґрунтям значно більше, ніж читачі Мура, який написав кращий сценарно й візуально, але значно прямолінійніший, й від того менш відкритий до подальших інтерпретацій твір. Тобто, як на мене, Мур виграв «війну магів» як творець, а проте, програв як гуру/чаклун.
У чому ж полягає та клята «магія хаосу»? У післямові до першої книги «Невидимих» в українському виданні перекладач Макс Нестелєєв згадує наявність томика цього коміксу на знімальному майданчику «Матриці», й загалом це достатньо добре характеризує його мітологію через паралель. «Магія хаосу» передбачає можливість впливу на реальність (і час, хай про те й буде у майбутніх томах детальніше) через образи й вірування натовпу, колективні переконання, які самі ж її й формують. Ти можеш сам повірити у щось, щоб переформувати реальність навколо себе. А проте, найчастіше для первинного зламу цієї реальності тобі знадобиться «прокладка»: речовини, боги, віра у набуті завдяки генетичним змінам суперсили etc. Зігнути ложку у цьому випадку можливо тому, що вона Є, а проте Є вона лише як результат колективної уяви. Якщо твоя уява буде сильніша, ложка зможе піддатись.
Подібні погляди пронизували художні сюжети тих часів, від Сендмена із «лише тисяча мрійників може переформувати Всесвіт» до «Mage» у «Worlds of Darkness», в яких маґи, по суті, так само завдяки власній вірі у свої сили через найрізноманітніші проксі можуть впливати на реальність. Що вирізняє у цьому «Невидимих»? Вони, фактично, й були для Моррісона додатковою моделлю всесвіту, проксі, художньою метафорою тих змін завдяки «магії хаосу», тоді як «Прометеа» була аналогічною моделлю для Мура. А проте, «Прометеа» була безпосереднім маніфестом змін, тоді як «Невидимі» були голосінням панка із закликом повстати проти усталеної моделі Всесвіту, в якій він жиє.
15.04.202513:32
men only want one thing and this is understandable
20.04.202505:47
Знаю, що сюди поприходили люди, які бачили репости про Богуту, але на каналі також бувають шітдовгопости про мальописи, літературу й навіть настілки (останнє лякає ба більше за решту всього; он сьогодні-завтра читатиму повторно правила до кідручної "Колонії" й зберу думки до купи щодо "що там не так" там негаразди більше у продакшені, бо механіки треба тільки тестувати)
А поки тримайте паску та бабку із журналу "Веселка": вони сваряться щодо своєї першости, тоді як їх обох чекає одна доля
А поки тримайте паску та бабку із журналу "Веселка": вони сваряться щодо своєї першости, тоді як їх обох чекає одна доля
Історія змін каналу
Увійдіть, щоб розблокувати більше функціональності.
