Books & Cat 🐈
Рейтинг TGlist
0
0
ТипПублічний
Верифікація
Не верифікованийДовіреність
Не надійнийРозташування
МоваІнша
Дата створення каналуБер 01, 2024
Додано до TGlist
Квіт 09, 2024Підписників
129
24 год.00%Тиждень
43.2%Місяць
43.2%
Індекс цитування
0
Згадок1Репостів на каналах0Згадок на каналах1
Середнє охоплення 1 допису
45
12 год.400%24 год.450%48 год.46
14.2%
Залученість (ER)
17.78%
Репостів0Коментарів0Реакцій8
Залученість за охопленням (ERR)
34.88%
24 год.0%Тиждень
3.14%Місяць
1.6%
Охоплення 1 рекл. допису
56
1 год.3053.57%1 – 4 год.2035.71%4 - 24 год.1221.43%
Всього дописів за 24 години
1
Динаміка
1
Останні публікації в групі "Books & Cat 🐈"
07.04.202507:10
😵 Джеймс Тайніон IV, Мартіна Сіммондс "Департамент правди. Том 1"
📚 Видавництво: Varvar Publishing
Ну що ж, плани планами, а читання під настрій ніхто не відміняв 🙂. Анотація та обкладинка "Департаменту правди" заінтригували, тож…
Теорії змов, більшою чи меншою мірою, популярність мали завжди. Вбивство Кеннеді, висадка на Місяць, таємний світовий уряд, змова масонів, контакти з НЛО, рептилоїди, пласкоземельники та антивакцинатори – лиш перші, що спадають на думку. Список можна поповнювати дуууже довго. Та навіть згадати нещодавні випадки, пов'язані з COVID-19 та чіпуванням і вежами 5G 🤦🏻♀️. Тож зовсім не дивно, що цю тему взяли за основу коміксу – сатиричного, суперечливого, лякаючого й тривожного, що ставить під сумнів саму реальність.
Коул Тернер – агент ФБР, чия робота полягає в аналізі дискусій на форумах, що в тому числі включають і різноманітні теорії змов. Вивчаючи сприйнятливість форумівців до конспірології, він потрапив на конференцію пласкоземельників. А потім організатори зборів спробували його завербувати і він на власні очі побачив щось геть неймовірне й шокуюче 😱, що змусило його сумніватися у власному здоровому глузді.
Не встиг Коул цілком осягнути, що бачив, як потрапив до рук таємної організації. Йому відкрили найбільшу таємницю світу: усі теорії змов реальні! "Що більше люди у щось вірять, то правдивішим це щось стає. І то більше реальність підживлює цю віру." І завербували до Департаменту правди – надсекретного підрозділу американського уряду: "Протягом останнього століття ми дбаємо, щоб теорії змови залишалися теоріями." – усе, щоб берегти порядок і стабільність у світі.
У Тернера й самого колись був досвід, дотичний до теорій змов. Його досі мучать спогади з власного дитинства, пов'язані з сатанинською панікою 80-их і жахливим зореликим демоном, та кортить знайти відповіді на питання, що не дають спокою.
Відкриття тривожної істини похитнули віру Тернера у реальність і його психологічну стабільність. Працюючи на Департамент правди, він неодноразово стає свідком й безпосереднім учасником найнеймовірніших подій і ситуацій. Хоч він і розуміє важливість місії організації, але його не покидають сумніви у правильності окремих вчинків і рішень.
А тут ще й організація-супротивник Департаменту правди знову проявляє зацікавленість у Коулі. Неочікувана зустріч з головою "Чорного капелюха" породжує масу запитань. Той стверджує, що правда вирішується більшістю і завжди ті, хто знає справжню природу реальності, намагаються маніпулювати людьми і розширювати свої можливості: "Люди, які контролюють правду, контролюють світ". Департамент правди – не виняток. То хто ж все-таки праведник, а хто лиходій у цьому протистоянні, і чи на тому він боці?
У комікса цікава концепція і майстерна реалізація. Почуття й емоції персонажів, їхні психологічний стан та диктовані ними дії відіграють не останню роль у сюжеті. Вагання, недовіра, розпач, жах, тривога, тотальний сумнів у всьому, параноя – перебування на межі божевілля 🤯…
Дуже специфічний, грубий, брудний і в той же час експресивний малюнок чудово працює на загальну атмосферу і враження від коміксу. Несподівані ракурси, оригінальне компонування панелей на сторінках, цікавий підбір кольорів і нагромадження темних тонів, недбалі лінії й штрихи, розмиті силуети чи надмірна різкість місцями, колажі – усе створює ефект громіздкості, плутаності, химерності, крихкості, нестабільності й тривожності.
Щодо самого видання: у комікса тверда обкладинка з вибірковим лакуванням, якісний глянцевий папір і насичений друк, хороший переклад, чудова верстка, гарний набір шрифтів. Є також список приміток та галерея обкладинок. На жаль, є одне "але": практично у всьому коміксі в жирному шрифті замість "П" чомусь використано "І".
📚 Видавництво: Varvar Publishing
Колективні переконання формують світ, тож усе, що ми знаємо, або є правдою, або має потенціал нею бути.
Ну що ж, плани планами, а читання під настрій ніхто не відміняв 🙂. Анотація та обкладинка "Департаменту правди" заінтригували, тож…
Теорії змов, більшою чи меншою мірою, популярність мали завжди. Вбивство Кеннеді, висадка на Місяць, таємний світовий уряд, змова масонів, контакти з НЛО, рептилоїди, пласкоземельники та антивакцинатори – лиш перші, що спадають на думку. Список можна поповнювати дуууже довго. Та навіть згадати нещодавні випадки, пов'язані з COVID-19 та чіпуванням і вежами 5G 🤦🏻♀️. Тож зовсім не дивно, що цю тему взяли за основу коміксу – сатиричного, суперечливого, лякаючого й тривожного, що ставить під сумнів саму реальність.
Коул Тернер – агент ФБР, чия робота полягає в аналізі дискусій на форумах, що в тому числі включають і різноманітні теорії змов. Вивчаючи сприйнятливість форумівців до конспірології, він потрапив на конференцію пласкоземельників. А потім організатори зборів спробували його завербувати і він на власні очі побачив щось геть неймовірне й шокуюче 😱, що змусило його сумніватися у власному здоровому глузді.
Не встиг Коул цілком осягнути, що бачив, як потрапив до рук таємної організації. Йому відкрили найбільшу таємницю світу: усі теорії змов реальні! "Що більше люди у щось вірять, то правдивішим це щось стає. І то більше реальність підживлює цю віру." І завербували до Департаменту правди – надсекретного підрозділу американського уряду: "Протягом останнього століття ми дбаємо, щоб теорії змови залишалися теоріями." – усе, щоб берегти порядок і стабільність у світі.
У Тернера й самого колись був досвід, дотичний до теорій змов. Його досі мучать спогади з власного дитинства, пов'язані з сатанинською панікою 80-их і жахливим зореликим демоном, та кортить знайти відповіді на питання, що не дають спокою.
Відкриття тривожної істини похитнули віру Тернера у реальність і його психологічну стабільність. Працюючи на Департамент правди, він неодноразово стає свідком й безпосереднім учасником найнеймовірніших подій і ситуацій. Хоч він і розуміє важливість місії організації, але його не покидають сумніви у правильності окремих вчинків і рішень.
А тут ще й організація-супротивник Департаменту правди знову проявляє зацікавленість у Коулі. Неочікувана зустріч з головою "Чорного капелюха" породжує масу запитань. Той стверджує, що правда вирішується більшістю і завжди ті, хто знає справжню природу реальності, намагаються маніпулювати людьми і розширювати свої можливості: "Люди, які контролюють правду, контролюють світ". Департамент правди – не виняток. То хто ж все-таки праведник, а хто лиходій у цьому протистоянні, і чи на тому він боці?
У комікса цікава концепція і майстерна реалізація. Почуття й емоції персонажів, їхні психологічний стан та диктовані ними дії відіграють не останню роль у сюжеті. Вагання, недовіра, розпач, жах, тривога, тотальний сумнів у всьому, параноя – перебування на межі божевілля 🤯…
Дуже специфічний, грубий, брудний і в той же час експресивний малюнок чудово працює на загальну атмосферу і враження від коміксу. Несподівані ракурси, оригінальне компонування панелей на сторінках, цікавий підбір кольорів і нагромадження темних тонів, недбалі лінії й штрихи, розмиті силуети чи надмірна різкість місцями, колажі – усе створює ефект громіздкості, плутаності, химерності, крихкості, нестабільності й тривожності.
Щодо самого видання: у комікса тверда обкладинка з вибірковим лакуванням, якісний глянцевий папір і насичений друк, хороший переклад, чудова верстка, гарний набір шрифтів. Є також список приміток та галерея обкладинок. На жаль, є одне "але": практично у всьому коміксі в жирному шрифті замість "П" чомусь використано "І".
05.04.202507:28
А ще нарешті приїхали лютневі передзамовлення від видавництва Жупанського 🎉.
Планувала щось з цього прочитати у квітні, але, мабуть, перенесу на травень, бо планів на місяць і так вже багацько.
"Aurora Borealis" так і тягне до себе, але ж і товстунець ще той 💛.
Планувала щось з цього прочитати у квітні, але, мабуть, перенесу на травень, бо планів на місяць і так вже багацько.
"Aurora Borealis" так і тягне до себе, але ж і товстунець ще той 💛.
05.04.202507:25
Отримала днями свіженьку новинку від Varvar Publishing 😊.
"Департамент правди" має всі шанси бути позачергово невдовзі прочитаним - анотація дуже інтригує.
"Департамент правди" має всі шанси бути позачергово невдовзі прочитаним - анотація дуже інтригує.
04.04.202506:21
🐇 Т. Кінгфішер "Те, що тривожить мерців"
📚 Видавництво: Жорж
Американська письменниця Урсула Вернон, що пише під псевдонімом Т. Кінгфішер, при написанні новели надихалася твором Е. А. По "Падіння дому Ашерів", але переповідає його на свій лад. Також, як сама авторка зауважує в післямові, помітні певні паралелі з "Мексиканською готикою" Сільвії Морено-Ґарсії (читала кілька років тому, відгук тут).
Втім, "Те, що тривожить мерців" є цілком самобутнім твором. Це готичний горор, що поволі, але невпинно, робить атмосферу ще більш гнітючою, згущує темряву навколо героїв, виводячи їх з рівноваги та змушуючи сумніватися у власному здоровому глузді. Він лякає не якимось надприродним жахом з потойбіччя, а фантастичним перевтіленням цілком природних речей, що робить його ще моторошнішим.
1890 рік. Головний герой, лейтенант Алекс Істон з Ґаллації, маленького регіону поряд з Молдовою, приїздить до маєтку давніх знайомих – збіднілих дворян Ашерів. Приводом для візиту став тривожний лист Меделін Ашер, в котрому вона просила терміново її провідати.
Слід зауважити, що Істон – небінарна особа: біологічно є жінкою, але зрікся належності до бінарного гендерного поділу, ставши до лав "клятвених солдатів". Чому щодо нього вживаються займенники "він/його" гарно пояснено у передмові.
Істон завжди вважав, що у нього цілковито відсутня будь-яка чутливість до надприродного, але чим ближче підїжджав до маєтку Ашерів, тим більша тривога охоплювала його. Спершу його здивував і насторожив гротескний гриб, схожий на людську плоть, котрого він помітив біля озера неподалік маєтку. Далі саме озеро викликало неприємні відчуття, здавалося мертвим і якимось зловісним.
Але більш за все лякав самотній дім за озером: "То був старий похмурий маєток у старому похмурому стилі, кам'яна потвора, що її навіть найзаможнішому чоловікові Європи було б вельми тяжко привести до ладу." Частково обвалений, маєток Ашерів був гнітючим видовищем, мов древній склеп над річкою, "одне з тих місць, де чорти танцюють на болотах". Всередині усе виглядало не краще, включно з господарями – Меделін та Родеріком.
Чим більше Істон проводить часу з Ашерами, досліджує занепалий дім та навколишні території, тим більше химерного і лячного помічає довкола. Спілкування з мешканцями навколишніх сіл лише підсилюють тривогу. Навіть раціональний розум клятвеного солдата починає сумніватися в нормальності цієї місцини, немов десь тут поруч ховається зачаєне зло, монстри у темряві. Коли врешті герой отримує відповіді, вони його геть не тішать…
Атмосфера напруги і жаху у творі відтворена просто вражаюче. Раціональне й ірраціональне повсякчас перебувають у хиткому балансі. Хоча здогадки про суть проблеми з'являються досить швидко, це не зменшує інтересу до поступового розвитку подій у новелі, навпаки – цікавість лише зростає.
Персонажів у творі загалом небагато, але кожен на своєму місці. Істон – дуже своєрідна персона, але його особливості вагомі для розвитку сюжету, а не просто для "хай буде". Наприклад, йому добре знайомі гендерні стереотипи та несерйозне/зневажливе ставлення. Власне, про це добре відомо і його випадковій знайомій Євгенії Поттер, мікологині-любительці з вишуканими англійськими манерами, котрій через свою стать годі було сподіватися на визнання в науковій спільноті.
Здивувало, до речі, насторожене і не надто прихильне ставлення багатьох персонажів до американців. Наприклад: "Я ніколи не знаю, що думати про американців. Їхня зухвалість буває потішною, втім, коли вирішую, що вони мені таки подобаються, зустрічаю такого, що, думаю собі, краще би він повернувся до Америки й не зупинявся, аж доки дійде до її краю і шубовсне у море." Смію припустити, що тут багато хто подумав про цілком конкретних осіб 😏.
Словом, книга сподобалась. Оригінальна обкладинка їй дуже пасує. І добре, що одночасно видано дві книги – можна зразу братися за наступну.
📚 Видавництво: Жорж
Американська письменниця Урсула Вернон, що пише під псевдонімом Т. Кінгфішер, при написанні новели надихалася твором Е. А. По "Падіння дому Ашерів", але переповідає його на свій лад. Також, як сама авторка зауважує в післямові, помітні певні паралелі з "Мексиканською готикою" Сільвії Морено-Ґарсії (читала кілька років тому, відгук тут).
Втім, "Те, що тривожить мерців" є цілком самобутнім твором. Це готичний горор, що поволі, але невпинно, робить атмосферу ще більш гнітючою, згущує темряву навколо героїв, виводячи їх з рівноваги та змушуючи сумніватися у власному здоровому глузді. Він лякає не якимось надприродним жахом з потойбіччя, а фантастичним перевтіленням цілком природних речей, що робить його ще моторошнішим.
1890 рік. Головний герой, лейтенант Алекс Істон з Ґаллації, маленького регіону поряд з Молдовою, приїздить до маєтку давніх знайомих – збіднілих дворян Ашерів. Приводом для візиту став тривожний лист Меделін Ашер, в котрому вона просила терміново її провідати.
Слід зауважити, що Істон – небінарна особа: біологічно є жінкою, але зрікся належності до бінарного гендерного поділу, ставши до лав "клятвених солдатів". Чому щодо нього вживаються займенники "він/його" гарно пояснено у передмові.
Істон завжди вважав, що у нього цілковито відсутня будь-яка чутливість до надприродного, але чим ближче підїжджав до маєтку Ашерів, тим більша тривога охоплювала його. Спершу його здивував і насторожив гротескний гриб, схожий на людську плоть, котрого він помітив біля озера неподалік маєтку. Далі саме озеро викликало неприємні відчуття, здавалося мертвим і якимось зловісним.
Але більш за все лякав самотній дім за озером: "То був старий похмурий маєток у старому похмурому стилі, кам'яна потвора, що її навіть найзаможнішому чоловікові Європи було б вельми тяжко привести до ладу." Частково обвалений, маєток Ашерів був гнітючим видовищем, мов древній склеп над річкою, "одне з тих місць, де чорти танцюють на болотах". Всередині усе виглядало не краще, включно з господарями – Меделін та Родеріком.
Чим більше Істон проводить часу з Ашерами, досліджує занепалий дім та навколишні території, тим більше химерного і лячного помічає довкола. Спілкування з мешканцями навколишніх сіл лише підсилюють тривогу. Навіть раціональний розум клятвеного солдата починає сумніватися в нормальності цієї місцини, немов десь тут поруч ховається зачаєне зло, монстри у темряві. Коли врешті герой отримує відповіді, вони його геть не тішать…
Атмосфера напруги і жаху у творі відтворена просто вражаюче. Раціональне й ірраціональне повсякчас перебувають у хиткому балансі. Хоча здогадки про суть проблеми з'являються досить швидко, це не зменшує інтересу до поступового розвитку подій у новелі, навпаки – цікавість лише зростає.
Персонажів у творі загалом небагато, але кожен на своєму місці. Істон – дуже своєрідна персона, але його особливості вагомі для розвитку сюжету, а не просто для "хай буде". Наприклад, йому добре знайомі гендерні стереотипи та несерйозне/зневажливе ставлення. Власне, про це добре відомо і його випадковій знайомій Євгенії Поттер, мікологині-любительці з вишуканими англійськими манерами, котрій через свою стать годі було сподіватися на визнання в науковій спільноті.
Здивувало, до речі, насторожене і не надто прихильне ставлення багатьох персонажів до американців. Наприклад: "Я ніколи не знаю, що думати про американців. Їхня зухвалість буває потішною, втім, коли вирішую, що вони мені таки подобаються, зустрічаю такого, що, думаю собі, краще би він повернувся до Америки й не зупинявся, аж доки дійде до її краю і шубовсне у море." Смію припустити, що тут багато хто подумав про цілком конкретних осіб 😏.
Словом, книга сподобалась. Оригінальна обкладинка їй дуже пасує. І добре, що одночасно видано дві книги – можна зразу братися за наступну.
03.04.202506:51
Трошки анонсів того, що я планую читати у квітні (хоча спонтанних рішень ніхто не відміняв 🤭) і на що, відповідно, будуть відгуки.
🔹 Т. Кінгфішер "Те, що тривожить мерців"
🔸 Т. Кінгфішер "Те, що бенкетує вночі" (обидві вже прочитані, але відгуки ще дописуються)
🔹 Шеллі Паркер-Чан "Та, що стала сонцем" (в процесі читання)
🔸 Емманюель Лепаж "Одна весна в Чорнобилі".
А ще підписалася на челенджі в Rork, тому:
🔹Донал Раян "Серце на шарнірі"
🔸Харо Асо "100 бажань до перетворення на зомбі"
🔹А. Дж. Ріддл "Загублені в часі"
Надіюсь, часу на все вистачить 😊
🔹 Т. Кінгфішер "Те, що тривожить мерців"
🔸 Т. Кінгфішер "Те, що бенкетує вночі" (обидві вже прочитані, але відгуки ще дописуються)
🔹 Шеллі Паркер-Чан "Та, що стала сонцем" (в процесі читання)
🔸 Емманюель Лепаж "Одна весна в Чорнобилі".
А ще підписалася на челенджі в Rork, тому:
🔹Донал Раян "Серце на шарнірі"
🔸Харо Асо "100 бажань до перетворення на зомбі"
🔹А. Дж. Ріддл "Загублені в часі"
Надіюсь, часу на все вистачить 😊
02.04.202505:45
(продовження)
А далі… Далі починається те, в порівнянні з чим "Голодні ігри" – ще навіть не квіточки. Теми соціальної несправедливості та моральності залишаються в полі зору, але тьмяніють на фоні усієї жесті під назвою "навчання в Інституті", що коїться на сторінках. Приблизно ⅔ книги – суцільна боротьба й жорстокість. Зміна тактик і стратегій, укладення і руйнування союзів, брехня, маніпуляції, зради, помста, неочікувані союзники та підступні вороги, вбивства, згвалтування, катування і каліцтва, стерті грані між добром і злом – ні у кого не було шансів вийти з цієї гри без правил собою колишнім. Дерроу добре засвоїв ці уроки і вони, вочевидь, ще вилізуть боком його ворогам. Ох і не терпиться прочитати продовження…
Книга зуміла вразити і неодноразово здивувати. Цікава, динамічна, інтригуюча, емоційна, непередбачувана, жорстока, напружена. Перші розділи служать радше передісторією, знайомлячи з головним героєм, його сім'єю, життям, цінностями та поглядами, а також дають загальне уявлення про світ. От тільки подальші розділи практично усе це якщо не цілком нівелюють, то принаймні суттєво доповнюють і змінюють. Радикальні зовнішні та внутрішні трансформації героя співмірні контрастам між істиною і тим, що він нею завжди вважав. Усе, що він знав раніше і ким раніше був, зазнавало безповоротних змін впродовж усієї книги.
Видання чудової якості. Обкладинка схожа на оригінальну. На початку книги міститься карта локацій на Марсі. А в самій книзі є декілька ілюстрацій.
Окремо напишу декілька слів щодо перекладу. Загалом, він мені подобається, легко читається. Редактура теж хороша. Однак, не могла не зауважити кількох моментів, що особисто мені трохи попахують русизмами. Наприклад: "уносять кількох жертв вибуху", "ноти, що уходять в повітря", "огидний якийсь цей штандарт, не находиш?", "копчена конина нікуди не ускоче". При цьому "уносять" і "уходять" зустрічалися неодноразово, хоча в більшості випадків доречними були б інші форми цих слів. Втім, усе решта чудово.
А далі… Далі починається те, в порівнянні з чим "Голодні ігри" – ще навіть не квіточки. Теми соціальної несправедливості та моральності залишаються в полі зору, але тьмяніють на фоні усієї жесті під назвою "навчання в Інституті", що коїться на сторінках. Приблизно ⅔ книги – суцільна боротьба й жорстокість. Зміна тактик і стратегій, укладення і руйнування союзів, брехня, маніпуляції, зради, помста, неочікувані союзники та підступні вороги, вбивства, згвалтування, катування і каліцтва, стерті грані між добром і злом – ні у кого не було шансів вийти з цієї гри без правил собою колишнім. Дерроу добре засвоїв ці уроки і вони, вочевидь, ще вилізуть боком його ворогам. Ох і не терпиться прочитати продовження…
Книга зуміла вразити і неодноразово здивувати. Цікава, динамічна, інтригуюча, емоційна, непередбачувана, жорстока, напружена. Перші розділи служать радше передісторією, знайомлячи з головним героєм, його сім'єю, життям, цінностями та поглядами, а також дають загальне уявлення про світ. От тільки подальші розділи практично усе це якщо не цілком нівелюють, то принаймні суттєво доповнюють і змінюють. Радикальні зовнішні та внутрішні трансформації героя співмірні контрастам між істиною і тим, що він нею завжди вважав. Усе, що він знав раніше і ким раніше був, зазнавало безповоротних змін впродовж усієї книги.
Видання чудової якості. Обкладинка схожа на оригінальну. На початку книги міститься карта локацій на Марсі. А в самій книзі є декілька ілюстрацій.
Окремо напишу декілька слів щодо перекладу. Загалом, він мені подобається, легко читається. Редактура теж хороша. Однак, не могла не зауважити кількох моментів, що особисто мені трохи попахують русизмами. Наприклад: "уносять кількох жертв вибуху", "ноти, що уходять в повітря", "огидний якийсь цей штандарт, не находиш?", "копчена конина нікуди не ускоче". При цьому "уносять" і "уходять" зустрічалися неодноразово, хоча в більшості випадків доречними були б інші форми цих слів. Втім, усе решта чудово.
02.04.202505:45
⚔️ Пірс Браун "Червоне повстання"
📚 Видавництво: Nebo BookLab Publishing
⚠️ Відгук немалий, але я хотіла максимально передати настрій книги та її головні сенси. Також тут присутні часткові спойлери щодо перших розділів книги. Не більше, ніж в анотації, але багатослівніше для глибшого розуміння контексту та мотивації головного героя. Власне, "Червоне повстання" є першою частиною саги з 7 книг.
Людство досягло небаченого рівня розвитку та взялося підкоряти Сонячну систему, але помираюча Земля залишилась за бортом нової цивілізації. Тепер провідна роль належить Луні – столиці Суспільства. Усе населення строго ієрархізоване і кастово поділене за кольорами: "примусовий дарвінізм" призвів до утворення генно-модифікованих рас з різними характеристиками і призначенням:
🔹 Правлять усім золоті – "кінцева ланка еволюції";
🔹 Срібло рахує гроші, маніпулює фінансами і логістикою;
🔹 Мідні – бюрократи;
🔹 Білі контролюють суди та відповідають за ідеологію;
🔹 Сині літають між зірками;
🔹 Сірі – поліція і солдати Суспільства;
🔹 Обсидіанові – елітні солдати;
🔹 Жовті – вивчають ліки і науки;
🔹 Зелені – розробляють технології;
🔹 Рожеві – царина насолод та обслуга високих кольорів;
🔹 Фіолетові – творчі особистості, митці.
Головний герой, 16-річний Дерроу, належить до найнижчої касти – червоних, котрі визначаються витривалістю і були виведені навмисно для важкої роботи у глибоких шахтах Марса. Він – пекельний дайвер з вогненно-рудим волоссям, котрий працює в жахливих умовах у штольні з видобутку гелію-3, що конче потрібен для тераформування планети.
Червоним випала жорстока доля. Пекельна, небезпечна і виснажлива праця в обмін на якийсь харч, щоб не сконати з голоду, і мізерні зручності. Втім, вони переконані, що їхня місія надзвичайно важлива аби підготувати Марс для інших, слабших кольорів з занепадаючої Землі, а тоді вони займуть належне їм місце у новому світі, на лаврах слави. "Найголовніше - це послух, повага, жертовність, ієрархія" – це засвоюють усі з народження. Цьому принципу завжди був відданий Дерроу.
А ось його дружина, Ео з іржаво-рудим волоссям, вважала інакше. "Вона – така сама, як я, з клану Червоних копачів, клану пісні, танцю й землі, але мені вважається, що вона зроблена з повітря, з етеру, який об'єднує зірки в єдине нескінченне рядно. Хоча зірок я ніколи не бачив. Жоден з Червоних з шахтарських колоній їх не бачить." Жорстокі умови праці, злиденне виживання та суцільна несправедливість обурювали її. Їй хотілося кращого світу для них, для їхніх майбутніх дітей.
Дерроу обожнює Ео, сенс свого життя: "В її очах я бачу своє серце. В її подиху чую свою душу. Вона – моя вітчизна. Вона моя родина. Моє кохання." От тільки не розуміє її недосяжної мрії, вважає марним будь-який спротив: "Кажеш, краще померти стоячи? Я кажу, краще вижити на колінах".
А тоді він втрачає її… Втрачає сенс існування, втрачає мету… "Живи заради більшого", казала Ео, а сама сяяла занадто яскраво, щоб довго жити.
Дерроу був готовий померти, але отримує шанс на помсту, шанс втілити мрію Ео в життя: "Моя дружина пішла від мене. Залишила мені сльози, біль і тугу. Вона покинула мене, щоб викликати в мене гнів…". Йому відкрили очі на правду. Гірке усвідомлення "моє життя – суцільна брехня" – світ не такий як він вважав, червоні не герої-першопрохідці, а звичайні раби, – дало розуміння, що він не має дозволити гніву і ненависті опанувати себе, зробило мрію дружини його новою метою. Біль втрати спонукав до дії.
Дерроу зазнає кардинальної трансформації: і зовнішньо, і внутрішньо. Усвідомлення, що суспільство грає в ігри не лише з рабами, ще більше спонукає до дії: "Якщо насильство - це такий собі спорт для Золотих, то маніпуляції – мистецтво." Він вже не червоний, він – золотий, "вівця у вовчій шкурі у зграї вовків". Його нові знайомі дали йому шанс спробувати зруйнувати самі основи Суспільства і змінити звичний порядок речей, відновити справедливість: "Імперія не може бути зруйнована ззовні, поки вона не буде зруйнована зсередини. Пам'ятай про це. Ми руйнівники імперії, а не терористи."
📚 Видавництво: Nebo BookLab Publishing
Я волів жити в мирі. Але мої вороги принесли війну.
⚠️ Відгук немалий, але я хотіла максимально передати настрій книги та її головні сенси. Також тут присутні часткові спойлери щодо перших розділів книги. Не більше, ніж в анотації, але багатослівніше для глибшого розуміння контексту та мотивації головного героя. Власне, "Червоне повстання" є першою частиною саги з 7 книг.
Людство досягло небаченого рівня розвитку та взялося підкоряти Сонячну систему, але помираюча Земля залишилась за бортом нової цивілізації. Тепер провідна роль належить Луні – столиці Суспільства. Усе населення строго ієрархізоване і кастово поділене за кольорами: "примусовий дарвінізм" призвів до утворення генно-модифікованих рас з різними характеристиками і призначенням:
🔹 Правлять усім золоті – "кінцева ланка еволюції";
🔹 Срібло рахує гроші, маніпулює фінансами і логістикою;
🔹 Мідні – бюрократи;
🔹 Білі контролюють суди та відповідають за ідеологію;
🔹 Сині літають між зірками;
🔹 Сірі – поліція і солдати Суспільства;
🔹 Обсидіанові – елітні солдати;
🔹 Жовті – вивчають ліки і науки;
🔹 Зелені – розробляють технології;
🔹 Рожеві – царина насолод та обслуга високих кольорів;
🔹 Фіолетові – творчі особистості, митці.
Головний герой, 16-річний Дерроу, належить до найнижчої касти – червоних, котрі визначаються витривалістю і були виведені навмисно для важкої роботи у глибоких шахтах Марса. Він – пекельний дайвер з вогненно-рудим волоссям, котрий працює в жахливих умовах у штольні з видобутку гелію-3, що конче потрібен для тераформування планети.
Червоним випала жорстока доля. Пекельна, небезпечна і виснажлива праця в обмін на якийсь харч, щоб не сконати з голоду, і мізерні зручності. Втім, вони переконані, що їхня місія надзвичайно важлива аби підготувати Марс для інших, слабших кольорів з занепадаючої Землі, а тоді вони займуть належне їм місце у новому світі, на лаврах слави. "Найголовніше - це послух, повага, жертовність, ієрархія" – це засвоюють усі з народження. Цьому принципу завжди був відданий Дерроу.
А ось його дружина, Ео з іржаво-рудим волоссям, вважала інакше. "Вона – така сама, як я, з клану Червоних копачів, клану пісні, танцю й землі, але мені вважається, що вона зроблена з повітря, з етеру, який об'єднує зірки в єдине нескінченне рядно. Хоча зірок я ніколи не бачив. Жоден з Червоних з шахтарських колоній їх не бачить." Жорстокі умови праці, злиденне виживання та суцільна несправедливість обурювали її. Їй хотілося кращого світу для них, для їхніх майбутніх дітей.
Дерроу обожнює Ео, сенс свого життя: "В її очах я бачу своє серце. В її подиху чую свою душу. Вона – моя вітчизна. Вона моя родина. Моє кохання." От тільки не розуміє її недосяжної мрії, вважає марним будь-який спротив: "Кажеш, краще померти стоячи? Я кажу, краще вижити на колінах".
А тоді він втрачає її… Втрачає сенс існування, втрачає мету… "Живи заради більшого", казала Ео, а сама сяяла занадто яскраво, щоб довго жити.
Дерроу був готовий померти, але отримує шанс на помсту, шанс втілити мрію Ео в життя: "Моя дружина пішла від мене. Залишила мені сльози, біль і тугу. Вона покинула мене, щоб викликати в мене гнів…". Йому відкрили очі на правду. Гірке усвідомлення "моє життя – суцільна брехня" – світ не такий як він вважав, червоні не герої-першопрохідці, а звичайні раби, – дало розуміння, що він не має дозволити гніву і ненависті опанувати себе, зробило мрію дружини його новою метою. Біль втрати спонукав до дії.
Дерроу зазнає кардинальної трансформації: і зовнішньо, і внутрішньо. Усвідомлення, що суспільство грає в ігри не лише з рабами, ще більше спонукає до дії: "Якщо насильство - це такий собі спорт для Золотих, то маніпуляції – мистецтво." Він вже не червоний, він – золотий, "вівця у вовчій шкурі у зграї вовків". Його нові знайомі дали йому шанс спробувати зруйнувати самі основи Суспільства і змінити звичний порядок речей, відновити справедливість: "Імперія не може бути зруйнована ззовні, поки вона не буде зруйнована зсередини. Пам'ятай про це. Ми руйнівники імперії, а не терористи."
31.03.202513:01
Прочитане за березень 2025 📚Усього потрохи:
💔 життєві історії
👥 соціальна тематика
💘 романтика
🌙 міфологія
👽 наукова фантастика
🪄 фентезі
👾 жахи
Відгуки вже є на 15/16 ✅.
Останній буде на днях 😊.
31.03.202506:45
🍽️ Рьоко Куі "Підземелля смакоти. Том 1-2"
📚 Видавництво: Mal'opus
Це така мила і кумедна манґа 😊. Тільки раджу тримати під руками якісь смаколики, коли беретесь за читання, бо хоч в меню протагоністів переважно лише монстри, але їхні кулінарні шедеври виглядають напрочуд апетитно 😄.
Передісторія у манзі дуже лаконічна, всі нюанси світу розкриваються поступово згодом. Усе почалося в невеличкому селі. Обвал відкрив вхід до катакомб, а виснажений чоловік, що показався звідти, назвався королем стародавнього королівства, що тисячоліття перебуває в полоні навіженого чарівника глибоко під землею. Останніми його словами була обіцянка корони проклятого Золотого королівства тому, хто здолає того чарівника.
Теперішній час. Гурт відчайдухів у підземеллі кинувся у бій з драконом. От тільки вони втомились через довгі блукання, розгубили припаси та спорядження і страшенно зголодніли. Тож шансів на перемогу було обмаль. Чудовисько хапає чарівницю, але вона встигає телепортувати решту загону на поверхню. Так починається історія гастрономічного дослідження підземелля 😋.
Лідер гурту, високолюд Лайос, не може просто змиритися з втратою своєї сестри, Фалін. Він готовий без будь-яких припасів повернутися до підземелля й спробувати її врятувати, якщо ще не надто пізно. Навіть якщо доведеться в процесі харчуватися самими лише підземними чудовиськами. Двом його товаришам, ельфійці Марсіль та піврослику Чілчаку, ідея стати частиною харчового ланцюга підземелля не надто припадає до душі, але покинути друга напризволяще вони не могли. До гурту також пристає новачок – дворф Сенші, котрий не зміг встояти, щоб не поділитися кількома кулінарними порадами новачкам щодо споживання монстрів 😄.
Набір персонажів досить різноманітний і, звично для фентезі чи рольових ігор, кожен з них має свою спеціалізацію. Лайос – боєць. Марсіль – чарівниця. Чілчак – зламник, здатний відімкнути будь-які двері і знешкодити пастки. Сенші – шукач, котрий вже 10 років досліджує монстрів цього підземелля з гастрономічною метою.
Кожен з команди має свої навички, сильні й слабкі сторони, особливості характеру, вподобання і принципи, не кажучи вже про расові відмінності. Окрім того, кожен прагне бути потрібним і цінним для гурту. Через це іноді між ними трапляються дрібні суперечки та непорозуміння, що ще краще їх розкривають як персонажів. До того ж, ніколи не пізно повчитись чомусь новому 😉.
Аналогічно тому, як в процесі розповіді ми дізнаємося більше про персонажів, таким самим чином отримуємо й інформацію про саме підземелля та його мешканців. Звісно ж, переважно з гастрономічної точки зору. Але це дуже органічно вплетено в сюжет і є його невід'ємною складовою та унікальною окрасою.
Різноманіття монстрів підземелля вражає: ходячий гриб, величезні кажан і скорпіон, драгляк, василіск, рослини-людожери, мандрагора, живі лати і живі картини, привиди, орки, мімік, келпі, комахи-коштовники… Зайве, мабуть, казати, що більшість істот з цього переліку наші герої спробували на смак 🍲. А големи, до речі, виявляються непоганими такими ходячими городами, якщо за ними правильно доглядати 😄. До речі, якось несподівано було побачити поради зі збалансованого харчування та здорового способу життя у манзі.
Словом, шикарна історія з цікавими персонажами та оригінальним сюжетом. Мила, дотепна, затишна, динамічна й інтригуюча. Малюнок теж дуже привабливий, ніжний, гарно деталізований. Він чудово зображує і персонажів, і особливості різних рівнів підземна, і його мешканців, і, звісно, результати кулінарних експериментів. Формат омнібусу, що вміщує одразу два томи під твердою обкладинкою, просто ідеальний 💚.
📚 Видавництво: Mal'opus
Підземелля смакоти - це місце, де або ти їси, або сам будеш з'їденим. Тут немає ніякої ієрархії. Їсти – це привілей живих.
Це така мила і кумедна манґа 😊. Тільки раджу тримати під руками якісь смаколики, коли беретесь за читання, бо хоч в меню протагоністів переважно лише монстри, але їхні кулінарні шедеври виглядають напрочуд апетитно 😄.
Передісторія у манзі дуже лаконічна, всі нюанси світу розкриваються поступово згодом. Усе почалося в невеличкому селі. Обвал відкрив вхід до катакомб, а виснажений чоловік, що показався звідти, назвався королем стародавнього королівства, що тисячоліття перебуває в полоні навіженого чарівника глибоко під землею. Останніми його словами була обіцянка корони проклятого Золотого королівства тому, хто здолає того чарівника.
Теперішній час. Гурт відчайдухів у підземеллі кинувся у бій з драконом. От тільки вони втомились через довгі блукання, розгубили припаси та спорядження і страшенно зголодніли. Тож шансів на перемогу було обмаль. Чудовисько хапає чарівницю, але вона встигає телепортувати решту загону на поверхню. Так починається історія гастрономічного дослідження підземелля 😋.
Лідер гурту, високолюд Лайос, не може просто змиритися з втратою своєї сестри, Фалін. Він готовий без будь-яких припасів повернутися до підземелля й спробувати її врятувати, якщо ще не надто пізно. Навіть якщо доведеться в процесі харчуватися самими лише підземними чудовиськами. Двом його товаришам, ельфійці Марсіль та піврослику Чілчаку, ідея стати частиною харчового ланцюга підземелля не надто припадає до душі, але покинути друга напризволяще вони не могли. До гурту також пристає новачок – дворф Сенші, котрий не зміг встояти, щоб не поділитися кількома кулінарними порадами новачкам щодо споживання монстрів 😄.
Набір персонажів досить різноманітний і, звично для фентезі чи рольових ігор, кожен з них має свою спеціалізацію. Лайос – боєць. Марсіль – чарівниця. Чілчак – зламник, здатний відімкнути будь-які двері і знешкодити пастки. Сенші – шукач, котрий вже 10 років досліджує монстрів цього підземелля з гастрономічною метою.
Кожен з команди має свої навички, сильні й слабкі сторони, особливості характеру, вподобання і принципи, не кажучи вже про расові відмінності. Окрім того, кожен прагне бути потрібним і цінним для гурту. Через це іноді між ними трапляються дрібні суперечки та непорозуміння, що ще краще їх розкривають як персонажів. До того ж, ніколи не пізно повчитись чомусь новому 😉.
Аналогічно тому, як в процесі розповіді ми дізнаємося більше про персонажів, таким самим чином отримуємо й інформацію про саме підземелля та його мешканців. Звісно ж, переважно з гастрономічної точки зору. Але це дуже органічно вплетено в сюжет і є його невід'ємною складовою та унікальною окрасою.
Різноманіття монстрів підземелля вражає: ходячий гриб, величезні кажан і скорпіон, драгляк, василіск, рослини-людожери, мандрагора, живі лати і живі картини, привиди, орки, мімік, келпі, комахи-коштовники… Зайве, мабуть, казати, що більшість істот з цього переліку наші герої спробували на смак 🍲. А големи, до речі, виявляються непоганими такими ходячими городами, якщо за ними правильно доглядати 😄. До речі, якось несподівано було побачити поради зі збалансованого харчування та здорового способу життя у манзі.
Словом, шикарна історія з цікавими персонажами та оригінальним сюжетом. Мила, дотепна, затишна, динамічна й інтригуюча. Малюнок теж дуже привабливий, ніжний, гарно деталізований. Він чудово зображує і персонажів, і особливості різних рівнів підземна, і його мешканців, і, звісно, результати кулінарних експериментів. Формат омнібусу, що вміщує одразу два томи під твердою обкладинкою, просто ідеальний 💚.
30.03.202506:30
Ще одне поповнення колекції 📚:
🔹 "Негідник-початківець" - наукова фантастика, тож пропустити не могла. Правда, здивована, що нова книга Скалці не у видавництві Богдан вийшла.
🔹 Горор не пропустила б тим паче, тому +2 новели Т. Кінгфішер.
🔹 А оскільки перший омнібус "Підземелля смакоти" сподобався (відгук буде, мабуть, завтра), то й продовження придбала.
🔹 "Негідник-початківець" - наукова фантастика, тож пропустити не могла. Правда, здивована, що нова книга Скалці не у видавництві Богдан вийшла.
🔹 Горор не пропустила б тим паче, тому +2 новели Т. Кінгфішер.
🔹 А оскільки перший омнібус "Підземелля смакоти" сподобався (відгук буде, мабуть, завтра), то й продовження придбала.
29.03.202508:37
Трохи поповнила колекцію фентезі 😊. Дві крайні новинки мають гарні оцінки і відгуки на GoodReads. Середня належить перу українського автора й опис її звучить інтригуюче та претензійно:
«Залізна корона. Книга 1. Спадок поколінь» — перший том серії, яка обіцяє стати новою класикою темного епічного фентезі.Що ж, подивимось)
28.03.202507:36
✉️ Чо Хьона "Листи Йона"
📚 Видавництво: Varvar Publishing
Як і обіцяла, прочитала новинку від Варварів ❤️. Правду кажучи, трохи не цього я очікувала від цієї манхви, судячи по анотації, але аж ніяк не залишилися розчарованою. Якраз навпаки.
На перший погляд, це комікс про шкільне життя і крихту магії, що робить неможливе можливим. Але, по-факту, він значно глибший, адже зосереджується на соціальній проблематиці: на такому серйозному і складному явищі, як булінг, а також на труднощах адаптації дітей і підлітків у нових умовах чи соціумі загалом.
Дев'ятикласниця Лі Со-рі змушена була перевестися в іншу школу, адже у своїй стала ворогом для усього класу. Ні, вона не зробила нічого поганого, радше навпаки: заступилася за однокласницю, над якою інші учні постійно знущалися. Але через це увесь клас зачаїв на неї зло. В результаті, обом дівчатам довелося змінити школу…
Але й на новому місці Со-рі почувалася невпевнено. Хоч її загалом гарно прийняли, дівчині було нелегко влитися у колектив і відчувати себе комфортно у новому середовищі. Усе почало змінюватися, коли вона випадково натрапила на дивний лист, приклеєний під партою – перший з багатьох, котрі ще належало відшукати.
У тих листах виявилося чимало корисної інформації про саму школу, однокласників, працівників школи тощо. Вони стали для Со-рі своєрідним путівником та помічником, що допоміг стати впевненішою та влитися у новий колектив. Крім того, згодом ці листи допомогли знайти друга і напарника по пошуку наступних листів, зацікавленого у цьому не менше за дівчину.
Хто і чому залишив ці листи-послання? Чи писалися вони для будь-якого випадкового адресата, а чи були призначені саме тим, в чиї руки потрапили? Куди, зрештою, заведе цей незвичний і трошки магічний квест та які матиме наслідки? Не скажу, тут без спойлерів 🤐.
Це дуже чуттєва, життєва історія з реалістичними персонажами та ситуаціями, хоч і з крихтою магії та див, що радше служать прикрасою сюжету, а не важливим елементом розповіді. А ще тут симпатичний і приємний малюнок, промовистий і з багатьма цікавими ракурсами. Та перш за все, значення мають зміст і закладені сенси.
На жаль, шкільний булінг і дитяча жорстокість не рідкість 😔. Часто трапляються і небезпечні витівки, і безвідповідальна та відверто злочинна поведінка. Та навіть просто опинитися у незнайомому оточенні й адаптуватися до нього дитині може бути складно. У всіх цих випадках дуже важливими є співчуття та підтримка тих, хто поряд, кому справді не байдуже. Часто потрібна неабияка сміливість, щоб не змовчати, не проігнорувати, а втрутитися й допомогти. Адже кожен голос важливий. Кожен, навіть найменший, вияв доброти здатен змінити чиєсь життя на краще ❤️🩹. Ніколи не слід про це забувати.
📚 Видавництво: Varvar Publishing
Як і обіцяла, прочитала новинку від Варварів ❤️. Правду кажучи, трохи не цього я очікувала від цієї манхви, судячи по анотації, але аж ніяк не залишилися розчарованою. Якраз навпаки.
На перший погляд, це комікс про шкільне життя і крихту магії, що робить неможливе можливим. Але, по-факту, він значно глибший, адже зосереджується на соціальній проблематиці: на такому серйозному і складному явищі, як булінг, а також на труднощах адаптації дітей і підлітків у нових умовах чи соціумі загалом.
Дев'ятикласниця Лі Со-рі змушена була перевестися в іншу школу, адже у своїй стала ворогом для усього класу. Ні, вона не зробила нічого поганого, радше навпаки: заступилася за однокласницю, над якою інші учні постійно знущалися. Але через це увесь клас зачаїв на неї зло. В результаті, обом дівчатам довелося змінити школу…
Але й на новому місці Со-рі почувалася невпевнено. Хоч її загалом гарно прийняли, дівчині було нелегко влитися у колектив і відчувати себе комфортно у новому середовищі. Усе почало змінюватися, коли вона випадково натрапила на дивний лист, приклеєний під партою – перший з багатьох, котрі ще належало відшукати.
У тих листах виявилося чимало корисної інформації про саму школу, однокласників, працівників школи тощо. Вони стали для Со-рі своєрідним путівником та помічником, що допоміг стати впевненішою та влитися у новий колектив. Крім того, згодом ці листи допомогли знайти друга і напарника по пошуку наступних листів, зацікавленого у цьому не менше за дівчину.
Хто і чому залишив ці листи-послання? Чи писалися вони для будь-якого випадкового адресата, а чи були призначені саме тим, в чиї руки потрапили? Куди, зрештою, заведе цей незвичний і трошки магічний квест та які матиме наслідки? Не скажу, тут без спойлерів 🤐.
Це дуже чуттєва, життєва історія з реалістичними персонажами та ситуаціями, хоч і з крихтою магії та див, що радше служать прикрасою сюжету, а не важливим елементом розповіді. А ще тут симпатичний і приємний малюнок, промовистий і з багатьма цікавими ракурсами. Та перш за все, значення мають зміст і закладені сенси.
На жаль, шкільний булінг і дитяча жорстокість не рідкість 😔. Часто трапляються і небезпечні витівки, і безвідповідальна та відверто злочинна поведінка. Та навіть просто опинитися у незнайомому оточенні й адаптуватися до нього дитині може бути складно. У всіх цих випадках дуже важливими є співчуття та підтримка тих, хто поряд, кому справді не байдуже. Часто потрібна неабияка сміливість, щоб не змовчати, не проігнорувати, а втрутитися й допомогти. Адже кожен голос важливий. Кожен, навіть найменший, вияв доброти здатен змінити чиєсь життя на краще ❤️🩹. Ніколи не слід про це забувати.
27.03.202507:45
🪓 Брінн Вівер "Трилогія про вбивче кохання. Книга 1: М'ясник та Чорна Пташка"
📚 Видавництво: Артбукс
Здається, ідеальний любовний роман все ж існує 🖤.
Я довго думала чи потрібна мені ця книга. Анотація інтригувала і обіцяла щось незвичне. Але остаточно підкупив зовнішній вигляд: чорна soft touch обкладинка (на якій не залишаються сліди від пальців!) з вибірковим лакуванням та рожево-фіолетовими елементами, рожева закладка-лясе та фіолетовий кольоровий зріз 😍. І не прогадала, що таки придбала.
Це просто неймовірна, скажена, чорна романтична комедія про стосунки двох серійних вбивць, котрі вже давненько стежили за кар'єрами (якщо можна так висловитися) одне одного, а випадкова особиста зустріч перенесла це захоплення геть на новий рівень.
Слоун Сазерленд, вона ж Чорна Пташка, — "серійна вбивця, що полює на серійних убивць". Відома правоохоронним органам як Колопряд, що "залишає на місці злочину щось таке заплутано чудернацьке".
Ровен Кейн, він же Бостонський М'ясник, Велика Різанина, Жах у Темних Снах, — "такий самий мисливець, якого вабить усе найгірше, що соціум міг витягти з надр пекла".
Під час однієї справи Слоун втрапила в халепу, опинившись замкненою у клітці в компанії мертвяка. Мабуть, так би й сконала там, якби не нагодився Ровен, котрий полював на того самого покидька. Незважаючи на певну настороженість одне щодо одного (що цілком зрозуміло, зважаючи на їхнє 'захоплення'), між ними спалахнула симпатія, підкріплена цікавістю, та промайнула іскорка ⚡. В результаті, вони домовилися раз на рік влаштовувати "безумовно божевільні перегони": обирати якесь чудовисько й змагатися у тому, хто перший його знайде і прикінчить.
М'ясник та Чорна Пташка, на перший погляд, дуже різні. Вона — обережна, раціональна й послідовна, вистежує, вичікує, плете павутиння й заманює туди своїх жертв. Він же дикий й нестримний, іноді надто імпульсивний і нерозважливий, часом полюбляє влаштовувати театральні вистави на місці злочину. Охоплений спопеляючою люттю, стає несамовитим, випускаючи внутрішніх демонів. Однак, вони обоє прийняли й примирилися з власними темними сторонами та жагою вбивства, тому як ніхто інший розуміють потребу іншого займатися тим, чим займаються. Ця спорідненість темних душ, в додачу до очевидно спокусливої зовнішності, ще більше притягує цю парочку одне до одного 💘.
Кумедно було спостерігати за їхніми стосунками, що довго нагадували танці на мінному полі: один необережний крок — і крихким стосункам може настати кінець. Не підійти занадто близько, не віддалитись засильно, щоб не сполохати і не відлякати. Адже наявність симпатії — це одне, а повністю відкритись і довіритись все ж страшно. Збоку їхні вагання, несміливі кроки на зближення та боязнь втратити прихильність виглядали доволі кумедно. Та й навіть їхні 'маніячні справи' теж частенько викликали посмішку.
Загалом, це все ж мила, дотепна й на диво затишна книга, попри всю жесть, що коїться на сторінках (включаючи жорстокі вбивства, тортури, розчленування, канібалізм і навіть… морозиво зі спермою 🍨). Це неначе Декстер зустрів збіса привабливу жіночу версію себе і вони запали одне на одного з першого погляду. Усі маніячно-криваві елементи, разом з купою інших збочень, на місці, але додалося чимало сексуальної напруги й чорного гумору.
🎼 Окремий плюсик за плейлист до кожного розділу – треки гарно працюють на загальну атмосферу: то грайливу, то тривожну, драматичну, романтичну або ж моторошну.
🔞 На початку книги міститься цілком доречне попередження про потенційно небезпечний вміст, що може виявитися огидним або тригерним для чутливих читачів.
📚 Видавництво: Артбукс
Здається, ідеальний любовний роман все ж існує 🖤.
Я довго думала чи потрібна мені ця книга. Анотація інтригувала і обіцяла щось незвичне. Але остаточно підкупив зовнішній вигляд: чорна soft touch обкладинка (на якій не залишаються сліди від пальців!) з вибірковим лакуванням та рожево-фіолетовими елементами, рожева закладка-лясе та фіолетовий кольоровий зріз 😍. І не прогадала, що таки придбала.
Це просто неймовірна, скажена, чорна романтична комедія про стосунки двох серійних вбивць, котрі вже давненько стежили за кар'єрами (якщо можна так висловитися) одне одного, а випадкова особиста зустріч перенесла це захоплення геть на новий рівень.
Слоун Сазерленд, вона ж Чорна Пташка, — "серійна вбивця, що полює на серійних убивць". Відома правоохоронним органам як Колопряд, що "залишає на місці злочину щось таке заплутано чудернацьке".
Ровен Кейн, він же Бостонський М'ясник, Велика Різанина, Жах у Темних Снах, — "такий самий мисливець, якого вабить усе найгірше, що соціум міг витягти з надр пекла".
Під час однієї справи Слоун втрапила в халепу, опинившись замкненою у клітці в компанії мертвяка. Мабуть, так би й сконала там, якби не нагодився Ровен, котрий полював на того самого покидька. Незважаючи на певну настороженість одне щодо одного (що цілком зрозуміло, зважаючи на їхнє 'захоплення'), між ними спалахнула симпатія, підкріплена цікавістю, та промайнула іскорка ⚡. В результаті, вони домовилися раз на рік влаштовувати "безумовно божевільні перегони": обирати якесь чудовисько й змагатися у тому, хто перший його знайде і прикінчить.
М'ясник та Чорна Пташка, на перший погляд, дуже різні. Вона — обережна, раціональна й послідовна, вистежує, вичікує, плете павутиння й заманює туди своїх жертв. Він же дикий й нестримний, іноді надто імпульсивний і нерозважливий, часом полюбляє влаштовувати театральні вистави на місці злочину. Охоплений спопеляючою люттю, стає несамовитим, випускаючи внутрішніх демонів. Однак, вони обоє прийняли й примирилися з власними темними сторонами та жагою вбивства, тому як ніхто інший розуміють потребу іншого займатися тим, чим займаються. Ця спорідненість темних душ, в додачу до очевидно спокусливої зовнішності, ще більше притягує цю парочку одне до одного 💘.
Кумедно було спостерігати за їхніми стосунками, що довго нагадували танці на мінному полі: один необережний крок — і крихким стосункам може настати кінець. Не підійти занадто близько, не віддалитись засильно, щоб не сполохати і не відлякати. Адже наявність симпатії — це одне, а повністю відкритись і довіритись все ж страшно. Збоку їхні вагання, несміливі кроки на зближення та боязнь втратити прихильність виглядали доволі кумедно. Та й навіть їхні 'маніячні справи' теж частенько викликали посмішку.
Загалом, це все ж мила, дотепна й на диво затишна книга, попри всю жесть, що коїться на сторінках (включаючи жорстокі вбивства, тортури, розчленування, канібалізм і навіть… морозиво зі спермою 🍨). Це неначе Декстер зустрів збіса привабливу жіночу версію себе і вони запали одне на одного з першого погляду. Усі маніячно-криваві елементи, разом з купою інших збочень, на місці, але додалося чимало сексуальної напруги й чорного гумору.
🎼 Окремий плюсик за плейлист до кожного розділу – треки гарно працюють на загальну атмосферу: то грайливу, то тривожну, драматичну, романтичну або ж моторошну.
🔞 На початку книги міститься цілком доречне попередження про потенційно небезпечний вміст, що може виявитися огидним або тригерним для чутливих читачів.
26.03.202507:46
❤️🩹 Женев'єва Ґорнічек "Серце відьми"
📚 Видавництво: Yakaboo Publishing
Це драматична історія кохання на основі скандинавської міфології. Кохання між настільки древньою відьмою, що вона й сама не пам'ятає усього свого життя, та Локі - хитрим і підступним богом обману, єдинокровним братом Одіна.
Разом з цим, це історія жінки, котрій довелося зазнати чимало горя, втрат і нещасть у своєму житті. Рятуватися втечею й переховуватися у лісових хащах на краю світів, ведучи скромне життя в печері й обмінюючи свої зілля на найнеобхідніші речі. Знайти подругу, котра щиро турбувалася про неї. Покохати чоловіка, котрий, здавалося, найменш заслуговує довіри, але котрому все ж вдалося повернути й зцілити її поранене серце ❤️🩹. Миритися з усіма його витівками та частими й тривалими відсутностями. Ділити коханого з іншою сім'ю. Народити від нього трьох незвичайних дітей та знайти сенс життя у материнстві ❤️. Вимушено зазирнути в майбутнє й нести тягар цього знання, безпосередньо пов'язаного з долею її близьких…
Локі тут теж зображений у не зовсім звичному амплуа. Це все то й же бог-трикстер, що не може втримати язика за зубами та постійно то втягує інших богів у халепи, то рятує їх, вигрібаючи при цьому наслідки своїх діянь. Але водночас він постає і як самотній та знедолений чоловік, котрий ніде не почувається своїм і потрібним. Чоловік, все ж здатний на співчуття, турботу, ніжність і кохання. Однак… 😔
На жаль, зціленому серцю відьми судилося пізнати не лише кохання і радість материнства. Щастя виявилося надто крихким і нетривалим… Брехня, зрада, втрата, біль, розпач, безнадія, відчай… Серце знову було розбито вщент 💔. Втім, навіть так воно вперто продовжуватиме битись, поки є заради кого жити і за що боротися. І навіть кінець усіх світів не зможе стати йому перешкодою. Його любов сильніша за все ❤️🔥.
Для розуміння скандинавської міфології цей роман не надто придатний. Для цього найкраще послужать "Старша Едда" та "Молодша Едда (котрі вже зачекалися мене на полицях 👀). "Серце відьми" передусім — це сумна й трагічна історія про складну долю жінки: про миті щастя і горя, радості й болю, надій і розчарувань, про справжню дружбу й лицемірство, вірність і зраду, силу материнства й готовність кинути виклик долі.
Попри певні побоювання щодо якості перекладу/редактури (зважаючи на критичні відгуки на нещодавні книги видавництва), зауважень було всього декілька, що цілком нормально для такого об'єму тексту. Зате друк на деяких сторінках був бліднуватий, наче фарба в друкарні закінчувалася. І обкладинка, на мою думку, суттєво поступається оригінальній.
📚 Видавництво: Yakaboo Publishing
Це драматична історія кохання на основі скандинавської міфології. Кохання між настільки древньою відьмою, що вона й сама не пам'ятає усього свого життя, та Локі - хитрим і підступним богом обману, єдинокровним братом Одіна.
Разом з цим, це історія жінки, котрій довелося зазнати чимало горя, втрат і нещасть у своєму житті. Рятуватися втечею й переховуватися у лісових хащах на краю світів, ведучи скромне життя в печері й обмінюючи свої зілля на найнеобхідніші речі. Знайти подругу, котра щиро турбувалася про неї. Покохати чоловіка, котрий, здавалося, найменш заслуговує довіри, але котрому все ж вдалося повернути й зцілити її поранене серце ❤️🩹. Миритися з усіма його витівками та частими й тривалими відсутностями. Ділити коханого з іншою сім'ю. Народити від нього трьох незвичайних дітей та знайти сенс життя у материнстві ❤️. Вимушено зазирнути в майбутнє й нести тягар цього знання, безпосередньо пов'язаного з долею її близьких…
Локі тут теж зображений у не зовсім звичному амплуа. Це все то й же бог-трикстер, що не може втримати язика за зубами та постійно то втягує інших богів у халепи, то рятує їх, вигрібаючи при цьому наслідки своїх діянь. Але водночас він постає і як самотній та знедолений чоловік, котрий ніде не почувається своїм і потрібним. Чоловік, все ж здатний на співчуття, турботу, ніжність і кохання. Однак… 😔
На жаль, зціленому серцю відьми судилося пізнати не лише кохання і радість материнства. Щастя виявилося надто крихким і нетривалим… Брехня, зрада, втрата, біль, розпач, безнадія, відчай… Серце знову було розбито вщент 💔. Втім, навіть так воно вперто продовжуватиме битись, поки є заради кого жити і за що боротися. І навіть кінець усіх світів не зможе стати йому перешкодою. Його любов сильніша за все ❤️🔥.
Для розуміння скандинавської міфології цей роман не надто придатний. Для цього найкраще послужать "Старша Едда" та "Молодша Едда (котрі вже зачекалися мене на полицях 👀). "Серце відьми" передусім — це сумна й трагічна історія про складну долю жінки: про миті щастя і горя, радості й болю, надій і розчарувань, про справжню дружбу й лицемірство, вірність і зраду, силу материнства й готовність кинути виклик долі.
Попри певні побоювання щодо якості перекладу/редактури (зважаючи на критичні відгуки на нещодавні книги видавництва), зауважень було всього декілька, що цілком нормально для такого об'єму тексту. Зате друк на деяких сторінках був бліднуватий, наче фарба в друкарні закінчувалася. І обкладинка, на мою думку, суттєво поступається оригінальній.
25.03.202508:06
Не зважаючи на те, що "Книгу судного дня" Конні Вілліс я вже читала, не могла не придбати для колекції таке чудове перевидання у серії "Чумацький шлях" 🥰. Тим паче, що обіцяють видати й інші книги авторки.
А відгук можна прочитати тут: https://t.me/books_n_cat/571
А відгук можна прочитати тут: https://t.me/books_n_cat/571
Рекорди
03.04.202523:59
130Підписників30.04.202423:59
400Індекс цитування13.01.202518:05
2.3KОхоплення 1 допису13.02.202515:05
299Охоп рекл. допису20.02.202516:56
31.91%ER13.01.202518:05
2321.78%ERR05.04.202507:28
А ще нарешті приїхали лютневі передзамовлення від видавництва Жупанського 🎉.
Планувала щось з цього прочитати у квітні, але, мабуть, перенесу на травень, бо планів на місяць і так вже багацько.
"Aurora Borealis" так і тягне до себе, але ж і товстунець ще той 💛.
Планувала щось з цього прочитати у квітні, але, мабуть, перенесу на травень, бо планів на місяць і так вже багацько.
"Aurora Borealis" так і тягне до себе, але ж і товстунець ще той 💛.
31.03.202513:01
Прочитане за березень 2025 📚Усього потрохи:
💔 життєві історії
👥 соціальна тематика
💘 романтика
🌙 міфологія
👽 наукова фантастика
🪄 фентезі
👾 жахи
Відгуки вже є на 15/16 ✅.
Останній буде на днях 😊.
22.03.202513:11
Щось у мене все більшає різниця між прочитаним і непрочитаним від Varvar Publishing 👀
Поки дописую відгук на "Невидимих" Моррісона (🤯) і дочитую "Серце відьми" (💔) - новинку від Yakaboo Publishing. Тоді вже візьмусь за новинки Варварів.
Поки дописую відгук на "Невидимих" Моррісона (🤯) і дочитую "Серце відьми" (💔) - новинку від Yakaboo Publishing. Тоді вже візьмусь за новинки Варварів.
05.04.202507:25
Отримала днями свіженьку новинку від Varvar Publishing 😊.
"Департамент правди" має всі шанси бути позачергово невдовзі прочитаним - анотація дуже інтригує.
"Департамент правди" має всі шанси бути позачергово невдовзі прочитаним - анотація дуже інтригує.
29.03.202508:37
Трохи поповнила колекцію фентезі 😊. Дві крайні новинки мають гарні оцінки і відгуки на GoodReads. Середня належить перу українського автора й опис її звучить інтригуюче та претензійно:
«Залізна корона. Книга 1. Спадок поколінь» — перший том серії, яка обіцяє стати новою класикою темного епічного фентезі.Що ж, подивимось)
18.03.202507:05
Щось мене література вже зовсім в нечитуна загнала 😔, особливо остання прочитана книга (пізніше відгук напишу). Спробую коміксами рятуватися.
03.04.202506:51
Трошки анонсів того, що я планую читати у квітні (хоча спонтанних рішень ніхто не відміняв 🤭) і на що, відповідно, будуть відгуки.
🔹 Т. Кінгфішер "Те, що тривожить мерців"
🔸 Т. Кінгфішер "Те, що бенкетує вночі" (обидві вже прочитані, але відгуки ще дописуються)
🔹 Шеллі Паркер-Чан "Та, що стала сонцем" (в процесі читання)
🔸 Емманюель Лепаж "Одна весна в Чорнобилі".
А ще підписалася на челенджі в Rork, тому:
🔹Донал Раян "Серце на шарнірі"
🔸Харо Асо "100 бажань до перетворення на зомбі"
🔹А. Дж. Ріддл "Загублені в часі"
Надіюсь, часу на все вистачить 😊
🔹 Т. Кінгфішер "Те, що тривожить мерців"
🔸 Т. Кінгфішер "Те, що бенкетує вночі" (обидві вже прочитані, але відгуки ще дописуються)
🔹 Шеллі Паркер-Чан "Та, що стала сонцем" (в процесі читання)
🔸 Емманюель Лепаж "Одна весна в Чорнобилі".
А ще підписалася на челенджі в Rork, тому:
🔹Донал Раян "Серце на шарнірі"
🔸Харо Асо "100 бажань до перетворення на зомбі"
🔹А. Дж. Ріддл "Загублені в часі"
Надіюсь, часу на все вистачить 😊
30.03.202506:30
Ще одне поповнення колекції 📚:
🔹 "Негідник-початківець" - наукова фантастика, тож пропустити не могла. Правда, здивована, що нова книга Скалці не у видавництві Богдан вийшла.
🔹 Горор не пропустила б тим паче, тому +2 новели Т. Кінгфішер.
🔹 А оскільки перший омнібус "Підземелля смакоти" сподобався (відгук буде, мабуть, завтра), то й продовження придбала.
🔹 "Негідник-початківець" - наукова фантастика, тож пропустити не могла. Правда, здивована, що нова книга Скалці не у видавництві Богдан вийшла.
🔹 Горор не пропустила б тим паче, тому +2 новели Т. Кінгфішер.
🔹 А оскільки перший омнібус "Підземелля смакоти" сподобався (відгук буде, мабуть, завтра), то й продовження придбала.
Увійдіть, щоб розблокувати більше функціональності.
