Реальна Війна
Реальна Війна
Переглянути
NOTMEME Agent News
NOTMEME Agent News
Переглянути
І.ШО? | Новини
І.ШО? | Новини
Переглянути
Реальна Війна
Реальна Війна
Переглянути
NOTMEME Agent News
NOTMEME Agent News
Переглянути
І.ШО? | Новини
І.ШО? | Новини
Переглянути
КОНТРОВЕРЗА❌ avatar

КОНТРОВЕРЗА❌

Ніколи не рахуй роки, час проведений з насолодою і гроші витрачені на книги та алкоголь
Рейтинг TGlist
0
0
ТипПублічний
Верифікація
Не верифікований
Довіреність
Не надійний
Розташування
МоваІнша
Дата створення каналуТрав 22, 2023
Додано до TGlist
Вер 21, 2023
Я власник каналу
Історія змін
Детальніше

Рекорди

26.03.202523:59
250Підписників
31.03.202523:59
1100Індекс цитування
19.01.202523:59
956Охоплення 1 допису
15.03.202523:59
369Охоп рекл. допису
18.01.202523:59
20.97%ER
19.01.202523:59
395.04%ERR

Популярні публікації КОНТРОВЕРЗА❌

Всі дописи
31.03.202519:39
Переглянув на Netflix черговий рейтинговий проєкт «Нульовий день» / Zero Day (2025)
Почну з того, що як не дивно, але цього разу каст серіалу досить влучний і заслуговує на високу оцінку, проте, навіть їхній талант не зміг врятувати стрічку від недолугих помилок.

Початкові, апокаліптичні сцени дійсно інтригують, динаміка та насиченість подіями створюють враження, що перед нами щось дійсно нове та безпрецедентне. Певні моменти, у силу подій, які українці пережили за більш ніж 10 років активного протистояння русні, таки чіпляють (варто згадати хоча б хакерську атаку на «Київстар» у грудні 2023-го) але це скоріше позитивні винятки, а ніж сюжетні закономірності в ланцюжкі спірних та невдалих рішень.

Сюжет грузне в порожніх діалогах і непотрібних, глухих сюжетних лініях, що просаджують загальну динаміку. «Глюки» головного героя виглядають недоречними і скоріше схожі на недолугі спроби додати глибини, а ніж на тонку, сюжетну гру. Задум, що мав потенціал стати класною та неординарною розповіддю, руйнується під вагою власної нездатності реалізувати бодай частину закладених амбітностей.

Насправді «Нульовий день» здатен захопити, у першу чергу завдяки таким динозаврам кіноіндустрії, як Роберт де Ніро, Джоан Аллен та ін. Заслужені пенсіонери, навіть незважаючи на поважний вік, усе ще здатні видавати першокласну акторську гру. Усе ж таки досвід та акторську школу не проп’єш.

Та все це сходить на пси, варто лише відволіктися і скосити очі на чергові заокеанські новини, усе те, чого бояться і намагаються запобігти головні герої сталося. Некомпетентні, обмежені ідіоти прийшли й отримали майже необмежену владу у святая святих американської демократії, безкарно попираючи столітні символи та принципи вищої влади. Хоча, я думаю, все це почалося значно раніше. Коли читаєш новини про те, що американці злякалися коли українські військові потопили флагмана російського флоту, більш відомого світу, як масква "русский военный корабль, иди на хуй!". Або ж про те, що США намагалися завадити українському контрнаступу на Херсонщині, бо боялися ескалації з боку свинособак та удару тактичною ядерною зброєю.

І вся оця магія кіно, усе про що так натхненно і впевнено говорить герой Роберта де Ніро (актор, доречі, займає активну проукраїнську позицію) виглядає, як пародія та насмішка, бо ти не віриш жодному слову. Українцям, щоби перестати боятися орків, знадобилося буквально кілька днів-тижнів. Чи здатні Штати подолати перманентний страх, закладений совком та загрозою судного дня, нам усе ще належить дізнатися.
Post media background
Post media
24.03.202506:03
Навіть якщо ти сама Смерть, померти у понеділок це
Post media background
Post media
19.03.202514:11
Лукаш Орбітовський «Культ»

Колись в дитинстві мав каченя, воно вилупилося сліпим і покладалося виключно на слух.
Качура ми назвали Кузьмою, на честь підсліпкуватого діда, що жив нижче по вулиці.

Дзьобатий постійно тусив біля нас з братом, бо любив компанію і постійно прибігав туди, де чув людські голоси.
Ми його любили, як рідного, але й проблем з ним мали вдоста бо він постійно падав в рівчаки та ями з яких не міг самостійно вибратися. Зате, мав від нас різні смаколики, тому вже за якихось три місяці був ледь не вдвічі більшим за своїх братиків та сестричок по виводку.

Кузьма прожив з нами щасливих дев'ять років, померши природною смерті у поважному, як на качура віці. Сумували ми за ним неймовірно, бо більш дружньої і відданої істоти я не зустрічав за все своє життя.
Post media background
Post media
22.03.202512:33
Повертаємося до спільночитань, цього разу під прицілом мальована історія «Низка смертей Лейли Старр» яку локалізувало і видало в Україні видавництво Varvar Publishing

Анотація обіцяє цікавий мікс жанрів, тут вам і магічний реалізм і фантастика, а з першого розділу який я прочитогледів, то взагалі склалося враження, що це щось дуже схоже на Ґейманівських «Американських богів» але в індо-буддистському сетингу.

Бугурт цього разу підібрався добрячий, тут як і добре знайомі всім канали, так і новачки, тож обговорення обіцяє бути не менш цікавим, а ніж власне прочитання, тож як співає AC/DC "Are you ready for a good time?"

🤓 UAGEEK
🍻 Таверна «У Часового Дворфа»
👨‍🎨 Мальопосум
🌧 Мовний дощ
🤬 #безцензури
🆘 Роршах врятує нас
🍄 гриб з юґґота
🟥 Червоногарячий Z'Gok
🫠 Попайка Кейна
Post media background
Post media
12.03.202514:06
Читаєш собі спокійно, сюжет поволеньку котиться, аж тут хуяк отака пригода.
В отаких епізодах власне весь «Культ»

Лукаш Орбітовський «Культ»
07.04.202519:03
З екранізацією Devil May Cry в мене виникла схожа історія, як і з аніме Kengan Ashura. Весь процес перегляду надзвичайно сподобався, але коли доходить до писанини, то то всі злова вилітають з голови. Недарма колись Френк Заппа сказав, що "Говорити про рок - це все одно, що танцювати про архітектуру. Рок треба слухати!"

Одразу зазначу, що зіграти в легендарні відеоігри від Capcom у мене не склалося, шарив я про цю франшизу приблизно на рівні сінематиків з ютюба та фонового шуму в ґік-тусівці. Тож і рівень очікування був щось на кшталт "дайте мені стару-добру пиздячку, більше мені нічого не треба" і як не дивно я отримав від Netflix все чого моє порочне серденько прагнуло.

Яким би я не був нубярою в світі DMC, але я знав/здогадувався, що там все крутися навколо такого собі Данте і його демонічної сімейки, а три кити франшизи на яких все тримається кров'яха, кишки і порвані штани слешер, фірмовий гумор та харизма Данте.

У випадку з Netflix сподіватися на достовірність та вірність оригіналу було б смішно. Тож, якщо вірити фанам, то в екранізації студія традиційно всрала більшість канонічних тропів, натомість приготувавши для глядача вже звичну бурду з шматків першоджерела, персонажів та шаблонів сумнівних трендів.

І я можу тут з розумним їбалом розводити про недолугий сценарій, пойобану графіку, перекроїні характери тощо. Натомість, я рекомендую вам виділити кілька годин часу і просто насолодитися неймовірним масивом бійок в найдивовижніших локаціях, з безліччю конвенційної, магічної та фантастичної зброї за участі не менш різноманітних персонажів. Погигикать з недолугих жартиків Данте, занести до свого замацаного списку крашів брутальну та збіса гарячу Леді. Зневажливо, а потім з неочікуваним захватом спостерігати за головним антагоністом.

Тож харе танцювати архітектуру, йдіть і послухайте рок, тим паче саундтрек в Devil May Cry заслуговує окремого місця в плейлісті.
27.03.202513:47
«Низка смертей Лейли Старр»
 надзвичайно лірична та зненацька глибоко філософська історія, у яку занурюєшся поволі й із широко розплющеними очима.
Може здатися, що в цій історії багато індуїстської міфології та релігійних переплетінь, це водночас і так і ні. Боги присутні, та вони лише другорядні актори цієї історії, але весь сюжет побудовано навколо низки смертей, як явища, де загибель колишньої богині Смерті водночас і кінець і початок наступної глави.

Історія написана надзвичайно легко та просто. Начебто нічого нового для читача, але я не можу не захоплюватися тим, як віртуозно та граційно сценарист Рам Ві, розмірковує про вічне та незбагненне. Саме тому, вислови персонажів, розмови про сенс життя та смерть, здаються такими проникливими і глибокими.

Життя і Смерть — це вічний кругообіг чи протилежності однієї сутності, як Інь та Янь? Чи стає життя ціннішим від того, що воно з біса коротке та швидкоплинне? Чи є сенс залишати по собі спогади та артефакти іншим людям, щоби пам’ять про тебе жила якомога довше? Саме над цими, та подібними питаннями розмірковують автори «Низки смертей Лейли Старр».

Так як події відбуваються в Індії, то соціо-культурним проблемам, на кшталт кастової системи, також приділено багато уваги. Звісно знайшлося місце й більш прозаїчним речам: коханню, розбитим серцям, сімейним відносинам та цінності дружби.

Про майстерність сценариста свідчить також той факт, що він надзвичайно легко й невимушено розмиває межу реальності. Подібну вправність я спостерігав, лише в Ґеймана на Сендмені. Елементи магічного реалізму на кшталт храму та поминального ворона, з яким Лейла здатна спілкуватися. Або монолог цигарки, що догоряє і веде розповідь за кадром, слугуючи водночас, символічною метафорою життєвого шляху. Усе це додає коміксу легкості та екзотичної буддистської плинності, коли все водночас надзвичайно чітке та зрозуміле, але світ проглядається крізь дивне, магічне марево.

Рисунок Філіпе Андраде, експресивний та яскравий, надзвичайно пасує цій історії. Тяглість Філіпе до сінематичного підходу виражається в максимально широких, інформативних панелях. Водночас композиційно, він намагається зберігати сітчасту структуру сторінки, завдяки цьому й досягається той самий ідеальний баланс між легкістю та динамікою.
Колір, ох він вимагає окремої згадки. Здатність Андраде чергувати неймовірно інтенсивні та контрастні, як індійські прянощі, кольори з пастельною і надзвичайно природньою палітрою це справжній дар. Це один із тих небагатьох випадків, коли мальопис має зо пів десятка обкладинок на вибір і кожна з них дивовижна. Талант Філіпе сприймати Індію та, зокрема, Мумбаї через спектр кольорів, та вміння перенести це неймовірне видиво на папір вражає і врізається в пам’ять надовго, просто клята магія поза Гоґвортсом.

«Низка смертей Лейли Старр» химерний, неочікувано гуманний та ліричний комікс. Глибоко екзистенційна та повністю самодостатня історія, що як Колесо Сансари, не має ні початку ні кінця, але народжується і помирає, як і все в цьому світі.

Varvar Publishing

Ще більше відгуків на цей комікс, нижче за посиланнями:
🤓 UAGEEK
🍻 Таверна «У Часового Дворфа»
👨‍🎨 Мальопосум
🌧 Мовний дощ
🤬 #безцензури
🆘 Роршах врятує нас
🍄 гриб з юґґота
🟥 Червоногарячий Z'Gok
🫠 Попайка Кейна
16.03.202520:41
Сьогодні під пиво з піцою переглянули із сім’єю фантастичний блокбастер від Netflix «Електричний штат» / The Electric State (2025). І як виявилося, піца та пиво це ідеальне доповнення для цієї стрічки, що додають +1 до видовищності та сюжетних перепетій.

На передпоказах експерти досить жорстко захейтили роботу братів Руссо, та я вважаю оцінку не справедливою. Безумовно, проблемних місць у стрічці вистачає. Фільм здається занадто наївним, рясніє шаблонами та стереотипами, перенасичений посереднім гумором. Персонажі, навіть серед роботів, виглядають здебільшого недолугими та пласкими і назвати їх цікавими язик не повертається.

Стрічка чудово б лягла в лайнап умовного Діснея, у якості чергової дитячої драми. Та в даному випадку за першоджерело взято ретро-футуристичну, графічну історію шведського митця Сімона Столенхаґа. Досить не просту дистопічну історію, з потужною візуальною складовою, та унікальною атмосферою, вибудуваною на неординарних графічних рішеннях Столенхаґа. Нічого цього в Руссо немає і близько, тому я розумію фрустрацію та гнів людей, які очікували високотехнологічну, фантастичну драму з похмурими ландшафтами, а отримали посереднє, дитяче видиво.

Цілковита посередність, саме так треба було назвати цю стрічку, бо посередність та легка крінжа проглядається у всьому, і акторська гра не виключення. Крісу Пратту схоже забули повідомити, що він вже не в Marvel і він весь фільм зображав Зоряного Лицаря для бідних. Про акторські здібності Міллі Боббі Браун я завжди відгукувався скептично, у цьому плані нічого не змінилися і першу половину фільму ви будете боротися з бажанням задрімати.

Незважаючи на всі недоліки, «Електричний штат» усе ж вартий одного перегляду. Кінцівка виглядає досить непогано, прикольні спецефекти додають фільму такої-сякої візуальної естетики. Спроби сценаристів видавити з вас сльозу, також відіграють свою позитивну роль.

Фільм стане в нагоді тим, хто шукає легке сімейне дозвілля у вільний вечір, без зайвих заморочок. Головне не забудьте запастися улюбленим пивом та смаколиками.
Post media background
Post media
08.04.202504:32
Кожен клятий ранок одне й теж
03.04.202518:00
Сьогодні на Netflix релізнувся Devil May Cry. Глянув перші два епізоди і прям втішений, шо воно все таке бадьоре, екшон через краї б'є, кров'яха бризкає, жартики жартуються і оце от все.

Данте (головний герой) настільки ж харизматичний та кумедний, настільки це можливо в подібних проєктах, коротше дивіться, має бути щось годне.

P.S. не забудьте включити звук, саундтрек тут це окремий кайф, особливо у випадку таких дідів як я.
11.03.202519:07
«Лемент відьми» я чекав водночас із нетерпінням і побоюваннями. Мене тривожила думка, чи зможе Бартош Штибор втримати ту планку якості, яку він задав у «Тьмяних Спогадах». Одразу можу сказати, що Штибор не просто впорався, а можливо, підбив ту саму планку ще вище.

Згадайте, як молодий відьмак мріяв, полишаючи Каер-Морен, що він буде жити інтєрєсно: читати книжки, бути шпіоном, дресірувать любіму обізяну й ходить в оперу з красівими тьолками їздити селами та путівцями, вбивати монстрів, а вдячний люд буде осипати його грошима та добрим словом.

За довгі роки життя, юнацький максималізм обліз із Ґеральта, як хутро зі старого кожуха, але дещо все ж залишилися. Страх вбити невинного.

А ще біловолосому по життю "щастило" на жінок, а конкретно на жінок із видатними магічними здібностями. От «Лемент відьми» по суті квінтесенція відьмацьких страхів та тригерів. А тут ще класична підстава від людисьок, що всоте підтвердило тезу, що найстрашніші монстри ходять серед нас.

Автор не дає відьмаку жодної хвильки спокою, а продовжує мордувати душу Ґеральта складними моральними дилемами, тригерами та страхами. Тому перша половина коміксу видається дещо сумбурною, плутаною і навіть подекуди нудною.

Та зрештою, Ґеральт збирається з думками й береться розплутувати хитросплетіння доль, брехні та гидких сімейних таємниць, усе стає цікавіше й маховик розплати починає набирати обертів.

Додайте до всього цього муторного та тривожного дійства рисунок від Ванеси Р. Дель Рей та "брудний" колір від Джорді Беллєра й отримаєте свою порцію хворобливих марень, сплетені з власного та чужого болю, тривог, злоби та жаги помсти.

В «Лементі відьми» Бартош Штибор продовжує олюднювати відьмака, уже ніхто не піддає сумнівам той факт, що Ґеральт має емоції та спроможний на почуття, але автор йде ще далі й показує найглибші закамарки відьмацької душі, піддаючи сумніву безстрашність та легендарну холоднокровність Білого Вовка, повсякчас кидаючи виклик його кодексу совісті змушуючи знову й знову робити вибір.

Vovkulaka
Увійдіть, щоб розблокувати більше функціональності.