Актуалізована політичними подіями, історія заселення Ґренландії і Північної Америки (або, як казали самі учасники подій — Вінланду) скандинавськими мореплавцями постає в новому світлі.
Що спонукало Ейріка Рудого і Торфінна Сподіваного полишити рідну Ісландію і пуститися на пошуки нових земель? Чому Ґренландію назвали Зеленим краєм? Як велося новоприбулим із місцевим населенням? І до чого тут живі мерці?
Хитросплетіння історії і містики знову й знову нагадує нам про одвічну непосидючість європейської людини. Ці твори є водночас і літописом подій, і захоплюючою пригодницькою картиною на тлі виноградних лоз і Ґуннбйорнових шхер. З півночі європейської до півночі американської — ось який шлях прокладено в цій книзі.
Доба вікінґів ще ніколи не була настільки близькою до нашого сьогодення.
Поважна мова врочистих вітрин,
Уривчаті передвіку аннали.
— «Ми жали хліб. Ми вигадали млин.
Ми знали мідь. Ми завжди воювали».
— «Мене забито в чесному бою,
Поховано дбайливою сім’єю.
Як не стояти так, як я стою
В просторій залі мудрого музею?»—
Так виразно ввижається мені
Палючими безсонними ночами:
Я жив колись у простім курені
Над озером з ясними берегами.
Поширення християнства у західній частині Норвегії повʼязано з імʼям конунґа Олафа Трюґвассона (995-1000), а хрещення внутрішніх та східних районів країни відбувалося під залізною рукою Олава Гаральдсона (1015-1030). З поширенням місіонерської діяльності англійських, німецьких, грецьких та, ймовірно, навіть вірменських священників,37 у Скандинавії утверджується християнство, поширюється освіта, постає книжна культура. У Норвегії та Ісландії у XIII ст. остання набула такого розвитку, що до мешканців Швеції, які не мали власної літератури, на відміну від норвежців та ісландців, почали ставитись як до дещо відсталого та неосвіченого населення,
Поважна мова врочистих вітрин,
Уривчаті передвіку аннали.
— «Ми жали хліб. Ми вигадали млин.
Ми знали мідь. Ми завжди воювали».
— «Мене забито в чесному бою,
Поховано дбайливою сім’єю.
Як не стояти так, як я стою
В просторій залі мудрого музею?»—
Так виразно ввижається мені
Палючими безсонними ночами:
Я жив колись у простім курені
Над озером з ясними берегами.
Актуалізована політичними подіями, історія заселення Ґренландії і Північної Америки (або, як казали самі учасники подій — Вінланду) скандинавськими мореплавцями постає в новому світлі.
Що спонукало Ейріка Рудого і Торфінна Сподіваного полишити рідну Ісландію і пуститися на пошуки нових земель? Чому Ґренландію назвали Зеленим краєм? Як велося новоприбулим із місцевим населенням? І до чого тут живі мерці?
Хитросплетіння історії і містики знову й знову нагадує нам про одвічну непосидючість європейської людини. Ці твори є водночас і літописом подій, і захоплюючою пригодницькою картиною на тлі виноградних лоз і Ґуннбйорнових шхер. З півночі європейської до півночі американської — ось який шлях прокладено в цій книзі.
Доба вікінґів ще ніколи не була настільки близькою до нашого сьогодення.
Поширення християнства у західній частині Норвегії повʼязано з імʼям конунґа Олафа Трюґвассона (995-1000), а хрещення внутрішніх та східних районів країни відбувалося під залізною рукою Олава Гаральдсона (1015-1030). З поширенням місіонерської діяльності англійських, німецьких, грецьких та, ймовірно, навіть вірменських священників,37 у Скандинавії утверджується християнство, поширюється освіта, постає книжна культура. У Норвегії та Ісландії у XIII ст. остання набула такого розвитку, що до мешканців Швеції, які не мали власної літератури, на відміну від норвежців та ісландців, почали ставитись як до дещо відсталого та неосвіченого населення,
Тож, про що мова? Проскандинавів, які регулярно кудись виправлялись, ходили кораблями і укладали шлюби. І якось дістались навіть такої незвичної землі, де жили їхні індоєвропейські родичі – і назвали ту країну Ґардарікі! А по нашому це буде трохи коротше – просто Русь! І було це знайомство дуже добре, а дехто Гаральд Суворий навіть дружив із деяким Ярославом Мудрим! Тож є нам про що почитати і відтак поговорити і винести в науковий дискурс!
