Дивна дружба Говарда Лавкрафта та Роберта Блох. І те як Блох став письменником завдячуючи Лавкрафту.
З одного інтервʼю Блоха:
«Коли я був підлітком, я частенько зачитувався журналом Weird Tales
і був просто зачарований творами Говарда Філіпса Лавкрафта. Гортаючи сторінки з листами читачів, я натрапляв на згадки про історії, які вийшли ще до того, як я став постійним шанувальником журналу. У ті часи такі оповідання не перевидавали — якщо номер зникав із крамниць, то знайти його потім було майже неможливо, хіба що пощастить натрапити на нього в якомусь букіністичному закутку. Отож я вирішив написати до редакції Weird Tales
із проханням дізнатися у Лавкрафта, де б я міг роздобути ті загадкові тексти, про які чув лише з чужих слів. І що ви думаєте? Він відповів, що із задоволенням надішле мені будь-який зі своїх творів! Так почалося наше листування. Десь у четвертому листі він раптом написав: „У вашому стилі є щось таке, що наштовхує мене на думку — а може, ви й самі б щось написали? Спробуйте скласти пару оповідань, а я з радістю поділюся своєю думкою“. Хіба я міг відмовитися від такої пропозиції? Я взявся за перо, і хоча мої перші спроби були жахливими, Лавкрафт не розкритикував їх, а навпаки — похвалив. Ця підтримка стала для мене справжнім поштовхом. У сімнадцять, щойно закінчивши школу, я купив стару друкарську машинку і всівся за роботу. А через шість тижнів я продав своє перше справжнє оповідання до Weird Tales.
Ми з Лавкрафтом листувалися аж до його смерті в 1937 році»
