Я сховаю тебе від світу усього,
Я укрию тебе в маскувальні сітки.
Я закрию тебе від бога і ворога,
Що й Гермес не знайде до тебе шляхи.
Я змішаю моря із кров'ю і попелом,
Я здолаю війська, що тобі навперейми пішли,
Я не зраджу тебе ані вчинком, ні голосом,
Лиш поклич та ім'я ти моє назови.
Все, що маю, віддам до останнього подзвону,
Все, що хочеш, знайду і дістану тобі з-під землі,
Я закрию собою все небо від вражого обстрілу,
І співатиму тихі й сумні колискові пісні.
Я тобі заспіваю, як сонце пірнає в затоні,
І про квіти, що сплять у полях золотих.
Про той місяць, що воду цілує при повні,
Забуваючись в снах, де хитає на хвилях п'янких.
Я тобі розкажу, як мовчать горизонти,
Як сплітає вода між світами ефір.
Як безкрилі вітри поховали всі фронти,
І ніхто не шукає у морі чужих кораблів.
Та даремні ці сни — не для тебе ця тиша,
Не для тебе мій берег та вічність моя.
Ти зриваєш печать, її голос все ближче,
І твій погляд прямує туди де бушує війна.
Ти ідеш, і твій крок розтинає безодню,
І зникає твій образ в обіймах пітьми.
Я ж лишаюсь одна, ніби острів холодний,
Де навіки вже згасли мої путівні маяки.
