Що з економікою?

«Німеччина мала одну із найщедріших систем соцвиплат для українців. Через це туди виїхало багато українців, зокрема людей, які виїхали з зони бойових дій, чи залишилися без грошей. Тоді стратегія Німеччини була вкладати кошти в інтеграцію українських біженців, щоб з часом, вивчивши мову, вони могли працювати на посадах, які потребують знання мови. 

Однак зараз Німеччина переходить до суттєвого скорочення соціальних виплат для нових біженців, та жорсткіших умов щодо необхідності пошуку роботи для старих. Схожі зміни відбулися нещодавно і в Норвегії, іншій країні з високим рівнем соцвиплат для українців.

Ці зміни можуть спонукати українців, які проживають в Німеччині швидше знаходити роботу, або ж мігрувати в іншу країну, де соцвиплати залишаються щедрими. Натомість, скоріш за все, це не призведе до повернення значної кількості цих людей в Україну: за результатами нашого дослідження частка біженців, які кажуть, що скасування соцвиплат стимулює їх повернутися є невеликою».

«Завдання НБУ складали за прикладом дослідження фінансової грамотності PISA. Питання цілком подібні і дозволяють умовно порівняти рівень учнів за кордоном та в Україні. У розвинених країнах набагато більше школярів дали правильні відповіді на понад 50% запитань.

Більшість країн з топ-результатами мають обов’язкові шкільні предмети, пов’язані з економікою, підприємництвом, або фінансовою грамотністю. Проте, не варто вважати це простим рецептом успіху. Економіка – це не тільки про вміння поводитися з грошима, але й про критичне мислення: безплатних обідів не існує, винагорода часто пов’язана з ризиком, а втрачені інвестиції не мають впливати на наші майбутні рішення.

Можна не стати економістом, але корисно навчитися думати, як економіст. Щотижнева година занять та формальний залік (як це було в мої шкільні роки) тут не допоможуть», 一 пояснює наша старша економістка та PhD в дисципліні економіка і фінанси Яна Охріменко. 

«Ми створюємо екосистему. «Укрпошта» не тільки банк, а й аптеку скоро відкриває. Наступного тижня вже оголосимо офіційно. Ми побудували дуже сучасний, супер-крутий склад, який автоматично буде запаковувати замовлені ліки, відправляти в будь-який куточок країни. До речі, [в селах] аптек теж немає. Тобто в тебе є рахунок, ми в тебе прийняли комунальні платежі, доставили ліки, продали ковбасу, доставили посилки. Усе в одному місці.

До речі, про ковбасу – це ж конкурентна перевага Укрпошти. Був на кордоні, бабуся каже: “У вас ковбаса свіжа щодня, а в інших — раз на тиждень. Тому я йду до вас”».

«Чим вищі доходи, тим більше людина хоче залишатись, а серед власниць своєї справи 86% не планують виїзд.  

Власники житла більше прагнуть залишитися, порівняно з орендарями. Люди, для яких основна мова спілкування — українська, частіше хочуть залишатися. 

Всупереч нашим очікуванням жінки з дітьми не виявляють більшого бажання виїхати. Мешканці сіл і міст демонструють однакову прив’язаність до України, а мешканки обласних центрів найменше хочуть емігрувати.  

Цікаво, що жінки, які живуть за кордоном, вважають, що в Україні дуже багато ризиків. А ті, хто залишився, навпаки – більше хвилюються про небезпеки за кордоном.  

Це може бути важливим моментом у комунікації. Якщо українці за кордоном бояться повертатися, бо сприймають ризики як надто високі, варто показати їм реальну картину – не переконувати, що тут повністю безпечно, але допомогти побачити ситуацію так, як її бачать люди всередині країни», — Наталія Заїка, дослідниця Інституту поведінкових досліджень American University Kyiv.

«Є одна категорія, це поверненці. Люди поїхали за кордон, пожили там, вирішили, що їм там не дуже добре, повернулися сюди, вирішили, що тут ще гірше, і вони хочуть поїхати назад. І це категорія, насправді, за яку можна поборотися. Тобто це найцікавіші і найцінніші люди, у них є досвід життя за кордоном, є досвід життя в Україні, є можливість порівнювати», — Володимир Вахітов, директор Інституту поведінкових досліджень American University Kyiv.

«Найактивніше навчаються ті, хто вже має високий рівень освіти, розвинені навички та проактивну позицію. Онлайн-освіта посилює їхній потенціал — сильні стають ще сильнішими. Тепер вони можуть здобувати найкращі знання незалежно від того, де живуть — доступ до якісних курсів став простішим і географічно, і фінансово: вони або безкоштовні, або коштують зовсім небагато».

«Онлайн-освіта не вирішить цю проблему сама по собі. Ми даємо інструмент — але лише людина може вирішити, чи буде ним користуватись. Саме тому розвиток технологій, зокрема штучного інтелекту, дійсно змінює освіту. Але не можна забувати про людей, їх установки, світогляд і характер. З цим треба працювати — зокрема з дитинства, поширюючи культуру "зростаючого мислення". Інакше ми ризикуємо потрапити в реальність, де всі знання світу доступні кожному, але навчається лише 20%», — пояснює Примаченко.

«Криза пройшла непомітно для зовнішніх очей, тим не менш в піку ми втратили до 40% доступу до газу власного виробітку. Десь половина цього обсягу або вже відновлена, або ми отримали доступ. Тоді як друга потребуватиме довгого терміну відновлення та дорогого обладнання», 一 пояснює Олександр Харченко.  

«Наразі, наскільки мені відомо, "Нафтогаз" має приблизно $400–450 млн — це умовно вільні кошти, які складаються з власних, кредитних та залучених ресурсів. У разі оперативного проведення клірингу та так званої "прогонки" компенсацій — від Кабінету Міністрів до компаній теплоенергетики, далі до "Нафтогазу" і назад — може бути додатково вивільнено до $1,5 млрд власних ресурсів», 一 каже пан Харченко.

«Тут існує серйозний комерційний ризик: якщо українська компанія вийде на європейський ринок з великим запитом — на 4–5 мільярдів кубометрів — і почне оперативно закуповувати газ, це може призвести до зростання цін. Трейдери миттєво скористаються ситуацією: продаватимуть дорого і штучно утримуватимуть ціни на максимумі впродовж літа.
Саме тому «Нафтогазу» необхідно вибудувати розумну, виважену і ефективну торговельну стратегію. Інакше ми самі станемо каталізатором зростання цін на європейських ринках — що засмутить не тільки нас, а й наших європейських партнерів, які геть не зацікавлені в цьому сценарії», 一 резюмує Харченко.