Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
сто мене – в мені avatar

сто мене – в мені

у лігві поезії
TGlist рейтинг
0
0
ТипАчык
Текшерүү
Текшерилбеген
Ишенимдүүлүк
Ишенимсиз
Орду
ТилиБашка
Канал түзүлгөн датаЛист 21, 2024
TGlistке кошулган дата
Трав 27, 2024
Тиркелген топ

"сто мене – в мені" тобундагы акыркы жазуулар

їхала в одному метро з батьком максима кривцова, а потім ще й розплакалась на місці 💔

пригадала з якою любовʼю він декламував (та співав) вірші сина на землі поетів. не можливо було стримати сліз.

усе ж не наважилася обійняти його та подякувати.
Кайра бөлүшүлгөн:
СУСПІЛЬНЕ КУЛЬТУРА avatar
СУСПІЛЬНЕ КУЛЬТУРА
Микола Леонович — поет, ілюстратор і книжковий дизайнер з Полтави, зниклий безвісти 27 квітня 2023 року під час бойового завдання поблизу Авдіївки.

Його поезія поєднувала строгість форми, іронію, уважність і пророче передчуття. Ми зібрали основні відомості про його життя, в якому поєдналися відповідальність за культуру та добровільний вибір йти на фронт.
/íрбіс/

лишити по собі слід запахом
пройти двісті квадратних
кілометрів
кинутися навздогін
холодному вітру
щоб звести із кимось тýгу
шалений розпач
небо своє прихилити
комý

інтимний захват
любовне муркотіння
тужлива пісня пóкрику
непереборно привабливий спів
моторошний дует

цього задосить аби звести
двох одиноких сніжних бáрсів

більшу частину життя вони
провели на самоті
і дещо нервують
дуже рідко їм зустрічаються представники свого
виду

*
сіла від нíяковості
дикою смугастою кішкою
на камʼяний кряж гори
і чекаю твого ніжного
залицяння
теплого твого кохання
спасіння

у суворих снігах
південної азії
я така непостійна
всюди шукаю вчорашнього дня
і знаю що саме ти
ти дозволиш мені
захотіти жити

*
мені зле ведеться
на серці
порвата майка
кори на деревах
вся світиться
гусеницями

у бéзмірі
гімалайських гір ладакху
у пік сезону
що зву його також
/я тебе хочу/ або
/я без тебе загину/

душí своєї не чую
бо дух твій увійшов глибоко
в пасма шерсті і стримить
мені зубами назовні

мабуть,
я назву це також
/кохаю/.
Өчүрүлгөн25.04.202512:50
я горем гори розведу
за донат отримала о таке страшенно миле передбаченько й влучне (бо думаю багато про море останніми днями) від Юліних другокласничків, які вирішили доєднатися до ініціативи, написавши кожному та кожній 🥰

у неї нині збір для Азову, тож прошу підтримати гривнею + отримати милезне гадання за будь-який донат 🥹
сьогодні не ти, відбій
уперше чую про цю поетку. та й не дивно, мабуть. щастя, що тепер можна! прочитала кілька її поезій – і просто випала від того, які ж вони чудові!

стилет і стилос відкрило передзамовлення її віршів! боже, дожить би до зарплатоньки 🥲
я вважаю що вірші писати не просто
подивіться-бо як часто
це не під силу тим
кому повинно б удаватися
але також вважаю
що анітрішечки не легше
випити отруту
здолати недосяжну вершину гір
перепливти Ла-Манш
та раз по раз й це комусь вдається
отож і я насмілюся ще раз

– Галина Посвятовська 💔
моєму віршу пасує твоя реакція 💔
любов ні зноби́ть,
ні гріє — не признає
мене зáсвітну

коли йду до тебе
зодягаюся в річку
і стрибаю у води твої
пустункою-рибою

росту
в купі з малиною
конюшиною
кукургузкою
соняшником
диньою

лиш

обвела
кругом пальця
землю співану дощиком
і впала на неї
звèчорну і
любилася в ній до
звèчорна

і любилася

дужчав хліб на
помаді
кохалося
листя у колосі
язика — я
зáвжди зáвжди
сама

а ти?

кора
дере світ
під очима
— сушені сливи —
розгнузданий
дзьобик довбе
мурашиння

дістань сонну
птаху з брів
моїх, милий
поведи мене
за собою сліпити
готовий
день.
Өчүрүлгөн23.04.202506:08
любов ні зноби́ть,
ні гріє — не признає
мене зáсвітну

коли йду до тебе
зодягаюся в річку
і стрибаю у води твої
пустункою-рибою

росту
в купі з малиною
конюшиною
кукургузкою
соняшником
диньою

лиш

обвела
кругом пальця
землю співану дощиком
і упала на неї
звèчорну і
любилася в ній до
звèчорна

і любилася

дужчав хліб на
помаді
кохалося
листя у колосі
язика — я
зáвжди зáвжди
сама

а ти?

кора
дере світ
під очима
— сушені сливи —
розгнузданий
дзьобик довбе
мурашиння

дістань сонну
птаху з бравих
моїх очей
поведи мене
за собою сліпити
готовий
день.
Өчүрүлгөн23.04.202506:08
вірш! 🫦
Ніжність не означає слабкість; найцікавіша вона – коли народжується через працю над собою, коли є результатом сили і приборкання тієї сили.


Володимир Єрмоленко, «Ерос і Психея. Кохання і культура в Європі»
настрій: жити хочу!
геть, думи сумні!
Өчүрүлгөн22.04.202506:57
анкетку можна, до речі, заповнити 🥲🥲🥲

Рекорддор

26.04.202523:59
193Катталгандар
28.02.202523:59
250Цитация индекси
29.03.202523:59
861 посттун көрүүлөрү
03.01.202522:41
511 жарнама посттун көрүүлөрү
23.03.202503:15
100.00%ER
29.03.202523:59
45.99%ERR

сто мене – в мені популярдуу жазуулары

07.04.202508:51
Старе сіре ганчірʼя неба роздирає вороння. Врятуй місто, віддай йому себе.

Максим Кривцов 🖤
29.03.202521:06
eternal sunshine of the spotless mind 2004
08.04.202512:40
Розмова про дерева
нескінченна
допоки існують слова
і дерева
Хто може жити
без розради дерев
Дерева пізнання
не розпізнав
ніхто

Роза Ауслендер
03.04.202520:10
настають такі
знебóжі літа що кожна
птаха печерна пускає сльозу
на грýде тíмʼя каміння

терпке повітря
гойдає смерть із
вершником на коні
чорному мов утома
що гривою завертає кінець
пуповини дубцем навиворіт й розтелето туже у полі сухім
всеблаганням
відслови́тися
од найпèрвісних схибів
своєї руки що кінцево
верталась у землю

вибóрсувалась на берег
мов безпалубне судно
і все ж не хотіло море мене
і все ж мов пробка на білій простенькій сорочці суходолу
з обличчям напівпустельним
щоразу виштовхувало
з пащі води вгору

місяць-потопельник
закинув вудки щоб
полювати на моє
сумне серце
зійшов на пристань
весільним поспіхом
і став вітати мене з
днем життя – я
не повірила в радість
і щастя що є на землі
і роз ко ло ла ся на
сорок камер
у дзеркалі

восьминіже сонце
хитнулося на очах у всіх – і
перша стіна розбилася
в небі – галом вагітним
повз мене пройшла синя
блискавка – і знов не
схотіло мене – я
у розлуці зі граєю
у розлуці зі словом
у розлуці із віршами
у горнятко гаряче
ступила ногами
і все.
– i wish you'd stayed.
– i wish i’d stayed, too. now i wish i'd stayed. i wish i’d done a lot of things. i wish i'd... i wish i'd stayed... i do.

– eternal sunshine of the spotless mind
29.03.202518:35
дніпро
цілував у живіт
наввипередки

зі всіма тими
птахами
імен яких
не знаю

*
я
уся
в твоїх
хвилях
як
дерева
в лишайниках.
24.04.202506:49
сьогодні не ти, відбій
Кайра бөлүшүлгөн:
перцепція avatar
перцепція
18.04.202506:14
міжнародна безпека


лінії державних кордонів
гострим списом проткнули моє серце
і тепер мені сняться сни
в яких я живу й помираю
знову й знову

нато розширилось на схід мого тіла
і бомбардувало мене
звільнило від тероризму страху
залишивши після себе
кратери родимок

корею моєї голови
відсікли від тіла
відділили її по 38-й паралелі
й
наклали шви демілітаризованої зони

в'єтнам моєї пам'яті
став жертвою війни –
песимізм в'єтконгу хотів захопити
південний в'єтнам оптимізму
й
у нього все вийшло

я куба
срср ненависті заповнив мене
ядерними ракетами
та сша суспільства
помістило мене в карантин
хоча й було там багато кертіс лемеїв
які хотіли стерти мене з лиця землі

я прокинувся
мій дім
знищила росія
поки міжнародне право
впевнено
беззаперечно
працювало
аж втомилося

Євген Кушнирік

#поезія #ЄвгенКушнирік

задонатити на розвиток проєкту
29.03.202521:10
– i'm clementine. can i…borrow a piece of your chicken?
– and then you just took it... without waiting for an answer. it was so intimate; like we were already lovers.

– eternal sunshine of the spotless mind 🍗🧡
Кайра бөлүшүлгөн:
Грань avatar
Грань
17.04.202509:01
перегній
назавтра
збери в жменю будь ласка
охри й сієни ґрунту
(вона пахне олією трав
чи трава оліями)
вдягнемося в жменю:
сорочка з блідого коріння
плетена туго;
вологе повітря таке
що його люблять черви;
десь серед них (тож серед нас)
зараз бог смерти –
вслухайся як жує:
десь каркас від птаха
забув прокинутись зранку й
тепер його порожнє тіло
хрустке під вагою бога.
збери в жменю ґрунт
відчуй як воно
бути ґрунтом

Дмитро Вільгоцький

#грань_поезії
Кайра бөлүшүлгөн:
iya.kiva avatar
iya.kiva
04.04.202521:51
боже збрунькованих міст і милосердних ландшафтів
передай циганською поштою весняного квіту
що нас все ще вбивають

тим хто носить у вухах перші сережки березові
й тим хто сьогодні поставить на підвіконні
не свічку, а квіти

(підкажи щоб були це нарциси та гіацинти
підкажи що політика квітів й квіти політики –
не такі вже й далекі сусіди
в цвітінні й гербаріях цього світу)

передай
що в поетів вільного степу дерев’яніють язики
а в дерев опускаються руки й ноги підкошуються

передай
що наших птахів перекрикує горе людей
що в вокального діапазону цієї землі
стільки тембрів і обертонів у голосінні й безголоссі
що вони мабуть і не чули

а сьогодні от ще додалося криворізької сталі у голосі

(солов’їна ж бо мова, співоча, дзвінка, милозвучна)

передай
зеленою радіохвилею цієї весни
що нас все ще вбивають

(і підкажи врешті решт налаштувати приймач
на частоту українського серця)

05.04.2025
30.03.202519:57
memoir of a snail 2024 ❤️‍🩹
20.04.202507:26
Сьогодні свято не просто життя. Сьогодні свято нахабного життя. Життя, яке кидає виклик тому, хто нібито сильніший за нього.


Володимир Єрмоленко
і кота теж,
хіхі
Кайра бөлүшүлгөн:
55811 avatar
55811
15.04.202510:50
«Десь на всій на великій землі — тільки й того: довічне диво твого голосу, губ, очей, губ твоїх голубливе гудиння»

Стус
Көбүрөөк функцияларды ачуу үчүн кириңиз.