Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Труха⚡️Україна

Карап чыгуу

Николаевский Ванёк

Карап чыгуу

Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Карап чыгуу

Труха⚡️Україна

Карап чыгуу

Николаевский Ванёк

Карап чыгуу

філософські хащі

філософські срачі, філософія інвалідності та соціальна епістемологія.
дзеркало: https://whatsapp.com/channel/0029VaK16cd4Y9ljzQkEfv3w

TGlist рейтинг

ТипАчык

Текшерүү

Текшерилбеген

Ишенимдүүлүк

Ишенимсиз

Орду

ТилиБашка

Канал түзүлгөн датаJul 03, 2023

TGlistке кошулган дата

Nov 19, 2024

Мен каналдын ээсимин

Өзгөрүүлөр тарыхы

Тиркелген топ

ЧАТ філхащ

Telegram каналы філософські хащі статистикасы

Толугураак

Катталгандар

214

24 саат00.1%Жума

10.7%Ай

136.2%

Цитация индекси

0

Эскерүүлөр0Каналдарда бөлүштү0Каналдарда эскерүүлөр0

1 посттун орточо көрүүлөрү

85

12 саат850%24 саат850%48 саат910%

Катышуу (ER)

16.47%

Кайра посттошту2Комментарийлер5Реакциялар12

Көрүүлөр боюнча катышуу (ERR)

0%

24 саат0%Жума0%Ай

36.58%

1 жарнама посттун орточо көрүүлөрү

0

1 саат00%1 – 4 саат00%4 - 24 саат00%

Толугураак

Биздин ботту каналыңызга кошуп, анын аудиториясынын жынысын билүү.

Акыркы 24 саатта бардык посттор

1

Динамика

"філософські хащі" тобундагы акыркы жазуулар

Бардык посттор

16.04.202519:19

і трохи кримської філософії на ніч

11.04.202512:43

як Климент Смолятич (1110–1164), майбутній митрополит Київський, ображається, що його назвали філософом:

Ти кажеш: «Славиш себе писанням, за філософа себе маючи», але тут же й сам себе викриваєш: коли я так писав? Не писав і писати не думав! Кажеш мені: «Філософію викладаєш», – і це зовсім не справедливо ти пишеш, нібито облишивши Святе Письмо, викладав я Гомера, і Арістотеля, й Платона, які серед грецьких стовпів найславетнішими були; якщо ж і писав, то не тобі, а князю, та й то нечасто.

(з книжки «Українські митці про красне письменство» Ольги Петренко-Цеунової)

07.04.202513:31

трохи спойлерів

я працюю над перекладом автоетнографічної розвідки Олі Бурлюк про боротьбу з потрійним комплексом меншовартості, який українські дослідни_ці набувають у західному науковому середовищі.

Оля закінчила Могилянку (право), але останні 15 років працює дослідницею в Бельгії-Нідерландах. я нещодавно писала, чим мене зачепили її праці:

Епістемічне пригнічення з боку західної академії може ставати помітним уже під час навчання в українських університетах. Зокрема, Ольга Бурлюк (Burlyuk, 2019) зазначає, як, ставши студенткою Києво-Могилянської академії, почула, що мусить забути те, як писала раніше, бо в англомовному світі думають, аргументують та пишуть інакше, — і дотримання правил англійського академічного письма є запорукою успіху. Вона відчула, що йдеться не тільки про інший порядок слів, а про інший порядок думок, і була змушена відмовитися від будь-якого іншого письма, крім письма за правилами англомовної академічної спільноти. У сучасній світовій науці це все ще залишається необхідним: місцеві голоси мають шанс бути почутими лише за умови прийняття західної епістемологічної парадигми (Buchowski, 2012). У формі щоденника О. Бурлюк описує доброзичливу зневагу до українок та української науки, як від західних колеґ, так і від росіян. Зрештою вона порівнює себе з китайською маґістранткою, яка поруч із західними нау-ковцями «почувається усталено неповноцінною, попри те, чи до неї так ставляться, ще до того, як до неї поставляться взагалі» (Burlyuk, 2019, p. 41). О. Бурлюк намагається вийти за межі стандартизованого на Заході стилю міркування та письма, проте все одно змушена дотримуватися конвенцій західної академії, як-от писати про «конфлікт» в Україні (у 2017 р.), витрачаючи значну частину свого інтелектуального ресурсу на «відсторонення» та збереження «професіоналізму». Вона діагностує потрійний комплекс меншовартості у себе — і в українців загалом, але демонструє, що його становлення спричинене поведінкою більш привілейованих знавців.

я дуже хочу побачити цей текст українською: відсутність Оліних статей українською — це, канєшно, чудовий приклад заходоцентричності науки та панування англійської мови, але знаєте, таких прикладів безліч. хоч одну прикрість можна виправити.

так от, я вже маю попередню домовленість з Контуром, і сподіваюся, що невдовзі ~~ви зможете її почитати~~ закінчу перекладати))

31.03.202517:16

приходьте у п'ятницю в Сенс на Арсенальній на презентацію «Філософинь»

разом з упорядницею збірки Веронікою Пугач згадаємо, як сварилися про переклад термінології та слюрів, подискутуємо про конфлікт між вірністю авторському слову та доступністю тексту і зрештою обговоримо, як ми взагалі визначаємо, хто є філософинями.

реєстрація (нуль грн)

24.03.202518:47

нарешті. я оглянула всі українські видання про дорослий РДУГ і навіть зібрала огляди в один стрункий довгочит.

нам вкрай бракує якісних, доступних та різножанрових книжок про РДУГ. перекладено лише шість книжок про РДУГ у дорослих. з цих книжок порадити можна лише дві: «Брудну білизну» Річа Пінка й Роксі Емері та «Життя із РДУГ» Джессіки МакКейб. книжок українських авторів я не знайшла.

у якості бонусу додала рекомендації для видавництв щодо роботи з книжками про РДУГ.

читати тут

#РДУГ_книжки

23.03.202508:36

формат
це товстунець на 430 сторінок. стривайте, не відмовляйтеся його читати! ці 400 сторінок промайнуть дуже швидко. книжка адаптована для рдужок: абзаци короткі, списки наявні, підзаголовки та виділення є.

кожний з 13 розділів складається з чотирьох частин: 1) особиста історія, 2) науковий фактаж, 3) інструментарій, 4) рефлексія щодо розділу. погляд авторки та дослідницькі дані перемежовуються цитатами інших рдужок, які коротко розповідають про власний досвід. ви можете пропускати першу частину, якщо вам не цікавий шлях авторки, але я не раджу цього робити.

список літератури та додаткові ресурси, на жаль, ховаються за QR-кодом і доступні лише для тих, хто володіє англійською (і не забуде відкрити сторінку з кодом наприкінці книжки, перейти за ним та знайти необхідну інформацію). дехто скаржиться на засилля приміток — їх справді немало, але вони можуть як відвертати, так і тримати увагу. а ще вони вдало передають рдужний стиль письма.

що сподобалося
ця книжка мімікрує під звичний селф-гелп із сотнею порад для організації життя рдужок. тут дійсно є ці поради — і вони не банальні! але поки ви зосереджені на пропонованих інструментах, авторка говорить з вами про прийняття нейровідмінності, про те, як РДУГ пов'язаний з інвалідністю, про потребу змінювати світ, а не себе. хай йому грець, з усіх оглянутих мною книжок лише ця присвячує розділ інтерсекційності, тобто тому, як на РДУГ впливають інші соціальні, психологічні та біологічні фактори, і як на них впливає РДУГ.

ви починаєте читати, бо думаєте, що потребуєте порад щодо уваги, пам'яті чи складання списків справ, але в подорожі з цією книжкою розумієте, що вам потрібно інше, — і зрештою отримуєте це. читаючи цю книжку, проходиш шлях героя. я не жартую.

єдина фактологічна помилка, яку я помітила, — авторка приписує винайдення поняття «нейрорізноманіття» Джудіт Сінґер (про його справжню історію я вже писала).

про українське видання
коли я взяла цю книжку в руки, зразу згадала шкільні підручники. вона навіть пахне так само. розділи то параграфи, головна інформація винесена в характерні хмарки, є словничок... лише запитань для самоконтролю нема. але є вправи наприкінці! є два недоліки: відступи менші, ніж в оригіналі, і фон цитат занадто темний. це трохи ускладнює читання.

переклад традиційно хибує на типові помилки: РДУГ перетворюється на «хворобу», яку «лікують», перекладачка плутає «нейровідмінність» та «нейророзмаїття» (мій улюблений покруч — це «люди з нейрорізноманіттям»)). хоч переклад робили з англійської, але він наче пройшов крізь російськомовний фільтр в голові перекладачки тощо. наукового редактора немає, а наслідки є: rejection sensitivity, наприклад, стала «чутливістю до відчуження»; disabled – «неповносправною» тощо.

шкода також, що видавництво не домовилося з правовласниками та авторкою, щоб вирізати одну згадку про росію та одну цитату толстого. вони тут абсолютно необов'язкові, а українських читачів можуть триґерити.

до речі, про триґери: у книжці є попередження про чутливий вміст безпосередньо перед обговоренням відповідних тем. ще один плюс.

23.03.202508:36

Життя із РДУГ. Джессіка МакКейб

адекватність інформації — 10/10 ⭐️
адекватність перекладу — 6/10 ⭐️
адаптованість до РДУГ — 8/10 ⭐️
відповідність обіцяному — 11/10 ⭐️
залучення РДУГ-людей — 10/10 ⭐️

нарешті книжка, яку я можу спокійно рекомендувати людям із РДУГ. я вже ~~збиралася писати сама~~ майже зневірилася, але хороша книжка про дорослий РДУГ таки існує!

авторка хотіла створити посібник для життя з РДУГ, в якому б пояснила, як працює рдужний мозок, показала, як давати раду РДУГ, підтримала рдужок та їхніх близьких, дала голос іншим рдужкам... вона зробила це — і навіть більше.

#РДУГ_книжки

попередні огляди:
1. Брудна білизна
2. Чому я відволікаюсь
3. Розлад із дефіцитом уваги та гіперактивності у дорослих
4. РДУГ: перезавантаження
5. Розсіяний розум

21.03.202507:33

журнал Sententiae запрошує безоплатно долучитися до програми «Практична філософія»

для кого: студенти та аспіранти спеціальності «філософія» (але також і для всіх інших за наявності сильної мотивації)

нащо: слухати фахові курси, отримати навички організації дискусії та стати член_кинею дослідницької групи

що на вас чекає:
1) співбесіда
2) курс «Сучасна політична філософія» Всеволода Хоми та Дмитра Сепетия
3) два семінари
4) «співпраця з українськими навчальними майданчиками та занурення в специфіку публічної філософії, а також більший акцент на проведенні досліджень та написанні текстів»
5) реалізація групового дослідницького проєкту у 2026-27 рр. (профінансованого Спільнотою Sententiae)

реєстрація

Кайра бөлүшүлгөн:

books'n'talks

20.03.202513:23

📣 Видавництво "Основи" анонсувало вихід українського перекладу Ганни Арендт

Ханна Арендт «Стан людини» — її фундаментальне дослідження про сутність людського життя та політики. Авторка розглядає межу між приватним і публічним, аналізує, що означає бути активним учасником чи учасницею суспільства, тобто громадянином або громадянкою, і розрізняє три форми людської діяльності: працю, роботу й дію. Вона стверджує, що саме політична залученість є найвищою формою людського існування.
«Основи» готують новий переклад другого оригінального видання твору

🤔 Трохи бентежить, що "Ханна" Арендт, адже в Україні вже усталився переклад "Ганна"
upd. Як виявилося, в "Дух і Літера" Арендт завжди була "Ханна", а не "Ганна"... Тому консенсусу нема

🤔 І ще бентежить цінова політика від "Основ": книги в них зараз дорогі навіть на тлі зрослих цін

ℹ️ Перший український переклад вийшов у видавництві "Літопис" ще в 1999 році. Його обкладинка – на другому фото

ℹ️ Ось повний анонс від "Основ"

Кайра бөлүшүлгөн:

ше Ніц

19.03.202518:35

Пропоную Вашій увазі есей про те, яку роль моральні чесноти відіграють у філософській спільноті.

У першій частині я розглянув зв'язок філософії та чеснот, спираючись на класичних та сучасних філософів.

Друга ж частина присвячена п’яти конкретним випадкам, що ілюструють те, як філософській спільноті шкодить брак моральних чеснот у її учасників. Головним героєм у всіх п’яти був Іван Іващенко — дослідник філософії Просвітництва та німецького ідеалізму, перекладач Канта, Геґеля та Шопенгавера.

19.03.202518:33

поки ми байдикували, зароджувався срач про те, що філософ Іван Іващенко поганий. і не просто срач, а питомо філософський: Іващенкові закидають брак моральних (переважно епістемічних, як мені видається) чеснот.

нижче допис повністю, а ось уривок:

Та форма взаємодії, яку Іван Іващенко обрав у кожному з випадків, справді личить радше взаємодії пана до мужицьких синів, ніж філософа до своїх колег.

Мабуть, тому моє спілкування на рівних — і йдеться не про рівність у фаховості, а рівність у гідності — викликало у пана Івана таке обурення. Адже якщо керуватись панською логікою, то коли “бидло сільське” запрошує пана до дискусії на рівних, то це, бігме, виглядає так, наче той знущається та “випробовує терпіння”. Справа сільського бидла — це вслухатись в те, що каже пан, і по-рабськи з усім погоджуватись. Ось яке становище пропонує пан Іван своїм молодшим колегам. У такому разі можливість подискутувати, як сторону захисту в кафкіанському суді, “не дозволяють, а лише терплять”[8].

Тож підхід Івана Іващенка під жодним оглядом не формує простір вільного мислення та дискусії. Він радше по спромозі тяжіє до деспотії, де “справедливість йому — його самоволя”, як це висловив Есхілів Прометей[9]. Молода людина ж, якщо хоче заслужити милість такого філософа-правителя, повинна всіляко йому догоджати і в жодному разі не підважувати його авторитет.

19.03.202510:36

у Києві від гострої серцевої недостатності померла жінка, якій кілька разів відмовили у шпиталізації. її скарги на біль у грудях та прискорене серцебиття лікарі списували на дію антидепресантів (або їх скасування) і тривогу.

якби йшлося про дії однієї бригади швидкої, можна було б говорити про випадковість і про недбалість лікарів. але її стан проігнорували неодноразово.

йдеться про системну несправедливість. серцево-судинні хвороби — одна з головних причин смерті жінок як у Європі, так і у світі. жінки у віці до 65 років помирають від серцево-судинних хвороб вдвічі частіше, ніж від раку молочних залоз. від серцево-судинних хвороб помирає більше жінок, ніж чоловіків

водночас:
▪️ жінкам не діагностують інфаркт, коли треба (на 50% частіше за чоловіків)
▪️ жінки рідше отримують належну профілактику
▪️ жінки рідше отримують вчасну термінову допомогу
▪️ жінкам рідше прописують необхідне лікування, щоб запобігти наступним нападам
▪️ ліки працюють для жінок гірше, ніж для чоловіків

чому?

по-перше, жінок не залучають до медичних досліджень. тобто ані лікарські гіпотези, ані дія ліків не перевіряється для жінок. станом на 2012 рік близько чверті учасників клінічних досліджень кардіохвороб були жінками. це, звісно, повʼязано з «традиційною» ґендерною дискримінацією.

по-друге, — і це ще серйозніша проблема — жінкам не вірять. більшість скарг жінок на здоровʼя ігнорують. замість допомоги вони отримують запевнення в тому, що їм треба 1) заспокоїтися, бо це через тривожність; 2) схуднути; 3) завагітніти.

сфера охорони здоровʼя — це місце, де панує тотальна епістемічна несправедливість щодо жінок.

Катерині Іванчук було 28 років. вона померла від «ішемічної хвороби серця та гострої серцевої недостатності». її смерть — не виняток і не випадковість.

вірте жінкам

п.с. якщо вас налякали ці дані, то згадайте про існування транс людей, яких я не згадувала експліцитно. вони отримують ЩЕ менше допомоги, підтримки, досліджень та лікування.

13.03.202507:18

СПРАВДІ ВАЖЛИВІ НОВИНИ

коли: поступово до кінця березня

де: всюди, КРІМ Полтави, Кременчука, Дніпра, Кривого Рогу, Кропивницького та Олександрії та фудкортів ТЦ

11.03.202510:53

коли допомога перетворюється на контроль

асистенціалізм — політика «допомоги» людям, що вважає людей, якими опікується, пасивними об'єктами, нездатними діяти самостійно. асистенціалізм намагається розв'язати проблеми, не долаючи їх причин. асистенти приходять з готовими рішеннями, маючи на меті змусити «неправильне», «неосвічене», «неготове» населення прийняти їх. діалогу не передбачено, асистенти знають краще. часто вони абсолютно щиро прагнуть допомогти людям і ображаються, коли вказують на насильницький характер їхньої політики.

термін поширений в бразильській думці, а українською про нього майже не пишуть. та він нам знадобиться, бо охочих допомагати Україні багато. та й внутрішніх реформаторів не бракує (так, це я про пана Винницького. якщо треба, можу розписати).

тож, як каже Паоло Фрейре:

асистенціалізм — це й наслідок, і причина масифікації.
Важливо допомогти людям (і націям) допомагати самим собі, допомогти їм з критичною свідомістю поглянути на свої проблеми, зробити людей самих чинниками власного одужання. ... асистенціалізм позбавляє людину фундаментального людського обов'язку — відповідальності...

якщо людина позбавлена можливості ухвалювати рішення в суспільній сфері, вона узалежнюється від тих, хто ці рішення їй нав'язує. Фрейре вважає, що будь-яка допомога, яка не сприяє емансипації, лише посилює нерівність, а не сприяє становленню справедливості.

зважте, не йдеться про заборону допомагати. йдеться про відповідність допомоги проблемам, які вона має вирішувати. критика асистенціалізму бува перетворюється на критику будь-яких форм соціальної підтримки. це зовсім не те, для чого я оце пишу. я пропоную використовувати це поняття для викриття таких форм «підтримки», що побудовані на епістемічному насильстві щодо «підтримуваних».

09.03.202517:09

формат
7 частин, 32 розділи. розділи 16-24 присвячені дитячому РДУГ, а 25-30 — дорослому. автор є лікарем загальної практики, має РДУГ, як і троє його дітей. книжка ґрунтується на основі його власного досвіду та кейсів його клієнтів.

книжка намагається переконати, що є науковим виданням: тут навіть є предметний покажчик і щось, що видається за бібліографію (автор написав, що навіть «не намагався надати повний список .. всіх робіт, якими [він] користувався»). не ведіться. ви читаєте не наукпоп, а особисті роздуми Габора Мате про те, що РДУГ — це те, як «доросла людина продовжує боротись із невирішеними проблемами дитинства».

що пішло не так
колись дуже давно, коли аутизм тільки концептуалізували як розлад в США, лікарі (почав це Каннер) звинуватили матерів у тому, що вони мають аутичних дітей. цих жінок називали «холодними» матерями, матерями-«морозильниками». на щастя, цей наратив уже майже подолано. але що ми робимо, якщо якийсь жахливий наратив чи підхід «чудово» спрацював з аутизмом, але втратив популярність? правильно, тягнемо його в РДУГ.
тож Мате спочатку обережно, а далі впевнено каже таке:

Діти з РДУ, які найбільше позбавлені теплого материнського контакту, мають найсильніші розлади дефіциту уваги в дорослому віці.

Гіперактивність, летаргія та сором, як і багато інших рис розладу дефіциту уваги, тісно пов'язані з неврологічною пам'яттю про тривожну, розсіяну та емоційно холодну материнську фігуру.

що ж Мате пропонує з цим робити? йти «шляхом до зцілення» (а РДУГ однозначно постає як «порушення», яке треба «виправити»): тобто в кабінет автора на терапію. краще саме сімейну, бо ж в усьому винні мами‌.

автор начебто підтримує фармакологічні втручання, але чомусь більшість його героїв зрештою відмовляються від медикаментів. особливо мені вразило, що автор радить читати книжку, яка заперечує існування РДУГ взагалі, бо попри це вона «є дуже корисною». також запам'яталося, що Мате вважає наслідком РДУГ брак критичного мислення. Мате критичного мислення справді бракує, але навряд то через РДУГ: наприклад, в голові автора спокійно співіснують твердження «Габор Мате має РДУГ», «люди з РДУГ психологічно недорозвинені» і «Габор Мате може надавати фахові психологічні консультації».

що сподобалося
спочатку я зраділа, що Мате начебто виступає проти медичної моделі РДУГ. але швидко з'ясувалося, що РДУГ він патологізує прекрасно, а протест проти медичних підходів — це насправді заперечення результатів наукових досліджень. хоч з тою критикою, яку Мате спрямовує на слабку обізнаність суспільства щодо РДУГ і погану підтримку від спеціалістів, важко не погодитися.

радує, що автор застосовує до себе ту ж мірку, що й до інших, і визнає існування проблем у власній родині. він також періодично спромагається давати вдалі поради, як-от не сподіватися на те, що медикаменти подолають РДУГ, чи не пристосовуватися до світу, а прийняти свою нездатність до конформізму.

книжку також не можна назвати застарілою, бо вона й в 1999 році не була актуальною.

про українське видання
я не дуже розумію, який сенс залучати до роботи наукову редакторку, якщо вона ніяк не реагує на маячню. добре, залишати повсюдно примітки зі спростуваннями не дуже зручно, але бодай в якомусь післяслові можна було написати пару критичних зауваг.

Бардык посттор

Эч нерсе табылган жок 😢

Толугураак

Рекорддор

01.04.202523:59

215Катталгандар

11.09.202423:59

0Цитация индекси

01.03.202508:23

2341 посттун көрүүлөрү

10.04.202518:43

851 жарнама посттун көрүүлөрү

20.03.202520:45

42.86%ER

01.03.202510:02

124.47%ERR

Өнүгүү

Толугураак

Катталуучулар

Citation индекси

Бир посттун көрүүсү

Жарнамалык посттун көрүүсү

ERR

Толугураак

філософські хащі популярдуу жазуулары

Бардык посттор

16.04.202519:19

і трохи кримської філософії на ніч

31.03.202517:16

24.03.202518:47

07.04.202513:31

Епістемічне пригнічення з боку західної академії може ставати помітним уже під час навчання в українських університетах. Зокрема, Ольга Бурлюк (Burlyuk, 2019) зазначає, як, ставши студенткою Києво-Могилянської академії, почула, що мусить забути те, як писала раніше, бо в англомовному світі думають, аргументують та пишуть інакше, — і дотримання правил англійського академічного письма є запорукою успіху. Вона відчула, що йдеться не тільки про інший порядок слів, а про інший порядок думок, і була змушена відмовитися від будь-якого іншого письма, крім письма за правилами англомовної академічної спільноти. У сучасній світовій науці це все ще залишається необхідним: місцеві голоси мають шанс бути почутими лише за умови прийняття західної епістемологічної парадигми (Buchowski, 2012). У формі щоденника О. Бурлюк описує доброзичливу зневагу до українок та української науки, як від західних колеґ, так і від росіян. Зрештою вона порівнює себе з китайською маґістранткою, яка поруч із західними нау-ковцями «почувається усталено неповноцінною, попри те, чи до неї так ставляться, ще до того, як до неї поставляться взагалі» (Burlyuk, 2019, p. 41). О. Бурлюк намагається вийти за межі стандартизованого на Заході стилю міркування та письма, проте все одно змушена дотримуватися конвенцій західної академії, як-от писати про «конфлікт» в Україні (у 2017 р.), витрачаючи значну частину свого інтелектуального ресурсу на «відсторонення» та збереження «професіоналізму». Вона діагностує потрійний комплекс меншовартості у себе — і в українців загалом, але демонструє, що його становлення спричинене поведінкою більш привілейованих знавців.

21.03.202507:33

23.03.202508:36

11.04.202512:43

як Климент Смолятич (1110–1164), майбутній митрополит Київський, ображається, що його назвали філософом:

Ти кажеш: «Славиш себе писанням, за філософа себе маючи», але тут же й сам себе викриваєш: коли я так писав? Не писав і писати не думав! Кажеш мені: «Філософію викладаєш», – і це зовсім не справедливо ти пишеш, нібито облишивши Святе Письмо, викладав я Гомера, і Арістотеля, й Платона, які серед грецьких стовпів найславетнішими були; якщо ж і писав, то не тобі, а князю, та й то нечасто.

(з книжки «Українські митці про красне письменство» Ольги Петренко-Цеунової)

Көбүрөөк функцияларды ачуу үчүн кириңиз.