#КіР_рідновірство
Фрагмент з книги "З Богами у серці", презентація якої відбудеться в Одесі у п'ятницю, 18 квітня, в антикафе "Підпілля":
Важливим поняттям язичницької етики, яке сходить до античної Греції, є евдемонія (або євдаймонія, від εὐδαιμονία). Починаючи з Демокріта й Аристотеля (друга половина V – IV ст. до хр.е.), під нею стали розуміти щастя, гарний настрій, благий стан душі. Проте буквально це поняття можна перекласти як «покровительство улюбленого духу», причому під «духом» / «даймоном» міг розумітися певний Бог. Задумайтесь, наскільки це важливо: Божественна Сила, до якої ми відчуваємо найбільший потяг, дарує нам своє благословення; «обирає» та полюбляє нас у відповідь.
Можливо, такий варіант близький тим, хто розуміє Богів як Особистості, проте не обов`язково. Сила, що володіє свідомістю, безкінечно далекою від людських уявлень про «особистість», також може працювати через нас і проявлятися нами в цей світ. Останній момент важливий також в якості уточнення: евдемонія як благий та піднесений стан душі аж ніяк не дорівнює розслабленому комфорту, тяга до якого поширена в наші дні. Нерідко якраз навпаки, охоплені Силою люди працюють натхненно і напружено.
Евдемонія додатково підкреслює важливість проживання власного Міфу. Язичник – це той, хто живе за певним архетиповим сценарієм, або принаймні намагається уподібнити своє життя до архетипів , закарбованих у вічності. Звичай доніс чимало прикладів таких архетипів: богатирів і змієборців, Кожум’як і Селяновичів, прекрасних дів та жінок, обдарованих глибинною мудрістю, а також відлюдинків, розбійників, чарівників.
Проживання Міфу не є його детальним і дослівним відтворенням. Кожен рідновір слідує своїм власним Шляхом, в якому відлунюють Шляхи його Предків. Він чи вона плекають свою історію, яка, можливо, колись стане для нащадків ще одним архетипом. Тільки так ми можемо не просто реконструювати Звичай, але належним чином бути Його учасниками.
Усе описане вище відноситься до сфери бажаного чи потрібного, однак переважно не дійсного, не наявного тут і зараз. Проте саме так і будується релігійна етика. Попри все, ми віримо, що рано чи пізно Коло замкнеться, і Рідні Боги спалахнуть в нашій крові сяйвом нової Архаїки, і наш Дух знову, як і колись, стане Орлом небес, і Туром лісів, і Змієм глибин.
