Зі мною насправді ВСЕ ДОБРЕ! - Моніка Гейзі
Як я вже казала - читати цю книгу напередодні річниці шлюбу відчувалось вельми іронічним. А от кріповим вдавалось знаходити якісь схожі зі своїми риси і патерни поведінки головної героїні - аж якось захотілось написати всім колишнім...гм…психологам і психотерапевтам, з якими я свого часу працювала - просто подякувати #топ_місяця
Історія Меґґі і її великого горя (™️), бо розлучилась зі своїм чоловіком менш ніж за два роки після весілля. Про цілющій тіндер, пошук хобі, розради, знайомство з собою і те, як її близькі з цим всім справлялись (спойлер - фігово справлялись - і от взагалі не можу їх в цьому звинувачувати).
Давайте будемо чесними, Меґґі - страшенно бісяча. Взагалі в усьому, що вона робить, і в усіх її рішеннях. Тобто, спочатку було її шкода, та трохи познайомившись з персонажкою, страшенно хотілося дати їй ляща і видалити контактні дані. Можливо - переїхати в інше місце. А найбільше бісило те, що вона літералі типова представниця свого покоління (як, в цілому, і я). Імпульсивна, інфантильна, егоцентрична і зі схильністю до самобичування (заодно - треба, щоб і тим, хто поруч, теж діставалось). А ще вона взагалі не уявляє, що у інших є якісь свої кордони. І ще повна відсутність рефлексії і вміння усвідомлювати, що її дії несуть наслідки. Краса, ну?..
Та не все так погано. Бо ближче до середини стає зрозуміло, що її розлучення - то просто один з симптомів того, що проблеми таки в неї є - і сильно глибші, ніж вона собі уявляє. Так, я не вважаю правильним дії її колишнього чоловіка, коли він обірвав з нею всі звʼязки (ладно з ним, то пофіг, але зі спільною кішкою не давати Меґґі бачитись?..) - але і можу зрозуміти, чого він так зробив. Врешті решт, про те, що в когось теж є емоції, героїня таки ближче до кінця оповіді почала здогадуватись - і на тому дякую.
Може здатися, що це гнівний відгук? Та нє, навпаки - я в захваті! Все подано з гумором, жартиками (місцями - сильно нижче пояса), ситуації яскраві і реалістичні. Герої теж яскраві, хоча дивним чином, персоналії близьких друзів були розкриті не так глибоко, як мені хотілося б.
Книга непогано підійде, на мій погляд, людям що любили свого часу "Бріджит Джонс" або свого часу мали досвід важкого розставання (тільки не в гостру фазу суму, я вас благаю - стане тільки гірше). Заздалегідь попереджаю, що іспанського сорому тут буде в асортименті, як і природної гидливості (ну, в мене була саме така реакція, коли вона почала колишнього закидувати імейлами і голосовими). Але, в цілому, я розважилась - і дуже раділа, коли зрозуміла, що якісь паралелі с головною героїнею я можу провести саме з собою колишньою.
