Я все ж таки щось начитала, тому коротенький відгук !
Талановитий містер Ріплі Патриція Гайсміт
Неочікувано, мені сподобалось. Зараз спробую пояснити, чому неочікувано.
💜По-перше, з містером Ріплі я знайома завдяки екранізації 1999 року. Фільм прекрасний, сцену (як виявилось, придуману вже сценаристами фільму, бо в книзі такого і близько не було) у джазовому клубі я просто обожнюю. Початок екранізації, в принципі, повторює початок книги. Є різниця у деталях, проте загальний сюжет збігається. Том Ріплі, небагатий, непоказний, трохи невдаха, раптом отримує неочікуване завдання від дуже заможного чоловіка — поїхати до Європи і спробувати вмовити сина того пана, Дікі Ґрінліфа, взятись за голову, перестати витрачати гроші на дурню і повернутись додому до сімейного бізнесу. Проте чи вдасться це йому — питання зовсім інше.
💜Перший значний для мене мінус: у книзі ми постійно перебуваємо у голові Тома Ріплі. І це, хочу я вам сказати, не найприємніше місце. У Тома є певний набір неочевидних талантів та здібностей, проте він точно не харизматичний шахрай з чарівною посмішкою. Том скиглій і тошнотик. Він постійно всім незадоволений, все і всі навколо йому не подобаються. Проте тут віддаю належне Патриції Гайсміт. Написати трилер так, щоб було цікаво читати навіть про такого недоладного героя, ще треба вміти.
💜Проте, на початку все це читалось нудно і повільно. Вже десь на третині, коли стається певна подія (if you know what I mean), оповідь набирає обертів і сторінки гортаються значно швидше. Плюс на цьому етапі починається суттєве розходження сюжету книги і фільма, тому мені стало дійсно цікаво дізнаватись, а що ж буде далі.
💜Під настрій читатиму продовження (якого поки немає українською, але сподіваюсь, незабаром). Не шедевр, проте на guilty pleasure reading залітає на ура.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
#відгук@evil_readers
